Рішення

від 21.09.2023 по справі 910/11422/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/11422/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак"

про стягнення 243 958,05 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" про стягнення 243 958,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу (для не побутових споживачів) № 211507/Т від 31.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11422/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Станом на 21.09.2023 відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на позов, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 31.07.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 94870130.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 31 грудня 2021 року укладено договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) № 211507/Т відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити природний газ, а відповідач - приймати та оплачувати вартість поставленого газу.

Пунктом 2.1 договору визначено, що плановий об`єм (обсяг) постачання/споживання природного газу у 2022 році за договором становить 16 400 м.куб.

Згідно з пунктом 3.6 договору, фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 3.7.1 договору, відповідач, до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати позивачу засвідчену копію акту про фактичний об`єм розподіленого природного газу за розрахунковий період, складеного відповідачем та оператором ГРМ. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані оператора ГРМ про об`єм розподіленого відповідачу газу.

Пунктом 3.7.2 договору передбачено, що на підставі отриманих відомостей, позивач протягом п`яти робочих днів готує та надає відповідачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період із зазначенням фактичних об`ємів споживання за кожну газову добу протягом газового місяця, підписані уповноваженим представником позивача.

Згідно пункту 3.7.3 договору, відповідач, протягом трьох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу, зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником відповідача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів. У разі неповернення відповідачем у визначений строк акту приймання-передачі природного газу, чи у випадку не подання письмової мотивованої відмови від підписання акту, обсяг спожитого газу та ціна за відповідний розрахунковий період вважаються узгодженими відповідачем.

На виконання умов договору № 211507/Т від 31.12.2021 сторони підписали акт прийому-передачі природного газу за січень 2022 року в розмірі 3 744,05 куб. м. вартістю 225 256,74 грн та за квітень 2022 року в розмірі 415,000 куб. м. вартістю 20 403,01 грн.

Позивач, разом з листом від 05.01.2023 № 11/01, надіслав відповідачу для підписання акти приймання-передачі природного газу № 0ТБИ-001566 за лютий 2022 року в розмірі 135 086,15 грн та № 0ТБИ-004689 за вересень 2022 року в розмірі 50,10 грн.

Враховуючи, що матеріали справи не містять вмотивованої відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі природного газу № 0ТБИ-001566 за лютий 2022 року в розмірі 135 086,15 грн та № 0ТБИ-004689 за вересень 2022 року в розмірі 50,10 грн, то дані акти вважаються підписаними, а природний газ - поставленим. Крім того, суд зазначає, що будь-які пояснення, що зумовили неможливість підписання таких актів в матеріалах справи відсутні.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором від 31 грудня 2021 року також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною другою статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.6 договору встановлено, що оплата вартості планового обсягу газу на газовий місяць, визначеного пунктом 2.2 договору, здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача до 25 числа газового місяця на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового обсягу, встановленого у пункті 4.1 договору.

За умовами пункту 4.8 договору, остаточні розрахунки за фактичний обсяг спожитого природного газу у газовому місяці здійснюються відповідачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені пунктами 4.4, 4.5 договору у строк до 15 числа (включно) газового місяця.

З урахуванням викладеного, відповідач мав остаточно розрахуватись за поставлений природний газ у січні 2022 року до 15.02.2022 включно, за поставлений природний газ у лютому 2022 року до 15.03.2022 включно, за поставлений природний газ у квітні 2022 року до 15.05.2022 включно та за поставлений природний газ у вересні 2022 року до 15.10.2022 включно.

Судом встановлено, що строк оплати за договором від 31.12.2021 є таким, що настав.

З позовної заяви вбачається, що відповідач не повністю оплатив поставлений природний газ за договором № 211507/Т від 31.12.2021, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 164 282,66 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 164 282,66 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 36 172,79 грн - пені, нарахованої за період часу 16.02.2022 - 16.08.2022, 6 765,17 грн - 3% річних, нарахованих за період часу 16.02.2022 - 03.07.2023 та 36 737,43 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період часу з березня 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.6 договору № 211507/Т від 31.12.2021 встановлено, що у разі порушення відповідачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим договором, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та нараховується до дати остаточного погашення заборгованості.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним.

За перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, розмір пені за період прострочення строків розрахунків за договором № 211507/Т від 31.12.2021 становить 36 151,54 грн.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3 % річних є неправильним.

За перерахунком суду, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, розмір 3% річних становить 6 761,98 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 36 737,43 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період часу з березня 2022 року по травень 2023 року.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Смак" (02160, м. Київ, пр-т. Соборності, 15, ідентифікаційний код 31954288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 5, ідентифікаційний код 42394311) заборгованість у розмірі 164 282 (сто шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн 66 коп., пеню у розмірі 36 151 (тридцять шість тисяч сто п`ятдесят одна) грн 54 коп., 3% річних у розмірі 6 761 (шість тисяч сімсот шістдесят одна) грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 36 737 (тридцять шість тисяч сімсот тридцять сім) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 659 (три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк