Рішення

від 26.09.2007 по справі 47/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/182

26.09.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровена"

про                    стягнення 287,23 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: не з'явився.;

Від відповідача: не з"явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача – 275,67 грн. заборгованості за Договором про надання послуг цифрового стільникового зв'язку №120- 40736-1 від 07.08.2003, пені у розмірі –11,56 грн., а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2007 було порушено провадження у справі № 47/182 та призначено розгляд справи на 05.09.2007.

В судовому засіданні 05.09.2007 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.                                                           

           Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 25.07.2007 не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 05.09.2007 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.     

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2007 у зв'язку з неявкою в судове засідання 05.09.2007 представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 26.09.2007.

          Представник Позивача в судове засідання 26.09.2007 –не зявився. Але через канцелярію господарського суду міста Києва звернувся з письмовою заявою про розгляд справи у відсутності представника позивача.                                                            

           Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 25.07.2007, 05.09.2007 - не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 26.09.2007  представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання 26.09.2007 був повідомлений належним чином.

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

            Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровена", Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          07.08.2003 між ЗАТ “Цифровий стільниковий зв'язок України”, в якості оператора (правонаступником якого згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" зареєстрованого 08.08.2006 року Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією є позивач) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровена", в якості абонента, з –другої, було укладено Договір  про надання послуг цифрового стільникового зв'язку №120- 40736-1 (далі - Договір).

Згідно п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.7 п. 1.1 Договору, оператор (позивач) зобов'язався надавати абоненту (відповідачу) в користування індивідуальний телефонний номер і необхідні дозволи, в тому числі підключити радіотелефон абонента до сітки і надати абоненту при його знаходженні на території обслуговування сітки, послуги з якісними параметрами, які відповідають діючим стандартам і технічним нормам та виставляти абоненту рахунки за послуги зв'язку.

Відповідно до  п.п. 1.2.1, 1.2.2 п. 1.2 Договору, абонент (відповідач), в свою чергу, зобов'язався  не пізніше 15-го дня після закінчення розрахункового місяця отримувати рахунок за надані послуги (обов'язки оператора по доставці документів  абоненту вважаються належним чином виконаними при їх відправці не пізніше 12-ти днів по закінченню розрахункового періоду та при не одержані оператором протягом 20-ти днів по закінченню розрахункового періоду письмової заяви абонента про ненадання рахунку, відповідна інформація вважається доведеною до відома абонента) і своєчасно сплачувати послуги сітки і виконувати інші грошові зобов'язання перед оператором у відповідності з розділом 2-ва перелічених Договорів.

          Згідно п. 2.1  Договору з моменту вступу Договору в силу і до їх розірвання абонент (відповідач) зобов'язався щомісячно вносити плату за користування замовленими полугами сітки (абонентську плату) в розмірі не менше встановленої оператором плати за збереження номеру телефону у відповідності з Договором, затвердженими оператором тарифами і порядком оплати послуг.

            Пунктом 2.6  Договору сторони погодили, що протягом трьох днів з моменту відключення телефону, в тому числі по заяві абонента (відповідача), останній зобов'язався –звернутися до оператора (позивача) за інформацією стосовно наявності заборгованості за надані послуги і погасити останню.

          Відповідно до п. 2.8 Договору у випадку не погодження з виставленим рахунком абонент (відповідач) в 30-ти денний строк з дня його отримання, але не пізніше 60-ти днів по закінченню розрахункового періоду, вправі представити оператору (позивачу) письмові вмотивовані претензії. Після закінчення вказаного строку виставлені в рахунку об'єми, вартість послуг, правильність витрачання внесеної абонентом передоплати вважаються узгодженими і підтвердженими абонентом.     

Згідно п. 3.1  Договору сторони узгодили, що Договір діє (зберігається телефонний номер) з моменту підписання до кінця календарного кварталу, в якому Договір був укладений.

Пунктом 3.4 Договору сторонами було погоджено, що при невиконанні абонентом (відповідачем) встановлених п. 2.6 даного Договору обов'язків протягом 30-ти днів з моменту закінчення встановлених строків, оператор (позивач) вправі припинити (чи призупинити) надання послуг по Договору і застосувати визначені законодавством засоби для стягнення з абонента (відповідача) заборгованості, неустойки (штрафу, пені). Також, оператор (позивач) вправі стягнути збитки, завдані неналежним виконанням абонентом (відповідачем) зобов'язань по Договору, в повній мірі суми понад неустойку (штраф, пеню), в тому числі пов'язані з інфляцією від прострочення абонентом (відповідачем) виконання грошових зобов'язань.      

Згідно рахунку за послуги цифрового стільникового звязку № 120-40736-1/1.2004 за січень місяць 2004 року, виставленого позивачем відповідачу, за період з 01.01.2004 по 31.01.2004, відповідачу були надані телекомунікаційні послуги згідно умов Договору загалом на суму 1081,48 грн., відповідачем було здійснено часткову оплату загалом на суму 976,20 грн. Заборгованість станом на 31.01.2004 складала  259,45 грн. (без урахування внеску до Пенсійного фонду України).

Суд, дослідивши рахунок за послуги цифрового стільникового звязку № 120-40736-1/1.2004 за січень місяць 2004 року, виставленого позивачем відповідачу, за період з 01.01.2004 по 31.01.2004, встановив, що внесок до Пенсійного фонду України зазначено позивачем у розмірі 6%, оскільки саме такий розмір внеску  було передбачено вимогами п. 5.11.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. N 16-6 (в редакції, чинній станом на момент виставлення рахунку).

Позивачем у позові було заявлено вимогу про стягнення з  відповідача 16,22 грн. як збору до Пенсійного фонду України у розмірі 7,5% вартості отриманих послуг цифрового стільникового звязку за січень місяць 2004 року.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення з  відповідача   збору до Пенсійного фонду України підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 11,42 грн., що складає саме 6% від вартості отриманих послуг цифрового стільникового звязку за січень місяць 2004 року, оскільки саме такий розмір внеску  було передбачено вимогами п. 5.11.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. N 16-6 (в редакції, чинній станом на момент виставлення рахунку).

На день розгляду справи у суді (26.09.2007) за розрахунком суду, згідно Договору про надання послуг цифрового стільникового зв'язку №120- 40736-1 від 07.08.2003, рахунку оператора (позивача) за  січень 2004 року (з урахуванням саме 6% внесків до Пенсійного фонду України, розмір якого у 6% діяв станом на 31.01.2004 та розмір якого позивач вказав самостійно у рахунку) на загальну суму – 272,42 грн., відповідач не сплатив позивачу заборгованості за надані послуги цифрового стільникового зв'язку (з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України) на загальну суму – 272,42 грн. та 11,42 грн. пені, передбаченої статтею 36 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями).

            Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV у статті 173 визнає господарським зобов'язання, таке що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

            Згідно статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами та до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: п. 5) ч. 1. виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно статті 36 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно статті 38 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) оператори телекомунікацій мають право на: п. 8) ч. 1. скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання і отримання телекомунікаційних послуг, або на відключення кінцевого обладнання споживача, якщо воно не має виданого в установленому законодавством порядку документа про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій, у порядку, визначеному цими правилами

Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями) розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Також, згідно п. 5.11.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. N 16-6 (в редакції, чинній станом на момент виставлення рахунку), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг у розмірі –6 відсотків вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку (п. 3.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. N 16-6).

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

               Відповідно до Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI, а саме статті 509 ЦК України від 16.01.03 №435-VI зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          В статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

           Статтею 901 встановлено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

           Статтею 903 визначено, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату,

замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

           Статтею 905 встановлено, що строк   договору  про  надання  послуг  встановлюється  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими актами.

           Стаття 546 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

            Стаття 549 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

             Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

              Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

          Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (правонаступник ЗАТ “Цифрового стільникового зв'язку”) –умови Договору про надання послуг цифрового стільникового зв'язку №120- 40736-1 від 07.08.2003, виконало у повному обсязі, що підтверджується рахунками оператора (позивача) за  січень 2004 року (з урахуванням 6% внесків до Пенсійного фонду України) на загальну суму – 272,42 грн., а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Ровена" –свої обов'язки за зазначеними Договором  по оплаті наданих  позивачем послуг – не виконав, будь –яких заперечень стосовно якості, кількості наданих позивачем послуг (в тому числі звернень до позивача в порядку п. 2.8  Договору) останньому, в тому числі суду, станом на день розгляду справи, не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість за надані послуги цифрового стільникового зв'язку у розмірі –272,42  грн., з урахуванням 6% внесків до Пенсійного фонду України, розмір якого у 6% діяв станом на 31.01.2004 та розмір якого позивач вказав самостійно у рахунку.

Оскільки заборгованість відповідача в сумі 272,42 грн. перед позивачем не погашена, вона  підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку. Таким чином суд визнав позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за Договором законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 272,42  грн., з урахуванням саме 6% внеску до Пенсійного фонду України, розмір якого у 6% діяв станом на 31.01.2004 та розмір якого позивач вказав самостійно у рахунку на сплату послуг.

 В свою чергу, суд визнає законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, яка імперативно передбачена статтею 36 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N1280-IV (Із змінами і доповненнями), але вимоги про стягнення пені є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 11,42 грн. (272,42 грн. х 8,5% х 180 днів/365), оскільки сума заборгованості відповідача складає саме 272,42 грн. (з урахуванням саме 6% внеску до Пенсійного фонду України).

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровена»–задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровена" (код ЄДРПОУ 31569999, місцезнаходження:  04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових,8; п/р № 26009000974001 у КФ «Укрінбанк»м.Київ, МФО 300250), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (код ЄДРПОУ 22859846, місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, літ. А, п/р №2600114966 в АППБ “Аваль”, МФО 300335) суму заборгованості в розмірі –272 (двісті сімдесят дві) грн. 42 коп., суму пені у розмірі – 11 (одинадцять) грн. 42 коп., а також 100 (сто) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто  шістнадцять) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У іншій частині позову –відмовити.

4.          Видати накази відповідно до ст. 116  Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        Станік С.Р.