Рішення

від 21.09.2023 по справі 910/10318/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/10318/23За позовом Військової частини НОМЕР_1

до Приватного акціонерного товариства «РОКС»

про стягнення 9 029,64 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «РОКС» (надалі-відповідач) про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 9 029,64 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 16, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 231 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором №805/21 про закупівлю за державні кошти апаратури спеціального призначення від 06.08.2021, в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/10318/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

13.07.2023 від відповідача надійшла заява про закриття провадження в справі, в зв`язку з відсутністю предмета спору, з посиланням на те, що 09.03.2023 відповідачем виконано зобов`язання зі сплати штрафних санкцій на підтвердження чого надає копію платіжної інструкції №181 від 09.03.2023 на суму 9 440, 08 грн.

13.09.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких він підтверджує сплату відповідачем суми штрафних санкцій та просить стягнути з відповідача суму сплаченого при поданні позову судового збору, з посиланням на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір №805/21 про закупівлю товару за державні кошти (надалі - договір), відповідно до умов п 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити замовникові з дотриманням законодавства апаратуру спеціального призначення, яка використовується для потреб зв`язку спеціального призначення, а саме: «Обладнання для модернізації антенно-хвилевих трактів надвисокочастотного діапазону (за специфікацією)»: Лот №3: Обладнання для модернізації антенно-хвилевих трактів надвисокочастотного діапазону (за специфікацією), комплект №3, 1 комплект (далі - товар), зазначений в специфікації (додаток 1 до даного договору і є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а замовник - прийняти та оплатити такий товар на умовах, визначених цим договором.

Постачальник підтверджує, що він є власником товару, який поставляється за даним договором, що товар не знаходиться в заставі, в спорі, під арештом, необтяжений правами третіх осіб (п. 1.5. договору).

Згідно п. 3.4. договору його ціна на мент укладання становить 410 438, 40 грн.

Відповідно до п.5.1. та 5.2. договору термін поставки товару: до 01.12.2021. Місце поставки товари: м.Одеса, попередньо визначене замовником.

Датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами (п.5.9. договору).

Відповідно до п.п.8.2., 8.3. договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів постачальник одноразово сплачує штраф у розмірі 7% вказаної ціни договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє: щодо виконання бюджетних зобов`язань до 31.12.2021, щодо поставки товару до 01.12.2021, а стосовно виконання інших зобов`язань, взятих сторонами за цим договором - до їх повного виконання (п.11.1. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач передав, а позивач отримав товар на суму 410 438,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000133 від 24.12.2021.

24.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №б/н від 23.02.2023 щодо сплати 9 440,08 грн штрафних за несвоєчасну поставку товару. Направлення претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» про направлення поштового відправлення №0407322193532 від 24.02.2023.

09.03.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 9 440, 08 грн штрафних санкцій, що підтверджується копією платіжної інструкції №181 від 09.03.2023.

Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 9 029,64 грн.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, сторонами в пункті п.5.1. договору погоджено термін поставки товару до 01.12.2021.

Разом з тим, на виконання умов договору відповідач передав, а позивач отримав товар на суму 410 438,40 грн лише 24.12.2021, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000133 від 24.12.2021.

Тобто, відповідачем прострочено поставку товару на 22 дні.

24.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №б/н від 23.02.2023 щодо сплати 9 440,08 грн штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.8.2. договору за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення.

Позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 9 029,64 грн за порушення строку поставки товару з 02.12.2021 по 23.12.2021 (22 дні).

Одночасно, як установлено судом 09.03.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 9 440, 08 грн штрафних санкцій, що підтверджується копією платіжної інструкції №181 від 09.03.2023

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Вказана правова позиція є сталою та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15.

Як убачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з даним позовом 23.06.2023.

Проте, як установлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем була сплачена відповідачем до моменту пред`явлення позивачем даного позову до суду (09.03.2023).

За таких обставин підстави для закриття провадження в справі відсутні, а тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позову про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 9 029,64 грн, оскільки вказана заборгованість відповідача перед позивачем сплачена до пред`явлення позову до суду, тобто предмет спору був відсутній і до звернення до суду з позовом.

Також позивач, з посиланням на положення ч.9 ст.129 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору при поданні позову, з посиланням на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки відповідач не повідомив позивача про задоволення вимог претензії.

Згідно із ч.1 ст.129 Господарського кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов`язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред`являлася, то судовий збір також покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище та те, що в даному випадку хоч спір і виник внаслідок неправильних дій відповідача (порушення строку поставки), однак враховуючи, що претензія позивача №б/н від 23.02.2023 була задоволена відповідачем ще 09.03.2023, тобто відповідач не ухилявся від вимог позивача та саме позивач перед зверненням до суду, тобто майже за 4 місяці не поцікавився в Державній казначейській службі про надходження коштів, суд дійшов висновку про покладення судового збору на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань