Рішення

від 20.09.2023 по справі 909/660/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/660/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон Захід"

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна"

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 182 264 грн 93 коп.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквілон Захід" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 182 264 грн 93 к.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині оплати за отриманий від позивача товар, на підставі видаткових накладних: - №РН-0000137 від 07.02.2022 на суму 13 819,06 грн; - №РН-0000156 від 04.02.2022 на суму 23 119,97 грн; - №РН-0000186 від 08.02.2022 на суму 34 379,28 грн; - №РН-0000193 від 09.02.2022 на суму 12 171,36 грн; - №РН-0000200 від 10.02.2022 на суму 40 923,60 грн; - №РН-0000232 від 16.02.2022 на суму 2 971,00 грн; - №РН-0000234 від 16.02.2022 на суму 8 102,16 грн; - №РН-0000273 від 21.02.2022 на суму 4 199,90 грн; - №РН-0000303 від 23.02.2022 на суму 34 658,63 грн; - №РН-0000252 від 17.02.2022 на суму 8 774,36 грн., в результаті чого виникла заборгованість на суму 182 264 грн 93 к.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч.5 ст.252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду 20.07.2023 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №76018 7405327 8 та №76018 7405328 6, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач по справі про розгляд даної справи повідомлявся теж належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 76018 7405439 8, яке долучене до матеріалів справи. Відзив на позов не подав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

В лютому 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Аквілон Захід" (по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" (по справі - відповідач) виникли позадоговірні правовідносини щодо поставки товару на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Зокрема, як зазначає позивач, ним поставлено відповідачу товар на підставі видаткових накладних- №РН-0000156 від 04.02.2022 на суму 23 119,97 грн; - №РН-0000186 від 08.02.2022 на суму 34 379,28 грн; - №РН-0000193 від 09.02.2022 на суму 12 171,36 грн; - №РН-0000200 від 10.02.2022 на суму 40 923,60 грн; - №РН-0000232 від 16.02.2022 на суму 2 971,00 грн; - №РН-0000234 від 16.02.2022 на суму 8 102,16 грн; - №РН-0000273 від 21.02.2022 на суму 4 199,90 грн; - №РН-0000303 від 23.02.2022 на суму 34 658,63 грн; - №РН-0000252 від 17.02.2022 на суму 8 774,36 грн.

Відповідач в свою чергу, за отриманий товар розрахувався частково, зокрема на суму 885,19 грн, (частково оплатив кошти по видатковії накладній №РН-0000156 від 04.02.2022 на суму 23 119,97 грн). Решта заборгованості залишилась не погашеною.

Однак, судом встановлено, що позивачем по справі фактично поставлено відповідачу товар по видаткових накладних - №РН-0000137 від 07.02.2022 на суму 13 819,06 грн, (по вказаній накладній відповідач частково оплатив кошти в сумі 885,19 грн) №РН-0000156 від 04.02.2022 на суму 23 119,97 грн; - №РН-0000186 від 08.02.2022 на суму 34 379,28 грн; - №РН-0000193 від 09.02.2022 на суму 12 171,36 грн; - №РН-0000200 від 10.02.2022 на суму 40 923,60 грн; - №РН-0000232 від 16.02.2022 на суму 2 971,00 грн; - №РН-0000234 від 16.02.2022 на суму 8 102,16 грн; - №РН-0000273 від 21.02.2022 на суму 4 199,90 грн; - №РН-0000303 від 23.02.2022 на суму 34 658,63 грн. Про вказаний факт свідчать долучені позивачем до позовної заяви копії зазначених документів та товаро -транспортні накладні за якими вантаж доставлено позивачем , а відповідачем одержано. Всі перелічені документи первинного бухгалтерського обліку відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо твердження позивача про поставку ним відповідачу товару на суму 8 774,36 грн на підставі видаткової накладної №РН-0000252 від 17.02.2022, то вказаний факт не знайшов свого підтвердження, внаслідок відсутності в матеріалах справи копії зазначеного документу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що при надходженні до суду позовної заяви з додатками через відділення пошти, відділом документального забезпечення, канцелярією Господарського суду Івано-Франківської області встановлено факт відсутності долучених до матеріалів позовної заяви копії видаткової накладної №РН-0000252 від 17.02.2022 на суму 8 774,36 грн., про що складено Акт від 17.07.2023 (оригінал знаходиться в матеріалах справи) та Супровідним листом від 17.07.2023 (копія знаходиться в матеріалах справи) направлено на адресу позивач.

Проте, позивач, станом на момент ухвалення рішення суду не додав до матеріалів справи копії видаткової накладної №РН-0000252 від 17.02.2022 на суму 8 774,36 грн.

15.05.2023 позивач Претензійним листом звернувся до відповідача про погашення суми заборгованості по видаткових накладних, докази направлення якої містяться в матеріалах справи. Разом з претензійним Листом позивач направив відповідачу Акти звірки взаєморозрахунків.

Однак, відповідач вказану суму заборгованості не оплатив, відповіді на претензію не надав.

Вказана обставина зумовила позивача звернутись з даним позовом до суду.

За наведених обставин, суд виходить з наступного.

В спірному випадку між сторонами виникли договірні відносини на підставі усного правочину щодо поставки товару на підставі видаткових накладних.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст. 206 ЦКУ).

За наведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, підтвердженням чого є видаткові накладні - №РН-0000137 від 07.02.2022 на суму 13 819,06 грн (по вказаній накладній проведена часткова оплата на суму 885,19 грн), - №РН-0000156 від 04.02.2022 на суму 23 119,97 грн, - №РН-0000186 від 08.02.2022 на суму 34 379,28 грн, - №РН-0000193 від 09.02.2022 на суму 12 171,36 грн, - №РН-0000200 від 10.02.2022 на суму 40 923,60 грн, - №РН-0000232 від 16.02.2022 на суму 2 971,00 грн, - №РН-0000234 від 16.02.2022 на суму 8 102,16 грн, - №РН-0000273 від 21.02.2022 на суму 4 199,90 грн, - №РН-0000303 від 23.02.2022 на суму 34 658,63 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України до договору поставки не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), а тому сторони вправі укладати так і у тій формі, в який вони домовились це зробити.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В спірному випадку, як встановлено судом вище, позивач 15.05.2023 претензійним листом звернувся до відповідача про погашення заборгованості за отриманий ним товар по видатковим накладним.

Приписами ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом відповідачем по справі порушено зобов`язання в частині здійснення оплати у визначений законом термін (з урахуванням приписів ст. 530 ГПК України та пред`явлення позивачем по справі претензійної вимоги) за отриманий ним від позивача товар , внаслідок чого виникла заборгованість, по видаткових накладних - №РН-0000137 від 07.02.2022 на суму 13 819,06 грн (за мінусом 885,19 грн, оскільки по вказаній накладній проведена часткова оплата ), - №РН-0000156 від 04.02.2022 на суму 23 119,97 грн; - №РН-0000186 від 08.02.2022 на суму 34 379,28 грн; - №РН-0000193 від 09.02.2022 на суму 12 171,36 грн; - №РН-0000200 від 10.02.2022 на суму 40 923,60 грн; - №РН-0000232 від 16.02.2022 на суму 2 971,00 грн; - №РН-0000234 від 16.02.2022 на суму 8 102,16 грн; - №РН-0000273 від 21.02.2022 на суму 4 199,90 грн; - №РН-0000303 від 23.02.2022 на суму 34 658,63 грн. Загальна сума заборгованості по вказаних накладних складає 173 459,77 грн.

Отже, заборгованість на вказану суму є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості по видатковій накладній №РН-0000252 від 17.02.2022 на суму 8 774,36 грн., то вказане твердження позивача не знайшли свого підтвердження, внаслідок відсутності у матеріалах справи вказаного бухгалтерського документу.

З урахування наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по видатковій накладній №РН-0000252 від 17.02.2022 на суму 8 774,36 грн. є необгрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню. Отже, в цій частині позову слід відмовити.

В частині стягнення 30,80 грн заборгованості, суд приходить до висновку в їх задоволенні теж відмовити, оскільки позивач при здійсненні арифметичного нарахування заборгованості, з урахуванням видаткових накладних щодо надання ним товару відповідачу та часткової оплати останнім за отриманий товар, заявив до стягнення більшу суму заборгованості на 30,80 грн, зокрема зазначив до стягнення 182 264,93 грн, в той час, як відповідно до здійсненого судом арифметичного перерахунку, сума заборгованості складає 182 234,13 грн.

Статтями 73,74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема на суму 173 459,77 грн. В решті позову слід відмовити.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При зверненні з позовом до суду позивач у позовній заяві просив суд відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши його орієнтовний розрахунок в розмірі 25 000 грн 00к. Разом з тим, у позовній заяві позивач заявив клопотання про надання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу позивач станом на день ухвалення рішення суду не подав. Разом з тим, в судовому засіданні до судових дебатів, представник позивача заявив клопотання про їх подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Абзацом 2 п.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання доказів понесення витрат на правову допомогу до судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення , за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то подача будь-яких клопотань по справі у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу обмежена місячним терміном з дня відкриття провадження у справі.

Господарський суд Івано-Франківської області виніс ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі 20.0.2023, однак клопотання про надання доказів понесення витрат на правову допомогу позивач заявив у самій позовній заяві, тобто ще до відкриття провадження у справі, тобто у визначений норами ГПУ України строки.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про надання позивачу по справі встановленого законом строку для подання доказів понесених ним витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду.

Щодо судового збору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В спірному випадку позовні вимоги задоволено частково.

З урахуванням приписів вказаної вище норми та результату розгляду спору, суд приходить до висновку про часткове відшкодування позивачу з відповідача судового збору по справі, зокрема в сумі 2 601,89 грн. Решту судового збору в розмірі 132,08 грн слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 234, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Захід" до товариства з обмеженою відповідальністю "Шобелі Україна" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 182 264 грн 93 к. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю"Шобелі Україна" (вул.Наукова, буд. 17, кв. 13 , с. П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, код 38331926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквілон Захід" (вул. Ушинського, буд. 40, офіс 302, м. Київ, код 40267897) 173 459 грн 77 к (сто сімдесят три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят сім копійки) - заборгованості за поставлений товар та 2 601 грн 89 к. (дві тисячі шістсот одна гривня вісімдесят дев`ять копійки) - судового збору.

В решті позову - відмовити.

Решту судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда