Рішення

від 18.09.2023 по справі 621/2746/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/2746/23

Провадження № 2/621/766/23

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2023 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання - Лацько А.В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

20.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Слобожанської територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення в якому просить встановити факт його постійного проживання на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить земельна ділянка площею 3,3234 га., розташована на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 502083, та земельна ділянка (пай) розміром 4,78 в умовних кадастрових гектарів без визначення без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2391 та Сертифікату на земельну частку (пай) серії ХР № 0174350 виданого 29.05.1997.

Позивач зазначає, що станом на день смерті матері від мав зареєстроване місце проживання в м. Харків та з жовтня 2014 року та по день смерті матері ОСОБА_2 постійно проживав разом з нею та дружиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявами про прийняття або відмову від спадщини у встановлений законом строк ніхто не звертався. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_2 не залишила.

Позивач зазначає, що був впевнений, що прийняв спадщину після смерті матері шляхом постійного проживання зі спадкодавцем.

Так, 15.07.2023 позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину після смерті матері - ОСОБА_2 де державним нотаріусом Чернолясовою Т.В. йому було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 в зв`язку з пропуском строку встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України на звернення з заявою про прийняття спадщини та ненадання доказів спільного постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті необхідних для прийняття спадщини відповідно до вимог встановлених статтею 1268 Цивільного кодексу України.

Оскільки у позивача виникли труднощі в оформлені спадкових прав останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 24 липня 2023 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.09.2023

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Від голови Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області Діхтяра Д.М. до канцелярії суду надійшов лист відповідно до якого останній просив проводити розгляд справи за відсутності представника селищної ради, при вирішенні питання по суті покладався на розсуд суду.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд, вислухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є факт постійного проживання позивача разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 23.07.2021, актовий запис № 78 (а.с. 5 зворот).

З копії Свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 11.09.2007 державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Чернолясовою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2391 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 , спадкоємицею майна якого стала дружина ОСОБА_2 , спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Геніївське" села Геніївка Зміївського району Харківської області, розміром 4,78 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), (а.с. 7 зворот)

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 92 років померла ОСОБА_2 - копія Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 14 (а.с. 6).

За життя ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 3,3234 га., розташованої на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", з кадастровими номерами 6321782000:01:002:0195, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 502083 виданого 19.11.2008 (а.с. 7, 37).

З копії Свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 11.09.2007 державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Чернолясовою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2391, копії Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ХР № 0174350, ОСОБА_2 за життя належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Геніївське" села Геніївка Зміївського району Харківської області, розміром 4,78 га., в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 7 зворот, 8).

Відповідно до Довідки виданої Виконавчим комітетом Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області 22.03.2021 № 184, ОСОБА_2 була зареєстрована і постійно проживала по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , крім неї на момент смерті за вказаною адресою також була зареєстрована невістка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 6 зворот, 36).

Відповідно до листа завідувача Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясова Т.В. від 15.07.2023 № 728/01-16 наданого на заяву ОСОБА_1 від 14.07.2023 відповідно до якої останньому про необхідність подання нотаріусу документів, що підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для прийняття спадщини відповідно до вимог встановлених статтею 1268 Цивільного кодексу України, роз`яснено право на звернення до суду у випадку відсутності таких документів (а.с. 10).

Згідно з інформації наданої завідуючою Зміївської Державної нотаріальної контори Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернолясовою Г.В. з заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , у встановлений законом шестимісячний термін до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався (а.с. 23-25).

Допитана в судовому засіданні 18.09.2023, в якості свідка ОСОБА_3 показала суду, що є дружиною позивача ОСОБА_1 , який зареєстрований в м. Харків, однак, вже понад п`ятнадцять років вона з чоловіком та свекрухою - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають по АДРЕСА_1 . З огляду на похилий вік та незадовільний стан здоров`я ОСОБА_2 вони з чоловіком переїхали жити до останньої, вели спільний побут.

Допитана в судовому засіданні 18.09.2023, в якості свідка ОСОБА_5 показала суду, що понад 8 років проживає в АДРЕСА_1 . Їй відомо, що ОСОБА_1 проживав в АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_7 , вони вели спільний побут, проживали в одному будинку та разом вели господарство.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 6 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У відповідністю з частини 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно частин 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Аналогічну норму містить пункт 3.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття1270 Цивільного кодексу України).

Таким чином, обставинами, які підлягають встановленню та доказуванню у даній справі, є встановлення кола спадкоємців та наявність підстав для переходу права власності в порядку спадкування.

Згідно роз`яснень наданих в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у спорах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України).

На підставі зазначених вище доводів позивача ОСОБА_1 , викладених у заяві, письмових доказів, показань свідків, судом достовірно встановлено, щоОСОБА_1 постійно проживав разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, через відсутність реєстрації місця проживання позивача у вказаному житловому будинку він не має можливості надати нотаріусу документи, що підтверджують цей факт, у зв`язку з чим не може реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Оскільки позивач не вимагав відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1216-1218, 1220, 1221, 1268-1270 Цивільного кодексу України, статтями 2, 12, 13, 19, 76-81, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 315, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживав разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено - 21.09.2023.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: 63460, Харківська область, Чугуївський район, смт Слобожанське, вул.. Миру, буд. 7, код за ЄРДПОУ: 04397508.

Головуючий: