Постанова

від 20.09.2023 по справі 420/4103/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4103/23

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 01.05.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис» про стягнення суми податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ «Вердис» податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 573 710,22 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що станом на 09.02.2023 року відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (ІКП) податкова заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис» перед бюджетом по орендній платі з юридичних осіб становить в загальному 573710,22 грн., яку в добровільному порядку відповідач не сплачує.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений в повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем доказів погашення податкового боргу суду не надано, позов Головного управління ДПС в Одеській області є обґрунтованим, а спірна сума підлягає стягненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ТОВ «Вердис» просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що заборгованість відповідача зі сплати податкових зобов`язань фактично становить меншу суму, ніж заявлена позивачем.

Апелянт вказує на те, що судом 1-ї інстанції не було враховано факт ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення від 09 лютого 2023 року по справі №420/17542/22, яким було стягнуто з банківських рахунків ТОВ «Вердис» суму заборгованості по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 130 388,64 грн.

ГУ ДПС в Одеській області своїм правом на подання відзиву не скористалось.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, станом на 09.02.2023 року відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (ІКП) податкова заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис» перед бюджетом по орендній платі з юридичних осіб становить 573 710,22 грн. (а/с 5).

Заборгованість виникла на підставі самостійно визначених податкових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях з орендної плати за землю №11772589 від 18.02.2022 року (по термінам сплати 02.03.2022 року - 30.01.2023 року) (а/с 18).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №118307-53 від 31.07.2020 року, яка була направлена відповідачу засобами поштової кореспонденції (а/с 15, 16).

Зазначена податкова вимога Товариством не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою або відкликаною, тобто є узгодженою.

Вважаючи узгодженою суму податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

За приписами п.14.1.137 ст.14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.56.11. ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п.57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст.87 ПК України. Крім того, в силу приписів п.87.9 ст.87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Підпунктом 20.1.34. п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №118307-53 від 31.07.2020 року, яку було направлено рекомендованим листом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис».

Податкова вимога була повернута адресату за закінченням терміну зберігання, про що було складено довідку ф.20, однак відповідачем не оскаржена, не є скасованою, зміненою або відкликаною, а тому - є узгодженою.

Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення податковим органом відповідачу податкової вимоги, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

Разом з тим, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на рішення суду по справі №420/17542/22, яким було стягнуто з банківських рахунків ТОВ «Вердис» суму заборгованості по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 130 388,64 грн, оскільки в межах вказаної справи заборгованість виникла на підставі самостійно визначених відповідачем податкових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях з орендної плати за землю юридичних осіб №7797 від 11.02.2021 року (по термінам сплати 30.11.2021 року - 31.01.2022 року), проте в межах справи, що розглядається, заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 573 710,22 грн. виникла на підставі самостійно визначених податкових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях з орендної плати за землю №11772589 від 18.02.2022 року (по термінам сплати 02.03.2022 року - 30.01.2023 року).

З наведеного вбачається, що сума заборгованості у розмірі 130 388,64 грн., на яку посилається апелянт, не входить до складу суми заборгованості 573 710,22 грн., яка є предметом спору у даній справі.

Більш того, відповідно до довідки про суми податкового боргу ТОВ «Вердис», загальна сума заборгованості станом на 09.02.2023 року становить 890 853,54 грн. (а/с 6).

Оскільки доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердис» - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач І.П. КосцоваСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко