Рішення

від 21.09.2023 по справі 904/3824/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3824/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Керівника Західної окружної прокуратура міста Дніпра (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 24А, ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код 39816845) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 24, ідентифікаційний код 32930561) про стягнення 28 618,36 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Керівник Західної окружної прокуратура міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 13.07.2023 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" 28 618,36 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 36 км а/д Київ - Чоп проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зокрема, транспортного засобу марки SCANIA, модель R124, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перевізника ТОВ "ВТО Укртранс". Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ "ВТО Укртранс". Під час зважування даного транспортного засобу встановлено порушення норм, які встановлено п. 22.5. Правил дорожнього руху, а саме: навантаження на одиночну вісь склало 12,22 т при допустимій нормі 11,00 т, що складає 11 % перевищення параметрів від нормативу ((12,22-11)/11x100%= 11 %). Посадовими особами Укртрансбезпеки віднесено транспортний засіб відповідача до великовагового та складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №238479 від 26.07.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024938 від 26.07.2020 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048397 від 26.07.2020, в яких зафіксовано факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, які зафіксовано у акті №238479 від 26.07.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області винесено припис №0063823 про усунення порушень законодавства.

Працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 26.07.2020 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: навантаження на одиничну вісь склало 12,22 т при допустимій нормі 11 т, що складає 11 % перевищення параметрів від нормативу. Розрахунок плати за проїзд від 26.07.2020 виконаний відповідно до формули та становить 887,76 євро. Станом на 26.07.2020 сума 887,76 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, становить 887,76 х 32,2366 = 28 618,36 грн.

Також Керівник Західної окружної прокуратура міста Дніпра зазначає, що з метою вирішення питання наявності підстав для застосування представницьких повноважень направлено запити до Укртрансбезпеки та її територіальних органів листами від 17.05.2023 за №04/51-2533вих-23, №04/51-2532вих23, №04/51-2533вих23 щодо інформування про вжиті заходи реагування, причини невжиття таких заходів та стягнення з ТОВ "ВТО Укртранс" плати за проїзд у судовому порядку. Проте відповідно до листа Укртрансбезпеки від 26.05.2023 за №4661/5.4.2/15-23 Державною службою України з безпеки на транспорті повідомлено Західну окружну прокуратуру міста Дніпра про те, що ТОВ "ВТО Укртранс" плата за проїзд не сплачена, а також відповідні заходи реагування в судовому порядку не вживались, таким чином Укртрансбезпека самоусунулась від належного виконання покладених на неї завдань та функцій. Як наслідок, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами у розмірі 28618,36 грн. залишається тривалий час не сплаченою до Державного бюджету, а заходи щодо її стягнення у судовому порядку уповноваженим органом не вжито. Окремо Керівник Західної окружної прокуратура міста Дніпра звертає увагу, що трирічний строк позовної давності визначний законодавством України спливає 25.07.2023, що взагалі унеможливить стягнення коштів до бюджету.

Таким чином, Керівник Західної окружної прокуратура міста Дніпра стверджує, що через неналежне та неефективне виконання своїх обов`язків Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито заходи щодо стягнення до бюджету плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим та великогабаритним транспортними засобами у сумі 28 618,36 грн., зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Вказане вказує на наявність виключного випадку, який надає прокурору право на представництво в суді інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Західною окружною прокуратурою міста Дніпра листом №04/51-3286вих-23 від 23.06.2023 Державну службу України з безпеки на транспорті повідомлено про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом пред`явлення позову Західною окружною прокуратурою міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ "ВТО Укртранс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 28 618,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3824/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/3824/23 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2020 року посадовими особами Київського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - позивач, Укртрансбезпека) на підставі направлення на рейдову перевірку № 000210 від 24.07.2020 на 36 км а/д Київ - Чоп проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зокрема, транспортного засобу марки SCANIA, модель R124, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (далі - відповідач).

Під час зважування даного транспортного засобу встановлено порушення норм, які встановлено п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: навантаження на одиночну вісь склало 12,22т при допустимій нормі 11,00т, що складає 11% перевищення параметрів від нормативу ((12,22-11)/11x100%= 11 %).

Посадовими особами Укртрансбезпеки віднесено транспортний засіб відповідача до великовагового та складено Акт №238479 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2020, Акт №024938 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.07.2020 та Довідку №048397 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.07.2020, в яких зафіксовано факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

За результатами встановлених порушень Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області призначено до розгляду справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Повідомлення №67094/22/24-20 від 03.09.2020 про призначення на 10.09.2020 з 10 год. 00 хв. розгляд справи у приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Крчатова, 8, з долученням актів направлено 04.09.2020 засобами поштового зв`язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (а.с. 18-20 том 1).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, які зафіксовано у акті №238479 від 26.07.2020, Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області винесено припис №0063823 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 26.07.2020 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: навантаження на одиничну вісь склало 12,22 т при допустимій нормі 11 т, що складає 11 % перевищення параметрів від нормативу. Розрахунок плати за проїзд від 26.07.2020 виконаний відповідно до формули та становить 887,76 євро. Станом на 26.07.2020 сума 887,76 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, становить 887,76 х 32,2366 = 28 618,36 грн.

Керівник Західної окружної прокуратура міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 13.07.2023 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" 28 618,36 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що ї є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин здійснення позивачем габаритно-вагового контролю, обставин порушення відповідачем встановлених вагових обмежень, правомірності нарахування плати за перевищення вагових або габаритних нормативів, визначення розміру такої плати.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" пов`язує обов`язок прокурора реалізувати представницькі повноваження в інтересах держави, у тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви, лише з наявністю, на його думку, факту порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Реалізація такого обов`язку прокурором не пов`язана з настанням несприятливих правових наслідків для службових осіб уповноваженого органу, що не вчинив належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності.

Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, згідно якого представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, отримані до вказаного фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Підставою для представництва інтересів держави прокурором в даному випадку є порушення економічних інтересів держави, адже несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення надходження до бюджету плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що беззаперечно становить суспільний інтерес.

Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави у судовому порядку щодо надходження коштів до бюджету, необхідних для реалізації функцій держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування.

Таким чином, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17).

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

Велика Палата Верховного Суду під час розгляду 15.10.2019 справи №903/129/18 за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі сільської ради до фізичної особи-підприємця про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду дійшла висновків, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт незвернення сільською радою з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103). Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.

Також відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Виходячи з наведеного, саме на Державну службу України з безпеки на транспорті покладено повноваження з питань звернення до суду з позовами про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, будучи достеменно обізнаною про порушення інтересів держави Укртрансбезпека, належним чином не здійснює захист інтересів держави, до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" 28 618,36 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні не звернулася.

Західною окружною прокуратурою міста Дніпра з метою вирішення питання наявності підстав для застосування представницьких повноважень направлено запити до Укртрансбезпеки та її територіальних органів листами від 17.05.2023 за №04/51-2533вих-23, від 17.05.2023 №04/51-2532вих23, від 17.05.2023 №04/51-2531вих23 щодо інформування про вжиті заходи реагування, причини невжиття таких заходів та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" плати за проїзд у судовому порядку. Проте відповідно до листа Укртрансбезпеки від 26.05.2023 за №4661/5.4.2/15-23 Державною службою України з безпеки на транспорті повідомлено Західну окружну прокуратуру міста Дніпра про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" плата за проїзд не сплачена, а також відповідні заходи реагування в судовому порядку не вживались, таким чином Укртрансбезпека самоусунулась від належного виконання покладених на неї завдань та функцій.

Як наслідок, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами у розмірі 28 618,36 грн. залишається тривалий час не сплаченою до Державного бюджету, а заходи щодо її стягнення у судовому порядку уповноваженим органом не вжито.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Саме неподання Державною службою України з безпеки на транспорті до суду позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, у зв`язку з чим прокурор звертається з даним позовом до суду у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Водночас, встановлення причин не звернення до суду органом, на якого покладено відповідні повноваження, не є обов`язком прокурора у розумінні вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Виходячи із вищенаведеного, оскільки через неналежне та неефективне виконання своїх обов`язків Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито заходи щодо стягнення до бюджету плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим та великогабаритним транспортними засобами у сумі 28 618,36 грн., зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Отже, керівником Західної окружної прокуратура міста Дніпра належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті у зв`язку із неналежним здійсненням наданих повноважень та невжиттям належних заходів до захисту економічних інтересів держави.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі-Правила №30), якими визначено умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, порядок погодження маршрутів, вимоги до водіїв, обладнання, організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів і розміщення вантажів, а також порядок отримання дозволу.

Згідно з пунктом 4 названих Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Спір у даній справі стосується правильності здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яким визначається механізм здійснення габаритно-вагового контролю вищезгаданих транспортних засобів та самохідних машин і механізмів. Виходячи зі змісту п.п.3, 4 названого Положення габаритно-ваговий контроль включає перевірку Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції відповідності габаритно-вагових параметрів транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі -понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відтак, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, транспортний засіб відповідача є великоваговим. З огляду на те, що параметри транспортного засобу відповідача перевищили нормативно допустимі параметри - перевищення параметрів від нормативу, навантаження на одиничну вісь склало 12,22 т при допустимій нормі 11 т, що складає 11,09% перевищення параметрів від нормативу, то відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", Правил №30, Порядку №879 обов`язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами є відповідний дозвіл на рух, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Таким чином, порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній документ про внесення оплати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Вказане порушення підтверджується Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 048397 від 26.07.2020, Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 024938 від 26.07.2020 та Розрахунком плати за проїзд до акту № 024938 від 26.07.2020.

Як наслідок, працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 26.07.2020 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: навантаження на одиничну вісь склало 12,22 т при допустимій нормі 11 т, що складає 11 % перевищення параметрів від нормативу.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992 (далі - Наказ №1007/1207), зокрема підпунктом 5 пункту 4, зазначено, що посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-311 Порядку №879:

П= (Рзм + Рнв +Рг) х В х К, де:

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км. проїзду;

В - відстань перевезення, км.;

Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення хоча б одного вагового або габаритного параметру (К):

- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

- більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Розрахунок плати за проїзд від 26.07.2020 виконаний відповідно до формули та становить 887,76 євро.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", ставки єдиного збору, в тому числі за проїзд автомобільних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у євро.

Відповідно до п. 27 Порядку №879 Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 26.07.2020 сума 887,76 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, становить 887,76 x 32,2366 = 28 618,36 грн.

Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими органами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879, передбачено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Крім того, пунктом 15 Порядку № 879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 28 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/ або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Законом України "Про автомобільний транспорт" визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Зокрема, у розумінні ст. 1 зазначеного Закону автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`явити особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Перевізник до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів не звертався, тому такий дозвіл не надавався.

Згідно з п. 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовується в установленому порядку до Державного бюджету. Незважаючи на те, що відповідно до п. 31-1 Порядку №879, перевізник зобов`язаний протягом 30 днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за наявною інформацією, на теперішній час, кошти відповідачем у добровільному порядку не сплачено.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 28 618,36 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Західної окружної прокуратура міста Дніпра в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" про стягнення 28 618,36 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 24, ідентифікаційний код 32930561) на користь Державного бюджету України (одержувач: Управління казначейства у Шевченківському районі, р/р UA178999980313141216000026011 в ГУК у м. Києві, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 28 618,36 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 24, ідентифікаційний код 32930561) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р UA228201720343160001000000291, ідентифікаційний код 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147,20 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв