Рішення

від 16.10.2007 по справі 27/387-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/387-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  27/387-1

16.10.07

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр інформатики ЛТД”

До          Українській державний університет фінансів та міжнародної торгівлі  

Про          стягнення  18 737,82 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар  Приходько Є.П.

Представники:

Від позивача                    Банніцина Т.П.- представник за довіреністю від 13.08.2007р.

Від відповідача          не з'явився.

Обставини справи:

Позивач  звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за Договором на виконання робіт по експлуатації програмного забезпечення тестування знання № 1/07 від 12.07.2005 року у розмірі 18737 грн. 82 коп., яка складається з 17340 грн. 00 коп. основного боргу,  1049 грн. 00 коп. пені, 196 грн. 22 коп. 3% річних та 152 грн. 60 коп. інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.07р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд  на 17.09.07року.

Позивач у судовому засідання 17.09.2007 року підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором на виконання робіт по експлуатації програмного забезпечення тестування знання № 1/07 від 12.07.2005 року та не оплатив вартість виконаних позивачем робіт.

Відповідач у судове засідання 17.09.2007 року з`явився та заявив клопотання про відкладення розгляд справи, оскільки ним не виконані вимоги  ухвали суду від 28.08.2007 року.

У судовому засіданні 17.09.2007 року судом, відповідно до ст. 77 ПК України, оголошено  перерву до 03.10.2007 року.

Позивач у судовому засіданні 03.10.2007 року уточнив розмір заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість  за неналежне виконання останнім зобов'язань за Договором на виконання робіт по експлуатації програмного забезпечення тестування знання № 1/07 від 12.07.2005 року у розмірі 19 810 грн. 60 коп.,  яка складається з 17340 грн. 00 коп. основного боргу,  1 368 грн. 20 коп. пені, 256 грн. 54 коп. 3% річних та 845 грн. 86 коп. інфляційних витрат.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити  розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про збільшення  розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судовому засіданні 03.10.2007 року звернувся до суду з клопотанням, відповідно до якого просив суд здійснити процесуальне правонаступництво та визнати відповідачем по справі Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, оскільки відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 98-р від 14.03.2007 року «Про реорганізацію вищих навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства фінансів та Міністерства економіки», внесено відповідні зміни в організаційно –правову форму Української академії зовнішньої торгівлі.

Процесуальне правонаступництво –це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права).

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішення або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Проаналізувавши надані відповідачем документи, суд частково задовольнив заявлене клопотання відповідача, оскільки в даному випадку відбулася  лише зміна у організаційно –правовій формі відповідача, а не його процесуальне правонаступництво, у зв'язку з чим суд дійшов висновку вважати належною назвою відповідача –Українській державний університет фінансів та міжнародної торгівлі  

Окрім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи, відповідно до якого  на розгляд судового експерта він просив поставити наступне: чи придатний створений позивачем програмний пункт –програмний комплекс тестування знань абітурієнтів для експлуатації?

Враховуючи зазначені обставини, відповідач просив суд зупинити провадження у справі.

Позивач заперечив проти заявленого клопотання відповідача.

Частина 2 ст. 79 ГПК України передбачає виключно право  господарського суду  зупинити провадження у справі в разі призначення судової експертизи.

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

Враховуючи те, що 15.09.2005 року сторонами було підписано протокол за результатами виконаних робіт за Договором № 1/07 від 12.07.2005 року, в якому зазначено, що сторони не мають претензій один до одного по строках та якості виконаних робіт, а також зважаючи на те, що  відповідач не звертався до позивача з претензією щодо виявлених ним недоліків чи допущених позивачем відступів від умов договору, суд відхилив заявлене клопотання відповідача, оскільки для встановлення даних, що входять в предмет доказування, у суду не виникає потреби у спеціальних знаннях.

У судовому засіданні судом, відповідно до вимог ст. 77 ПК України, оголошено перерву до 16.10.2007 року.

Позивач у судовому засіданні 16.10.2007 року підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення по справі.

Відповідач у судове засідання 16.10.2007 року не з'явився, вимоги попередньої ухвали суду виконав, причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В :

12.07.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інформатики ЛТД»(надалі –виконавець) та Української академією зовнішньої торгівлі (надалі –замовник) було укладено Договір № 1/07 на виконання робіт по експлуатації програмного забезпечення тестування знань (надалі - Договір), за умовами якого відповідач доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання зі створення бази даних тестових завдань, розробки, поставки та технічної підтримки експлуатації під час проведення замовником вступних екзаменів програмного комплексу тестування знань абітурієнтів (надалі –ПО).

Відповідно до п. 1.1 Договору, роботи за договором виконуються в три етапи. Зміст, вартість та строки виконання етапів робіт викладені в календарному плані (додаток №1 до договору), який є невід'ємною частиною договору.

Порядок здачі та приймання робіт узгоджено сторонами у розділі 3 Договору, відповідно до якого сторони передбачили, що роботи за договором здаються в цілому після завершення робіт по етапах 1-3 календарного плану (додаток №1 до договору), а порядок здачі та приймання робіт по етапах описано в технічному завданні по проведенню робіт за договором (додаток №2 до договору) (п. 3.1.).

Відповідно до п. 3.3 Договору після завершення робіт, виконавець надає замовнику акт здачі –приймання робіт по договору, який замовник протягом двох днів  мав підписати та передати виконавцю або надати письмову мотивовану відмову.

Сторони узгодили, що якщо замовник вважає, що виконані роботи не відповідають певним вимогам, то на протязі 3 робочих днів після надання виконавцем результатів роботи він має  у письмовій формі мотивовано відмовити в її  прийнятті, після чого сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та  строків їх виконання. (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору, після закінчення робіт по Договору сторони мають скласти протокол з результатами експлуатації ПО, який містить аналіз результатів експлуатації та певні  побажання замовника по модифікації програмного забезпечення виготовляється після підписання акту здачі-приймання робіт.

Строки виконання робіт визначаються календарним планом (Додаток № 1 до Договору) (п. 4.1 Договору).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується Актом здачі –приймання  виконаних робіт по Договору № 1/07 від 12.07.2005 року, підписаним  01.08.2005 року повноважними особами обох сторін та скріплений печатками підприємств та протоколом за результатами виконаних робіт від 15.09.2005 року.

Проте, як вбачається судом з зазначеного вище Акту, загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 12 342 грн. 00 коп. (у т.ч. ПДВ).

Оскільки Акт здачі –приймання  виконаних робіт по Договору № 1/07 від 12.07.2005 року є підставою для проведення розрахунків між сторонами, 27.03.2007 року позивачем було виставлено замовнику рахунок № 1 для оплати виконаних ним робіт на загальну суму 17 340 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи те, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами факту виконання ним робіт на суму, відповідно до виставленого ним рахунку № 1 від 27.03.2007 року, суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт складає 12 342 грн. 00 коп.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем складала 12 342 грн. 00 коп.

Умови розрахунків передбачені сторонами у розділі 2 Договору, відповідно до якого оплата здійснюється відповідачем (замовником) на розрахунковий рахунок позивача (виконавця) на підставі рахунку позивача в об'ємі та в строк, вказані в рахунку.

Відповідач покладені на нього зобов'язання за Договором на виконання робіт по експлуатації програмного забезпечення тестування знань № 1/07 від 12.07.2005 року  не виконав та не розрахувався з виконавцем за прийняті ним роботи відповідно до Акту здачі –приймання  виконаних робіт по договору загальну суму 12 342 грн. 00 коп.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості виконаних ним робіт  від відповідача не надходило.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ст. 525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі в сумі 12 342 грн. 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 1 368 грн. 20 коп. за період  прострочення з 30.03.2007 року по 01.10.2007 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунку виконавця замовник, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи те, що загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 12 342 грн. 00 коп., а її розмір позивачем нараховано за 186 днів, що є більшим ніж шість місяців, то позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню згідно розрахунку суду.

Таким чином, розмір пені становить:

12 342 грн. 00 коп. (заборгованість відповідача) х 16 % (подвійна облікова ставка НБУ) х 183 дні (період з 30.03.07р. по 28.09.07р.) : 365 днів = 990 грн. 07 коп.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені частково у розмірі  990 грн. 07 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 845 грн. 86 коп. та  3% річних у розмірі 256 грн. 54 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір індексу інфляції становить 592 грн. 40 коп.:

12 342 грн. (основний борг) х 100 % (індекс інфляції) –12 342 грн. (основний борг) = 0 грн.;

12 342 грн. (основний борг) х 100,6 % (індекс інфляції) –12 342 грн. (основний борг) = 74 грн. 05 коп.;

12 342 грн. (основний борг) х 102,2 % (індекс інфляції) –12 342 грн. (основний борг) = 271 грн. 52 коп..;

12 342 грн. (основний борг) х 101,4 % (індекс інфляції)–12 342 грн. (основний борг) = 172 грн. 78 коп.;

12 342 грн. (основний борг) х 100,6 % (індекс інфляції) –12 342 грн. (основний борг) = 74 грн. 05 коп.

Розмір 3% річних становить: 12 342 грн. 00 коп. (заборгованість відповідача) х 3% х 186 дні (кількість днів прострочення з 30.03.07р. по 01.10.07р.) : 365 днів = 188 грн. 68 коп.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат  частково згідно вищенаведеного розрахунку суду.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Суд звертає увагу позивача на те, що звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр інформатики ЛТД”  в якості доказу сплати державного мита було надано платіжні доручення  № 94 від 17.08.2007 року на суму  187 грн. 82 коп.  та № 107  від 25.09.2007 року на суму 102 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог,  позивач повинен був сплатити  1  відсоток від ціни позову, а саме 198 грн. 00 коп.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.  

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 91 грн. 72 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 173, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57, код ЄДРПОУ 35371662) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр інформатики ЛТД” (юр. адреса: 04011, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 6, кв. 82; факт. адреса:03148, м. Київ,  пр-т. 50-річчя Жовтня, 2-г, код ЄДРПОУ 16470386) основний борг в розмірі 12 342 грн. 00 коп., пеню у сумі 990 грн. 07 коп., 3% у сумі 188 грн. 68 коп., інфляційні витрати у сумі 592 грн. 40 коп.,  державне мито у сумі  141 грн. 12 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 84 грн. 06 коп.

3.          Повернути з Товариству з обмеженою відповідальністю “Центр інформатики ЛТД” (юр. адреса: 04011, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 6, кв. 82; факт. адреса:03148, м. Київ,  пр-т. 50-річчя Жовтня, 2-г, код ЄДРПОУ 16470386) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 91 грн. 72 коп.

4.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

5.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

08.11.2007р.

 Суддя                                                                                М.А. Дідиченко