Постанова

від 21.09.2023 по справі 590/953/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м.Суми

Справа №590/953/22

Номер провадження 22-ц/816/1107/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 17 травня 2023 року у складі судді Деркача І.М., ухвалене в селищі Ямпіль, повний текст якого складено 19 травня 2023 року,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

Свої вимоги мотивувала тим, що з грудня 2013 року вона проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю у квартирі по АДРЕСА_1 , яка належала її тітці ОСОБА_3 .

У 2014 році їй стало відомо про продаж житлового будинку та земельної ділянки (садиби) за АДРЕСА_2 , і вона з відповідачем вирішили придбати вказаний будинок. 22 квітня 2015 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку та земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народився син ОСОБА_5 . На її утриманні вже перебувало двоє дітей: ОСОБА_6 , 2000 року народження, та ОСОБА_7 2008 року народження.

24 травня 2015 року нею було продано квартиру АДРЕСА_3 , яка їй належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Кошти, отримані від продажу цієї квартири були витрачені на ремонт та облаштування будинку АДРЕСА_2 , придбання будівельних матеріалів, пластикових вікон, сантехніки, буріння свердловини, здійснення добудови до житлового будинку (коридору). Ремонт у житловому будинку був проведений нею спільно з відповідачем.

Вказувала, що 01 червня 2018 року вона почала проживати у вищевказаному будинку разом дітьми, а з 05 червня 2018 року вони зареєстровані за вказаною адресою.

20 листопада 2018 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 27 липня 2022 року.

Вважає, що з 2013 року до березня 2022 року вона з відповідачем були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто були однією сім`єю.

Зазначала, що протягом спільного проживання із відповідачем вели спільний бюджет, придбавали майно та товари, спільно проводили свята і їздили на відпочинок, що підтверджується показаннями свідків. Між нею та відповідачем склалися усталені відносини притаманні подружжю. Крім того, їх спільний бюджет складався із отриманої нею суми соціальної допомоги як одинокої матері, державної допомоги за ухиляння від аліментів, державної соціальної допомоги малозабезпеченої сім`ї, одноразової допомоги по народженню дитини, державної допомоги по безробіттю, аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , стипендії її старшої дочки ОСОБА_6 . Відповідач мав лише тимчасові заробітки та нестабільний дохід, офіційно працевлаштований не був.

Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд:

- встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати право спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 на садибу за АДРЕСА_2 ;

- поділити садибу за АДРЕСА_2 , визнавши за нею право особистої приватної власності на 1/2 її частину.

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 17 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період з червня 2018 року по 19 листопада 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт її спільного проживання з відповідачем у період з грудня 2013 року по 20 листопада 2018 року підтверджується показаннями свідків. Крім того, нею було надано акт обстеження житлових умов її проживання разом з відповідачем та дітьми у період з грудня 2013 року по червень 2018 року, який був підписаний депутатом Свеської селищної ради та сусідами, проте даний доказ не був взятий судом до уваги. Також судом не враховано факт, що після відчуження належної їй квартири, усі грошові кошти були витрачені на придбання будівельних матеріалів для ремонту та будівництва спірного житлового будинку. Вказує, що відповідачем не доведено, що спірний житловий будинок придбавався ним за його особисті кошти, оскільки не надав суду доказів свого майнового стану. У свою чергу вона довела факт, що житловий будинок був придбаний за спільні сумісні кошти подружжя.

Вважає, що справа судом розглянута односторонню, до уваги взяті покази свідків зі сторони відповідача, а пояснення її свідків поставлені під сумнів, як зацікавлених осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання будинку АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони належним чином повідомлені, проте в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 05 червня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6).

ОСОБА_1 має дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7-8).

Сторони є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є дитино з інвалідністю, його законним представником є ОСОБА_1 (а.с. 9, 19).

Відповідно до інформаційних довідок про реєстрацію місця проживання особи, за адресою: АДРЕСА_2 з 05 червня 2018 року зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , а з 12 березня 2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а.с. 32-33).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 квітня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Ямпільської районної державної нотаріальної контори Лях В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 415, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 житловий будинок, загальною площею 77,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість відчужуваного будинку складала 54810,00 грн (а.с. 57-58).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36640234 від 22 квітня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 77,2 кв.м, житловою площею 35,0 кв.м зазначений в плані літерою «А» з господарсько-побутовими будівлями та спорудами: погріб Пг, літня кухня-В; сарай-К, гараж г, огорожа №1,2 (а.с. 59).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 квітня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Ямпільської районної державної нотаріальної контори Лях В.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 420, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0437 га (кадастровий номер: 5925655700:01:004:0013) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , продаж вчинено за 12000,00 грн (а.с. 83-84).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36645616 від 22 квітня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 82).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 травня 2018 року ОСОБА_11 продано квартиру АДРЕСА_3 за ціною 37119,00 грн (а.с. 15-16).

20 листопада 2018 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (а.с. 11).

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 27 липня 2022 року, яке набрало законної сили 29 серпня 2022 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 12-13).

Згідно з довідками про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 05 січня 2023 року, унікальний реєстраційний номер 201-20230105-0004860370 та 201-20230105-0004860353, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,20 кв.м та житловою площею 35,00 кв.м, введений в експлуатацію в 1926 році, має оціночну вартість об`єкта оцінки 153751,57 грн, оціночна вартість поліпшень складає 148074,56 грн. Оцінка вартості земельної ділянки 766,00 кв.м, кадастровий номер 5925655700:01:004:0014, за адресою: АДРЕСА_2 , складає 5677,01 грн (а.с. 44-45).

Відповідно до довідки-інформації Ямпільського відділу ДВС у Шосткинському районі Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) від 24 жовтня 2022 року №136/02-38 ОСОБА_1 отримано у листопаді 2015 року аліменти у розмірі 1000 грн від боржника ОСОБА_8 (а.с. 29).

Згідно з довідкою Шосткинської районної державної адміністрації управління соціального захисту населення № 1333 від 25 жовтня 2022 року, ОСОБА_11 перебувала на обліку в Ямпільському відділі з питань призначення державних соціальних допомог правління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації та їй з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, їй було призначено та нараховано допомогу як одинокій матері в розмірі 1400,40 грн (а.с. 25).

Відповідно до довідки Шосткинської районної державної адміністрації управління соціального захисту населення № 1335 від 25 жовтня 2022 року, ОСОБА_11 перебувала на обліку в Ямпільському відділі з питань призначення державних соціальних допомог Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації та їй призначено та нараховано тимчасову допомогу, коли батьки ухиляються від сплати аліментів за період з січня 2015 по червень 2015 року у розмірі 4832,40 грн (а.с. 25).

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення в Шосткинському районі № 1330 від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримано державну соціальну допомогу малозабезпеченої сім`ї за період з січня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 20675,20 грн (а.с. 26).

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення в Шосткинському районі № 1332 від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримано щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини за період з травня 2015 року по грудень 2015 року у розмірі 5931,87 грн (а.с. 27).

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення в Шосткинському районі № 1336 від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримано державну соціальну допомогу малозабезпеченої сім`ї за період з січня 2015 року по грудень 2015 року в розмірі 33228,22 грн (а.с. 27 зв.).

Згідно з довідкою Ямпільської районної філії Сумського державного центра зайнятості № 348 від 25 жовтня 2022 року, ОСОБА_11 була зареєстрована як безробітна з 08 вересня 2014 року до 20 жовтня 2015 року та отримала дохід у розмірі 4466,67 грн (а.с. 28).

Згідно з довідками Державного професійно-технічного навчального закладу «Свеський професійний аграрний ліцей» від 25 жовтня 2022 № 137, №137/1, ОСОБА_6 навчалась в ДПТНЗ «Свеський професійний аграрний ліцей» з 01 вересня 2015 року по 29 червня 2018 року за професією «Плодоовічник. Кухар» та нею за період з січня по грудень 2015 року отримано дохід в сумі 1208,00 грн (а.с. 30-31).

26 жовтня 2022 року депутатом Свеської селищної ради по виборчому округу №3 Посохова О.Б. та сусідами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 складено Акт обстеження житлових умов проживання, в якому зафіксовано, що у період з грудня 2013 по червень 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 (а.с. 34).

Також позивачем надано до суду першої інстанції: паспорт на свердловину за адресою: АДРЕСА_2 , дата виконаних робіт 26 травня 2018; товарний чек на загальну суму 5612 грн; накладну №126 на ім`я ОСОБА_11 від 08 червня 2018 року на придбання «ванної, компакту» на загальну суму 5300,00 грн; товарний чек № 18 від 25 травня 2018 року на придбання вікон на загальну суму 14010,00 грн; накладну № 165 від 15 червня 2018 року на ім`я ОСОБА_11 на придбання цементу та гіпсокартону на загальну суму 4011,00 грн та накладну №69 від 19 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_11 на придбання «профнастилу» на загальну суму 9520,00 грн, а також фотокартки (а.с. 21-24, 36-37).

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 та є сусідкою позивача, з 2014 року відповідач проживав разом з позивачем, а у 2018 році ОСОБА_15 виїхала з під`їзду.

Допитана судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_5 , є сусідкою позивача, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 проживали разом в квартирі, потім переїхали в будинок, а зараз повернулась ОСОБА_15 проживати в квартиру.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_17 пояснив, що він є двоюрідним братом позивача, з 2013 року відповідач і позивач проживали разом, потім придбали будинок, ОСОБА_1 продала свою квартиру, яку отримала у спадок від матері, щоб переїхати проживати в спірний будинок. Речі з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перевозили до будинку. Придбали спірний будинок за час спільного проживання, свята позивач і відповідач проводили разом.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду першої інстанції, що позивач займалась оформленням документів на спірний будинок, обробляла присадибну ділянку. Відповідача також бачила у спірному будинку, коли робили ремонт. Переїхала позивач з дітьми і відповідачем в будинок в 2018 році, їй невідомо хто власник спірного майна.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_19 пояснила, що позивач проживала біля будинку її батьків. Ключі від спірного будинку знаходились у батька ОСОБА_19 , Неодноразово бачила біля будинку позивача разом із батьком ОСОБА_20 . Приблизно з літа 2018 року позивач з відповідачем та діти переїхали жити в будинок та продовжували здійснювати в ньому ремонт. Свідок ОСОБА_19 часто бачила позивача, а ОСОБА_16 був на заробітках. Хто власник майна, їй не відомо.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_21 , яка є матір`ю відповідача, пояснила, що її син ОСОБА_2 , разом із позивачем проживав з 2018 року, коли офіційно зареєстрували шлюб, до цього року він регулярно їздив на заробітки, і повертався в батьківський будинок, де певний час проживав, зберігав власні речі, та харчувався. Гроші на придбання будинку АДРЕСА_2 відповідач заробив сам. Із позивачем вона майже не спілкувалась, остання не приходила ніколи до них у гості та не запрошувала до себе. Коли спілкувалась із позивачем у 2015 році, остання їй повідомила, що дитину від ОСОБА_2 народить і буде виховувати сама.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_22 , який є батьком відповідача, пояснив, що ОСОБА_2 з 2010 року їздив на заробітки за кордон України тривалістю приблизно три місяці, і повертався на короткий проміжок часу до батьків, навіть коли був у шлюбі з 2018 року. Із позивачем спільно не проживав, оскільки майже весь час перебував на заробітках, коли приїздив жив у них, спільного бюджету та господарства із позивачем не мав. На спірний будинок заробив кошти самостійно. Він допомагав робити ремонт у вказаному будинку. У 2018 році в травні місяці син разом із ОСОБА_1 почали жити в будинку АДРЕСА_2 . Йому відомо який ремонт робили в будинку та той факт, що була сварка щодо витрачених коштів позивача, тому він перераховував кошти в сумі 30000,00 грн на рахунок позивача в рахунок компенсації витрачених нею коштів на проведення будівельних робіт у спірному будинку.

Також судом встановлено, що відповідач у період з 2013 року по 2018 рік неодноразово на тривалий термін виїздив за кордон України на заробітки, і на свої заощадження придбав 22 квітня 2015 року спірний будинок і земельну ділянку.

Відповідачем визнано факт проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без шлюбу у період з червня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сторони з червня 2018 року до 19 листопада 2018 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а їх фактичні шлюбні відносини мали всі ознаки, притаманні подружжю. Суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період з грудня 2013 року по травень 2018 року, оскільки позивачем не доведено факт ведення сторонами спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту придбання житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 за спільні кошти обох сторін, у період спільного проживання їх як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та в інтересах сім`ї.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другою ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визначення осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Із наведених положень можливо встановити ознаки подружніх відносин, зокрема, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2020 року в справі № 295/14208/18-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 178/90/18-ц.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з грудня 2013 року до листопада 2018 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та ними було придбано спірний будинок.

Проте, позивачем, всупереч вищезазначеним вимогам закону, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання сторін у період з грудня 2013 року до травня 2018 року однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та придбання спірного будинку за спільні кошти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні, що зафіксовано на фотознімках, наданих позивачем, показання свідків, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що фотокартки зі спільного відпочинку не містять інформації щодо предмета доказування, а тому не можуть вважатися належними доказами підтвердження факту наявності між сторонами відносин, притаманних сім`ї.

Наявність у сторін спільного сина також не свідчить про факт спільного проживання та спільність побуту у період з грудня 2013 до травня 2018 року.

Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання в апеляційній скарзі на те, що факт проживання сторін однією сім`єю у період з грудня 2013 року по 20 листопада 2018 року підтверджується показаннями свідків, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо доведення факту проживання сторін однією сім`єю без шлюбу у період з червня 2018 року по 19 листопада 2018 року.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту придбання житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 за спільні кошти сторін, у період спільного проживання їх як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та в інтересах сім`ї.

Разом з тим, зі змісту договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 22 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 на момент купівлі-продажу у зареєстрованому шлюбі не перебуває, однією сім`єю ні з ким не проживає. Здійснює купівлю за особисті кошти.

Доказів на підтвердження того, що вказані договори визнані недійсними, матеріали справи не містять.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спірне майно було придбано за спільні сумісні кошти подружжя, оскільки такі твердження належними та допустимими доказами не підтверджено. Надані ОСОБА_1 довідки про доходи за період за 2014-2015 роки підтверджують лише те, що вона отримувала допомогу як одинока мати, державну соціальну допомогу малозабезпеченої сім`ї та допомогу при народженні дитини.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що після відчуження належної їй квартири усі грошові кошти були витрачені на придбання будівельних матеріалів для ремонту та будівництва спірного житлового будинку, що є підставою для визнання його спільною сумісною власністю, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що в результаті виконання будівельних робіт, проведених під час спільного проживання сторін та за їх спільні кошти, вартість спірного житлового будинку, належного на праві власності відповідачу, істотно збільшилася і, що її внесок у поточний ремонт в розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав вважати спірне майно спільним майном подружжя, а тому таке майно не підлягає поділу між сторонами.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов