Ухвала

від 19.09.2023 по справі 643/2413/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/2413/23

Провадження № 1-кп/643/219/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Московського районного суду м.Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023221170000565 від 18.02.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.05.2023 року було застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.07.2023 року з визначенням застави, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.05.2023 року. Надалі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувався.

Стороною обвинувачення, у судовому засіданні, було подано і підтримано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 діб, без застосування застави.

Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що судовий розгляд не закінчено, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, у сторони обвинувачення є підстави вважати, що у обвинуваченого можуть виникнути передбачені ст. 177 КПК України спроби: переховуватись від суду, оскільки він немає стійких соціальних зв`язків, незаконно впливати на потерпілих, свідків чи інших учасників процесу (матиме таку можливість), оскільки судовий розгляд кримінального провадження не закінчено та ще не проведене судове слідство, а обвинувачений знайомий із матеріалами кримінального провадження та йому відомі анкетні дані, в тому числі місця мешкання, потерпілих та свідків; вчинити інші кримінальне правопорушення, оскільки він не має законних джерел заробітку, кримінальне правопорушення вчинив в умовах воєнного стану, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурори у судовому засіданні просили суд задовольнити вказане клопотання.

Обвинувачений у цьому судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

На уточнюючі запитання суду, пояснив, що його позиція щодо клопотання про продовження тримання під вартою є добровільною, будь-якого психологічного або фізичного тиску на нього не здійснювалося.

У минулому судовому засіданні просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

У минулому судовому засіданні, на уточнюючі запитання суду, обвинувачений пояснював, що раніше проживав за адресою реєстрації, однак його родичи його виписали, оскільки він не брав участі у приватизації цієї квартири. Також, ОСОБА_5 , на минулому судовому засіданні, повідомив суду, що має малолітню дитину (зі слів) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не одружений офіційно, перебував у цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштований, інших джерел доходів немає. Заперечував, що буде впливати на потерпілих та свідків, а також повідомив, що раніше не порушував обов`язки щодо явки до суду.

Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.05.2023 року було застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.07.2023 року, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.05.2023 року. Визначено суму застави у розмірі 53 680 грн. Надалі, ухвалами суду від 05.07.2023 року та 03.08.2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 продовжувався.

Обвинувачений ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора, встановив наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, або з`явлення нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження призначено, порядок дослідження доказів не вирішувався, обвинувачений та свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан (офіційно не одружений), відсутність осіб, які знаходяться на утриманні обвинуваченого, відсутність законних джерел до існування, відсутність власного житла, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.

Суд вважає даний ризик доведений прокурором, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 185 КК, у якому ОСОБА_5 обвинувачується, є тяжким, вчиненим в умовах воєнного стану, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків та потерпілих чи інших учасників процесу з боку обвинуваченого, суд зазначає наступне.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні. У даній справі було лише призначено обвинувальний акт до судового розгляду, свідки не допитані.

Що стосується ризику незаконно впливати на потерпілого чи інших учасників процесу, суд вважає у цій частині ризик необгрунтованим, оскільки потерпілими є юридичні особи у даній справі, на які обвинувачений не має змоги чинити будь-який тиск, крім того, прокурором не доведений ризик незаконного впливу на інших учасників процесу, оскільки не вказано на яких саме учасників процесу обвинувачений може незаконно впливати та яким чином.

Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим, у тому числі з корисливих мотивів, у зв`язку відсутністю законних джерел доходу, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, суд враховує, що роботи обвинувачений не має, обвинувачується у вчиненні низки корисливих злочинів.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.

За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Крім того, суд вважає доведеним прокурором та матеріалами справи, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Суд, на минулому судовому засіданні, не взяв до уваги доводи обвинуваченого про те, що він може відбувати домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки, як повідомив сам обвинувачений він був звідти виписаний. З того часу обставини не змінились.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого до 17 листопада 2023 року включно.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.

Строк дії ухвали встановити до 17 листопада 2023 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та проголошено 21.09.2023 року.

Суддя - ОСОБА_1