Постанова

від 11.09.2023 по справі 369/17476/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/17476/21 головуючий у суді І інстанції Волчко А.Я.

провадження № 22-ц/824/6838/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Уманцем Сергієм Григоровичем, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анна Валеріївна, ОСОБА_2 , на неправомірну бездіяльність державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на неправомірну бездіяльність державного виконавця.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 21 березня 2018 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/12897/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме, стягнуто з ОСОБА_2 на користь заявника матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, у вигляді витрат на проведення дослідження магнітно- резонансної томографії в розмірі 800,00 грн., матеріальну шкоду у вигляді втраченого внаслідок ушкодження здоров`я доходу в розмірі 124 067,50 грн., моральну (немайнову) шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 30 000,00 грн.

09.10.2018 року головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анною Валеріївною, на підставі заяви стягувача, відкрито виконавче провадження №57388216 з примусового виконання виконавчого листа №369/12897/17 виданого 11.07.2018 Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Також, 09 жовтня 2018 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про арешт майна боржника; здійснено реєстрацію обтяження рухомого майна боржника; направлено запити щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів та місця реєстрації боржника; сформовано інформаційну довідку, відповідно до якої за боржником зареєстрована 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .

12 березня 2019 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною направлено запит до БТІ м. Києва щодо реєстрації за боржником права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а також до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 .

12 березня 2019 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною прийнято рішення шляхом винесення постанови про розшук належного боржнику на праві власності автотранспортного засобу марки ГАЗ 3102, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

05 квітня 2019 року Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у м. Києві листом №1194/125/31/5/03-2019 від 02.04.19 року повідомлено державного виконавця про те, що транспортний засіб поставлено на облік ІС "Відеоконтроль-Рубіж", однак відмовлено у внесенні інформації до ІПС "Інформаційний портал Національної поліції України", в зв`язку із не здійсненням електронного обміну інформації у порядку встановленому п. 3 розділу III спільного наказу МВС та Міністерства юстиції України від 30.01.2018 № 64/261/5 "Про затвердження Прядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

10 квітня 2019 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація листом №102/05/30-2685 від 03.04.19 року повідомила про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , ніхто не зареєстрований.

06 грудня 2019 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про арешт коштів боржника, яка, відповідно до супровідного листа, направлена на виконання до ПАТ КБ "Приватбанк".

30 січня 2020 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постанову про прийняття виконавчого провадження вказаним відділом.

18 лютого 2020 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про арешт коштів боржника в філії AT "Укрексімбанк" в м. Києві.

10 березня 2020 року філія AT "Укрексімбанк" повідомила, що здійснила арешт коштів боржника на картковому рахунку, залишок коштів на рахунках боржника складав 120,35 грн.

04.02.2021 стягувачем на адресу Оболонського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено звернення щодо: внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження відомостей про всі документи та їх скановані копії; вчинення заходів примусового виконання судового рішення; вжиття заходів щодо виявлення наявності та/або стану рахунків боржника; надання копій документів виконавчого провадження; на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Всі вище перелічені звернення залишилися без належного розгляду, відповіді стягувачем не отримано. В автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості як про внесення сканованих копії цих звернень так і відповідей на них.

20 квітня 2020 року державним виконавцем отримано інформацію про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу, а також про наявні відкриті рахунки та місце роботи боржника - ПРAT "Київполіграфмаш", код ЄДРПОУ 00242909.

За результатами отриманої інформації, державним виконавцем прийнято рішення шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника. Рішення про звернення стягнення на заробітну плату боржника виконавцем не приймалося.

05.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат.

06 липня 2021 року державним виконавцем отримано інформацію про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу, а також про наявні відкриті рахунки та місце роботи боржника - ПРАТ "Київполіграфмаш", код ЄДРПОУ 00242909.

За результатами отриманої інформації державним виконавцем прийнято рішення про арешт коштів боржника та звернення стягнення на пенсію боржника, про що винесені постанови. Рішення про звернення стягнення на заробітну плату боржника виконавцем не приймалося.

Постанова про звернення стягнення на пенсію боржника була прийнята до виконання Головним управлінням пенсійного фонду України в м. Києві та поставлена в чергу відрахувань, у зв`язку із наявністю інших виконавчих проваджень за якими здійснюється стягнення.

Як вказано в скарзі, в подальшому, відповідно до інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, державний виконавець Гаркавенко Анна Валеріївна не вчиняла виконавчі дії та не приймала будь-яких рішень заходи котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану боржника та фактичне примусове виконання судового рішення.

Як зазначено в скарзі, з інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ОСОБА_3 в період з 10.04.2021 по 06.12.2021 не вчинялись виконавчі дії та не приймались рішення шляхом винесення постанов, складення актів, надання доручень, вимог, подання запитів або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану боржника та фактичне примусове виконання виконавчого листа № 369/12897/17 виданого 11 липня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, із урахуванням строків та порядку визначеного Законом України "Про виконавче провадження", а саме: не здійснювалася перевірка наявності рахунків та/або стан рахунків боржника - фізичної особи, рух коштів та операції за рахунками боржника шляхом направлення запитів до банківських установ з метою отримання інформації про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках боржника у порядку та строки встановлені п. 3 та п. 21 ч. 3 ст. 18, ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"; не прийнято рішення про звернення стягнення на кошти боржника шляхом винесення постанови про арешт коштів та направлення її до виконання банківським установам у порядку та строки встановлені ч. 2 ст. 13, п. 7 ч. 3 ст. 18, чч. 1, 2 та 4 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"); не здійснено заходів щодо виявлення та арешту рухомого майна за місцем проживання боржника у порядку та строки встановлені ч. 4 ст. 13, п. 6 ч. 3 ст. 18, ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"; не здійснено заходів щодо звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника у порядку передбаченому ч. 5 ст. 18, ст. 68 та ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження"; не здійснено заходів щодо внесення інформації до ІПС "Інформаційний портал Національної поліції України" шляхом електронного обміну інформації у порядку встановленому ч. 3 ст. 36 Закону та п. 3 розділу III спільного наказу МВС та Міністерства юстиції України від 30.01.2018 № 64/261/5; не вжито заходів щодо виявлення та звернення стягнення на майно боржника, набутого ним при здійсненні господарської діяльності як фізична особа-підприємець у порядку передбаченому ч. 5 ст. 18, ч. 8 ст. 48 та ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження"; не застосовано та не вжито інших та можливих заходів у виконавчому провадженні.

Представник ОСОБА_1 просив суд визнати за період з 10 квітня 2021 року по 06 грудня 2021 року неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анни Валеріївни у виконавчому провадженні № 57388216 з примусового виконання виконавчого листа № 369/12897/17, виданого 11 липня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язати головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анну Валеріївну усунути допущене шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57388216 із врахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження», котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану боржника та фактичне примусове виконання виконавчого листа № 369/12897/17 виданого 11 липня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області. Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомити про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , зацікавлені особи: головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анна Валеріївна, ОСОБА_2 , на неправомірну бездіяльність державного виконавця - відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Уманця Сергія Григоровича, подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що зважаючи на неспростовані докази наявності у боржника як майна, так і джерела отримання ним доходів, що підтверджується матеріалами справи, так і інформацією в АСВП, а також на те, що як матеріалами справи, так і інформацією в АСВП підтверджується, що в спірний період державним виконавцем не вжито заходів щодо виявлення грошових коштів боржника, його майна, зокрема, автотранспортного засобу, рухомого майна за місцем проживання, бездіяльність державного виконавця Гаркавенко А.В. у період з 10 квітня 2021 року по 06 грудня 2021 року, на думку апелянта, є протиправною, а висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі суду, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на доказах.

Апелянт наголошує, що в скарзі чітко конкретизовано, які саме заходи примусового виконання мали б бути вжиті державним виконавцем із зазначенням щодо кожного такого заходу відповідної норми закону. При цьому зазначає, що повноваження державного виконавця щодо вжиття заходів примусового виконання (їх виду, обсягу тощо) носять дискреційний характер. Вважає, що скаржник не вправі у прохальній частині скарги зазначати, яку саме дію необхідно зобов`язати вчинити державним виконавцем, так як фактично це буде втручанням в його дискреційні повноваження. Звертає увагу суду на те, що у своїй скарзі скаржник не вимагає зобов`язати державного виконавця вчинити будь-які заходи, які не передбачені Законом, в той час чітко зазначає, які саме заходи примусового виконання не вживались виконавцем.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Однак відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що як вбачається із інформації про виконавче провадження, 09.10.2018 головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анною Валеріївною, на підставі заяви стягувача, відкрито виконавче провадження № 57388216 з примусового виконання виконавчого листа № 369/12897/17 виданого 11.07.2018 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, у вигляді витрат на проведення дослідження магнітно-резонансної томографії в розмірі 800,00 грн., матеріальну шкоду у вигляді втраченого внаслідок ушкодження здоров`я доходу в розмірі 124 067,50 грн., моральну (немайнову) шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 30 000,00 грн.

09 жовтня 2018 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про арешт всього майна боржника.

12 березня 2019 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною прийнято рішення шляхом винесення постанови про розшук майна боржника.

06 грудня 2019 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про арешт коштів боржника в ПАТ КБ "Приватбанк".

30 січня 2020 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постанову про прийняття виконавчого провадження вказаним відділом.

18 лютого 2020 року державним виконавцем Гаркавенко Анною Валеріївною винесено постанову про арешт коштів боржника в філії AT "Укрексімбанк" в м. Києві.

20 квітня 2021року винесено постанову про арешт коштів боржника.

05 травня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

06 липня 2021 року передано ВД на виконання до підприємства, установи, організації.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз проведених державним виконавцем дій свідчить про те, що твердження заявника, що не вжиття державним виконавцем заходів щодо виконання судового рішення, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стягувачем у прохальній частині скарги не конкретизовано, яка саме бездіяльність державного виконавця оскаржується по суті, які порушення заявник просить усунути та в які строки. Також, не є зрозумілим які саме дії заявник просить суд зобов`язати вчинити державного виконавця «котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану боржника та фактичне примусове виконання вищезазначеного виконавчого листа». Не зважаючи на наведення у скарзі переліку прийнятих рішень, вчинених державним виконавцем, ОСОБА_1 не наводить жодних доводів на обґрунтування своєї правової позиції, зокрема чітко та безсумнівно не вказує у такій скарзі, яким конкретним рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм законодавств, порушено права чи свободи скаржника (зокрема які саме) та які конкретні дії необхідно зобов`язати вчинити державного виконавця з метою усунення таких порушень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції ґарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині другій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у цій справі є бездіяльність державного виконавця, протиправність якої, як вказує скаржник, полягає в тому, що державний виконавець у період з 10 квітня 2021 року по 06 грудня 2021 року не вживав заходів для того, щоб виконати виконавчий лист № 369/12897/17, виданий 11 липня 2018 року Києво-Святошинським районним судом м. Києва, а саме: порушив строки та порядок вчинення виконавчих дій із урахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія апеляційного суду бере до уваги, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Звертаючись до суду зі скаргою на протиправну бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_1 не навів жодних конкретних мотивів/обґрунтувань стосовно того, що було проявом саме протиправної бездіяльності державного виконавця, тобто які фактичні обставини свідчать про те, що невиконання згаданого судового рішення станом на певну календарну дату є результатом невжиття державним виконавцем заходів та/чи ухвалення рішень (і яких), які він у межах своїх повноважень був зобов`язаний вжити/ухвалити, але не зробив цього, і що об`єктивно йому завадило.

Тому, на думку колегії суддів, констатація факту невиконання судового рішення протягом певного періоду без з`ясування обставин стосовно того, що зумовило його невиконання, не може бути достатнім і переконливим свідченням того, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність. ОСОБА_1 не вказав, які саме необхідні та ефективні дії чи рішення повинні були бути прийняті або вчинені державним виконавцем у межах виконавчого провадження протягом періоду з 10 квітня 2021 року по 06 грудня 2021 року і які б безумовно сприяли його виконанню. Тобто скаржником не зазначено, які саме обставини протягом спірного періоду встановив скаржник (наявність у боржника іншого майна, інших джерел фінансування тощо) і внаслідок своєї бездіяльності не встановив державний виконавець, що призвело до несвоєчасного виконання рішення суду. При цьому, апеляційний суд зауважує, що сама по собі відсутність протягом певного періоду часу будь-яких дій державного виконавця, за наявності тотожних попередньо вчинених ним дій, не може беззаперечно розцінюватися як бездіяльність, що призвела до невиконання рішення суду.

Відтак, апеляційний суд повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ОСОБА_1 порушення головним державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анною Валеріївною вимог законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а отже, апеляційним судом також відхиляються.

За таких обставин, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянтів, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Уманцем Сергієм Григоровичем, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова