Рішення

від 19.09.2023 по справі 604/936/23

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/936/23

Провадження № 2/604/314/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

при секретарі Феньо О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

у с т а н о в и в :

17 липня 2023 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області звернулася з позовом ОСОБА_1 до Скалатської територіальної громади (Скалатська міська рада) про визнання права власності на спадкове майно, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки право власності спадкодавця на будинок не підтверджено.

Сторони подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, позивачка позов підтримала, відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_2 заповіт не склав.

Згідно з інформацією, наданою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Вольтер І.П., 19.10.2022 із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася дружина померлого ОСОБА_2 , інформація про інших спадкоємців відсутня; на ім`я дружини померлого ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1392 га кадастровий номер 6124687800:02:001:0506, на земельну ділянку площею 1,6720 га кадастровий номер 6124684800:01:001:0132, на земельну ділянку площею 0,0336 га кадастровий номер 6124684800:01:002:0324.

Приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Вольтер І.П. у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

На обґрунтування своїх вимог позивачем надано довідку старости Староскалатського старостинського округу Скалатської міської ради №4-145 від 07.07.2023, в якій зазначено, що з наявних відомостей житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав громадянину ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки начальника БТІ Підволочиського району №20 від 31.01.2018, за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 зареєстрованого будинковолодіння немає (згідно реєстрових книг).

На житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 на замовлення позивачки виготовлено технічний паспорт.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносини спадкування регулюються правилами книги шостої ЦК України.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зістаттями 1220,1221ЦК Україниспадщина відкриваєтьсявнаслідок смертіособи абооголошення їїпомерлою. Часомвідкриття спадщиниє деньсмерті особиабо день,з якоговона оголошуєтьсяпомерлою (частинатретя статті46цьогоКодексу).Місцем відкриттяспадщини єостаннє місцепроживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Статтею 1223ЦК Українивизначено,що правона спадкуваннямають особи,визначені узаповіті.У разівідсутності заповіту,визнання йогонедійсним,неприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття спадкоємцямиза заповітом,а такожу разінеохоплення заповітомусієї спадщиниправо наспадкування зазаконом одержуютьособи,визначені устаттях1261-1265цьогоКодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 1220 ЦК Українивизначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: - склад спадщини; - коло спадкоємців; - матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин. Зазначена правова позиція визначена в Постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 року, справа N 671/22/19.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона (спадщина) належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ятастатті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ч. 4ст.334 ЦК України, ч. 2 ст.3, п. 1 ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину, як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно, як на об`єкт нерухомого майна.

УПостанові від 04.07.2018 року, у справі N 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Судузазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Нерухоме майно, право власності на яке не виниклоуспадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 04.09.2019 року у справі N 450/328/15-ц.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як інструкція Держплану УРСР і Міністерства юстиції УРСР від 29 липня 1959 року " Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР" (втратила чинність на підставі наступної інструкції), інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1995 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року N 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5і зареєстрованої' Мін`юсті 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (з подальшими змінами.)

Зазначені нормативні-акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦК УкраїнитаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На даний час питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбаченихстаттею 31 цього Закону.

Стаття 31 цього Законупередбачає особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку. Відповідно до положень цієї статті для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок був збудований у 1985 році.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували що житловий будинок по АДРЕСА_1 дійсно належав ОСОБА_2 .

Надані довідки старости Староскалатського старостинського округу Скалатської міської ради та начальника БТІ не містять посилання на погосподарську книгу. Документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під будинком, або рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність позивачкою також не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 доСкалатської міськоїради провизнання прававласності наспадкове майно відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Підволочиський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Сіянко