Рішення

від 19.09.2023 по справі 620/10071/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 року Чернігів Справа № 620/10071/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною в частині невиплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 11366,11 грн, утриманих з компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №620/6656/22.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що індексація грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є складовою грошового забезпечення. Своєю чергою військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Ухвалою судді від 21.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали на надання відзиву на позов.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не передбачена в структурі грошового забезпечення, а є фактично санкцією, мірою відповідальності, яка застосовується до відповідних підприємств, установ та організацій у випадку порушення ними встановлених строків виплати доходів громадян, відтак не виплатою у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника начальника командного пункту з морально-психологічного забезпечення.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2020 за №265 позивача наказом від 19.11.2020 №424 за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено у запас. З 15.12.2020 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та направлено до Чернігівського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Чернігів для зарахування на військовий облік (а.с.14-15).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі №620/13729/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування жовтня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.12.2020 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 15.12.2020 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.11.2018 - березень 2018 року відповідно до вимог абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 в справі №620/13729/21 без змін.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі №620/13729/21 позивачеві виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 116398,77 грн.

З огляду на те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.11.2018 відбулась лише 23.06.2022, на думку позивача останній набув право на компенсацію втрати частини доходу, оскільки така несвоєчасна виплата відбулась з вини військової частини НОМЕР_1 .

Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №620/6656/22 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації, а саме по 23.06.2022 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

З огляду на матеріали справи, 19.06.2023 військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачеві компенсацію втрати частини доходів на виконання рішення суду від 07.12.2022 в розмірі 50831,80 грн, що підтверджується листом від 01.07.2023 №22/282 (а.с. 21), копією розрахунково-платіжної відомості (а.с. 22) та платіжною інструкцією №354 (а.с. 23).

Згідно із розрахунково-платіжною відомістю при виплаті суми втрати частини доходів відповідач утримав суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11366,11 грн (а.с. 22).

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.

Так у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

У свою чергу спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Так у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII).

У свою чергу частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини 3статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон №1282-ХІІ).

Так статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 19.06.2019 (справа №825/1987/17), від 20.11.2019 (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 (справа №825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

В силу вимог статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

Приймаючи 15.10.2020 постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд вказав на те, що системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.

Вказаний висновок підтримав Верховний Суд в постанові від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.

Згідно з пунктом 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже вказано вище, індексація грошового забезпечення та компенсація втрати частини доходів є складовими грошового забезпечення військовослужбовців, а отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, а як наслідок і компенсація втрати частини доходів має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 4, 10 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 в частини відмови провести компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення; зобов`язання відповідача здійснити виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 11366,11 грн, утриманих з компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №620/6656/22.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у наведених вище постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 5, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частини відмови ОСОБА_1 провести виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 11366,11 грн, утриманих з компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення при виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі №620/6656/22.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Дата складення повного рішення суду - 19.09.2023.

Суддя Ю. О. Скалозуб