Постанова

від 14.11.2007 по справі 46/457-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/457-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2007 р.Справа № 46/457-А   

За позовомПрилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області  

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд”

Третя особаВідкрите акціонерне товариство “Укрнафта”

Простягнення 703 954,92 грн.

                                                                                                                      Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

від позивачаВихор Ю.С. —представник за довіреністю від 02.06.2006 р. № 2842/10-10-002

від відповідачаСоловйов К.М. —представник за довіреністю від 03.10.2005 р. № 5/юр

від третьої особи Кармазін О.А. —представник за довіреністю від 22.12.2005 р. № юр-581/д

14.11.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду в порядку адміністративного судочинства з позовом, яким просить стягнути з Закритого акціонерного товариства “Інтернафтотрейд” та Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” як з учасників договору про спільну діяльність № 6/25 від 04.09.1998 р. податковий борг у розмірі 703 954,92 грн. (123 732,00 грн. заборгованості по внесенню плати за користування надрами загальнодержавного значення та 580 222,92 грн. відрахування за геологорозвідувальні роботи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2006 р. відкрито провадження у справі № 46/457-А відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

13.11.2006 р. у судовому засіданні, на яке представник Закритого акціонерного товариства “Інтернафтотрейд” не прибув, судом відмовлено Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта” у задоволенні клопотання про заміну неналежної сторони та залучення третьої особи. Не погоджуючись з винесеною ухвалою заявник оскаржив її до апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 р. Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта” відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 46/457-А на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2007 р. за клопотанням Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” та згодою представника позивача здійснено процесуальну заміну, внаслідок чого відповідачів у справі замінено на належного —Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд”, як належної сторони договору про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25 та уповноваженого платника, Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотанням від 02.03.2007 р. № 1087/10/10-011, від 21.03.2007 р. № 1489/10/10-011 та від 26.04.2007 р. № 2185/10/10-011 позивачем збільшено позовні вимоги шляхом заявлення до стягнення 1 190,00 грн., 170,00 грн., 170,00 грн. і 850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації з податку на додану вартість та свідоцтва з цього податку.      

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2007 р. продовжено строк вирішення спору.

Провадження у справі неодноразово зупинялося на підставі п. 4 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України з метою надання сторонам часу для примирення.

28.09.2007 р. за пропозицією суду позивачем письмово уточнено позовні вимоги (заява від 26.09.2007 р. № 4599/10/10-011 в матеріалах справи), у зв'язку з чим, заявленими до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд”є:

-          580 222,92 грн. боргу по сплаті відрахувань за геологорозвідувальні роботи, що виник на підставі розрахунку від 27.04.2006 р.;

-          123 732,00 грн. боргу по внесенню плати за користування надрами загальнодержавного значення, що виник відповідно до розрахунків від 06.05.2006 р. та від 04.05.2006 р.;

-          2 380,00 грн. боргу з податку на додану вартість, що виник на підставі застосування до боржника штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларацій та свідоцтва з податку на додану вартість.

В ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” як з уповноваженого платника за договором про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25 вищевказані суми, що є узгодженою сумою податкового боргу, котрий виник на підставі самостійно поданих платником розрахунків.

Як вбачається з позовної заяви, письмових та усних пояснень і доповнень представника позивача, Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області вважає, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” в силу умов зазначеної договору про спільну діяльність, положень чинного законодавства (наказ Державної податкової адміністрації від 30.09.2004 р. № 571) та відповідно до фактів, встановлених рішенням суду (рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2005 р. у справі № 22/609) зобов'язане вести податковий та бухгалтерський облік, облік витрат і результатів господарської діяльності та майна створеного договором, а тому правомірно виступає відповідачем у справі.

На думку позивача, підтвердженням того, що відповідач є уповноваженим платником договору про спільну діяльність додаткового підкреслюється також фактом підписання розрахунків по платі за користування надрами загальнодержавного значення та відрахування на геологорозвідувальні роботи виконавчим директором спільної діяльності Романовим Р.О. та проставлення печатки договору. Також, позивач зауважує, що особливості обліку результатів спільної діяльності зобов'язують уповноважену договором особу на ведення податкового обліку складати звіти, який включає в себе збір за геологорозвідувальні роботи та збір за спеціальне користування надрами загальнодержавного значення.

З приводу заявлення до стягнення разом з первісними вимогами штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації з податку на додану вартість позивач посилається на своє право, передбачене ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України  та вважає, що ним не змінено предмет та підстави позову, а лише збільшено розмір позовних вимог.       

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з мотивів, наведених у письмових запереченнях та доповненнях до них. Зокрема, відповідач вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на вимогах, які суперечать нормам податкового законодавства, в частині визначення відповідачем виключно Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд”, оскільки розрахунки плати за користування надрами загальнодержавного значення та відрахування за геологорозвідувальні роботи подавалися виконавчою дирекцією спільної діяльності за договором від 04.09.1998 р. № 6/25. На думку відповідача, позивачем безпідставно не враховано, що нарахування та сплата вказаних зобов'язань проводиться надрокористувачем, яким відповідач не є і не був.

При розгляді спору відповідач просить суд врахувати, що Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в односторонньому порядку фактично припинило виконання договору про спільну діяльність з 2005 року, а видобуту продукцію привласнило собі і на баланс спільної діяльності не передавало.

Також, відповідач зауважує, що ухвалою Господарського  суду міста Києва від 28.04.2006 р. у справі № 18/265 відповідачу та виконавчому директору Романову Р.О. заборонено здійснювати будь-які дії відносно майна, у тому числі грошових коштів, що перебували на банківському рахунку спільної діяльності. Вказаний факт унеможливлює задоволення вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість, зважаючи на встановлену судом заборону вчиняти відповідачу певні дії.

Крім того, відповідач вважає, що позивач був зобов'язаний здійснити стягнення невиконаних податкових зобов'язань у відповідності з положеннями ст. 8-10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.          

Щодо поданих позивачем заяв про збільшення позовних вимог відповідач зазначає, що вимоги про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість, виходячи з положень ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути предметом окремого судового розгляду, а тому не підлягають задоволенню в межах даного провадження.

Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в письмових поясненнях по справі фактично підтримує позицію позивача про наявність підстав для стягнення заявлених сум з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” як особи, відповідальної за  ведення податкового і бухгалтерського обліку результатів діяльності за договором від 04.09.1998 р. № 6/25 та уповноваженого платника. Також, третя особа вказує, що згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 р. № 571 саме відповідач має нести відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку, який було обчислено від спільної діяльності та який сплачується зі спільного рахунку, а не стягується з рахунків інших учасників.      

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

04.09.1998 р. між Нафтогазовидобувним управлінням “Чернігівнафтогаз” Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” та Закритим акціонерним товариством “Інтернафтотрейд” укладено договір № 6/25 про спільну діяльність з освоєння та розробки газоконденсатних покладів Мільківського нафтогазоконденсатного родовища без створення юридичної особи.

Відповідно до преамбули вказаного договору баланс спільної діяльності —це окремий бухгалтерський баланс, який ведеться згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.1998 р. № 24. Під балансом спільної діяльності розуміється документ, яким визначаються загальні витрати та доходи при виконанні Програми Спільної діяльності, а під окремим розрахунковим рахунком —рахунок, що відкривається в одному з банків України для забезпечення Спільної діяльності. Вищим керівним органом, згідно з преамбулою, є комітет з управління, який створюється учасниками договору для прийняття рішень щодо здійснення Спільної діяльності.       

У п. 11.1 договору від 04.09.1998 р. сторони погодили, що облік грошових коштів і майна, що об'єднуються учасниками для здійснення Спільної діяльності, витрат на її здійснення і її результатів буде вестися Закритим акціонерним товариством на балансі спільної діяльності згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.1998 р.

Згідно з п. 11.8 договору бухгалтерський облік та встановлена звітність будуть вестися згідно з діючого законодавства бухгалтерією спільної діяльності на чолі з головним бухгалтером спільної діяльності.

15.03.2002 р. Нафтогазовидобувним управлінням “Чернігівнафтогаз” Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” та Закритим акціонерним товариством “Інтернафтотрейд” укладено додаткову угоду № 3 до договору про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25, якою внесено зміни в. п.4.1, 11.1, 16.2, 201, 20.4 та 20.5 договору та визначено, що управління справами по спільній діяльності учасниками договору здійснюється спільно через Комітет з управління, а юридичною особою, на яку покладено обов'язки по веденню справ визнається Нафтогазовидобувне управління “Чернігівнафтогаз” Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, котре уповноважується вести баланс спільної діяльності з обов'язковим здійсненням платежів податків та платежів до відповідних бюджетів і установ за місцезнаходженням вказаної особи.        

30.01.2004 р. між Закритим акціонерним товариством “Інтернафтотрейд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” укладено договір купівлі-продажу (уступки) частки учасника в договорі про спільну діяльність, за умовами якого Закрите акціонерне товариство “Інтернафтотрейд” зобов'язується передати у власність набувача (відповідача) свою частину в договорі про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25, а набувач зобов'язується прийняти права і обов'язки учасника до договору і провести розрахунок в сумі 14 448 847,00 грн.       

Згідно з п. 1.2.4 договору  від 30.01.2004 р. загальний фонд майна (капіталу) по договору про спільну  діяльність складає 28 848 570,00 грн., а частина Закритого акціонерного товариства “Інтернафтотрейд” у складі майна спільної діяльності станом на 01.01.2004 р. становить 14 448 847,00 грн. та складається з фінансів, обладнання і матеріалів.

Відповіло до п.п. 7.7.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334-94-ВР зі змінами та доповненнями облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Пунктом 4.12 наказу Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 р. “Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)” передбачено, що на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб (далі - договори), при виконанні яких виникають обов'язки за сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством.

З матеріалів справи слідує, що договір про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25 між Закритим акціонерним товариством “Інтернафтотрейд” та структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” було взято на податковий облік 18.06.2002 р. за № 1483 та зареєстровано платником за реєстраційним (обліковим) номером платника податків 534664185 з адресою: 17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Вокзальна, 1.  

10.12.2004 р. Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області здійснено заміну свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість договору про спільну діяльність, а саме, видано свідоцтво № 33699176 замість № 33697342 від 27.06.2002 р. у зв'язку з перереєстрацією, де адресою платника визначено: Чернігівська обл., м. Прилуки,  вул. Вокзальна, 1.      

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2005 р. № 22/609 встановлено, що на виконання приписів додаткової угоди від 15.02.2002 р. № 3 ведення податкового обліку, а також обліку коштів та майна учасників спірного договору, результатів спільної діяльності не було передано Відкритому акціонерному товариству “Укрнафта”, що не спростовується Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд”, та є порушенням договору та ч. 2 ст. 1134 Цивільного кодексу України з боку відповідача. У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” продовжує залишатися особою, котра здійснює облік спільних коштів та майна, облік результатів спільної діяльності.

Вказаним рішенням, яке набрало законної сили 19.04.2006 р., було розірвано договір про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25.  

29.05.2006 р. позивачем договору про спільну діяльність виставлено першу податкову вимогу № 1/77 про сплату 580 222,92 грн. податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та №  1/60 про сплату 123 732,00 грн. плати за користування надрами.

14.06.2006 р. уповноваженими працівника позивача складено акт № 51/24-015 про неможливість вручення виконавчому директору договору про спільну діяльність № 6/25 перших податкових вимог № 1/77 та № 1/60 від 29.05.2006 р.

20.06.2006 р. позивачем виставлено другу податку вимогу № 2/89 та № 2/71 на вищевказані суми, 30.08.2006 р. прийнято рішення № 31/24-011 від 30.08.2006 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу договору про спільну діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, виставленню наведених податкових вимог передувало подання до податкової інспекції звітності (розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 1-й квартал 2006 року, розрахунків плати за користування надрами для видобування газу та конденсату за 1-й квартал 2006 року) платником відповідних обов'язкових платежів з проставленням печатки договору про спільну діяльність.

Статтею 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ зі змінами та доповненнями податковим боргом визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання .   

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу” від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ зі змінами та доповненнями закріплено таку функцію державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об`єднаних державних податкових інспекціях як стягнення з підприємств, установ, організацій та громадян заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підставу вести мову про правомірність заявлення податковими органами вимог про примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу платників, при цьому, предметом позовних вимог у таких позовах є податковий борг. Крім того, слід зауважити, що законодавцем не обмежується або ж не розрізняються функції податкових органів щодо стягнення в судовому порядку податків, зборів та обов'язкових платежів в залежності від їх узгодженості. На цій підставі, звернення позивачем до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості за рахунок активів боржника видається правомірним. Отже, наведеним спростовуються посилання відповідача та третьої особи на відсутність предмету спору у даній справі через заявлення до стягнення узгодженої суми податкового боргу.       

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позову, виходячи з наступного:

На думку суду, заявляючи вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд”  збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами, позивачем не враховано специфіку законодавства України про надра.   

Так, Конституцією України (ст. 13), норми якої мають пряму дію, закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра —це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно з ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни (ст. 13).

Норми ч. 1 ст. 19 Кодексу про надра передбачають, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організація і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.            

У відповідності до ч. 6 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони  навколишнього  природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 16).

Згідно з ст. 13 Закону України “Про нафту і газ” на користування нафтогазоносними надрами надаються такі види спеціальних дозволів як на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі дослідно-промислову розробку; на видобування нафти і газу (промислову розробку родовищ) та ін.

З матеріалів справи слідує, що користувачем корисних копалин (нафти, газу, конденсату) в межах 5,13 кв.км. Мільківського родовища, що в Прилуцькому районі Чернігівської області є Відкрите акціонерне товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Чернігівнафтогаз”, що стверджується ліцензією (спеціальним дозволом) на користування надрами № 1597 від 05.10.1998 р., виданою Державним комітетом України по геології і використанню надр.     

Відповідно до ст. 3 договору про спільну діяльність від 04.09.1998 р.  6/25 ліцензія на експлуатацію родовища належить Нафтогазовидобувному управлінню “Чернігівнафтогаз” Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”.

Нормами ст. 49 Закону України “Про нафту i газ” від 12.07.2001 р. № 2665-III  зі змінами та доповненнями визначено, що діяльність, пов'язана з користуванням нафтогазоносними надрами, на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію може мати місце виключно у випадку, якщо один із учасників договору про спільну діяльність у формі простого товариства має отриманий в установленому законодавством порядку відповідний спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.

Частиною 4 ст. 14 вказаного Закону для власників спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами чітко встановлено обмеження можливості дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані їм спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів, створюваних за їх участі суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності.

Аналіз законодавства з питань надрокористування свідчить, що користувачі надр, у тому числі нафтогазоносних, відповідно до ст. 24 Кодексу про надра наділені правами здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу, розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу.

Статтею 10 Закону України “Про нафту і газ” передбачено, що власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами набуває прав власності на нафту та газ у момент видобутку. Таким чином, при реалізації договору про спільну діяльність власники спеціальних дозволів на право користування надрами не можуть передавати на майно спільної діяльності такі права: виконання геологічного вивчення родовища корисних копалин згідно з умовами спеціального дозволу (у тому числі гірничих робіт); здійснення комплексної розробки родовищ корисних копалин згідно з умовами спеціального дозволу (у тому числі виконання гірничих робіт зі спорудження гірничих споруд); ведення інших робіт згідно з умовами спеціального дозволу.

Таким чином, особливості реалізації Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” спеціального дозволу на право користування нафтогазоносними надрами та позивача при здійсненні договору про спільну діяльність у нафтогазовидобувній галузі значно впливають на реалізацію податкових та бюджетних відносин.

Статтею 153 Господарського кодексу України до обов'язків суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів віднесено своєчасне внесення відповідної плати за використання природних ресурсів та здійснення господарської діяльності без порушення прав інших власників i користувачів природних ресурсів.

Відповідно до ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони у вигляді платежів за користування надрами, відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збору за видачу спеціальних дозволів, акцизного збору.

Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, справляються з користувачів надр, які здійснюють видобуток корисних копалин на раніше розвіданих родовищах і повністю надходять до державного бюджету та спрямовуються на розвиток мінерально-сировинної бази (ст. 33  Кодексу України про надра).

Виходячи з положень п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” переуступка податкових зобов'язань не допускається.

Згідно з п. 2.1 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23.06.1993 р. № 105/309 платниками збору за геологорозвідувальні роботи виступають всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах.

Відповідно до п. 6.3, 6.4 зазначеної Інструкції підприємство-надрокористувач, до складу якого входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), складає розрахунки і сплачує збір у розрізі цих підрозділів та подає їх до органів державної податкової служби за місцем своєї реєстрації. Надрокористувач, який перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, що ним експлуатується, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, додатково подає (надсилає) до органу державної податкової служби, в якому він зареєстрований, копію розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи з відміткою органу державної податкової служби, яка прийняла оригінал розрахунку. За рішенням нафтогазовидобувного підприємства розрахунок збору можуть подавати до органів державної податкової служби безпосередньо його філії, які мають поточні рахунки, за місцем податкової реєстрації таких філій.

Порядком справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1014 закріплено, що плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється з усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.

Пунктом 2 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ i газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256, платниками рентної плати визначено суб'єктів господарювання, які добувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, виданих у встановленому законодавством порядку.

Виходячи з п. 16 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. № 115 для органів державної податкової служби підставою для взяття на облік нових надрокористувачів, що повинні сплачувати збір за виконані геологорозвідувальні роботи, є повідомлення органів державного гірничого нагляду про надання дозволів на виконання гірничих робіт на родовищі чи погодження на проведення дослідно-промислової розробки родовища.

Для визначення результатів господарської діяльності та сплати податку на прибуток підприємств, власники спеціальних дозволів на право користування нафтогазоносними надрами повинні, відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відносити суми сплачених податків, які обумовлені реалізацією прав користування надрами (платежі за користування надрами, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, рентна плата), до власних валових витрат.

Отже, зважаючи на встановлені ч. 4 ст. 14 Закону України “Про нафту i газ” обмеження прав власників спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами у створенні спільної діяльності шляхом передачі до спільного майна прав, що виникають на підставі спеціального дозволу, на користування нафтогазоносними надрами, а також на визначення спільної діяльності Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, укладення договору про спільну діяльність не може свідчити про передачу ліцензіаром наданих йому ліцензією виключних прав, у зв'язку з чим, податкові зобов'язання щодо податків, пов'язаних з використанням природних ресурсів надр, мають виконуватися власниками спеціальних дозволів на право користування нафтогазоносними надрами.

Крім того, у ч. 4 ст. 16 Кодексу України про надра визначено, що у разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл.

У відповідності з п. 15 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. № 115 та п. 19 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1014  саме надрокористувач несе відповідальність за правильність обчислення плати за користування надрами та збору за виконані геологорозвідувальні роботи, повноту та своєчасність їх внесення до державного бюджету.

На підставі викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтреннафтотрейд” не може вважатися особою, з якої повинна справлятися плата за користування надрами загальнодержавного значення та відрахування за геологорозвідувальні роботи, у зв'язку з чим, заявлені в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача та третьої особи на форму звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 р. № 571, як на одну з підстав стягнення з відповідача плати за користування надрами та збору за виконані геологорозвідувальні роботи, оскільки встановлення спеціальної типової форми звітності не виключає дію приписів кодифікованого акту вищою юридичної сили (ст.  28, 33 Кодексу України про надра) та спеціальних норм (п. 2.1 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23.06.1993 р. № 105/309).

Розглядаючи вимоги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації з податку на додану вартість, суд зважає на те, що відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Статтею 2 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платником податку, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку,  підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

В силу вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 р. договір про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25 був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області (копія свідоцтва в матеріалах справи).

Згідно з п. 4.1.1 та 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”,  платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, що подається за базовий податковий (звітний) період.

Підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що  платник податків, котрий не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення саме з відповідача штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року –березень 2007 року, позивач надає акт про порушення податкового законодавства № 234/10-00 від 25.12.2006 р., № 18/16-00 від 29.01.2007 р., № 24/16-00 від 16.02.2007 р, № 40/16-00 від 26.03.2007 р., № 41/16-00 від 12.04.2007 р., № 67/16-00 від 30.05.2007 р.,  № 85/16-00 від 06.06.2007 р. та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення № 0000181500/0/125 від 29.01.2007 р., № 0000241500/0324 від 16.02.2007 р., № 0000361500/0515 від 13.03.2007 р., № 0000571500/0661 від 12.04.2007 р., № 0000821500/0958 від 30.05.2007 р., № 0000961500/01140 від 13.06.2007 р., № 0001071500/01141 від 13.06.2007 р. Крім того, актом № 68/15-00 від 30.05.2007 р. позивачем встановлено порушення п.п. “а” 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині неподання свідоцтва платника податку на додану вартість, а також винесено податкове повідомлення-рішення № 0001231500/01211 від 26.06.2007 р. У наведених актах та корінцях податкових повідомлень-рішень порушення палаткового законодавства встановлені, а застосування санкцій —визначені щодо договору про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25 як платника податку на додану вартість.

Зважаючи на персоніфікований характер обов'язку подання декларації з податку на додану вартість платником такого податку, яким в цілях Закону України “Про податок на додану вартість” виступає договір про спільну діяльність, вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд” штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації з податку на додану вартість видаються необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.       

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість суд зважає також на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2006 р. у справі № 18/265 Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтернафтотрейд”, виконавчому директору договору про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25 Романову Р.О. та будь-яким третім особам заборонено без згоди Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” складати, підписувати будь-які документи, що стосуються майна, коштів спільної діяльності, використовувати печатку та ін.               

Окрім іншого, заявлення в межах провадження у справі № 46/457-А поряд з вимогами про стягнення плати за користування надрами та витрат на геологорозвідувальні роботи, вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість видаються неналежним користуванням позивачем правами, визначеними ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, норми зазначеної статті ведуть мову про право позивача змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Наявними в матеріалах справи клопотаннями про збільшення позовних вимог, позивач фактично змінює підставу та предмет позову, адже чинним законодавством розрізняються суб'єкти сплати, об'єкти, підстави і порядок  нарахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

Частиною 1 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,  що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Натомість, первісні та пізніше заявлені вимоги не пов'язані між собою спільними доказами та підставою їх виникнення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довів суду обґрунтованості своїх посилань, у зв'язку з чим у позві слід відмовити.

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, решта доданих до матеріалів справи доказів, а також посилань учасників провадження у справі на особливості виконання або ж невиконання учасниками договору про спільну діяльність від 04.09.1998 р. № 6/25 своїх обов'язків до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи в межах заявлених вимог.

Виходячи з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню з учасників провадження у справі не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.В. Шабунін

Дата виготовлення в повному обсязі: 19.11.2007 р.  

14.11.2007р.м.Київ№ 46/457-А