Постанова

від 20.09.2023 по справі 916/176/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/176/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року, суддя І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 15.05.2023 в м. Одесі

у справі: №916/176/23

за позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІСПОРТ ГРУП

про стягнення 16 811,61 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІСПОРТ ГРУП про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 16 811,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несплату відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/176/23 в задоволенні позовних вимог Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІСПОРТ ГРУП про стягнення плати за проїзд дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 16 811,61 грн відмовлено у повному обсязі; судові витрати у справі покладено на позивача.

Судове рішення мотивовано тим, що визначення вагових параметрів транспортного засобу відповідача було здійснено з порушенням положень Порядку №879, а отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними, оскільки надана позивачем довідка № 0054127 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 02.06.2021 року підписана лише посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно - ваговий контроль, проте вказана довідка не містить підпису та прізвища, ініціалів оператора вагового комплексу.

06.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій остання просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/176/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Укртрансбезпеки у Чернігівській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог

Скаржник вказує, що перевищення транспортним засобом позивача нормативних вагових параметрів підтверджується й іншими доказами, зокрема, актом від №033779 від 02.06.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та чеком зважування від 02.06.2021 року.

Апелянт також зазначає, що ваги, якими проводилося зважування транспортного засобу з вантажем, знаходяться на балансі Укртрансбезпеки. При цьому, в штаті працівників даного органу виконавчої влади відсутні такі посади з певним колом посадових обов?язків як «оператор вагового комплексу», відповідно в довідці не може бути підпису когось іншого, аніж тієї посадової особи, яка проводила габаритно-ваговий контроль.

Вказує, що відсутність заповнення будь-якої з граф в бланку довідки жодним чином не спростовує зафіксований факт перевищення вагових параметрів і не може бути підставою для звільнення автомобільного перевізника від відповідальності, тобто не спростовують виявлений факт перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який належить Відповідачу на праві власності та обов`язковість відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн *100 = 248100 грн).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 16811,61 грн заборгованості, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/176/23; розгляд апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/176/23 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 31.05.2021 по 06.06.2021, направлення на рейдову перевірку №006904 від 02.06.2021, посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 02.06.2021 на 124 км автодороги М-01 Київ - Чернігів - Н. Яриловичі, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником вищевказаного автомобіля є ТОВ «СЕРВІСПОРТ ГРУПІ».

Після проходження габаритно-вагового контролю в автоматичному режимі габаритно-ваговим комплексом було видано чек зважування, на підставі якого і було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд на суму 501,39 євро.

За результатами габаритно - вагового контролю було встановлено, що навантаження на одиничну вісь транспортного засобу складає 12,29 т. при нормативно допустимих 11 т.

Даний факт підтверджується талоном зважування від 06.07.2021 року.

Копію талону зважування, акту, довідки та розрахунку водій отримав, про що зробив власноручний запис на документах.

Зважування проводилось на пересувному габаритно-ваговому комплексі, за допомогою вагів автомобільних для зважування в русі, заводський/серійний номер 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9 зав №2124.

Дані ваги пройшли оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого ПКМУ №94 за модулем В та мають сертифікат відповідності від 10.11.2020 року, який чинний до 09.11.2021 року, декларацію про відповідність №2 124 та сертифікат перевірки типу від 11.09.2020 року.

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів до акту №0033779 від 02.06.2021 та нараховано плату за проїзд у розмірі 501,39 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 02.06.2021 еквівалентно 16 811,61 грн.

Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №033779 від 02.06.2021 року виконаний відповідно до формули та визначає розмір плати за проїзд на суму 501,39 євро.

Відстань покладена в розрахунок була застосована відповідно до інтернет pecypcy della.com.ua згідно даних, наведений у супровідних документах на вантаж, а саме: копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, яка надана перевіряючим особам.

08.07.2021 року позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 53448/3.1/24-21 з вимогою сплатити плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 501,39 євро в національній валюті до 26.07.2021 року. Про здійснення плати позивач просив повідомити територіальний орган ДСУ з безпеки на транспорті.

Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРВІСПОРТ ГРУП у добровільному порядку кошти не сплатило, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Отже, предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 16 811,61 грн за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Південно-західний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення з огляду на наступне.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України "Про дорожній рух".

Так, частиною 2 ст.29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.33 ЗУ Про автомобільний транспорт, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Як передбачено ст.33 Закону України Про автомобільні дороги, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п.п.2, 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи.

Відповідно до Порядку № 1567, рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За положеннями пп.4 п.2, п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної полиці.

Згідно з п.п.26, 27, 28, 31-1 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як визначено у п.30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п.п.3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою КМУ №30 від 18.01.2001, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Отже, із аналізу положень Постанов КМУ №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», №737 від 12.09.2018, №592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем 02.06.2021 року порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Оскільки надана позивачем довідка №0054127 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 02.06.2021 року (а.с. 25) підписана лише посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно - ваговий контроль (Москвичов А.). Проте вказана довідка не містить підпису та прізвища, ініціалів оператора вагового комплексу. Оригінал довідки оглянуто в судовому засіданні. У зв`язку із чим господарський суд оцінив вказану довідку як неналежний доказ у розумінні ч. 1 ст. 76 ГПК України, оскільки визначення вагових параметрів транспортного засобу відповідача було здійснено з порушенням положень Порядку № 879, а отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.

На підставі вищевикладеного, місцевий господарський суд вважав, що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

Судова колегія погоджується зі вказаним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне вказати таке.

За частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України в сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 3 статті 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктами 37 та 41 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку №879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 926/16/19 від 12.02.2020 та № 917/210/19 від 12.02.2020.

У відповідності до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Так, за змістом пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що габаритно-ваговий контроль під час здійснення перевірки проводиться двома посадовими особами.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 20 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Отже, зі змісту вказаної норми слідує, що належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних визначається також посадовими особами, а не одноособово.

Крім того, пунктом 18 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, додатком 1 до якого встановлено форму довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, яка, серед іншого, має містити підпис, прізвище та ініціали оператора вагового комплексу, наявне місце для печатки.

Вказана правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 12.07.2023 у справі №280/7529/21.

Колегія суддів вважає, що, дійсно, рейдову перевірку може проводити одна посадова особа Укртрансбезпеки та під час її проведення можливе здійснення габаритно-вагового контролю. При цьому, саме габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що регулювання процедури здійснення рейдової перевірки та проведення габаритно-вагового контролю (зважування) не є тотожними поняттями, адже самим Порядком №1567, передбачено різні правила/вимоги до них.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, довідка №0054127 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 02.06.2021 року (а.с. 25) підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, проте така довідка не підписана оператором вагового комплексу та не скріплена печаткою.

При цьому, оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом та печаткою.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що габаритно-ваговий контроль було проведено однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Доказів залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю матеріали справи не містять.

Таким чином, під час здійснення габаритно-вагового контролю відповідачем не дотримано вимог п. 16 Порядку № 1567.

У контексті доводів апелянта про те, що порушення процедури перевірки не спростовує наявності факту самого порушення, судова колегія зазначає, що відповідач не мав права одноособово проводити саме зважування, а тому, зафіксовані в довідці результати не можуть братись до уваги, як докази порушення.

Колегія суддів звертає увагу, що органи Укртрансбезпеки здійснюють свою діяльність, як суб`єкти владних повноважень, а отже, їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем 02.06.2021 року порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, оскільки надана позивачем довідка №0054127 про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 02.06.2021 року є неналежним доказом у розумінні ч. 1 ст. 76 ГПК України.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі №916/176/23 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська