Постанова

від 20.09.2023 по справі 911/256/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. Справа№ 911/256/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі 911/256/23 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» №35-28/7-4 від 18.01.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1977 від 11.05.2017 року у сумі 10072,34 грн., з яких 6483,12 грн. основного боргу, 2278,86 грн. пені, 161,99 грн. 3% річних та 1148,37 грн. інфляційних збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2023 позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 3241 грн. 56 коп. основного боргу, 611 грн. 01 коп. пені, 80 грн. 99 коп. 3% річних, 574 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1201 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення орендної плати до 50% від суми нарахованої орендної плати в силу норм чинного законодавства, зокрема з урахуванням положень Постанови КМУ від 15.07.2020 р. №611. З урахуванням наведеного, судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/256/23 в частині відмови стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 3241,56 грн., основного боргу; 1667,85 грн. пені; 81,00 грн. 3% річних: 574,18 грн. інфляційних витрат; а також 1482,81 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» 3241,56 грн., основного боргу; 1667,85 грн. пені; 81,00 грн. 3% річних: 574,18 грн. інфляційних витрат; а також 1482,81 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 4026,00 витрат по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ №611 від 15.07.2020.

19.04.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі 911/256/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №911/256/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 24.04.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі 911/256/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Київської області надіслати матеріали справи №911/256/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

11.05.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі 911/256/23, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

22.06.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення.

Відповідач вважає, що орендна плата має нараховуватись відповідно до вимог Постанови КМУ №611 від 15.07.2020, що діяла на дату виставлення позивачем рахунку-фактури за користування майном у лютому 2022.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2433/23 від 10.07.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відряджені, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі 911/256/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (за договором - орендар) 11.05.2017 року укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1977 (далі - Договір), згідно п. 1.1 (в редакції Додаткового договору №1 від 05.06.2020 року до Договору) якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 77 на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578) площею 14,0 кв.м. (далі - Майно), що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та обліковується на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач). Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі при укладанні Договору покладається на Орендодавця (п.п. 2.1, 2.4 Договору).

Орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування майно - частину приміщення №77 на 4-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578) площею 14,0 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та обліковується на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», що підтверджується підписаним сторонами, а також, погодженим балансоутримувачем Актом приймання-передачі орендованого майна від 11.05.2017 року.

Відповідно до п. 10.1 Договору, Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 11.05.2017 до 10.04.2020 включно.

Згідно з п. 3 Додаткового договору №1 від 05.06.2020 року до Договору, термін дії Договору продовжено на 1 (один) рік до 10.04.2021 включно.

У подальшому, згідно з ч. 1 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ із змінами і доповненнями, Договір продовжено за результатами проведення аукціону.

Враховуючи зазначене, відповідно до абз. 1 п. 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №483, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (за договором орендодавець), ТОВ «Аерохендлінг» (за договором орендар) та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (за договором балансоутримувач) 09.08.2021 року укладено додаткову угоду про продовження Договору.

Додаткова угода від 09.08.2021 року укладена шляхом викладення Договору в новій редакції згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 року №820 Примірним договором оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір від 09.08.2021 року).

Позивач зазначає, що починаючи з 09.08.2021 року взаємовідносини між орендодавцем (Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), позивачем та відповідачем щодо користування державним нерухомим майном регулюються умовами Договору в редакції Договору від 09.08.2021 року.

Згідно з п. 5.1 розділу І «Змінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року, процедура, в результаті якої майно отримано в оренду - за результатами проведення аукціону.

Відповідно до п. 7.1 розділу І «Змінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року, майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком тих цільових призначень, що наведені у вказаному пункті Договору від 09.08.2021 року.

Згідно з п.9.1 розділу І «Змінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року, місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону і становить 14350,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 16 розділу І «Змінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30% суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 розділу І «Змінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року щомісяця до 15-го числа, що настає за поточним місяцем оренди (п. 3.3 розділу ІІ «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати (п. 3.4 розділу ІІ «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року).

Відповідно до п.п. 3.5, 3.6 Договору від 09.08.2021 року, в день укладання цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору. Якщо цей договір укладено за результатами проведення аукціону, то підставою для сплати авансового внеску з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону.

Позивач зазначає, що на виконання умов п.п.3.5,3.6 Договору від 09.08.2021 року, відповідачем на користь позивача 11.08.2021 року сплачено авансовий платіж в сумі 14350,00 грн.

Відповідно до п.3.9 Договору від 09.08.2021 року, сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди за цим договором.

Сплачена авансом орендна плата зарахована позивачем в рахунок повної сплати відповідачем орендної плати за жовтень - листопад 2021 року на загальну суму 14350,00 грн., оскільки зобов`язання зі сплати орендної плати за перші два місяці оренди за Договором від 09.08.2021 року (серпень - вересень 2021 року) були виконані відповідачем.

На виконання умов п. 3.4 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року, для сплати орендної плати за користування майном у лютому 2022 року (з 01.02.2022 - 23.02.2022) позивачем відповідачу засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «М.Е.Dос» (Му Electronic Document, також Medoc, Медок) «З використанням гарантованої доставки» направлено, а відповідачем отримано рахунок-фактуру №76/368 від 28.02.2022 року на загальну суму 15559,50 грн., з яких до сплати на користь позивача підлягає 6483,12 грн. (дата отримання 25.02.2022 року) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2022 року до рахунку-фактури №76/368 від 28.02.2022 року (дата отримання 20.03.2022 року).

Однак, як зазначає позивач, у порушення умов п.п. 1.1., 3.3, 3.4 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року, відповідач не сплатив орендну плату за користування майном у лютому 2022 року, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 6483,12 грн.

Позивачем пред`явлено відповідачу претензію №35-28/5-95 від 28.09.2022 року з вимогою погасити заборгованість у сумі 6483,12 грн. за Договором від 09.08.2021 року.

У відповіді на претензію №1-12-279 від 30.12.2022 року відповідачем зазначено, що орендна плата включно за лютий 2022 року має нараховуватись та оплачуватися відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» №611 від 15.07.2020, яка діяла на дату виставлення ДП МА «Бориспіль» рахунків-фактур за користування майном в лютому 2022 року. Вимога ДП МА «Бориспіль» про сплату орендної плати в розмірі більшому ніж передбачено Постановою №611, є незаконною, тому, не може бути задоволена відповідачем.

Наведені обставин стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 6483,12 грн. основного боргу, а також, 2278,86 грн. пені, 161,99 грн. 3% річних та 1148,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором від 09.08.2021 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що згідно з п. 7.1. розділу І «Змінювані умови договору» Договору оренди від 09.08.2021, відповідач самостійно визначає, за яким цільовим призначенням використовувати майно, окрім винятків, що зазначені в п. 7.1 Договору оренди від 09.08.2021. Так, керуючись п. 7.1 Договору оренди від 09.08.2021, наказом про цільове призначення приміщення №01-07-19.1 від 09.08.2021, ТОВ «Аерохендлінг» визначило цільовим призначенням майна - розміщення офісного приміщення.

На думку відповідача, звертаючись з даним позовом, позивачем не враховано, що орендна плата включно за лютий 2022 року має нараховуватись та оплачуватися відповідно до вимог Постанови КМУ «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 року №611, яка діяла на дату виставлення позивачем рахунку-фактури за користування майном в лютому 2022 року. З 09.08.2021 відповідач використовує майно з метою розміщення офісу, тому, з 09.08.2021 до 01.06.2022 - дати втрати чинності Постанови №611, орендна плата за користування майном повинна нараховуватись та сплачуватись в розмірі, що не перевищує 50% нарахованої орендної плати. Однак, сума, зазначена в рахунку-фактурі, перевищує 50% нарахованої орендної плати, як це визначено нормами Постанови №611, отже, на думку відповідача, зобов`язання визначено ДП «МА «Бориспіль» з порушенням положень чинного законодавства.

Крім того, відповідачем зазначено, що додані до позовної заяви рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг підписані працівниками ДП «МА «Бориспіль», однак, позивачем не доведено наявності у таких осіб повноважень на підписання рахунків та актів приймання-передачі виконаних послуг. На думку відповідача, позивач сформував рахунок-фактуру за лютий 2022 року лише 25.05.2022 року, в той час, як штрафні санкції нараховує з 16.03.2022 року.

Також, відповідач вказує, що він не міг та не може виконати обов`язок зі сплати орендної плати за лютий 2022 року через обставини, які не залежать від нього, що виключає вину відповідача посилаючись на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про орендну державного та комунального майна» (в редакції Закону, чинного на час укладення договору оренди), Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Постановою Кабінетів Міністрів України про Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину від 15.07.2020 р. №611 (чинна на час спірного періоду) (далі Постанова №611) врегульовано деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.

Пунктом 1 Постанови №611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком № 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком № 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком № 3.

Згідно з п. 2 Постанови №611, орендодавцям державного майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину (карантин на усій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 р. № 211 установлено з 12.03.2020 р.).

У додатку № 2 до Постанови №611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків, зокрема, орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).

Позивач вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень Постанови №611, посилаючись на те, що підпунктом 2 пункту 1 вказаної постанови установлено, що 50% суми орендної плати для орендарів застосовується у тому разі, якщо її розраховано відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786.

При цьому, позивач зазначає, що спірні правовідносини регулюються умовами Договору від 09.08.2021 року оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 11.05.2017 №1977 (нова редакція), згідно п. 5.1 розділу І «Змінювані умови договору» Договору від 09.08.2021, в результаті якої майно отримано відповідачем в оренду за результатами проведення аукціону. Згідно п.п. 7.1, 9.1 розділу І «Змінювані умови договору» Договору від 09.08.2021, майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком тих цільових призначень, які наведені у вказаному пункті Договору від 09.08.2021, місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону і становить 14350,00 грн. без ПДВ.

Листом Фонду державного майна України від 12.03.2021 №10-16-5487 «Щодо надання пільг орендарям державного майна на період дії карантину в разі продовження договору оренди за результатами проведення аукціону», розміщеним в мережі Інтернет на офіційному сайті Фонду державного майна України зазначено, якщо у договорі оренди, продовженого за результатами проведення аукціону, визначено, що орендоване майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, то для такого орендаря знижки за користування нерухомим державним майном відповідно до Постанови №611 не застосовуються. Також, листом Фонду державного майна України від 30.09.2021 №10-16-22898 «Про застосування постанови КМУ від 15.07.2020 №611», розміщеним в мережі Інтернет на офіційному сайті Фонду державного майна України зазначено, що враховуючи те, що за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, .. орендоване майно передане у користування за результатами аукціону, тобто стартова орендна плата була розрахована не відповідно до Методики №786, то на період дії карантину не можуть бути застосовані знижки у нарахуванні орендної плати відповідно до Постанови №611.

На думку позивача, умови п.п. 5, 7, 9 Умов Договору від 09.08.2021 року виключають наявність правових підстав для застосування положень Постанови №611 до розміру орендної плати, визначеної Договором від 09.08.2021 року.

Аналогічні доводи щодо неможливості застосування положень Постанови №611 містить апеляційна скарга, перевіривши які судова колегія вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про орендну державного та комунального майна», орендна плата, встановлена за даною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (далі Методика), у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

Отже, визначенню орендної плати за результатом конкурсу (як найбільш запропонованої відповідачем) передує розрахунок початкової орендної плати на підставі Методики та її встановлення, як стартової, під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Пунктом 12 Методики встановлено формулу, за якою розраховується розмір орендної плати за базовий місяць оренди (або стартовий розмір орендної плати у разі проведення конкурсу). Однією із величин у формулі є розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою. При цьому, пунктом 8 Методики встановлено формулу, за якою розраховується розмір річної орендної плати, однією зі змінних величин у якій є орендна ставка, визначена згідно з додатком №2 до Методики.

Додатком № 2 до Методики встановлені орендні ставки за використання нерухомого державного майна, що застосовуються при розрахунку орендної плати.

Відповідно до розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП «МА «Бориспіль», який є додатком №1 до Договору оренди №1977 від 11.05.2017 року та Додаткового договору №1 від 05.06.2020 року, орендна ставка складає 15%.

Вказана орендна ставка не встановлена за згодою сторін, а застосована згідно з додатком №2 до Методики.

З наведеного вбачається, що при визначенні орендної плати застосовується Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності правових підстав для нарахування орендарю орендної плати із зменшенням на 50% відповідно до положень п. 2 Постанови № 611, додатку №2 до Постанови.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач безпідставно виставив відповідачу рахунок-фактуру №76/368 від 28.02.2022 року без урахування положень Постанови №611, відповідно до якої, відповідач має право під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на зменшення орендної плати на 50 %.

З огляду на викладені обставини та враховуючи положення Постанови №611, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належною до нарахування орендарю на користь балансоутримувача орендованого відповідачем майна, є орендна плата в розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики, із зменшенням на 50% відповідно до положень п. 2 Постанови №611, додатку №2 до постанови.

Слід зауважити, що частинами 1, 2 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX передбачено, що договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

Орендар, що уклав договір оренди майна за результатами аукціону, має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням, крім випадків і з урахуванням обмежень, передбачених Порядком передачі майна в оренду.

Щодо посилання позивача на відсутність правових підстав для нарахування відповідачу орендної плати із зменшенням на 50% відповідно до положень п. 2 Постанови №611, оскільки пунктом 7.1 Умов Договору від 09.08.2021 року у новій редакції визначено, що орендоване майно може бути використане за будь - яким цільовим призначенням суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7.1. розділу І «Змінювані умови договору» Договору оренди від 09.08.2021, майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря, за винятком тих цільових призначень, які наведені у вказаному пункті Договору оренди від 09.08.2021.

Тобто, відповідач самостійно визначає за яким цільовим призначенням використовувати майно, окрім винятків, що зазначені в п. 7.1 Договору оренди від 09.08.2021 року.

Так, згідно наказу ТОВ «Аерохендлінг» про цільове призначення приміщення №01-07-19.1 від 09.08.2021, цільовим призначенням майна визначено розміщення офісного приміщення.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач протягом дії Договору оренди від 09.08.2021 року використовував об`єкт оренди для розміщення офісного приміщення, доказів протилежного позивачем суду не надано та вказаної обставини не спростовано.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення офісного приміщення, відповідно до додатку №2 Постанови №611, має право на нарахування орендної плати у розмірі 50 % від суми нарахованої орендної плати за договором.

Приписами пункту 2 Постанови №611 зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї Постанови починаючи з дати встановлення карантину.

У постанові Верховного Суду від 26.08.2021 року у справі №910/13397/20 викладено правовий висновок, що, оскільки, Постанова №611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

З огляду на положення Постанови №611, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї Постанови, є державним регулюванням такої плати.

За Договором оренди від 09.08.2021 року орендодавцем державного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке зобов`язане забезпечити відповідне нарахування орендної плати на період карантину згідно з приписами Постанови №611.

У Додатку №2 до Постанови №611 міститься застереження, що нарахування орендної плати у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати не застосовується до тих орендарів, які отримали згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна і не завершили таких поліпшень станом на дату початку карантину, крім орендарів, які здійснюють невід`ємні поліпшення в закладах освіти державної форми власності.

Інших застережень або виключень щодо переліку орендарів, зазначених у Додатку №2, Постанова №611 не містить.

Отже, право на зменшення орендної плати (або звільнення від її сплати) орендарі відповідної категорії отримують автоматично, за умови відповідності критеріям, прямо визначеним Постановою №611.

Таким чином, нарахування орендної плати у розмірі 50 % пов`язано з фактичним використанням орендованого майна, а не з дозволеним. Тому, навіть зазначення у договорі, що майно може бути використано за будь-яким цільовим призначенням, не є підставою для скасування щодо відповідача пільгового нарахування орендної плати.

З наведених підстав посилання позивача на пункт 7.1. Умов Договору оренди від 09.08.2021 року, яким передбачено, що орендоване майно може бути використане за будь - яким цільовим призначенням, як на підставу для припинення нарахування орендної плати у розмірі 50 відсотків від суми нарахованої орендної плати за договором, судом визнається безпідставним.

Також посилання позивача на лист Фонду державного майна України від 12.03.2021 року №10-16-5487, у якому зазначено, що якщо у договорі оренди, продовженого за результатами проведення аукціону, чітко зазначене цільове призначення орендованого майна, яке підпадає під норми Постанови № 611, то для такого орендаря за користування нерухомим державним майном повинні бути застосовані знижки відповідно до Постанови № 611, а якщо у договорі оренди, продовженого за результатами проведення аукціону, визначено, що орендоване майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря, то для такого орендаря знижки за користування нерухомим державним майном відповідно до Постанови № 611 не застосовуються - є безпідставним, оскільки лист Фонду державного майна України носить інформаційно-роз`яснювальний характер та не є нормативно-правовим актом, який змінює порядок регулювання спірних правовідносин.

Як встановлено судом, для сплати орендної плати за лютий 2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №76/368 від 28.02.2022 на загальну суму 15559,50 грн., з яких на користь позивача (орендодавця) підлягало сплаті 6483,12 грн.

Отже, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо зменшення орендної плати до 50% від суми нарахованої орендної плати в силу норм чинного законодавства, належною до сплати є орендна плата згідно рахунку-фактури №76/368 від 28.02.2022 року у сумі 3241,56 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати орендної плати за лютий 2022 року, що також останнім не спростовано та доказів протилежного не надано.

Відтак, за правильним висновком суду першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів за лютий 2022 року складає 3241,56 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за вказаний період у розмірі 3241,56 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної плати частково, на суму 3241,56 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2278,86 грн. пені, 161,99 грн. 3% річних та 1148,37 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ч. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку зі сплати грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З огляду на визнання судом обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій здійснюється на суми боргу з урахуванням цього зменшення.

Згідно п.п. 3.7, 3.8 розділу II Договору від 09.08.2021, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Балансоутримувачем в частині, що йому належить. На суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.

Подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі №910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі №902/669/18, від 12.06.2018 по справі №910/4164/17, від 22.11.2018 по справі №903/962/17, у яких висловлено позицію про те, що »умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції».

Судом встановлено, що Договір оренди від 09.08.2021 не містить умов нарахування пені більше 6 місяців.

Пункт 3.8 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

За розрахунком суду першої інстанції, перевіреним апеляційним судом, розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача за рахунком-фактурою №76/368 від 28.02.2022 на суму 3241,56 грн. з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, за період з 16.03.2022 по 16.09.2022 складає 611,01 грн., є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду першої інстанції, перевіреним апеляційним судом, розмір 3%, нарахованих на заборгованість відповідача за рахунком-фактурою №76/368 від 28.02.2022 на суму 3241,56 грн. за період з 16.03.2022 по 13.01.2023 складає 80,99 грн., а розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за рахунком-фактурою №76/368 від 28.02.2022 на суму 3241,56 грн. за період з 16.03.2022 по 13.01.2023 складає 574,19 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, слід зауважити, що зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів розцінюється судом як порушення виконання господарського зобов`язання, оскільки, відповідач не був позбавлений обов`язку здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.

Відповідач посилався на те, що строк оплати наданих позивачем за лютий 2022 року послуг за Договором оренди від 09.08.2021 не настав з урахуванням того, що настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань на період дії цих обставин, а оприлюднений Торгово-промисловою палатою України лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської фередації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) є належним доказом наявності відповідних форс мажорних обставин.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов Договору оренди від 09.08.2021 року щодо своєчасної оплати наданих позивачем за лютий 2022 року послуг, відповідач не надав.

За таких обставин та враховуючи, що послуги фактично отримані відповідачем до 24.02.2022, твердження відповідача про неможливість виконання зобов`язань з оплати цих послуг у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні суд вважає необґрунтованими, а наведені висновки сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення сторонами не оспорюються.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказів у їх сукупності, а висновки суду є вмотивованими.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/256/23.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/256/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/256/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/256/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2023 у справі №911/256/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 911/256/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко