Рішення

від 20.09.2023 по справі 524/5213/22

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/5213/22

Провадження №2/524/314/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участю секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності.

В обґрунтування позову зазначає, позивачу ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлова площа 160,8 кв. м., загальна площа 384 кв. м. огорожа, 1,2, а саме квартира АДРЕСА_2 загальною площею 192,4 кв. м., частина огорожі №1,2, що становить частину ідеальної частки. Крім того на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0371 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідач ОСОБА_2 є іншим співвласником, якій належить інша частина житлового будинку із спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та в цілому складається з житлового будинку літ. А, аг, житловою площею 160,8 кв. м. загальною площею 384,0 кв. м., огорожі №1, №2, №3, вимощення «І», розташованого на земельній ділянці площею 807 кв. м. кадастровий номер 5310436100:08:002:0251. та належить на праві власності частина земельної ділянки площею 0,0436 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 384 кв. м. розташований на земельній ділянці загальною площею 807 кв. м., кадастровий номер 5310436100:08:002:0251.

Між позивачем та відповідачем виникли розбіжності щодо користування спільним майном, тому позивач просив виділити в натурі йому ОСОБА_4 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме, літ «А, аг, аг3», що складається з приміщень 1-1 - 1-10 загальною площею 191,6 кв. м. житловою площею 80,3 кв. м., вимощення «І». ворота з хвірткою №3, огорожі №2, огорожа N°4; виділити в натурі йому ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 371 кв. м. та позначену в додатку 3 до висновку експерта №22-22 червоним кольором; виділити в натурі відповідачу ОСОБА_2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: літ «A. aг1, аг2», що складається з приміщень 2-1 - 2-10 загальною площею 192,4 кв. м. житловою площею 80,5 кв. м., вимощення «І», ворота з хвірткою № l, огорожі №2; виділити в натурі відповідачу ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 436 кв. м. позначену в додатку 3 до висновку експерта №22-22 зеленим кольором. Крім того просив припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок літ. «A, аг, аг1, аг2, аг3» загальною площею 384,0 кв. м., житловою площею 160,8 кв. м., навіс літ «ан», вимощення «І», ворота з хвірткою №1,3, огорожа №2,4., припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 807 кв. м.

Ухвалою судді від 26 жовтня 2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 59).

Ухвалою суду від 18 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду. (а.с. 66).

На підставі розпорядження від 06 червня 2023 року щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ № 69 цивільна справа за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі нерухомого майна, 07 червня 2023 року передано судді Нестеренко С.Г.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_5 надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду надала заяву про визнання позову, просила справу розглядати без її участі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А, житлова площа 160,8 кв. м., загальна площа 384 кв. м. огорожа, 1,2, а саме квартира АДРЕСА_2 загальною площею 192,4 кв. м., частина огорожі №1,2, що становить частину ідеальної частки. Вказаний факт підтверджується договором купівлі-продажу будинку із спорудами від 05.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №1694; та витягом з державного реєстру правочинів №5393180 від 05.02.2008 року.

Крім того на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_4 належить земельна ділянка загальною площею 0,0371 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Вказаний факт підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.02.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №1696; та витягом з державного реєстру правочинів №5393272 від 05.02.2008 року.

Іншому співвласнику, відповідачу ОСОБА_2 належить інша частина житлового будинку із спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та в цілому складається з житлового будинку літ. А, аг, житловою площею 160,8 кв. м. загальною площею 384,0 кв. м., огорожі №1, №2, №3, вимощення «І», розташованого на земельній ділянці площею 807 кв. м. кадастровий номер 5310436100:08:002:0251. Вказаний факт підтверджується договором купівлі-продажу будинку із спорудами від 13.11.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., зареєстрованого в реєстрі за №12065; та витягом з державного реєстру правочинів №32642184 від 23.12.2011 року.

Крім того, іншому співвласнику, відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності частина земельної ділянки площею 0,0436 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.11.2011 року посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., зареєстрованого в реєстрі за №12068; та витягом з Державного реєстру правочинів №10721214 від 30.11.2011 року.

Житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 384 кв. м., який належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_2 , розташований на земельній ділянці загальною площею 807 кв. м., кадастровий номер 5310436100:08:002:0251.

Судовим експертом Маківським М.В. 04 серпня 2022 року було проведено будівельно-технічне та земельно-технічне дослідження домоволодіння розташованого в АДРЕСА_3 . Згідно висновку експерта №22-22 надано варіант розподілу домоволодіння у відповідності із фактичним користуванням домоволодіння співвласниками, а саме першому співвласнику ОСОБА_4 згідно фактичного користування домоволодінням виділяється будівель та споруд на суму 352 501,00 грн., що відповідає фактичному користуванню домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_3 . При цьому частка ОСОБА_1 по відношенню до вартості всіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці становить частину (352501:703582), що відповідає його ідеальній частці. Другому співвласнику ОСОБА_2 згідно фактичного користування домоволодінням розташованим по АДРЕСА_1 виділяється будівель та споруд на суму 352 501,00 грн., що відповідає її фактичному користуванню домоволодінням розташованим по АДРЕСА_3 . При цьому частка другого співвласника домоволодіння по відношенню до вартості всіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці становить частину (352501:703582), що відповідає її ідеальній частці.

Експертом встановлено, що згідно варіанту розподілу житлового будинку проводити переобладнання немає необхідності, так, як даний будинок вже фактично розділений на відокремлені квартири з окремими входами, самостійними системами електропостачання, газопостачання та окремим опаленням. Межа розподілу житлового будинку вказана на викопіюванні плану житлового будинку червоним кольором. При цьому, червоним кольором на зазначеному плані вказано приміщення позивача, а зеленим кольором вказано приміщення іншого співвласника домоволодіння відповідача..

Крім того, відповідно до висновку експерта №22-22 від 04.08.2022 року запропоновано варіант розподілу земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, а саме схематичному плані земельної ділянки земельна ділянка першого співвласника площею 436 кв. м. виділена в користування ОСОБА_2 (позначена в плані земельної ділянки висновку зеленим кольором), а земельна ділянка другого співвласника площею 371 кв. м. виділена в користування співвласнику ОСОБА_4 (позначену в плані земельної ділянки висновку червоним кольором).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК країни).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами частин першої - другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК Українияк власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власностіце право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Відповідно дост. 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до п.1ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 1 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 1 ст. 183 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Відповідно до ч. 1ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 6, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 04.10.1991 року № 7 з наступними змінами, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Частиною 1 ст. 86 ЗК України визначено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За приписами ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Частинами 1, 2, 4 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року, «якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спірної ділянки, право на користування кою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності та спільну часткову чи на час виникнення останньої».

В постанові № 7 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює право громадян власності на житловий будинок» зазначено, що суд повинен виносити рішення при визначенні порядку користування домоволодінням тільки відповідно до висновку технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі або встановлення порядку користування ним відповідно до належних співвласникам часток, щоб не обмежувати законні права співвласників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на висновок експерта №22-22 від 04 серпня 2022 року, відповідно до якого для здійснення запропонованого варіанту розподілу житлового будинку переобладнання проводити не потрібно, так, як даний будинок вже фактично розділений на відокремлені квартири з окремими входами, самостійними системами електропостачання, газопостачання та окремим опаленням. Крім того запропоновано варіант розподілу земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі, про що подала до суду відповідну заяву, заперечень проти позову суду не направила, свого варіанту встановлення порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями суду не надала.

Враховуючи наведені обставини, які не були спростовані відповідачем, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витті покладаються на відповідача.

У ч.4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, 24 червня 2022 року між позивачем ОСОБА_6 та адвокатом Фєдосєєвим Д.О. було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого визначено гонорар адвоката з розрахунку 600 грн. за одну годину роботи (а.с.12).

З розрахунку суми гонорару за договором про надання правової допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі нерухомого майна, загальна вартість наданих послуг складає 6000 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 09 серпня 2022 року адвокат Федосєєв Д.О. виконав свої зобов`язання за Договором, а позивач прийняв виконані роботи та сукупно сплатив 6000 грн.

Вказані витрати є витратами позивача на правову допомогу у зв`язку з розглядом даної судової справи.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Ці самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом позивачу у розмірі 6000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5485 грн. 69 коп, а відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути зазначену суму. Крім того позивач просив стягнути з позивача кошти - витрати за проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження в сумі 7000 грн.

Керуючись ст. 15, 16, 183, 317, 321, 328, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст. 86, 88, 120 ЗК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 258 - 259, 263 - 265,268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок літ. «A, аг, аг1, аг2, аг3» загальною площею 384,0 кв. м., житловою площею 160,8 кв. м., навіс літ «ан», вимощення «І», ворота з хвірткою №1,3, огорожа №2,4.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 807 кв. м.

Виділити в натурі ОСОБА_4 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме, літ «А, аг, аг3», що складається з приміщень 1-1 - 1-10 загальною площею 191,6 кв. м. житловою площею 80,3 кв. м., вимощення «І». ворота з хвірткою №3, огорожі №2, огорожа N°4;

Виділити в натурі ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 371 кв. м. та позначену в додатку 3 до висновку експерта №22-22 червоним кольором.

Виділити в натурі ОСОБА_2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: літ «A. aг1, аг2», що складається з приміщень 2-1 - 2-10 загальною площею 192,4 кв. м. житловою площею 80,5 кв. м., вимощення «І», ворота з хвірткою № l, огорожі №2;

Виділити в натурі ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 436 кв. м. позначену в додатку 3 до висновку експерта №22-22 зеленим кольором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у повернення судового збору в сумі 5485 грн. 69 коп., витрати за проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження в сумі 7000 грн., судові витрати в сумі 18 485.69 грн.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,, місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: