Рішення

від 20.09.2023 по справі 380/15560/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 рокусправа № 380/15560/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКО» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОКО» (адреса місцезнаходження: 81140, Львівська обл., Львівський р-н, с. Миклашів, вул. Шевченка, 82; ЄДРПОУ: 13833658) звернулось до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 659А/2; ЄДРПОУ: 39816845), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області від 21.05.2023 ПШ №016034 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 червня 2023 року відповідачем винесено постанову ПШ №016034 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог, передбачених ст. 39 і ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17 000 грн. На думку позивача, посадові особи відповідача допустили ряд порушень при проведенні перевірки транспортного засобу та винесенні постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, зокрема, позивач не був присутній при винесенні оспорюваної постанови, чим був позбавлений можливості надати свої пояснення щодо вказаного порушення. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав накладати на нього вказаний адміністративно-господарський штраф, оскільки у водія в наявності були усі документи, які вимагаються законом. Для відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 12.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 14.07.2023 заяву позивача від 12.07.2023 про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 24.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 08.08.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що 01.05.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №015726 від 28.04.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів. 01.05.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено огляд транспортного засобу, що належить позивачу. Актом №020633 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 01.05.2023 виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до т/з, індивідуальною контрольною книжкою водія, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Водієм не заперечувались зафіксовані у акті проведення перевірки порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту. Відповідач вказує на помилковість доводів позивача про те, що вимоги законодавства щодо обладнання автомобіля тахографом та відповідно наявність особистої картки водія не розповсюджуються на внутрішні перевезення. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що оскаржувана постанова була прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28.04.2023 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті було видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на період з 01.05.2023 до 07.05.2023 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів (в т.ч. автомобілями-таксі) в межах України і міжнародному сполученні за додержанням вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на а/д М-06 «Київ-Чоп», 267 км + 100; 270 км + 400; 373 км; 432 км + 400; а/д М-07 «Київ-Ковель-Ягодин», 304 км + 050; а/д Н-25 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», 137 км; а/д Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 132 км; в м. Рівне; Вараському р-ні; Дубенському р-ні; Рівненському р-ні; Сарненському р-ні. Направлення видане на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 28 квітня 2023 року №28737/35/27-23.

Судом встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної від 01.05.2023 №00670 автомобільним перевізником ТОВ «ЛОКО» здійснювалось перевезення вантажу. Пункт навантаження: Головний склад, м. Львів, вул. Городоцька, 174. Пункт розвантаження: 33009, м. Рівне, провулок Робітничий, 6А.

01.05.2023 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №020633. У акті вказано, що було проведено перевірку транспортного засобу, що належить ТОВ «ЛОКО» марки ISUZU, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до т/з, індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водія, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме не оформені: протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, індивідуальна контрольна книжка водія, графік змінності водія.

17.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого позивача запрошено прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 21.06.2023 з 10:00 год. до 13:00 год.

Повідомлення про розгляд адміністративної справи від 17.05.2023, було направлено на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.05.2023 та списком рекомендованих відправлень №7044.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 16.06.2023 за вих. №07/23, у якому просив перенести розгляд справи №1159 на 06.07.2023.

21.06.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ16034 на суму 17 000 грн. Відповідно до вказаної постанови позивачем допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За змістом статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 34 Закону №2344-III визначені вимоги до автомобільного перевірника, з-поміж яких автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Законом України від 03.06.2021 №1534-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" внесено ряд змін до Закону №2344-III, що набрали чинності з 01.10.2021.

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 згаданого Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У спірних правовідносинах причиною накладення штрафу на позивача стала відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водія.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Згідно з пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

З врахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Вказане також свідчить про помилковість доводів позивача щодо необхідності обладнання автомобіля тахографом лише на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні перевезення.

Водночас, як видно з відомостей про параметри транспортного засобу, його маса становить без вантажу 4.4 тони, з вантажем 8 тон.

Таким чином, суд приходить до висновку, що транспортний засіб, який належить позивачу, повинен був бути обладнаний діючим або повіреним тахографом, а за відсутності такого водій, що керує вказаним транспортним засобом, повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Водночас, як вказують позивач і відповідач у своїх доводах, під час рейдової перевірки водій транспортного засобу надав посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , товарно-транспортну накладну №00670 від 01.05.2023 та журнал щоденного режиму праці та відпочинку водія. Однак суд звертає увагу, що останній документ не передбачений Положенням №340 та не може вважатися протоколом перевірки та адаптації тахографа, індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про невиконання позивачем вимог, установлених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в частині подання при проведенні перевірки визначених цією статтею документів.

Щодо доводів позивача про його відсутність при розгляді питання про накладення адміністративно-господарського штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 54, 57 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (у редакції постанови від 02.02.2022 №79), відповідно до пунктів 2, 4 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У силу пунктів 20-22 названого Порядку, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно з абзацом першим пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Окрім того суд, зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 №820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляді даної справи не позбавляє особу спростувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позивач обґрунтовує неявку на розгляд питання про накладення адміністративно-господарського штрафу перебуванням генерального директора у щорічній основній відпустці з 16.06.2023 по 29.06.2023, в той час як постанова про накладення штрафу була складена 21.06.2023.

Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки до суду не надано доказів перебування генерального директора у щорічній основній відпустці в цей період, а також не обґрунтовано, як саме відсутність генерального директора Товариства могла перешкодити іншим посадовим особам представляти інтереси юридичної особи у правовідносинах з державними органами та їх посадовими особами. На час своєї відсутності керівник ТОВ не позбавлений був права уповноважити іншу посадову особу Товариства на виконання його обов`язків та представлення інтересів товариства на розгляді спірного питання. Також позивач не був позбавлений права висловити свою позицію зі спірного питання в письмовому порядку та подати докази в підтвердження своєї позиції. Тому суд відхиляє такі доводи позивача як необґрунтовані.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення транспортним засобом позивача вантажних перевезень без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ016034 від 21.06.2023 є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКО» (адреса місцезнаходження: 81140, Львівська обл., Львівський р-н, с. Миклашів, вул. Шевченка, 82; ЄДРПОУ: 13833658) до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 659А/2; ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна