Постанова

від 20.09.2023 по справі 140/12/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/12/23 пров. № А/857/10602/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЗапотічного І.І. та Іщук Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрейд Україна» до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Плахтій Н.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16.05.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

30.12.2022р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Екстрейд Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняте відповідачем Волинською митницею (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України) рішення № UA205080/2022/000013/2 від 23.11.2022р. про коригування митної вартості товарів; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (а.с.1-11, 53).

Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.55 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) № UA205080/2022/000013/2 від 23.11.2022р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2481 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6800 грн. (а.с.131-158).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.140-146).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією, встановлено наявність розбіжностей та неточностей в документах, поданих декларантом позивача до митного оформлення товарів за митною декларацією /МД/ № 22UA205080006496U5 від 22.11.2022р., а саме: загальна вартість товару, зазначена в експортній декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022 - 21749 PLN (польських злотих) не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122E від 10.11.2022р. 20634,78 PLN. Митна вартість згідно МД товару № 6 становить 19486 грн. 85 коп., а згідно експортної декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. - 20144 грн. 23 коп. (1 PLN - 07 грн. 959 коп.). Митна вартість згідно МД товару № 7 становить 56451 грн. 85 коп., а згідно експортної декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. - 58490 грн. 69 коп. (1 PLN -07 грн. 959 коп.).

Також під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, а саме за кодами по товарам №№ 6, 7:

105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Наголошує на тому, що в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р., який був поданий декларантом під час здійснення митного оформлення і долучений відповідачем до матеріалів справи, визначена вартість товару не лише у доларах США, але й у польських злотих, а саме на рівні - 20634,78 PLN. При валютному курсі 4,6817 PLN вартість товарів становить 4407,54 доларів США; саме така сума зазначена у графі 22 МД № 22UA205080006496U5 від 22.11.2022р., а також у платіжному дорученні № 25 від 08.11.2022р.

Тобто, вартість товару в польських злотих станом на 10.11.2022р. становить 20634,78 PLN, що відповідає конвертованій вартості товару у доларах США (4407,54 доларів США), зазначеній у графі 22 МД №22UA205080006496U5 від 22.11.2022р., а також у платіжному дорученні № 25 від 08.11.2022р.

Водночас, загальна вартість всіх товарів, зазначена в декларації країни відправлення № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р., становить 21749 злотих, що не відповідає вартості товару відповідно до інвойсу разом із транспортними витратами частини перевезення, яке проходило на статистичній території країни-члена ЄС, де відбувався експорт - 20834,78 PLN (20634,78 PLN + 200 PLN).

Тобто, різниця у вартості товарів, визначеній у експортній декларації та рахунку-фактурі, становить 914,22 PLN. При цьому, надані декларантом експортна декларація, рахунок-фактура складені 10.11.2022р., тобто, така невідповідність у вартості в польських злотих не може бути спростована різним курсом.

Наведена розбіжність у сумі польських злотих не пояснюється жодними іншими документами, наданими декларантом під час здійснення митного оформлення. Також вона не була спростована позивачем у адміністративному позові. Цей факт призвів до виникнення обґрунтованого сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості та необхідності витребування додаткових документів.

У зв`язку із вищевикладеним та з метою підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу /МК/ України. Декларантом відмовлено у наданні додаткових документів у повному обсязі.

Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом документів згідно переліку, Волинською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, при цьому митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України.

Зважаючи на викладене, вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах.

Водночас наголошує на завищеному розмірі витрат на правову допомогу, які були стягнуті судом на користь позивача.

Позивачем ТзОВ «Екстрейд Україна» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.182-189, 190-201).

У цьому ж відзиві позивач заявив клопотання про стягнення з Волинської митниці на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5250 грн.

Також відповідач Волинська митниця направила до апеляційного суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с.206-210).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 08.11.2022р. між компанією «Raw-Pol Stefanski Spolka Komandytowo-Akcyjna» (Акціонерно-командитне товариство Рав-Поль Стефанський, Республіка Польща), як продавцем, та ТзОВ «Екстрейд Україна», як покупцем, було укладено контракт № 01-11, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати товар, в кількості та асортименті згідно з додатками, у власність покупця, а покупець прийняти товари та оплатити його.

Відповідно до п.2.1 контракту ціна товару визначена в доларах США, євро або польських злотих і вказується у пропозиціях продавця, які становлять додаток до контракту.

Як передбачає п.3.1. контракту, умови поставки товару ФСА (FCA) Юліанов (Польща) згідно з Міжнародними правилами «Інкотермс 2000». Пунктом 4.2 контракту обумовлені строки платежу передоплата або оплата готівкою при отриманні товару (а.с.23-26).

На виконання умов вищевказаного контракту позивач придбав у свого контрагента товар (професійне взуття, захисні штани, куртки, рукавиці, термоактивні набори) на загальну суму 4407,54 доларів США (20634,78 PLN), що підтверджується рахунком-проформою № PRN0458020003361122 від 08.11.2022р. (а.с.89), платіжним дорученням в іноземній валюті № 25 від 08.11.2022р. (а.с.82), рахунком-фактурою № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р. (а.с.27-30, 79-80) та накладною до неї (а.с.31-35, 83-84).

22.11.2022р. для митного оформлення ввезеного на територію України товару декларантом позивача подано митниці МД № 22UA205080006496U5 (а.с.16-18, 74-75). Митна вартість товару (7 товарних позицій) заявлена за першим методом та становить 161177 грн. 57 коп. (еквівалентно 4407,54 доларів США).

До митної декларації додано такі документи: пакувальний лист б/н від 10.11.2022р.; рахунок-проформа № PRN0458020003361122 від 08.11.2022р.; рахунок-фактура № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р.; автотранспортна накладна б/н від 10.11.2022р.; декларація про походження товару № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р.; банківський платіжний документ, що стосується товару № 25 від 08.11.2022р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000149 від 16.11.2022р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 37 від 16.11.2022р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація) від 08.11.2022р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01-11 від 08.11.2022р.; договір про надання послуг митного брокера № 206 від 21.07.2020р.; декларація відповідності б/н від 27.07.2020р.; декларація відповідності б/н від 04.01.2021р.; копія митної декларації країни відправлення № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. (а.с.76-90).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено розбіжності, а саме: загальна вартість товару, зазначена в експортній декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. - 21749 PLN не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р. - 20634,78 PLN.

В електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару (6, 7) для широкого кола осіб; 2) висновок про якісні та вартісні характеристики товару (6, 7), підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) розрахунок ціни (калькуляцію) (а.с.90).

На електронне повідомлення митниці декларант подав заяву № 8 від 23.11.2022р. про те, що додаткові документи подати не може, так як попередньо представлений перелік є вичерпним (зворот а.с.90).

По причині наведеного Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205080/2022/000013/2 від 23.11.2022р. (а.с.14-15, 72).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, зокрема, що митна вартість товару 6, 7, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Згідно ст.54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення МД № 22UA205080006496U5 від 22.11.2022р. документах встановлено розбіжності: загальна вартість товару, зазначена в експортній декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. - 21749 PLN (польських злотих) не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р. 20634,78 PLN. Митна вартість згідно вказаної МД товару № 6 становить 19486 грн. 85 коп., а згідно експортної декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. вартість товару № 6 20144 грн. 23 коп. (1 PLN 07 грн. 959 коп.). Митна вартість згідно зазначеної МД товару № 7 становить 56451 грн. 85 коп., а згідно експортної декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. вартість товару № 7 становить 58490 грн. 69 коп. (1 PLN 07 грн. 959 коп.).

Декларанту запропоновано в 10-денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів та наведено їх перелік. Декларант не надав інших додаткових документів, які б підтвердили митну вартість.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VIІ ГАТТ 1994 року, МК України, а також вимогами ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України, відповідно до наказу ДМС України № 476 від 01.07.2021р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Зокрема, товар 6 за МД № UA400040/2022/029297 від 30.08.2021р. складає 30,26 доларів США/кг; товар 7 - за МД № UA20080/2022/001572 від 10.05.2022р. - на рівні 30,04 доларів США/кг.

Також відповідач вказано на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA205080/2022/000272 від 23.11.2022р. (а.с.12-13, 73 і на звороті).

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 22UA205080006508U0 від 24.11.2022р. (а.с.19-22, 97-98), при цьому коригування по ввізному миту склало 16216 грн. 30 коп., по податку на додану вартість 35675 грн. 86 коп.

Між позивачем та відповідачем виник спір з приводу обраного методу визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

При цьому, митний орган пояснює правомірність прийнятого оскаржуваного рішення тим, що ним встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Отже, розглядуваний спір стосується правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні відомості, що піддаються обчисленню.

При цьому, як в рахунку-проформі № PRN04580200003361122 від 08.11.2022р., так і в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р. ціна товару визначена в доларах США та становить 4407,54 доларів США. Зазначена сума коштів була сплачена позивачем нерезиденту-компанії «Raw-Pol Stefanski Spolka Komandytowo-Akcyjna», про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті № 25 від 08.11.2022р.

Таким чином, підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів є відсутніми, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Покликання відповідача на розбіжності в загальній вартості товару, зазначеній в експортній декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. (21749 PLN), та ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р. (20634,78 PLN), є помилковими, оскільки вартість товару за контрактом визначена в доларах США, а не в польських злотих.

Крім того, експортна декларація є додатковим документом, а не основним, який може за наявності надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товару, при цьому така декларація заповнюється продавцем товару із зазначенням статистичної вартості товару, враховуючи відповідний курс польського злотого до долара США, та з врахуванням витрат на транспортування товару, які поніс продавець.

Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

Окрім цього, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, відповідач вказав у спірному рішенні лише номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товарів №№ 6, 7, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205080/2022/000013/2 від 23.11.2022р. не ґрунтується на вимогах закону.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав та причин, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: професійне взуття, захисні штани, куртки, рукавиці, термоактивні набори, та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Водночас, декларантом було додано, зокрема, пакувальний лист б/н від 10.11.2022р., рахунок-проформа № PRN04580200003361122 від 08.11.2022р., рахунок-фактура № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р., автотранспортна накладна (CMR) б/н від 10.11.2022р., платіжне доручення № 25 від 08.11.2022р., рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000149 від 16.11.2022р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 37 від 16.11.2022р., контракт № 01-11 від 08.11.2022р., митна декларація країни відправлення № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р.

Представлені документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні відомості, що піддаються обчисленню.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не визнано митну вартість імпортованих позивачем товарів у зв`язку з відмовою надати додаткові документи, а саме: 1) прайс-каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; 2) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) розрахунок ціни (калькуляцію).

У свою чергу, відповідачем не вказано та не обґрунтовано, з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості; що у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не надано витребуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Як слідує з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товарів за МД № 22UA205080006496U5 від 22.11.2022р. виникли у зв`язку з тим, що загальна вартість товару, зазначена в експортній декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022 - 21749 PLN (польських злотих) не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122E від 10.11.2022р. 20634,78 PLN. Митна вартість згідно МД товару № 6 становить 19486 грн. 85 коп., а згідно експортній декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. вартість товару № 6 складає 20144 грн. 23 коп. (1 PLN -07 грн. 959 коп.). Митна вартість згідно МД товару № 7 становить 56451 грн. 85 коп., а згідно експортної декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. вартість товару № 7 58490 грн. 69 коп. (1 PLN -07 грн. 959 коп.).

Водночас, в рахунку-проформі № PRN04580200003361122 від 08.11.2022р. та в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р. ціна товару визначена в доларах США та становить 4407,54 доларів США. Зазначена сума коштів була сплачена позивачем нерезиденту-компанії «Raw-Pol Stefanski Spolka Komandytowo-Akcyjna», про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті № 25 від 08.11.2022р.

Таким чином, підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів є відсутніми, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Покликання відповідача на розбіжності в загальній вартості товару, зазначеній в експортній декларації № 22PL445010E3007811 від 10.11.2022р. (21749 PLN), та ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № FSE0026720003361122Е від 10.11.2022р. (20634,78 PLN), не заслуговує на увагу, оскільки вартість товару за контрактом фактично визначена в доларах США, а не в польських злотих.

Звідси, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

Отже, вказаними документами підтверджується заявлена декларантом митна вартість оцінюваного товару та вони не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості товарів.

Окрім цього, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування ПДВ. Різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів; якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом (резервним). Його застосування передбачене ст.64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості (товари №№ 6 і 7), крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Щодо митних декларацій № UA400040/2022/029297 від 30.08.2021р. та № UA20080/2022/001572 від 10.05.2022р., які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то можливість поставки товару за меншою/більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205080/2022/000013/2 від 23.11.2022р. є протиправним.

В частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів виходить з такого.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 8800 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено договір про надання правничої допомоги № 73/22 від 15.12.2022р. (а.с.113-115) і акт виконаних робіт № 1 від 14.02.2023 (а.с.116).

Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 14.02.2023р. адвокатом надані наступні послуги на загальну суму 8800 грн.:

з`ясування фактичних обставин справи в клієнта (кількість затраченого часу 2 год., вартість послуги за 1 год. - 500 грн), вартість послуги - 1000 грн.;

підготовка позовної заяви та додатків до неї (кількість затраченого часу 4 год., вартість послуги за 1 год. - 500 грн.), вартість послуги - 2000 грн.;

вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві (кількість затраченого часу - 2 год., вартість послуги за 1 год. - 500 грн.), вартість послуги - 1000 грн.;

підготовка та подача відповіді на відзив (кількість затраченого часу 4 год., вартість послуги за 1 год. - 500 грн.), вартість послуги - 2000 грн.;

оплата послуг перекладу - 2800 грн.

Актом виконаних робіт визначені умови оплати - протягом 60 днів з моменту його підписання.

Актом виконаних робіт № 28/12/22 від 28.12.2022р., складеним і підписаним ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем, та адвокатом Таргонієм П.В., як замовником, підтверджується надання послуг перекладу з англійської, польської мов на суму 2800 грн. згідно рахунку № 27/12/22 від 27.12.2022р. Такі послуги були оплачені адвокатом 27.12.2022р., про що свідчить банківська квитанція (а.с.117-119).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд правильно врахував те, що послуги стосовно вивчення фактичних обставин справи, відзиву відповідача, законодавства і судової практики не є послугами, наданими в межах правової допомоги, оскільки така діяльність адвоката має на меті саме складання позовної заяви і відзиву, що в свою чергу і є правовою допомогою.

Водночас, твердження відповідача про безпідставність заявлених до стягнення витрат адвоката на оплату послуг перекладача є необґрунтованими, оскільки за умовами договору № 73/22 від 15.12.2022р. клієнт надав повноваження адвокату самостійно обирати, зокрема, перекладачів та залучати їх на договірних засадах до виконання завдань клієнта (пункт 1.5).

До позовної заяви додані документи та їх переклад з англійської, польської мов, що виконаний Бюро перекладів «Азбука», керівник ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, розмір витрат перекладача, понесених адвокатом за дорученням позивача, підтверджується належними доказами, а саме актом виконаних робіт, рахунком та квитанцією.

При цьому, згідно із ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, доводи митниці про те, що декларант зобов`язаний надати переклад документів до митного оформлення, не узгоджуються з нормами митного законодавства. Відповідач не надав доказів того, що документи були на вимогу митниці перекладені під час митного оформлення і у позивача не було підстав здійснювати їх повторний переклад.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в розмірі 6800 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5250 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги № 73/22 від 15.12.2022р.

На підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції позивачем представлено копію Акту № 2 від 31.08.2023р. виконаних робіт. Згідно з цим Актом оплата послуг адвоката здійснюється протягом 10 днів з моменту його підписання (а.с.203).

Між тим, доказів реального понесення таких витрат (фактичної сплати коштів на рахунок адвоката або внесення таких готівкою) позивачем не представлено, хоча строк оплати минув.

В аспекті вимог процесуального закону та сформованої Верховним Судом позиції, яка викладена у постанові від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, такі витрати не є несплаченими на момент винесення судового рішення саме з об`єктивних причин.

Звідси, такий механізм відшкодування витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті, не може стосуватися неоплачених витрат на правову допомогу через порушення стороною своїх договірних зобов`язань по оплаті при наявності наданих адвокатом послуг.

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу в апеляційному суді у заявленому розмірі 5250 грн.

Приймаючи до уваги ту обставину, що наданими до справи документами витрати на правничу допомогу не підтверджено (строк оплати таких настав), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в апеляційному суді.

Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірного рішення, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2023р. в адміністративній справі № 140/12/23 залишити без задоволення, а вказані рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрейд Україна» про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених під час апеляційного розгляду справи, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний Л. П. Іщук Дата складання повного тексту судового рішення: 20.09.2023р.