Рішення

від 21.09.2023 по справі 907/203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/203/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави

в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), м. Ужгород

до відповідача 1 Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівська районна військова адміністрація Закарпатської області), м. Берегово, Закарпатська область

до відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 3 Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, смт. Батьово, Закарпатська область

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Адміністрація Державної прикордонної служби України, м. Київ

про визнання недійсними розпорядження, наказу та рішення органу місцевого самоврядування, скасування державних реєстрацій та повернення земельних ділянок у державну власність

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участі представників сторін:

від прокуратури Стець В.М., прокурор;

від позивача не з`явився;

від відповідача 1 не з`явився;

від відповідача 2 Бобрик В.І., представник в порядку самопредставництва;

від відповідача 3 не з`явився;

від третьої особи не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) заявила позов до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Берегівська районна військова адміністрація Закарпатської області), Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, яким просить:

- визнати недійсним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 488 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Батрадівської сільської ради» в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 28-ОТГ від 21.01.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині передачі із державної в комунальну власність Батівської селищної ради земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га;

- визнати недійсним рішення Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 617 від 14.07.2022 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок» в частині прийняття із державної у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку;

- зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації;

- зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації;

- зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації;

- зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації;

- зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 15.03.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу суду 22.03.2023 надійшла заява Закарпатської обласної прокуратури вх. № 02.3.1-02/2092/23, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 23.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.03.2023 залучено до участі в справі Адміністрацію Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 00034039) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні позивача.

На адресу суду 14.04.2023 надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про застосування строків позовної давності.

На адресу суду 14.04.2023 надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду.

На адресу суду 19.04.2023 надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Ухвалою суду від 19.04.2023 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2023.

На адресу суду 03.05.2023 надійшло заперечення Закарпатської обласної прокуратури на клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про застосування строків позовної давності.

На адресу суду 03.05.2023 надійшло заперечення Закарпатської обласної прокуратури на клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду.

03.05.2023 прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якій одночасно клопотав про поновлення строку на подання відповіді на відзив (вх. № 02.3.1-02/3262/23). Ухвалою суду від 04.05.2023 поновлено Закарпатській обласній прокуратурі процесуальний строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 06.06.2023 підготовче засідання відкладено на 05.07.2023.

Ухвалою суду від 05.07.2023 підготовче засідання відкладено на 17.08.2023.

Ухвалою суду від 17.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція прокурора

Прокурор стверджує, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га, які сформовані за результатами проведеної Берегівською районною державною адміністрацією в 2013 році інвентаризації земель на території Берегівського району Закарпатської області, належать до земель оборони, позаяк, розташовані у межах прикордонної смуги державного кордону. Відтак, прокурор вважає, що цільове призначення спірних земельних ділянок визначено незаконно, а передача Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області таких на підставі наказу № 28-ОТГ від 25.01.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» із державної власності в комунальну та державна реєстрація комунальної власності на земельні ділянки в особі Батівської селищної ради, призвели до порушення вимог статей 20, 77, 115, 117 та 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про використання земель кордону», ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».

Правова позиція позивача

Позивач не подав до суду жодних пояснень чи заперечень по суті спору.

Заперечення відповідача 1

Представник відповідача 1 проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові повністю, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву. Зокрема, Відповідач 1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо належності земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0006, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0009 та 2120480400:07:000:0014 до земель оборони. Вважає, що цільове призначення спірних земельних ділянок визначено законно.

З приводу рішень судів, прийнятих у справах № № 907/26/16, 907/27/16, 907/28/16, 907/29/16 та 907/31/16 вказує, що такі не можуть вважатися преюдиційними у даній справі, оскільки у вказаних справах відмінними є сторони та земельні ділянки. Також, звертає увагу на те, що спірний наказ № 28-ОТГ від 25.01.2021 є актом одноразового застосування (ненормативним актом) і вичерпав свою дію шляхом виконання, при цьому, визнання недійсними такого та рішення Батівської селищної ради № 617 від 14.07.2022 є неефективними способами захисту в спірних правовідносинах.

Заперечення відповідача 2

Відповідач 2 не подав до суду відзив на позовну заяву, жодних пояснень чи заперечень по суті спору.

Заперечення відповідача 3

Відповідач 3 не подав до суду відзив на позовну заяву, жодних пояснень чи заперечень по суті спору.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Не подала жодних пояснень.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Закарпатською обласною прокуратурою в ході здійснення представницьких повноважень встановлено порушення інтересів держави у правовідносинах щодо інвентаризації земель та передачі з державної власності в комунальну власність земельних ділянок оборони.

Так, на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 272 від 20.06.2013 «Про надання дозволу на проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Берегівського району» Головному управлінню Держземагентства у Закарпатській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території Берегівського району Закарпатської області орієнтовною площею 3771 га.

За результатами проведеної інвентаризації земель, складено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Батрадівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області та сформовано, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га.

Після чого, проведено державну реєстрацію спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, що підтверджується відповідними витягами з ДЗК за № № НВ-2100309312013, НВ-2100309362013, НВ-2100309332013, НВ-2100309352013 та НВ-2100309292013 від 11.11.2013.

За тим, вищезазначена технічна документація затверджена розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації № 488 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Батрадівської сільської ради».

Надалі, здійснено державну реєстрацію права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками із вказаного Реєстру за № № 322962333, 322962236, 322961937, 322961522 та 322962558 від 15.02.2023.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі Держгеокадастр) № 28-ОТГ від 25.01.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» у комунальну власність Батівської селищної ради передано земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 214,1483 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Батрадівської сільської ради Берегівського району та Сернянської сільської ради Мукачівського (Берегівського) району Закарпатської області.

Зокрема, згідно з додатком до вказаного наказу (пункти № № 1-4, 6), із державної власності у комунальну власність Батівської селищної ради передано земельні ділянки з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га.

11.02.2022 представниками Держгеокадастру та Батівської селищної ради складено та погоджено відповідний акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

За тим, Батівською селищною радою прийнято рішення № 617 від 14.07.2022 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок», якими вирішено прийняти у комунальну власність, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014 (відомості про земельні ділянки вказані пунктах 2-6 додатку до рішення).

Права комунальної власності в особі Батівської селищної ради на вказані земельні ділянки зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.11.2022.

Судом також встановлено, що згідно з фотокопій із Національної кадастрової карти, що відображає актуальні відомості, які містяться в Державному земельному кадастрі, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014 розташовані між лінією державного кордону України та земельними ділянками з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0063 і 2120480400:07:000:0068, на яких, відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 № 710/11022-22-вих від 20.12.2022, облаштована лінія прикордонних інженерних споруд.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні також рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2016 у справі № 907/26/16, від 30.05.2016 у справі № 907/27/16, від 17.08.2016 у справі № 907/28/16, від 08.06.2016 у справі № 907/29/16 та від 17.08.2016 у справі № 907/31/16, які набрали законної сили.

Даними судовими рішеннями встановлено факт знаходження спірних земельних ділянок у прикордонній смузі, та відповідно, належність таких до земель оборони.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2017 по справі № 907/26/16 зазначено: «судами попередніх інстанцій встановлено факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0006 в межах прикордонної смуги, що свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги. При цьому відсутність встановленої Земельним кодексом України документації з оформлення права користування вказаною земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони».

Аналогічні висновки містяться також у постановах Вищого господарського суду України від 22.12.2016 по справі № 907/28/16 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0008, від 12.01.2017 по справі № 907/29/16 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:07:000:0014, від 11.01.2017 по справі № 907/31/16 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009, а також у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 по справі № 907/27/16 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0007.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ Й ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч. ч. 1- 4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Згідно з вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України «Положення про прикордонний режим» прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із нормативно встановлених розмірів, визначених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Отже, встановлення фактів розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014 в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаних ділянок до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи: рішеннями Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2016 у справі № 907/26/16, від 30.05.2016 у справі № 907/27/16, від 17.08.2016 у справі № 907/28/16, від 08.06.2016 у справі № 907/29/16 та від 17.08.2016 у справі № 907/31/16, які набрали законної сили; фотокопіями із Національної кадастрової карти, що відображає актуальні відомості, які містяться в Державному земельному кадастрі, відповідно до яких, земельні ділянки з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014 розташовані між лінією державного кордону України та земельними ділянками з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0063 і 2120480400:07:000:0068, на яких, відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 № 710/11022-22-вих від 20.12.2022, облаштована лінія прикордонних інженерних споруд.

За таких обставин не можна погодитись з доводами Держгеокадастру про неналежність спірних земельних ділянок до земель оборони. Вказані твердження Держгеокадастру є помилковими та не ґрунтуються на нормах матеріального права, а також на доказах, приєднаних прокурором до позовної заяви.

Щодо наявності підстав для визнання незаконними рішень органів влади

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції від 09.11.2013, чинній на момент видання розпорядження № 488 від 25.11.2013) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції від 09.11.2013, чинній на момент видання розпорядження № 488 від 25.11.2013) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 35 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Так, в ході інвентаризації спірних земельних ділянок не враховано те, що земельні ділянки розміщені уздовж державного кордону України, проігноровано положення ст. 3 Закону України «Про використання земель кордону», ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» в частині розмірів прикордонної смуги, що в свою чергу призвело до незаконного віднесення земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення.

Отже, внаслідок видання головою Берегівської районної державної адміністрації розпорядження № 488 від 25.11.2013 цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:07:000:0014, 2120480400:06:000:0006, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0008 та 2120480400:06:000:0009 змінено із земель оборони на землі сільськогосподарського призначення, що призвело до порушення ст. ст. 20, 77, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про використання земель кордону», ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 488 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Батрадівської сільської ради» в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014, підлягає визнанню недійсним.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування передбачені в ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Враховуючи наведене, до компетенції Держгеокадастру не належали повноваження щодо розпорядження земельними ділянками оборони.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Отже, прийняття Держгеокадастром наказу № 28-ОТГ від 21.01.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:07:000:0014, 2120480400:06:000:0006, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0008 та 2120480400:06:000:0009, а також прийняття Батівською селищною радою рішення № 617 від 14.07.2022 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок», - призвело до порушення ст. ст. 77, 117 та 122 Земельного кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що Держгеокадастру було відомо про належність спірних земельних ділянок до земель оборони, позаяк такий виступав відповідачем у справах 907/26/16, 907/27/16, 907/28/16, 907/29/16 та 907/31/16.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 28-ОТГ від 21.01.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині передачі із державної в комунальну власність Батівської селищної ради земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014, а також рішення Батівської селищної ради № 617 від 14.07.2022 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок» в частині прийняття із державної у комунальну власність вказаних земельних ділянок, підлягають визнанню недійсними.

Щодо вимог про скасування державних реєстрацій прав на земельні ділянки.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельні ділянки із кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014 зареєстровані на праві комунальної власності за Батівською селищною радою, проте в силу закону вони не можуть належати до земель сільськогосподарського призначення, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом скасування державних реєстрацій прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проте, що землі оборони не можуть передаватися в комунальну чи приватну власність, свідчить усталена судова практика Верховного Суду.

Зокрема, постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагентства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 Закону України № 1952 визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На час розгляду справи, земельні ділянки за кадастровими номерами 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га зареєстровані на праві комунальної власності за Батівською селищною радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельних ділянок і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок із кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 13, якою доповнено статтю 79-1 Земельного кодексу України Законом № 340-ІХ від 05.12.2019, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки № № НВ-2100309312013, НВ-2100309362013, НВ-2100309332013, НВ-2100309352013 та НВ-2100309292013 земельні ділянки з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014 зареєстровані у вказаному кадастрі 11.11.2013 із зазначенням категорії земель землі сільськогосподарського призначення. Згідно з інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що цільове призначення спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства неправильно визначено категорію земель та їх цільове призначення, що також послужило однією з підстав для подальшої їх передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування їх державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Обґрунтування підстав для повернення земельних ділянок у державну власність.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірні земельні ділянки зареєстрована на праві власності за Батівською селищною радою, можуть використовуватись як землі сільськогосподарського призначення та бути переданими фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вони не можуть перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, підлягають до задоволення вимоги прокурора про зобов`язання Батівської селищної ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014, шляхом їх повернення на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

Щодо клопотання Держгеокадастру про застосування строків позовної давності

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельні ділянки, які є предметом спору у цій справі, мають спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належать до земель оборони, тому не може бути змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Вибуття таких земельних ділянок з державної власності шляхом незаконного віднесення їх до земель сільськогосподарського призначення свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження землями оборони, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривалості відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі й оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постановах від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц.

Вимога про визнання вищезазначених актів незаконними, скасування державної реєстрації земельної ділянки є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних відносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка земель оборони із кадастровим номером 2120480400:06:000:0009, 2120480400:06:000:0008, 2120480400:06:000:0007, 2120480400:06:000:0006 та 2120480400:07:000:0014 зареєстровані на праві комунальної власності за Батівською селищною радою і порушення прав їх законного володільця держави на реалізацію усіх правомочностей власника триває, прокурор не пропустив строку позовної давності для звернення з позовом до суду.

Щодо клопотання Держгеокадастру про залишення позовної заяви без розгляду

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ї економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення охорони державного кордону України.

Статтею 2 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організаціям порядок діяльності яких визначаються законом.

Таким чином, до інтересів держави безпосередньо належить захист та охорона державного кордону України, в тому числі й охорона прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, а протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги в умовах повномасштабної війни проти України підриває обороноздатність держави.

Окрім цього, згідно з приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріпленим у Конституції України.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді Закарпатською обласною прокуратурою на адресу Закарпатської обласної військової адміністрації було скеровано лист № 15-1317вих-22 від 22.12.2022, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та надано строк для вжиття заходів щодо повернення у державну власність спірних земельних ділянок.

У відповідь на зазначений лист облдержадміністрацією повідомлено (лист № 17220/06-16 від 23.01.2023) про відсутність коштів, достатніх для сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, при цьому висловлено позицію щодо відсутності заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації в суді.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що у вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення з позовом до суду, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Наведені обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Відповідачі не спростували доводів прокурора, не надали суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані прокурором докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір належить стягнути з відповідачів з кожного по 21 843,12 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238 та 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 488 від 25.11.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Батрадівської сільської ради» в частині затвердження такої документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га.

3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 28-ОТГ від 21.01.2021 «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині передачі із державної в комунальну власність Батівської селищної ради земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га.

4. Визнати недійсним рішення Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 617 від 14.07.2022 «Про прийняття у комунальну власність з державної власності земельних ділянок» в частині прийняття із державної у комунальну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га та 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га.

5. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

6. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

7. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

8. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

9. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку.

11. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку.

12. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку.

13. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку.

14. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Батівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га, припинивши право комунальної власності Батівської селищної ради на вказану земельну ділянку.

15. Зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0009 площею 15,6916 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

16. Зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0008 площею 7,9954 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

17. Зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0007 площею 0,2628 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

18. Зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:06:000:0006 площею 14,4576 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

19. Зобов`язати Батівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2120480400:07:000:0014 площею 18,3765 га, державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

20. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 39766716) на користь Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 02909967) сплачений судовий збір в розмірі 21 843,12 грн (двадцять одна тисяча вісімсот сорок три гривні дванадцять копійок).

21. Стягнути Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Мукачівська, 6, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90200, ідентифікаційний код юридичної особи - 04053708) на користь Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 02909967) сплачений судовий збір в розмірі 21 843,12 грн (двадцять одна тисяча вісімсот сорок три гривні дванадцять копійок).

22. Стягнути з Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Кошута, 128, смт. Батьово, Берегівський район Закарпатська область, 90212, код ЄДРПОУ - 22093410) на користь Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 02909967) сплачений судовий збір в розмірі 21 843,12 грн (двадцять одна тисяча вісімсот сорок три гривні дванадцять копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядаєтьсяhttp://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 21.09.2023

Суддя Л.В. Андрейчук