Постанова

від 10.10.2007 по справі 32/402-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/402-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.10.2007р.м.Київ№ 32/402-А

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Одріс”

ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Проскасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Хрипун О.О.

Секретар судового засідання Ковальчук О.В.

Представники:

від позивача       Васютович О.В. –предст.

від відповідача Шкодич Ю.В. –ст.держ.под.інсп., Кошелєва О.В. –нач.від., Ходаковський А.В. –гол.держ.под.рев.-інсп., Куцький С.С. –ст.держ.под.інсп., Большакова К.А. –ст.держ.под.інсп., Українець Т.С. –гол.держ.под.інсп.

ОБСТАВИНИ   СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.11.2006 №0008872309/0, від 29.01.2007 №0008872309/1, від 06.04.2007 №0008872309/2, від 15.06.2007 №0008872309/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при імпорті товарів ТОВ “Одріс”  правомірно відносило до складу податкового кредиту суми ПДВ по факту сплати податкових зобов'язань митниці на підставі належним чином оформлених вантажних митних декларацій.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у посередників –імпортерів, які здійснюють ввезення товарів за дорученням та за рахунок іншої особи, право на податковий кредит за сплаченими під час ввезення імпортних товарів сумам податку виникає на підставі належним чином оформленої вантажної митної декларації, після сплати ПДВ по даній вантажній митній декларації та перерахування коштів на користь нерезидента або надання йому інших видів компенсації вартості імпортованих товарів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2006 відповідачем видане податкове повідомлення –рішення №0008872309/0, яким згідно з п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 4.7 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобовязання по ПДВ в загальному розмірі 12544299 грн., в тому числі 8362866 грн. основного платежу та 4181433 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення –рішення залишене без змін, що підтверджується наявними в справі копіями рішень ДПА у м. Києві від 04.04.2007 №1002/10/25-114 та ДПА України від  12.06.2007 №5611/6/25-0115 прийнятих за результатами розгляду скарг позивача.

У зв'язку з цим, відповідачем видані податкові повідомлення –рішення від 29.01.2007 №0008872309/1, від 06.04.2007 №0008872309/2, від 15.06.2007 №0008872309/3, які за змістом повністю співпадають з податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2006 №0008872309/0.

Спірні податкові повідомлення –рішення видані на підставі акта від 08.11.2006 №536/23-9/32381662 “Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Одріс” (код ЄДРПОУ 32381662) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006 року” в якому, серед іншого, зазначається про заниження ТОВ “Одріс” ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 8362866 грн., в тому числі: у грудні 2005 року на суму 2054771 грн., у січні 2006 року на суму 1690506 грн., у лютому 2006 року на суму 1447977 грн., у березні 2006 року на суму 1881941 грн., у квітні 2006 року на суму 541518 грн., у травні 2006 року на суму 727910 грн., у червні 2006 року на суму 18243 грн. внаслідок порушення п. 4.7 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Висновок акта перевірки співпадає з доводами відповідача, викладеними у запереченнях на позов, та зводиться до того, що право на податковий кредит у позивача, як посередника-імпортера, виникає лише в разі сплати коштів на користь нерезидента або надання йому інших видів компенсації вартості імпортованих товарів.

Як встановлено актом перевірки та не заперечується сторонами, позивачем було укладено договори комісії № РТ-1/12 ПОК від 01.12.2005 та № ПМ-0106/ПОК від 01.06.2006 з ТОВ “Радіусторг” та ТОВ “Побутмир” відповідно.

Згідно п. 1.1. вищезазначених договорів позивач як комісіонер, зобов'язався від свого імені та за рахунок комітентів (ТОВ “Радіусторг” та ТОВ “Побутмир”) за винагороду укласти з постачальниками товарів (третіми особами) договори купівлі-продажу та (або) поставки товарів з врахуванням вимог до товару та побажань комітентів, а також проводити всі фінансові розрахунки з продавцями (постачальниками) товару та іншими третіми особами щодо виконання договорів.

За умовами п. 1.4. вищезазначених договорів комісіонер в рамках виконання комісійного доручення має право закуповувати товар та укладати договори купівлі-продажу (поставки) товару з третіми особами як в Україні, так і за межами України.

Згідно п. 2.3 договорів комісіонер не є власником товару, що передається йому на умовах цього договору третіми особами.

На виконання зазначених договорів протягом грудня 2005 року - червня 2006 року на виконання контракту від 01.09.2005 № 08-к, укладеного з Xerias Limited, позивачем було імпортовано на територію України електропобутові товари загальною фактурною вартістю 34 622 347,1 грн.

При імпорті товарів протягом грудня 2005 року - червня 2006 року позивачем було сплачено ПДВ на митниці у сумі 9 167 699 грн. В деклараціях з ПДВ (з урахуванням уточнюючих розрахунків) в рядку 12.1 “ПДВ сплачений митним органам” розділ II “Податковий кредит” позивачем за грудень 2005 року –червень  2006 року задекларовано 9 160 921 грн.

В бухгалтерському обліку товари, які ввозилися на територію України протягом грудня 2005 року - червня 2006 року, відображалися позивачем на позабалансовому рахунку 024 “Товари прийняті на комісію”.

Зазначені товари були відвантажені комітентам, а саме:

-ТОВ “Радіусторг” на загальну суму 45314717, 57 грн., в т.ч. ПДВ 7552452,92 грн.;

-ТОВ “Побутмир” на загальну суму 1546102,95 грн., в т.ч. ПДВ 257683,82 грн.

Відвантаження товарів комітентам здійснювалось в день розмитнення товару або на наступний день за собівартістю товарів (фактурна вартість з урахуванням митних зборів). На розрахунковий рахунок позивача від комітентів надійшли грошові кошти за відвантажені товари, а саме: від ТОВ “Радіусторг” у сумі 45 314 717,57 грн. та ТОВ “Побутмир” у сумі 2085907,5 грн. Виконання позивачем комісійного доручення підтверджується актами наданих послуг. На розрахунковий рахунок позивача за 1 півріччя 2006 року надійшла комісійна винагорода від ТОВ “Радіусторг” в сумі 72 500, 0 грн. та ТОВ “Побутмир” у сумі 7500,0 грн. Станом на 30.06.2006 р. заборгованість позивача перед ТОВ “Радіусторг” та ТОВ “Побутмир” за вказаними вище договорами відсутня.

Згідно пп. 3.1.2. п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами, які не передбачають права власності на такі товари (майно).

У випадку імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату ПДВ, або погашений податковий вексель (п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

У відповідності до п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Таким чином, при ввезені платником на митну територію України товарів за дорученням та за рахунок іншої особи у посередника-імпортера податкові зобов'язання з ПДВ виникають на загальних підставах за ставкою 20% (на дату оформлення ввізної вантажної митної декларації із зазначенням в ній суми податку, яка підлягає сплаті (пп. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Базою для оподаткування при ввезені товарів відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не меншою митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород пов'язаних з ввезенням таких товарів.

Порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі, визначений п. 4.7. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Відповідно до цієї норми Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

Виходячи з наведених положень Закону України “Про податок на додану вартість” у платників податку, які здійснюють ввезення товарів за дорученням та за рахунок іншої особи, право на податковий кредит за сплаченими під час ввезення імпортних товарів сумам податку виникає на підставі належним чином оформленої вантажної митної декларації, після сплати ПДВ по даній вантажній митній декларації та перерахування коштів на користь нерезидента або надання йому інших видів компенсації вартості імпортованих товарів.

Судом встановлено, що податковий кредит з ПДВ по операціям з імпортування товарів в межах договорів комісії позивач формував по факту сплати податку митниці, а не по факту проведення розрахунків з нерезидентом, як це вимагається п. 4.7 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки заборгованість позивача перед нерезидентом за товарами, отриманими в січні-червні 2006 року станом на 30.06.2006 р. залишилася не погашеною, суд погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем п. 4.7. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” та безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на митниці в грудні 2005 року та січні-червні 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в  адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій  чи бездіяльності покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства судом визнається, що визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій здійснено відповідачем обґрунтовано. Тому заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст.  71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

На постанову в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.

СуддяО. О.Хрипун