Рішення

від 21.09.2023 по справі 910/10005/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/10005/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

вул. Спаська, 12, м. Київ, 04070

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРТА"

вул. Борисоглібська 15 а, м. Київ, 04070

про стягнення 566 376,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРТА" (далі-відповідач) про стягнення 566 376,87 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10005/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 2 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з ч. 7 зазначеної статті учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №910/23064/17.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0105494767801 повернуто до суду з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10005/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В оперативному управлінні Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - Позивач, Установа, Балансоутримувач) (згідно з наказом Головного управління майном від 31.12.1999 року №101) знаходиться нерухоме майно (нежилі приміщення) за адресою: узвіз Андріївський, 13 Б в Подільському районі міста Києва, яке перебуває в оренді ТОВ «Ерта» (далі - Відповідач, ТОВ, Орендар) на підставі ДОГОВОРУ ОРЕНДИ № 1403-3 від 20 серпня 2021 року нерухомого майна, що належить до комунальної власності (нова редакція договору 01 серпня 2018 року № 1403-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду) (далі - Договір) укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва (далі - Третя особа, Департамент, Орендодавець) та ТОВ, а також Установою, як балансоутримувачем.

20 серпня 2020 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРТА» (орендар) та Установою «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (балансоутримувач) укладено ДОГОВІР ОРЕНДИ № 1403-3 про передачу в оренду нерухомого майна територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: узвіз Андріївський, 13 Б в Подільському районі міста Києва розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. п. 4.1. пункту 1 «Змінювані умови договору» об`єктом оренди є нежитловий будинок загальною площею 132,0 кв. м. що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та знаходиться за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 13-Б (Пам`ятка архітектури. Наказ управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 №15- архітектура, Наказ Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11, п. п. 4.3. п.1. Договору).

Відповідно до п. п. 6, 6.1. пункту 1 «Змінювані умови договору» балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності Балансоутримувача (частина перша статті 8 Закону) 1814348,00 грн., без податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 6.2.1. пункту 1 «Змінювані умови договору» страхова вартість (визначена в порядку, передбаченому абзацом третім пункту 175 Порядку) складає 6368562,00 грн. без податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 7, 7.1. пункту 1 «Змінювані умови договору» цільове призначення майна - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. п. 8, 8.1. пункту 1 «Змінювані умови договору» місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 63 685,62 грн., без податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 11, 11.1. пункту 1 «Змінювані умови договору» строк договору до « 26» вересня 2025 року включно.

Згідно до п. п. 1.1. пункту II «Незмінювані умови договору» предметом договору є, те що Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Пунктом 1.2. пункту II «Незмінювані умови договору» майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Пунктом 2.1. пункту II «Незмінювані умови договору» визначені умови передачі орендованого Майна Орендарю, а саме: Орендар вступає у строкове платне користування Майном відповідно до Акта приймання-передачі Майна, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.11.2013р. № 1403.

Пунктом 2.2. пункту II «Незмінювані умови договору» передбачено, що передача Майна в оренду здійснюється за його страховою вартістю, визначеною у пункті 6.2. Умов.

Згідно п.п. 3.1. II «Незмінювані умови договору» орендна плата становить суму, визначену у пункті 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п.п. 3.2. II «Незмінювані умови договору» орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням таких особливостей: якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць (визначений відповідно до підпункту 8.1 пункту 8 Умов) і датою підписання акта приймання-передачі минуло більш як один повний календарний місяць, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з 27 вересня 2020 року (наступна дата після закінчення строку дії договору, який продовжується: Договір від 01 серпня 2018 року № 1403-2 передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду).

Відповідно до п. п. 3.3. II «Незмінювані умови договору» Орендар сплачує орендну плату Балансоутримувачу щомісячно до 15 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до п. п. 3.4. II «Незмінювані умови договору» Орендар сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1 пункту 8 Умов та пункту 3.2. цього Договору оренди.

Додатково до орендної плати та авансового внеску орендної плати, зазначених у підпункті 8.1 та пункті 9 Умов, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою та авансовим внеском.

Відповідно п. п. 3.5. II «Незмінювані умови договору» в день укладення цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 9 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору.

Відповідно п. п. 3.6. II «Незмінювані умови договору» підставою для сплати авансового внеску з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону.

Відповідно п. п. 3.7. II «Незмінювані умови договору» орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Балансоутримувачем.

Підпунктом 3.8. II «Незмінювані умови договору» на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Крім того, орендар згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У випадку примусового стягнення орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з Орендаря також можуть стягуватись у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо).

Підпунктом 3.11. II «Незмінювані умови договору» припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Відповідно до п. п. 3.12. II «Незмінювані умови договору» Орендар зобов`язаний на вимогу Балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків за орендними платежами і оформляти акти звіряння. Режим використання орендованого Майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в супереч умовам укладеного між сторонами Договору № 1403-3 від 20 серпня 2021 року, не було сплачено орендну плату за період з серпня 2022 року по травень 2023 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 445 621,79 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором. Відповідач в установлений Договором не здійснив сплату на користь позивача орендної плати в сумі 445 621,79 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору №1403-3 від 20.08.2018 за період з серпня 2022 по травень 2023 настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 445 621,79 грн. підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, не надав.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 5 919,00 грн. 00 коп., пені в розмірі 100 245, 29 грн. 29 коп. та інфляційне збільшення в розмірі 14 590,79 грн. 79 коп.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 14590,79 грн. 79 коп. - інфляційних втрат,3 % річних в розмірі 5 919,00 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до пункту 3.8. II «Незмінювані умови договору» на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 3.8 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.

Відтак, умову, передбачену у п. 3.8. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені 100 245,29 грн. частково у розмірі 81801,51 грн.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРТА" (вул. Борисоглібська 15 а, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 36048031) на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (вул. Спаська, 12, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 21507625) 445 621,79 грн. - основного боргу, 14 590,79 грн. - інфляційних втрат, 5 919,00 грн. - 3% річних, 81 801,51 грн. - пені та 8219,00 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов