Постанова

від 20.09.2023 по справі 191/3997/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6530/23 Справа № 191/3997/21 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваненкова Наталія Миколаївна, на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року в цивільній справі номер 191/3997/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю №1 ДП 017588 від 06.05.2001 року їй належить земельна ділянка площею 6,490 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1224886000:01:002:0350.

Навесні 2016 року вона помітила, що її земельну ділянку хтось переорав без її відома. Від жителів села вона дізналась, що це зробив відповідач - приватний підприємець (фізична особа-підприємець) ОСОБА_2 . Коли вона звернулась до ФОП ОСОБА_2 за поясненнями по даному факту він відповів, що це дійсно зробив він, оскільки між ними, нібито, був укладений договір оренди даної земельної ділянки. Однак вона ніколи договору оренди землі з ФОП ОСОБА_2 не укладала.

Позивачка звернулась до управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області, де їй надали завірену копію договору.

Згідно з копією, оригінал якої зберігається в управлінні Держгеокадастру у Синельниківському районі, 01.11.2010 року між нею та приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір, відповідно до якого вона, як власник, передала в оренду ОСОБА_2 свою земельну ділянку на термін 10 років. Однак, вона даний договір ніколи не укладала і підпис під цим договором належить комусь іншому, а не їй.

28.08.2020 року рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області її позов задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 6,490 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224886000:01:002:0350, укладений 01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 недійсним. Зобов`язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 в користування земельну ділянку площею 6,490 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224886000:01:002:0350. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 768,40 грн.

03.09.2020 року додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 7301792 від 28 жовтня 2013 року, прийняте державним реєстратором Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Деркач Світланою Василівною. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 768,40 грн.

Тобто, підтверджено те, що вона не укладала із відповідачем договору оренди. Рішення суду набрало законної сили та не оскаржене. В зв`язку з цим, вважає, що відповідач без достатньої правової підстави користувався належною їй земельною ділянкою, а тому повинен повернути (сплатити) їй кошти за її користування.

Позивачка змушена була отримувати копії документів, шукати адвокатів, писати заяви до поліції, надавати пояснення у поліції, оскаржувати численну бездіяльність правоохоронців, складати експериментальні зразки свого підпису, звертатись до суду із позовом про визнання договору оренди недійсним, нервувати кожного засідання (хоч вона і не була присутня в залі судових засідань), оскільки ФОП ОСОБА_2 не з`являвся (було вирішено не з`являтись до судових засідань щоб не нервувати), потім з`явився і розповідав, що вона нібито знала про цей договір та укладала його з ним - це все дуже впливає на неї емоційно, фінансово, морально, пригнічує її. Оскільки ОСОБА_2 приходиться їй родичем, для неї досить важко було сприймати те, що він підробив її підпис на договорі оренди земельної ділянки та користувався нею без її відома. Окрім того, на її та її родини численні звернення до нього про відшкодування шкоди він не реагує та каже, щоб звертались до суду. Їй також важко через те, що він не йде на розмову з нею не вибачився та продовжує себе поводити так, ніби вона винувата у всьому. Оскільки весь цей час він користувався земельною ділянкою та не сплачував їй жодних коштів, прохала його відшкодувати їй хоч щось за користування землею.

Внаслідок таких дій ОСОБА_2 вона відчуває себе приниженою, змушена була економити на необхідних речах - їжі, оплаті комунальних послуг, оскільки мала оплачувати роботу адвокатів. Необхідність кожного разу переживати за судові засідання, та те, що він каже у них і що навіть свідка привів щоб очорнити її, все це забирало та забирає в неї енергію на те, щоб жити звичайним життям вже протягом приблизно 2х років. Наразі ж вона змушена знов звертатись до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної та моральної шкоди та знов хвилюватись за судові засідання.

В обґрунтування розміру збитків зазначає, що у відповідності до відповіді на адвокатський запит нормативно грошова оцінка 1 га ріллі по Дніпропетровській області становить: станом на 01.01.2010 року 12358,40 грн; станом на 01.01.2011 року 12358,40 грн; станом на 01.01.2012 року 21701,35 грн; станом на 01.01.2013 року - 21701,35 грн; станом на 01.01.2014 року -21701,35 грн; станом на 01.01.2015 року - 27104,99 грн; станом на 01.01.2016 року - 32525,99 грн; станом на 01.01.2017 року - 32525,99 грн; станом на 23.06.2017 року - 27078,28 грн; станом на 01.01.2018 року 27078,28 грн; станом на 01.01.2019 року 30251,00 грн; станом на 01.01.2020 року - 30251,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про плату за землю» (в редакції станом на 17.08.2010 року) ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються: у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03.

Загальна сума за користування земельною ділянкою з 2010 року по 2020 рік становить 32504, 36 грн за 1 га. Оскільки площа її земельної ділянки складає 6,490 га, то зазначену суму за 1 га необхідно помножити на 6,490 га. Таким, чином загальна сума за користування земельною ділянкою площею 6.490 га з 2010 року по 2020 рік становить 210950,96 грн. Окрім того, розмір моральної шкоди завданої такими протиправними діями відповідача вона оцінює у розмірі 90080,00 грн.

Позивачка просила суд стягнути з фізичної особи-підприємця

ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь 210950,96 грн безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою площею 6,490 га, розташованої території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224886000:01:002:0350 з 2010 року 2020 рік; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь 90080,00 грн в рахунок моральної шкоди за користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 6,490 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224886000:01:002:0350, з 2010 року по 2020 рік.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна, задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15211 (п`ятнадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 74 коп., як безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою площею 6,490 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224886000:01:002:0350, з 2018 року по 2020 рік.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. в рахунок моральної шкоди за користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 6,490 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224886000:01:002:0350, з 2018 року по 2020 рік.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (однієї тисячі вісімсот шістнадцяти) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваненкова Н.М., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Підтверджено те, що позивачка не укладала із відповідачем договору оренди. Рішення суду набрало законної сили та не оскаржувалось.

Відповідач без достатньої правової підстави користувався належною позивачці земельною ділянкою, а тому повинен повернути, сплатити їй кошти за користування земельною ділянкою.

Твердження суду, щодо встановлення рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 28.08.2020 року порушення прав позивачки щодо безпідставного користування відповідачем належною їй на праві власності земельною ділянкою з листопада 2010 року та застосування трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим порушене право позивачки підлягає захисту за період з 2018 року по 2020 рік, є помилковим.

Лише після набрання законної сили рішенням про визнання недійсним договору оренди строки позовної давності починають спливати для ОСОБА_1 , оскільки саме цим рішенням підтверджено порушення прав позивачки та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області вступило в силу 30.10.2020 року і строк позовної давності спливає відповідно 30.10.2023 року.

Твердження відповідача та суду про те, що строк позовної давності для ОСОБА_1 спливає з моменту коли вона дізналась про її порушене право з 2016 року не може відповідати дійсності, оскільки на той момент договір оренди земельної ділянки був чинний та зареєстровано право оренди відповідача на підставі цього договору.

Щодо посилання суду першої інстанції на лист начальника відділу №8 Головного управління

Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 31.03.2023 року за №1148/299-23 на заяву від 30.03.2023 року, зазначає, що вказаний лист було залучено до матеріалів справи майже через 2 роки після відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що відповідачем не заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів та необґрунтовано неможливість подання таких доказів разом із відзивом ані у відзиві (який не надано), ані у клопотанні про долучення доказів, судом протиправно було прийнято вказані докази до розгляду. Також, такі докази позивачу не надсилались.

Судом неприйнято аргументівдо увагидушевні стражданняпозивачки черезпорушення їїправ.Вважає,що судпершої інстанціїбезпідставно зменшиврозмір моральноїшкоди.

Від відповідача ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити без змін рішення суду першої інстанції та залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Позивачка ОСОБА_1 неодноразово заявляла, що про порушення своїх прав вона дізналася навесні 2016 року.

На підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2020 року договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 01.11.2010 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , визнано недійсним, зобов`язано відповідача повернути позивачці в користування спірну земельну ділянку та 03.09.2020 року додатковим рішенням скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (про реєстрацію спірного договору оренди земельної ділянки).

Тобто, ОСОБА_1 про порушення її прав дізналася ще в 2016 році. Позовна заява про повернення безпідставно набутого майна подана до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 17.11.2021 року.

До 17.11.2021 року нею не ставилось питання про повернення безпідставно набутого майна.

Таким чином, позивачка має право на повернення безпідставно набутого майна тільки за 2018-2020 роки.

Розмір орендної плати земель сільськогосподарського призначення не може бути менше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та перевищувати 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивачкою в своєму розрахунку не вказано який відсоток застосовано нею і на яких підставах.

Відповідно до листа начальника відділу №8 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №1148/299-23 від 31.03.2023 року кожна земельна ділянка сільськогосподарського призначення має власну (індивідуальну) нормативну грошову оцінку.

Таким чином, не можна брати в рахунок нормативну грошову оцінку 1 га ріллі по Дніпропетровській області, як це зробила позивачка.

Отже, позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості безпідставно набутого майна, зокрема і в частині розрахунку вказаної вартості.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Іваненкова Н.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити, судове рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кульбашний І.О. апеляційну скаргу не визнали, вважали судове рішення законним, просили залишити його в силі.

Заслухавши суддю доповідача, відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих

учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2020 року у справі №191/1377/19 визнано договір оренди земельної ділянки, площею 6,490 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224886000:01:002:0350, укладений 01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 і фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 недійсним. Зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 в користування земельну ділянку, площею 6,490 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224886000:01:002:0350. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 14-15зв).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.09.2020 року доповнено рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа: реєстраційна служба Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 7301792 від 28 жовтня 2013 року, прийняте державним реєстратором Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Деркач Світланою Василівною. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 16-16зв).

З листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.04.2021 року вбачається, що нормативно грошова оцінка 1 га ріллі по Дніпропетровській області становить: станом на 01.01.2010 року 12358,40 грн; станом на 01.01.2011 року 12358,40 грн; станом на 01.01.2012 року 21701,35 грн; станом на 01.01.2013 року - 21701,35 грн; станом на 01.01.2014 року -21701,35 грн; станом на 01.01.2015 року - 27104,99 грн; станом на 01.01.2016 року - 32525,99 грн; станом на 01.01.2017 року - 32525,99 грн; станом на 23.06.2017 року - 27078,28 грн; станом на 01.01.2018 року 27078,28 грн; станом на 01.01.2019 року 30251,00 грн; станом на 01.01.2020 року - 30251,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про плату за землю» (в редакції станом на 17.08.2010 року) ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються: у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03 (а.с. 18).

До матеріалів справи долучено довідки про звернення ОСОБА_1 до закладів охорони здоров`я (а.с. 19 26зв).

Листом начальника відділу №8 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 31.03.2023 року за №1148/299 23 на заяву від 30.03.2023 року повідомлено, що відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році за рішенням та в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України проводилась загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, також наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.11.2018 року №552 «Про затвердження технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» затверджено відповідну технічну документацію.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») індекс цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується і значення 100 відсотків: за 2017-2022 роки для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0; 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) тобто земель сільськогосподарського призначення не підлягали індексації (а.с. 134).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме у такому обсязі.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Перевіряючи законністьі обґрунтованістьсудового рішенняСинельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від20.04.2023року вмежах доводівта вимогапеляційної скаргиапеляційний судвважає,що судпершої інстанції, встановившина основідослідження всіхнаявних усправі доказіву їхсукупності таспівставленні,їх належноїоцінки,правильного визначенняхарактеру спірнихправовідносин інорм права,які підлягализастосуванню доцих правовідносин,дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,зазначивши,щовідносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України з посиланням на правову позицію, викладену в певній постанові Верховного Суду.

Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про застосування строку позовної давності, про який просив відповідач ОСОБА_2 в заяві до суду від 10.04.2023 року (а.с. 132-133), оскільки рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 28.08.2020 року встановлено порушення прав позивачки щодо безпідставного користування відповідачем належною їй на праві власності земельною ділянкою з листопада 2010 року. Цим судовим рішенням встановлено те, що позивачка дізналася про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою навесні 2016 року та про нібито укладений з ним договір оренди, який як їй було відомо вона не підписувала. Тобто, про безпідставне користування її земельною ділянкою ОСОБА_1 стало відомо навесні 2016 року (про цей факт вона також вказує в своїй позовній заяві з посиланням на відповідача ОСОБА_2 , як неналежного користувача земельної ділянки).

Вирішуючи питання про розмір суми до стягнення, суд першої інстанції правильно визначив таку суму з урахуванням нормативних актів, що підлягають застосуванню при визначенні таких сум.

Щодо доводів апеляційної скарги про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходить з наступного.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Закон України«Про судоустрійі статуссуддів» встановлює,що правосуддяв Україніфункціонує назасадах верховенстваправа відповіднодо європейськихстандартів таспрямоване назабезпечення правакожного насправедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно достатті 375ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення, асудове рішеннябез змін,якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивачки ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іваненкова Наталія Миколаївна, залишити без задоволення, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 20.09.2023 року.

Суддя: