Рішення

від 21.09.2023 по справі 904/3420/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3420/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Промислова, буд.13-А, ідентифікаційний код 03342250) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Верстатобудівників, буд. 8, ідентифікаційний код 13472166) про стягнення 36 238,52 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 793,26 грн. інфляційних втрат, 310,70 грн. 3% річних, 18 013,99 грн. пені

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №488 від 12.06.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" заборгованості на загальну суму 55 356,47 грн., з яких:

- 36 238,52 грн. заборгованість за теплову енергію поставлену в період з березня 2022 року по березень 2023 року;

- 793,26 грн. інфляційні втрати за загальний період з листопада 2022 року по квітень 2023 року;

- 310,70 грн. 3% річних за загальний період з 09.11.2022 по 01.06.2023;

- 18 013,99 грн. пеня за загальний період з 09.11.2022 по 01.06.2023.

Також позивач просить суд судові витрати стягнути з відповідача, а саме судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором №262 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 01.10.2008 щодо своєчасної та повної оплати за теплову енергію отриману в період з березня 2022 року по березень 2023 року на загальну суму 46 198,85 грн. за наступними актами виконаних робіт (наданих послуг):

- №1 від 31.03.2022 на суму 13 096,53 грн.;

- №1 від 30.11.2022 на суму 5 418,44 грн.;

- №2 від 31.12.2022 на суму 8 262,00 грн.;

- №00000000078 від 31.01.2023 на суму 8 446,12 грн.;

- №00000000539 від 28.02.2023 на суму 6 536,06 грн.;

- №00000000619 від 31.03.2023 на суму 4 439,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3420/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача повернулась до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року між Комунальним підприємством "Павлоградтеплоенерго" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (далі - споживач, відповідач) укладено договір №262 про відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі - договір), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується відпустити споживачеві своєчасно та відповідної якості теплову енергію для потреб опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надану теплову енергію за установленими тарифами.

Суб`єктом споживання теплової енергії для потреб опалення є: вул. Верстатобудівників, буд. 8 (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник поставляє теплову енергію для опалення: загальна площа споруди - 65,6м2, опалювальна площа споруди - 65,6м2, нормативна внутрішня температура приміщення -18оС.

Згідно з п. 5.1 договору попередня оплата за теплову енергію здійснюється щомісячно грошовим коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості теплової енергії, яка необхідна для споживання (у відповідності до п. 2.1 договору) не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до початку поставки тепла.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 5.2 договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунками-фактурами. Рахунок-фактура та акт виконаних робіт виписуються після поставки товару (теплової енергії) та є накладною, що направляється при поставці товару (теплової енергії) (п. 5.3 договору).

Відповідно до п.5.5 договору при наявності у споживача боргу за спожиту теплову енергію всі наступні платежі зараховуються як погашення боргу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі порушення нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 6.3 договору у випадку несплати за поставлену теплову енергію в установлені строки, на суму боргу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення (не більше подвійної облікової ставки НБУ), але не більше суми заборгованості.

Договір набирає чинності з 01.10.2008 та діє до 01.10.2009 в частині поставки теплової енергії, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Договір вважається щорічно продовженим на строк дії договору, якщо сторони за 1 місяць до закінчення строку його дії не заявлять про необхідність його перегляду та розірвання (п. 10.2 договору).

У матеріалах справи відсутні докази того, що сторони за 1 місяць до закінчення строку його дії заявляли про необхідність його перегляду та розірвання, відтак договір є чинним.

Між відповідачем та позивачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 30.09.2022 склала 13 136,20 грн.

У період з березня 2022 року по березень 2023 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 46 198,85 грн. за наступними актами виконаних робіт (наданих послуг), в яких вказано термін оплати - протягом 3-х робочих днів:

1) за березень 2022 року №1 від 31.03.2022 на суму 13 096,53 грн., в т.ч. ПДВ 2 182,75 грн.:

- надання послуги з постачання теплової енергії у кількості 1,981 Гкал по ціні 2 907,24 грн. на суму 5 759,24 грн.;

- надання послуги з постачання теплової енергії - перерасчет постанова 1209 за 11/2021-1,894574 у кількості 0,936 Гкал по ціні 5 507,98 грн. на суму 5 154,54 грн.;

2) за листопад 2022 року №1 від 30.11.2022 на суму 5 418,44 грн., в т.ч. ПДВ 903,07 грн., надання послуги з постачання теплової енергії у кількості 1,553 Гкал по ціні 2 907,24 грн. на суму 4 515,37 грн.;

3) за грудень 2022 року №2 від 31.12.2022 на суму 8 262,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 377,00 грн., надання послуги з постачання теплової енергії у кількості 2,368 Гкал по ціні 2 907,24 грн. на суму 6 885,00 грн.;

4) за січень 2023 року №00000000078 від 31.01.2023 на суму 8 446,12 грн., в т.ч. ПДВ 1 407,69 грн., надання послуги з постачання теплової енергії у кількості 2,4210 Гкал по ціні 2 907,24 грн. на суму 7 038,43 грн.;

5) за лютий 2023 року №00000000539 від 28.02.2023 на суму 6 536,06 грн., в т.ч. ПДВ 1 089,35 грн.:

- надання послуги з постачання теплової енергії у кількості -0,32810 Гкал по ціні 2 907,24 грн. на суму -953,87 грн.;

- надання послуги з постачання теплової енергії у кількості 2,20160 Гкал по ціні 2 907,24 грн. на суму 6 400,58 грн.;

6) за березень 2023 року №00000000619 від 31.03.2023 на суму 4 439,70 грн., в т.ч. ПДВ 739,95 грн., надання послуги з постачання теплової енергії у кількості 1,27260 Гкал по ціні 2 907,24 грн. на суму 3 699,75 грн.

Також позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури:

- №262/1 від 31.03.2022 на суму 13 096,53 грн., який оплачено частково у сумі 9 960,33 грн., залишок заборгованості складає 3 136,20 грн.;

- №262/1 від 30.11.2022 на суму 5 418,44 грн., який вручений відповідачу 08.12.2022;

- №262/2 від 31.12.2022 на суму 8 262,00 грн., який вручений відповідачу 05.01.2023;

- №00000000078 від 31.01.2023 на суму 8 446,12 грн., який вручений відповідачу 07.02.2023;

- №00000000539 від 28.02.2023 на суму 6 536,06 грн., який вручений відповідачу 06.03.2023;

- №00000000619 від 31.03.2023 на суму 4 439,70 грн. грн., який вручений відповідачу 05.04.2023.

З урахуванням часткових оплат у відповідача, як зазначає позивач, за надану у період з березня 2022 року по березень 2023 року теплову енергію виникла заборгованість у загальному розмірі 36 238,52 грн., що є причиною виникнення спору.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за теплову енергію, поставлену у період з березня 2022 року по березень 2023 року, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 793,26 грн. інфляційних втрат за загальний період з листопада 2022 року по квітень 2023 року, 310,70 грн. 3% річних за загальний період з 09.11.2022 по 01.06.2023 та 18 013,99 грн. пені за загальний період з 09.11.2022 по 01.06.2023.

Предметом доказування у справі є обставини укладення договору, поставки теплової енергії, оплати теплової енергії, наявності/відсутності заборгованості за договором, правомірності нарахування відсотків річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про постачання теплової енергії.

Правовідносини сторін у справі, що виникли в процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовані Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Стаття 6 цього Закону визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, до яких належать учасники правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні), та виконавці комунальних послуг, у тому числі, з постачання теплової енергії - теплопостачальні організації.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п.1); забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу (п.3); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п.8); у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (п. 10).

Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені частиною першою статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у тому числі: вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг (п. 1); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6).

За приписом частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною першою статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача (ч. 4 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Стаття 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює загальні вимоги до послуги з постачання теплової енергії.

Так, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються також Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про теплопостачання"). Зокрема, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630; Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198; Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила № 630), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил № 630).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Заборгованість у відповідача перед позивачем на час вирішення спору виникла за теплову енергію поставлену у період з березня 2022 року по березень 2023 року на загальну суму 36 238,52 грн., строк оплати є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 36 238,52 грн. відповідач не надав. Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 36 238,52 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку несплати за поставлену теплову енергію в установлені строки, на суму боргу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення (не більше подвійної облікової ставки НБУ), але не більше суми заборгованості.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 18 013,99 грн. розрахована, виходячи з ставки 0,5% за день із заборгованості:

1) 3 136,20 грн. за березень 2022 року за період з 09.11.2022 по 09.05.2023 у сумі 2 853,94 грн.;

2) 5 418,44 грн. за листопад 2022 року за період з 02.01.2023 по 01.06.2023 у сумі 4 090,92 грн.;

3) 8 262,00 грн. за грудень 2022 року за період з 01.02.2023 по 01.06.2023 у сумі 4 998,51 грн.;

4) 8 446,12 грн. за січень 2023 року за період з 01.03.2023 по 01.06.2023 у сумі 3 927,45 грн.;

5) 6 536,06 грн. за лютий 2023 року за період з 03.04.2023 по 01.06.2023 у сумі 1 960,82 грн.;

6) 4 439,70 грн. за березень 2023 за період з 01.05.2023 по 01.06.2023 у сумі 182,35 грн.

Оскільки сторони умовами договору не передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені, а відповідно до Правила № 630 оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), період прострочення здійснення відповідної оплати за кожен місяць окремо починається з 21-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим (останній день виконання зобов`язання - 20-те число кожного місяця) та закінчується через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного судом періоду з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо строку нарахування пені в межах 6 місяців періоду прострочення, та з урахуванням обмеження не більше подвійної облікової ставки НБУ, та у межах заявлених вимог, становить 4 298,09 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 4 298,09 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 793,26 грн. за загальний період з листопада 2022 року по квітень 2023 року та 3% річних у сумі 310,70 грн. за загальний період з 09.11.2022 по 01.06.2023.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних порушень не встановлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 41 640,57 грн., з яких: 36 238,52 грн. заборгованість за теплову енергію поставлену в період з березня 2022 року по березень 2023 року, 793,26 грн. інфляційні втрати, 310,70 грн. 3% річних та 4 298,09 грн. пеня.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 018,97 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 80, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" про стягнення 36 238,52 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 793,26 грн. інфляційних втрат, 310,70 грн. 3% річних, 18 013,99 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Верстатобудівників, буд. 8, ідентифікаційний код 13472166) на користь Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Промислова, буд.13-А, ідентифікаційний код 03342250) 36 238,52 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 793,26 грн. інфляційних втрат, 310,70 грн. 3% річних, 4 298,09 грн. пені та судовий збір у сумі 2 018,97 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв