Рішення

від 13.09.2023 по справі 752/12876/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12876/23

Провадження № 2/752/5683/23

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

13.09.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура», третя особа: Тиврівська районна державна адміністрація про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання виключення запису із реєстру, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ПрАТ «Автоелектроапаратура», третя особа: Тиврівська районна державна адміністрація, в якому просив визнати припиненими трудові відносини між позивачем та відповідачем із 01.06.2023 року, у зв`язку зі звільненням з посади виконуючого обов`язки голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України; зобов`язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Тиврівської районної державної адміністрації виключити із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про повноваження позивача як виконуючого обов`язки голови правління на період відсторонення від обов`язків ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням наглядової ради ПрАТ «Автоелектроапаратура», що оформлено протоколи № 02/15 від 21.12.2015 року, було усунуто (відсторонено) від виконання повноважень голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» ОСОБА_2 із 21.12.2015 року та призначено позивача на посаду виконуючого обов`язки голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» із 22.12.2015 року. Відповідний запис було внесено до реєстру. Позивач вказує, що він ніколи не приступав до виконання обов`язків голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура», не приймав справ від ОСОБА_3 , та не мав доступ до статутних документів товариства. Позивач був формально зазначений виконуючим обов`язки голови правління товариства в реєстрі, однак, реальних повноважень ніколи не здійснював. Позивач неодноразово звертався до наглядової ради товариства із заявою про звільнення за власним бажанням, однак, такі заяви були залишені без відповіді. Посилаючись на викладене, а також з огляду на бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про звільнення позивача із займаної посади, останній вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх трудових прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.06.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.08.2023 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився. Суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертались. Відзив та/бо заперечення (пояснення) на позов до суду не подавали.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Прип`ять Київської області, та із 26.08.1999 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням наглядової ради ПрАТ «Автоелектроапаратура», що оформлено протоколи № 02/15 від 21.12.2015 року, було усунуто (відсторонено) від виконання повноважень голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» ОСОБА_2 із 21.12.2015 року та призначено позивача на посаду виконуючого обов`язки голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» із 22.12.2015 року.

Відповідний запис було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач вказує, що він ніколи не приступав до виконання обов`язків голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура», не приймав справ від ОСОБА_3 , та не мав доступ до статутних документів товариства, та він був формально зазначений виконуючим обов`язки голови правління товариства в реєстрі, однак, реальних повноважень ніколи не здійснював, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

09.05.2023 року позивач направив наглядовій раді ПрАТ «Автоелектроапаратура» заяву про припинення повноважень та трудових відносин, яка була залишена відповідачем без належного реагування, та доказів зворотному матеріали справи не містять.

Перевіряючи обґрунтованість вимог позову, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також в особи, які не є учасниками товариства.

Частиною 4 статті 145 ЦК України передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, створення і відкликання виконавчого органу товариства.

Відповідно до ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов`язків.

Крім того, відповідно до ст.ст. 58, 59 Закону України «Про акціонерні товариства», виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Права та обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою. Голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства, в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства.

Згідно зі ст. 61 Закону України «Про акціонерні товариства», повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради з одночасним прийняттям рішення про призначення голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) або особи, яка тимчасово здійснюватиме його повноваження, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу.

Права та обов`язки, строк повноважень, відповідальність і умови оплата праці голови правління визначаються Законом України «Про акціонерні товариства», іншими актами законодавства, цим статутом, а також контрактом, що укладається з головою правління. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою. Наглядова рада вправі достроково припинити повноваження голови правління. Підстави припинення повноважень голови правління встановлюються трудовим законодавством та контрактом, укладеним з ним.

Голова правління та члени правління мають право з власної ініціативи скласти свої повноваження, письмово попередивши про це наглядову раду за два тижні. В цьому випадку голова наглядової ради повинен протягом вказаного строку скликати засідання наглядової ради для вирішення питання про призначення нового голови правління та/або членів правління та укладання з ними контракту.

При припиненні повноважень голови правління та/або членів правління застосовуються норми КЗпП України та інших нормативних актів, що регулюють трудові відносини.

Тобто, діючим законодавством встановлені виключні повноваження наглядової ради щодо здійснення керівництва товариством і нагляду за роботою правління товариства шляхом контролю і регулювання його діяльності, а також встановлений порядок припинення повноважень голови правління. До того ж, при звільненні голови правління з власної ініціативи, дотримання всієї процедури звільнення покладається безпосередньо на голову наглядової ради товариства, зокрема проведення скликання засідання наглядової ради для вирішення питання про призначення нового голови правління та укладання з ним контракту.

Судом встановлено, що звернувшись до наглядової ради відповідача із заявою про припинення трудових відносин та внесення відповідних змін до реєстру, збори наглядової ради ПрАТ «Автоелектроапаратура», винятково до компетенції якої належить вирішення питання про звільнення голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура», з питання щодо звільнення позивача не проведені, рішення про звільнення його з посади зборами не приймалося, тобто питання про звільнення позивача з посади голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» до теперішнього часу не вирішено, чим порушено право позивача на звільнення, а факт подальшого перебування на посаді голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» породжує певні юридичні наслідки, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись за захистом своїх прав.

Рішення уповноваженого органу, може мати наслідки і в межах корпоративних правовідносини, що зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління, але визначальними за таких обставин є трудові правовідносини, які є різними правовими інститутами, тому такий спір може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 38 КЗпП України.

Отже, цей спір є трудовим, оскільки, відносини сторін щодо звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України та не стосуються управління діяльністю юридичної особи, а тому його належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. В той же час особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Розглянувши питання щодо юрисдикційної належності спору, Велика Палата ВС зазначила, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України.

Таким чином, судом враховано специфіку становища керівника господарського товариства, який об`єднує в собі як статус виконавчого органу товариства, так і статус найманого працівника.

Оскільки підставою поданого позову позивач вказує недотримання вимог трудового законодавства та трудових прав керівника товариства, то спір в цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до трудових спорів і підлягає вирішенню загальним судом.

У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України та, відповідно до Конституції України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною 1 статті 38 цього Кодексу передбачене право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Отже, за змістом положень ст. 38 КЗпП України, ст. 145 ЦК України, ст.ст. 58, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства» праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення.

Проте, як встановлено матеріалами справи, наглядовою радою ПрАТ «Автоелектроапаратура» заяву позивача про звільнення з посади голови правління не вирішено, тоді як позивач виконав вимоги закону щодо процедури звільнення.

При цьому, також встановлено, що позивачем його заява про звільнення не відкликана та фактично трудові відносини між ним та товариством не припинені.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю суд розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Таким чином, існує порушення права позивача на звільнення з роботи, тобто припинення трудових відносин, а тому, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин припиненими є обґрунтованими.

Зокрема, встановлені судом обставини свідчать про те, що до теперішнього часу трудові відносини між сторонами фактично не припинені, у встановленні строки відомості щодо зміни керівника не внесені, що свідчить про те, що відповідач не визнає припинення трудових відносин з позивачем та продовжує вважати його керівником товариства.

Враховуючи викладене, а також з огляду на вимоги ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у цьому випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин позивача із ПрАТ «Автоелектроапаратура» на підставі ст. 38 КЗпП України, але із дня набрання рішенням законної сили, а не з дати, зазначеної в поданій заяви, - 01.06.2023 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, позовна вимога про зобов`язання виключити із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про повноваження позивача як виконуючого обов`язки голови правління на період відсторонення від обов`язків ОСОБА_2 , - є похідною від первісної вимоги та не може бути на теперішній час звернена до органу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державного реєстратора такого органу), який зобов`язаний виконати рішення суду щодо припинення трудових відносин керівника юридичної особи з такою особою незалежно від того, чи був цей орган (реєстратор) залучений до участі у справі.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову в цій частині позовних вимог слід відмовити з підстави їх передчасного пред`явлення.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1073,60 грн. слід стягнути із відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура», третя особа: Тиврівська районна державна адміністрація про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання виключення запису із реєстру, задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ПрАТ «Автоелектроапаратура», у зв`язку зі звільненням з посади виконуючого обов`язки голови правління Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з дня набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Автоелектроапаратура» на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Приватне акціонерне товариство «Автоелектроапаратура», ЄДРПОУ 32192547, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, смт Сутиски, вул. Заводська, 1;

третя особа Тиврівська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04051230, адреса: Вінницька область, Тиврівський район, смт Тиврів, вул.. Тиверська, 32.

Суддя Н.П. Чередніченко