Рішення від 12.09.2023 по справі 752/16465/23

Справа № 752/16465/23

Провадження № 2-о/752/1045/23

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

в с т а н о в и в:

в серпні 2023 року заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ангеліна І.І. звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила суд встановити факт того, що заявник та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зник безвісти, за особливих обставин 17.05.2023 року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період із 2013 р. по 2023 р. В обґрунтування заяви зазначено, що встановлення цього факту потрібно заявнику для реалізації прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», як члену сім`ї особи, зниклої безвісти, а саме як дружини.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.08.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заявник в судове засідання не з`явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Просила вимоги заяви задовольнити.

Заінтересована особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Про розгляд справи повідомлялась належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не зверталась.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦК України, суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Крім того, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України, яка визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду.

Питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватись судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань.

Як вбачається зі змісту заяви, метою встановлення факту, про який просить заявник, зокрема, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, є подальша реалізація прав заявника, як члена сім`ї особи, у зв`язку із зникненням під час виконання службових обов`язків та отримання передбачених законодавством виплат, компенсацій та пільг.

В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється зокрема на: 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою КМУ № 884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Частиною 6 статті 16-3 Закону України № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України).

У справі № 287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду у пункті 33 постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність»

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення ст. 1 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

У спірних правовідносинах суд повинен врахувати саме правову мету звернення позивача до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги даної заяви, пов`язані із доведенням наявності права на стягнення коштів - грошової допомоги та права на її отримання у зв`язку із зникненням військовослужбовця ОСОБА_2 , а отже ці вимоги не пов`язані з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, позаяк такі вимоги за своїм предметом та можливими правовими наслідками пов`язані саме з публічно-правовими відносинами позивача з державою чи її органами.

Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин. З урахуванням наведеного, вимоги заявника щодо встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю із зниклим безвісти військовослужбовцем не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні по суті висновки викладені у постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, Постанові Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі №539/4118/19, постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, які суд у силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Згідно із ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Крім того, згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 3 постанови № 5 від 31 березня 1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що у справі наявний спір про право, який має вирішуватись в порядку позовного провадження, а тому, на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити дану заяву без розгляду і роз`яснити заявнику, що вона має право подати позов в порядку адміністративного судочинства на загальних підставах.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 294 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що вона має право подати позов до суду на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.П. Чередніченко