Постанова

від 14.09.2023 по справі 756/1559/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Колдіна О.О.

Єдиний унікальний номер справи № 756/1559/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/6382/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.

секретар - Федорчук Я.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет», Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2019 року позивачі звернулись до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «ФК Паритет», ПАТ «Український Бізнес Банк».

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року справу направлено для розгляду за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (т.1 а.с. 64).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 квітня 2017 року позивачі придбали у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О., в рівних частках (по 1/2) нежилі приміщення: з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22 в літ. «А»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126.2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 570203980000.

Відповідно до п. 1.3. договору купівлі-продажу продавець гарантував, що відчужувані нежилі приміщення не перебували під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними особами, державними органами і державою, а також не були предметом обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України. Факт відсутності заборон відчуження було перевірено нотаріусом за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем ОСОБА_2 15 січня 2019 року було отримано лист-повідомлення від ТОВ « Факторингова компанія « Паритет» про заміну кредитора у зобов`язанні з вимогою про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», з якого вбачалось, що ТОВ набуло права вимоги за Кредитним договором № 7/Ф від 15 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» та позичальником - ОСОБА_3 , а також Договором іпотеки нежилих приміщень від 15 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» та іпотекодавцем - ОСОБА_3 .

Крім того, було зазначено, що право вимоги за Кредитним договором перейшло до Товариства на підставі Договору про відступлення прав вимоги, укладеного з ПАТ « Український Бізнес Банк» 29 листопада 2018 року.

Відповідно до умов Договору про відступлення прав вимог, ПАТ «Український Бізнес Банк» , як первісний кредитор, відступив шляхом продажу належні йому, а новий кредитор - ТОВ набуло в обсязі та на умовах, що викладені у Додатку 1 до Договору про відступлення, права вимоги до позичальника (боржника), включаючи вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника за кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього.

Відповідно до Додатку № 1 новому кредитору передається право вимоги на суму 6645623,93 грн. за Кредитним договором №7/ф від 15 лютого 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього, що є його невід`ємною частиною.

Право вимоги за Договором іпотеки перейшло до Товариства на підставі Договору про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки нежилих приміщень, укладеного з ПАТ « Український Бізнес Банк» 29 листопада 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрований в реєстрі за № 3336.

Крім того, товариство зазначило у повідомленні, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року по цивільній справі № 752/21043/15-ц, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 7/Ф від 15 лютого 2008 року у розмірі 5151483,93 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нежилих приміщень з № 1 по № 12 групи приміщень № 22 в літ. «А», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126.2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 570203980000.

За заявою ТОВ « Факторингова компанія « Паритет» ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року у виконавчому провадженні у цивільній справі № 752/21043/15-ц здійснено заміну стягувача з ПАТ «Український Бізнес Банк» на ТОВ «« Факторингова компанія « Паритет» , крім того здійснено заміну боржника з ОСОБА_4 на боржників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

З огляду на викладене ТОВ «« Факторингова компанія « Паритет» вимагав від позивачів та 3-ої особи ОСОБА_3 у тридцяти денний термін з моменту отримання даного повідомлення-вимоги виконати грошове зобов`язання у розмірі 5151483,93 грн.

У випадку незадоволення грошової вимоги у встановлений термін, товариство як іпотекодержатель за Договором іпотеки, зверне стягнення на предмет іпотеки - належні позивачам на праві власності нежилі приміщення у позасудовий спосіб, встановлений Договором іпотеки.

Позивачі вважають, що укладені між відповідачами договори про відступлення прав вимоги є недійсними, оскільки на момент укладення оспорюваних договорів у ПАТ « Український Бізнес Банк» не існувало прав вимоги за Кредитним договором до ОСОБА_3 в сумі 6645623,93 гривні за Кредитним договором № 7/ф від 15 лютого 2008 року Крім того, банк не передавав та не міг передати ТОВ ««« Факторингова компанія « Паритет» документи, що належним чином підтверджували б дійсність прав вимоги, оскільки такі документи були відсутні у Банку і зазначені обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 910/3211/15 і при здійсненні придбання прав вимоги на відкритих електронних торгах з інформації про Лот вбачалось, що матеріали кредитної справи за Кредитним договором № 7/ф знаходяться в зоні АТО.

