Рішення

від 20.09.2023 по справі 214/3670/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/3670/23

2/214/3303/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 вересня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Чаплиги О.О.,

представника позивача - Сильникової А.О. , представника відповідача - ОСОБА_2 ,

у відсутність відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності,

встановив:

позивач Криворізька міська рада звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 та просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, що знаходиться на території Саксаганського району міста, за період з 20.01.2019 по 31.12.2022 у сумі 14 219,95 грн., посилаючись на безпідставне збереження відповідачем, як фактичним користувачем земельної ділянки, вказаних коштів, які вона зобов`язана повернути власнику земельної ділянки на підставі частин першої та другої статті 1212 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначено, що земельна ділянка площею 0,0096 га з кадастровим номером 1211000000:06:054:0104 сформована з 06.09.2006, належить на праві власності територіальним громадам та є комунальною власністю міста. За відомостями з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.01.2023, на указаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , розташований об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, яка з 20.12.2019 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Однак у період з 20.12.2019 по 31.12.2022 між сторонами по справі не існувало договірних відносин щодо оренди спірної земельної ділянки, що позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати дохід від цієї ділянки у розмірі орендної плати. Тому на підставі норм статті 1212 ЦК України та рішень виконкому Криворізької міської ради про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30 травня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача Сильникова А.О. вимоги позову підтримала з підстав, викладених у тексті позовної заяви, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 вимоги позову визнав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Згідно частин першої, другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, земельна ділянка площею 0,0096 га з кадастровим номером 1211000000:06:054:0104 розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності територіальній громаді міста Кривого Рогу та є комунальною власністю міста.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2 , розміщена нежитлова будівля загальною площею 290,7 кв.м., належна на праві приватної власності на підставі договору дарування від 20.12.2019 ОСОБА_3 (а.с. 14-16).

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Близькі за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16),

Судом установлено та не оспорюється представником відповідача, що ОСОБА_3 фактично користувалась земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходяться належний їй об`єкт нерухомого майна, без виконання обов`язку щодо оформлення та реєстрації відповідного речового права оренди на неї, плату за користування якою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносила. Тому суд приходить до висновку, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Розрахунок недоотриманих коштів за використання спірної земельної ділянки, наданий стороною позивача, представником відповідача не оспорюється.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно частин першої, четвертої статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову визнав повністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 684,00 грн., сплачений при подачі позову (а.с.1).

Згідно частини першої статті 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне зазначено в частині 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Враховуючи викладене та клопотання представника відповідача в цій частині, суд вважає можливим повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого нею при поданні позову, стягнувши з відповідача решту 50% сплаченого судового збору.

Керуючись статями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов Криворізької міської ради - повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд.1) суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:06:162:0084 за період з 20.01.2019 по 31.12.2022 у сумі 14 219 (чотирнадцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 95 коп. та у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 коп.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1) повернути Криворізькій міській раді (код ЄДРПОУ 33874388, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд.1) суму у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 коп.

- 50 відсотків від суми судового збору 2 684,00 грн., сплаченого при поданні позову на розрахунковий рахунок ГУДКС України у Дніпропетровській області, згідно з платіжною інструкцією № 45 від 06 квітня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2023 р.

Суддя С.І. Сіденко