Постанова

від 20.09.2023 по справі 1-9/11

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 1-9/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка Донецької області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дебальцеве Донецької області, громадянина України, розлученого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 03 листопада 2008 року Дебальцевським міським судом Донецької області за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу розміром 850 грн.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України;

в с т а н о в и в :

У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальна справа відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується органом досудового розслідування за ч.1 ст. 164 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у злісному ухиленні від виплати аліментів на утримання дитини, умисно з 22.05.2007 року по 01.04.2009 року аліменти не виплачував, будь-якої іншої допомоги не надавав. Маючи заробітки та працюючи на приватних осіб заходів з погашення заборгованості по аліментам не вживав. На обліку в центрі зайнятості населення з питань працевлаштування не знаходився. В результаті чого за вказаний період виникла заборгованість по аліментам за 22 місяці 10 днів, яка дорівнює 8614,12грн.

Судовий розгляд вказаної справи був зупинений у зв`язку із розшуком підсудного.

В той же час, відповідно до пункту 11 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Пункт 5 ч.1 ст. 7-1 КПК України (в редакції 1960 року) визначає закінчення строків давності як одну із підстав закриття судом провадження в кримінальній справі

Відповідно до ч.2 ст. 11-1 КПК України (в редакції 1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Згідно ч.1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з ч.2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 за результатами розгляду справи №735/1121/20, визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 8 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз`яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст. 49 КК України.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 за результатами розгляду справи № 200/4664/ 14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов`язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

Приписами ч.1 ст. 248 КПК України (в редакції 1960 року) встановлено, що при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7 , ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

У судовому засіданні прокурор підтримала доводи клопотання про закриття кримінальної справи та просила його задовольнити.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінальної справи, встановив наступне.

Згідно обвинувального висновку ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, що мало місце 01.04.2009 року.

Вказане кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії проступків, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення якого, згідно п.2 ч.1 ст. 49 КК України, становлять три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

В той же час, починаючи з 2012 року, у судові засідання ОСОБА_4 не з`являється, місцезнаходження його не відоме, а тому в даному випадку, згідно вимог ч.2 ст. 49 КК України, строки звільнення його від кримінальної відповідальності становлять 5 років.

Відповідно до інформації ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області у період з 2012 року по теперішній час ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів не притягувався, що свідчить про те, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не переривався.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що кримінальна справа надійшла до суду з обвинувальним висновком, з моменту вчинення проступку минуло більше п`яти років, враховуючи не вчинення підсудним нового злочину за цей період, кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 може бути закрита, а останній звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Приписами ч.1 ст. 248 КПК України (в редакції 1960 року) встановлено, що при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч.1 ст. 7 , ст.ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 11-1, 282 КПК України (в ред.1960р.), -

п о с т а н о в и в :

Клопотання в.о. керівника Костянтинівської окружної прокуратури про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

Підсудного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 164 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ч.2 ст. 49 КК України, а кримінальну справу відносно нього за ч.1 ст. 164 КК України закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд, - скасувати.

На постанову може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя