Рішення

від 16.10.2007 по справі 27/386-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/386-1

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  27/386-1

16.10.07

За позовом     Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до                     ДП "Рекламна агенція "Вершина"

про                    стягнення 297 056,97 грн.

Суддя  Дідиченко М.А.

Секретар  Приходько Є.П.

Представники:

Від позивача                    Ковальчук О.В.- представник за довіреністю №196-1671/КР від 20.06.2007р.;

                              Клочай Н.І. - представник за довіреністю №196-1673/КР від 20.06.2007р.;

Від відповідача          не з'явився.

Обставини справи:

Позивач  звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за Договором на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 159/ТК від 17.02.2005 року у розмірі 297 056 грн. 97 коп., яка складається з 264 665 грн. 90 коп. основного боргу, 12 281 грн. 59 коп. пені, 17 207 грн. 56 коп. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 2 901 грн. 92 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.07р. порушено провадження у справі та призначено розгляд  справи на 24.09.07р.

Позивач у судовому засіданні 24.09.2007р. підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідно до покладених на нього зобов'язань за Договором на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 159/ТК від 17.02.2005 року надав відповідачу право на тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами згідно адресної програми, що наводиться в додаткових угодах та  додатках до договору, проте відповідач всупереч умов зазначеного Договору порушив взяті на себе зобов'язання та  не здійснив оплату всіх виставлених позивачем рахунків.

Відповідач у судове засідання 24.09.2007 року не з`явився, вимоги ухвали суду від 03.09.2007р. не виконав, витребуваних судом документів не надав. Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року розгляд справи відкладено на 16.10.2007 року, зобов'язано сторони надати суду витребувані документи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2007 року, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за Договором на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 159/ТК від 17.02.2005 року, уточнив розмір позовних вимог шляхом його зменшення, в результаті чого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 126 768 грн. 59 коп. основного боргу, 12 281 грн. 59 коп. пені, 2 901 грн. 92 коп. 3% річних та 17 207 грн. 56 коп. інфляційних витрат.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судове засідання  16.10.2007 року не з`явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів та відзиву на позов не надав. Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача  про час та місце судового засідання, суд,  на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами і без участі представника відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В :

01.01.2005 року між Госпрозрахунковою організацією "Київреклама", правонаступником якої, згідно Рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65, є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) – (Робочий орган)   та Дочірнім підприємством «Рекламне агентство «Вершина»(Розповсюджувач) було укладено Договір № 150/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами право на  тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на підставі дозволів, а Розповсюджувач використовує надані місця за цільовими призначеннями –для розміщення об'єктів, та здійснює оплату за право  користування цими місцями.

Також сторонами були укладені Додатки  (Адресні програми) до Договору, на підставі яких відповідачу було передано право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а також було визначено місця розташування об'єктів, базова ціна та строк користування ними (Додаток № 1 від 17.02.2005р., Додаток № 2 від 23.03.2005 р., Додаток № 3 від 01.11.2005р., Додаток № 4 від 03.11.2005 р., Додаток № 5 від 07.03.2006 р., Додаток № 6 від 04.05.2006 р., Додаток № 7 від 19.06.2007 р.), копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того,  в період  07.03.2005 р. по 07.04.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткові угоди, відповідно до яких Сторони додатково погоджували між собою зміни, що вносилися до вищезазначених Адресних програм, змінювали плату за тимчасове користування  місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, вирішували питання про відстрочку виконання Розповсюджувачем прострочених договірних зобов'язань та пролонгували строки дії окремих Договорів, а також дійшли згоди розірвати Договір в частині місць, наданих для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”(далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що  позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності – на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами  у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002 № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002 за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування об'єктів зовнішньої реклами.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва,  затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають  у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

Відповідно до п.4.2. Договору № 150/ТК Відповідач зобов'язався отримувати рахунки на сплату коштів за право тимчасового користування місцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Згідно п. 4.5. зазначеного Договору, плата за право тимчасового користування місцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами сплачується Розповсюджувачем реклами не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

На виконання Договору № 150/ТК позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 264 665 грн. 90 коп. В порушення взятих на себе договірних зобов'язань Відповідач не здійснив   оплату всіх виставлених Позивачем рахунків в повному обсязі, чим порушив в односторонньому порядку договірні зобов'язання.

Як вбачається з поданих  Позивачем уточнень до позовної заяви та доданих до них документів, відповідач після порушення провадження у справі  сплатив частково позивачу суму основної заборгованості, яка виникла в період з 15.12.2006 року по 13.07.2007 року. в розмірі 137 897 грн. 31 коп.

Відповідно до ч. 1 п. 1 1 ст. 80 ГПК України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутній предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом погашення боржником заборгованості, після звернення позивача з позовом та надання ним відповідних доказів, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 126 768 грн. 59 коп.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості наданих послгу від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав відзив на позов, тоді як мав змогу перевірити розрахунок позивача за своїми обліковими даними

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ст. 525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі в сумі 125 768 грн. 59 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 12 281 грн. 59 коп. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п.6.3. Договору № 150/ТК від 17.02.2005р. за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцями Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.6.3.) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 12281 грн. 59 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 2901 грн. 92 коп. та суму індексу інфляції у розмірі 17207 грн. 56 коп.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 901 грн. 92 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору 150/ТК від 17.02.2005 року та інфляційних витрат у розмірі 17 207 грн. 56 коп. підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 173, 193, 218, 230, 232 ГК України, ст.ст. 9, 510, 525, 526, 530, 546, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 75, 80, 81-1, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги  задовольнити.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення  суми основного боргу у розмірі  137 897 грн. 31 коп.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»(03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 32731603) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 126 768 грн. 59 коп. основного боргу, 12281 грн. 59 коп. пені, 2901 грн. 92 коп. 3% річних, 17207 грн. 56 коп. інфляційних витрат, 4061 грн. 70 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2007р.

Суддя                                                                                              М.А. Дідиченко