Рішення

від 18.09.2023 по справі 760/15262/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/15262/22

2/760/2804/23

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., за участю секретаря Лопатюк А.В., представника позивача Звада О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" в особі Тунельний загін №4 про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

УХВАЛИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсацію за не використані дні щорічної основної відпустки при звільненні у розмірі 8003,82 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21.05.2021 по 20.10.2022 у розмірі 163048,42 грн.

В обґрунтування зазначає, що позивач з 27.05.2020 по 20.05.2021 працював на посаді прохідника 4 розряду на відкритих гірничих роботах в Тунельному загоні № 4 ПАТ «Київметробуд». Наказом № 52 від 08.12.2020 Тунельний загін № 4 ПАТ «Київметробуд» перейменовано на Тунельний загін № 4 АТ «Київметробуд». Наказом № 194 о/с від 20.05.2021 позивача звільнено з посади на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням. Однак у день звільнення повного розрахунку проведено не було. 02.09.2022 позивачем направлено заяву до відповідача з проханням надати належним чином оформлений наказ про припинення трудового договору, відомості розрахунку при звільненні, довідку про розмір посадового окладу, довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, проте листи повертались без вручення. На цих підставах просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 визначено головуючого суддю ОСОБА_2

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику. Направлено позивачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу - копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. Також відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня отримання копій документів.

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва Щерби А. від 18 липня 2023 року № 268 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, оскільки суддю ОСОБА_2 звільнено з посади (рішення Вищої ради правосуддя № 693/0/15-23 від 06.07.2023).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 визначено головуючого суддю Жовноватюк В.С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 липня 2023цивільну справу прийнято до свого провадження. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Також на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, Наказом № 242 о/с від 26.05.2020, з 27.05.2020 ОСОБА_1 прийнято прохідником 4 розряду на відкриті гірничі роботи в Тунельному загоні № 4 ПАТ «Київметробуд».

Наказом № 52 від 08.12.2020 Тунельний загін № 4 ПАТ «Київметробуд» перейменовано на Тунельний загін № 4 АТ «Київметробуд».

Наказом № 194 о/с від 20.05.2021, 20.05.2021 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Відповідно до копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 26.08.2022, ОСОБА_1 нараховано та виплачено кошти від Тунельного загону № 4 АТ «Київметробуд» за 2 квартал 2021 року у розмірі 8003,82 грн, сума утриманого податку 1440,69 грн.

Згідно з копією виписки до угоди № 8749711 за період з 01.10.2020 по 23.08.2022 АТ «Альфа-Банк» від 23.08.2023, останнє зарахування заробітної плати на рахунок від ТЗ-4 ПАТ «Київметробуд» датовано 20.04.2021 трьома платежами.

02.09.2022 ОСОБА_1 направив АТ «Київметробуд» заяву, у якій просить надати належним чином оформлений наказ про припинення трудового договору, відомості розрахунку при звільненні, довідку про розмір посадового окладу у 2021 році.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Таким чином, відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати, у тому числі заборгованості по виплаті такої.

Так, відповідач своєчасно не виконав покладений законом обов`язок щодо проведення повного розрахунку з працівником у день його звільнення, а відтак в силу вимог закону підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Такого висновку дійшов КЦС у складі ВС у постанові від 27 січня 2020 року у справі №682/3060/16-ц, провадження № 61-23170сво18.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивач надає розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до якого сума, яку необхідно стягнути, становить 163048,42 грн.

Відповідач відзив на позов не подав, також не надав свій розрахунок заборгованості.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" в особі Тунельний загін №4 про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" в особі Тунельний загін №4 /код ЄДРПОУ 01387403, 03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25/ на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 / компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні в розмірі 8003 (вісім тисяч три) грн 82 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21.05.2021 по 20.10.2022 в розмірі 163048 (сто шістдесят три тисячі сорок вісім) грн 42 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" в особі Тунельний загін №4 /код ЄДРПОУ 01387403, 03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25/ на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 / судовий збір в розмірі 992 (дев`яносто дев`яносто дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Жовноватюк

Повний текст виготовлено 18.09.2023