Зазначені обставини, на думку позивачів, є підставами для визнання договорів недійсними.

Наслідком укладення недійсного Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки стало внесення змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та змінено відомості про іпотекодержателя - ТОВ «Факторингова компанія «Паритет».

З метою відновлення становища, що існувало до порушення права, позивачі просять скасувати рішення державного реєстратора.

У прохальній частині позову, з урахуванням доповнень підстав позову ( 18 серпня 2021 року ) просили-

- визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року , укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» та ПАТ «Український Бізнес Банк»,

-визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки нежилих приміщень від 29 листопада 2018 року , укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» та ПАТ «Український Бізнес Банк»,

-скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про внесення змін до запису про інше речове право (іпотеку) № 866926, що внесений на підставі Рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 44332350, прийняте 29 листопада 2018 року приватним нотаріусом Русанюком З.З.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року скасована, а справа направлена для продовження розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року провадження у справі в частині вимог до ПАТ «Український Бізнес Банк» закрито в зв`язку з ліквідацією юридичної особи.

Підготовче провадження закрито 13 грудня 2021 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним Договір про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» та ПАТ «Український Бізнес Банк».

Визнано недійсним Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки нежилих приміщень від 29 листопада 2018 року , укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» та ПАТ «Український Бізнес Банк».

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про внесення змін до запису про інше речове право (іпотеку) № 866926, що внесений на підставі рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 44332350, прийняте 29 листопада 2018 року приватним нотаріусом Русанюком З.З.

Стягнуто з ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1168 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач «ТОВ « Факторингова компанія «Паритет» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У скарзі зазначав, що суд безпідставно задовольнив вимоги, не з`ясував об`єктивно всі обставини, які мають значення для вирішення справи. На думку апелянта вимоги позивача не містять правового підґрунтя. Відповідач ПАТ « Український Бізнес Банк» апеляційну скаргу не подавав.

Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні скарги , вважають рішення законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 11 липня 2023 року, 14 вересня 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило .

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони, які приймають участь у справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, доказів поважності неявки суду не надали, тому колегія суддів вважає, що неявка сторін не може бути визнана судом поважною.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Суд першої інстанції встановив , що 15 лютого 2008 року між АБ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 7/Ф, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 3 131 000,00 грн на строк до 15 лютого 2018 року зі сплатою 20,00% річних.

Цього ж дня, між АБ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, за умовами якого остання на забезпечення своїх зобов`язань за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф передала в іпотеку банку нежитлові приміщення загальною площею 126.2 кв. м з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ « Український Бізнес Банк» заборгованості за договором кредиту № 7/Ф від 15 лютого 2008 року в розмірі 2399762,65 гривень. В задоволенні вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено.

ПАТ «Український Бізнес Банк» на підставі договору факторингу від 08 грудня 2014 року № 2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 6642, відступило ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_3 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В. 10 лютого 2015 року перенесла запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек до новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішенням від 10 лютого 2015 року № 19213604 припинила чинність запису про іпотеку (номер запису 8669276), а також перенесла запис про обтяження від 10 лютого 2015 року та рішенням від 10 лютого 2015 року № 19213604 припинила його чинність.

Рішення про припинення іпотеки було прийнято приватним нотаріусом Морозовою С.В.на підставі заяви іпотекодержателя ТОВ «Велес-Д» у зв`язку з повним погашенням ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф та усіма додатковими угодами до нього.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10 лютого 2015 року був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. «А» за адресою:. АДРЕСА_1 .

Рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» від 30 листопада 2015 року № 4 договір факторингу № 2, укладений з ТОВ «Велес-Д», відповідно до якого було відступлено право вимоги за Договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_3 , визнано нікчемним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 910/32311/15 визнано недійсними укладені між ТОВ «Велес-Д» та ПАТ «Український Бізнес Банк» договір факторингу від 08 грудня 2014 року № 2 та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08 грудня 2014 року.

Між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як покупцями, 19 квітня 2017 року був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого покупці придбали у власність нежитлові приміщення загальною площею 126,2 кв. м з № 1 до № 10 групи приміщень № 22 в літ. А за адресою: АДРЕСА_2 у рівних частках - по 1/2 кожному.

На момент продажу приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було записів щодо обтяження нерухомого майна.

Між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» 29 листопада 2018 року був укладений договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до позичальника, зазначеного у додатку 1 до цього договору.

Згідно з додатком 1 до договору про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року було відступлено права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф (позичальник - ОСОБА_3 ).

Між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» 29 листопада 2018 року був укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки нежитлових приміщень від 15 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В.

В той же день , 29 листопада 2018 року державний реєстратор КП «Світоч» Урупа А.Ф. скасував запис від 10 лютого 2015 року про припинення іпотеки та вніс запис про іпотеку на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 910/32311/15, а також додав іпотекодержателя ПАТ «Український Бізнес Банк», який після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги від 29 листопада 2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» був замінений на іпотекодержателя ПАТ «ФК «Паритет».

ОСОБА_2 , 15 січня 2019 року отримала лист-повідомлення від ТОВ «ФК «Паритет» про заміну кредитора у зобов`язанні з вимогою про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», з якого вбачалось, що Фінансова компанія набула права вимоги за Кредитним договором № 7/Ф від 15 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» та позичальником - ОСОБА_3 , а також Договором іпотеки нежилих приміщень від 15 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» та іпотекодавцем - ОСОБА_3 , а право вимоги за Кредитним договором перейшло на підставі Договору про відступлення прав вимоги, укладеного з ПАТ «Український Бізнес Банк» від 29 листопада 2018 року.

Право вимоги за Договором іпотеки перейшло до ТОВ «ФК «Паритет» на підставі Договору про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки нежилих приміщень, укладеного з АТ «Український Бізнес Банк» від 29 листопада 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрований в реєстрі за № 3336.

Крім того, в повідомленні зазначалось, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року по цивільній справі № 752/21043/15-ц, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 7/Ф від 15 лютого 2008 року у розмірі 5151483,93 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нежилих приміщень з № 1 по № 12 групи приміщень № 22 в літ. «А», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 126.2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 570203980000 і за заявою ТОВ «ФК «Паритет» ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року у виконавчому провадженні у цивільній справі № 752/21043/15-ц здійснено заміну стягувача, крім того здійснено заміну боржника з ОСОБА_4 на боржників - позивачів у даній справі. У листі ТОВ «ФК «Паритет» вимагав від позивачів та ОСОБА_3 у тридцятиденний термін з моменту отримання даного повідомлення-вимоги виконати грошове зобов`язання у розмірі 5151483,93 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року , заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Український Бізнес Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» Білої І. В. відмовлено.

Статтею 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна

особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачі у справі хоча і не є сторонами оспорюваних правочинів, однак, саме на підставі таких правочинів відповідач набув прав вимоги до позивачів щодо стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, про що і направив відповідну вимогу. Отже, позивачі є заінтересованими особами, оскільки внаслідок укладання договорів про відступлення прав вимоги їх права є порушеними.

Аналогічна правова позиція щодо права заінтересованих осіб на звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним викладена Верховним Судом України у справі № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року та Великою палатою Верховний Суду, викладеною у постанові від 18 квітня 2018 року , справа № 439/212/14-ц, відповідно до якої правом оспорювати правочин (ч. 3 ст. 215 ЦК України) в судовому порядку наділяються «заінтересовані особи», які не є сторонами, але які вважають, що їх права порушені і підлягають захисту.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Як визначено п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Саме волевиявлення є важливим зовнішнім проявом будь-якої укладеної правочину. Волевиявлення має бути спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку в результаті укладення будь-якого правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Тобто, договір відступлення прав вимоги є дійсним за сукупності наступних умов:

-право вимоги що відступається повинно бути дійсним, тобто реально існувати на момент переходу цих прав;

-обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами договору;

-дійсність вимоги повинна підтверджуватись відповідними документами, що встановлюють права кредитора в первісному зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17.

Як встановив суд, згідно з додатком 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року було відступлено права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф (позичальник - ОСОБА_3 ) в розмірі 6645623,93 гривні, з яких сума боргу за основним зобов`язанням - 1714670,26 гривень, заборгованість за відсотками - 3785687,40 гривень, заборгованість за комісією за супровід кредитного договору - 526200 гривень, штраф відповідно до п.6.1 Кредитного договору в розмірі 602655 гривень, заборгованість з претензійної роботи - 16410,77 гривень.

Натомість, відповідно до заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2012 року у справі № 2-953/12 Кредитор у зобов`язанні змінив порядок та умови кредитного договору та звернувся з позовом про дострокове стягнення заборгованості в розмірі 2399762,65 гривень, чим змінив строк дії договору. Зазначене рішення набрало законної сили. Нарахування відсотків та інших платежів після закінчення строку дії договору не відповідають вимогам закону.

Тобто, на момент відступлення прав вимоги за Кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/ф у Кредитора на існувало право на пред`явлення вимоги до боржника на суму 6645623,93 гривні на підставі кредитного договору, а отже таке право і не могло бути відступлено.

Крім того, відповідно до умов п.3.2.2 Договору про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року ТОВ «ФК «Паритет» стверджувало, що отримало в момент укладання Договору від первісного кредитора всі документи, що підтверджують права вимоги до боржника на суму 6645623,93 гривні за Кредитним договором № 7/ф від 15 лютого 2008 року .

Разом з тим , постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року ( справа № 910/32311/15) встановлено, що оригінал Кредитного договору № 7/ф з усіма додатками, оригінал Договору іпотеки, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2012 року , виконавчий лист Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року , заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 р. , додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року ( справа № 2601/8165/12) були передані ТОВ «Велес-Д» при укладенні Договору про відступлення прав вимоги від 08 грудня 2014 року .

Суд, в указаному рішенні, визнаючи недійсними Договори про відступлення прав вимоги від 08 грудня 2014 року , укладені між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Велес-Д» зобов`язав останнього повернути документи.

ТОВ «ФК «Паритет» набуло право на укладання Договору про відступлення прав вимоги за результатами відкритих електронних торгів (аукціону), що здійснювалось в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та оформлених Протоколом електронного аукціону за номером № UA-EA-2018-09-26-000052-b.

Відповідно до інформації про Лот, розміщеної на офіційному веб-сайті електронного торгівельного майданчику матеріали кредитної справи позичальника за Кредитним договором № 7/ф від 15 лютого 2008 року знаходяться в зоні АТО.

Тобто, на момент передачі прав вимоги ТОВ «ФК «Паритет» у первісного кредитора були відсутні документи, які посвідчують таке право, а отже при укладенні оспорюваного Договору про відступлення прав вимоги за Кредитним договором № 7/ф від 15 лютого 2008 року не були дотримані вимоги чинного законодавства щодо зміни кредитора у зобов`язанні, що свідчить про недійсність правочину. Такий висновок суду першої інстанції є правильним , і суд апеляційної інстанції з ним погоджується .

З урахуванням того , що Договір про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року за Договором іпотеки нежилих приміщень від 15 лютого 2008 року є похідним від передачі прав вимоги за основним зобов`язанням, що було передано, як встановлено судом з порушенням вимог закону, тому правильним є висновок суду першої інстанції , що в силу положень ст.548 ЦК України недійсне зобов`язання не може підлягати забезпеченню , а відтак Договір про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року за договором іпотеки є недійсним,

Суд також встановив , що на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 15 лютого 2008 року , укладеним з ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Русанюком З.З. 29 листопада 2018 року було прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення: 44332350, яким в номері запису про інше речове право (іпотеку) під № 8669276 змінено відомості про нового іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет».

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі №910/10784/16.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі обтяжень запису № 8669276, до якого внесено зміни про нового іпотекодержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» на підставі Договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки нежилих приміщень від 29 листопада 2018 року , підтверджують факт набуття Товариством прав іпотекодержателя.

Висновки суду щодо скасування змін ,здійсненних на підставі недійсних договорів є правильним .

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги були предметом детального дослідження суду першої інстанції, додаткової перевірки і оцінки не потребують, зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,373, 374,375,381 - 384 ЦПК України , суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2023 року.

Головуючий

Судді