ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2795/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ФОП Підченка Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА „ЛЕЛЕКА» (Україна, 61030, Харківська область, місто Харків, вулиця Біологічна, будинок 13, ідентифікаційний код особи 41735027) про стягнення безпідставно отриманих коштів без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Харківської області звернулося ФОП Підченко Дмитро Сергійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_1 ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА „ЛЕЛЕКА» та просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 101 496,00 грн.
Ухвалою від 30.06.2023 було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
24.07.2023 до суду за вх. 19246 надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА „ЛЕЛЕКА» на позовну заяву.
03.08.2023 позивачем було подано відповідь на відзив (вх. 20636).
18.08.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. 22040).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ФОП Підченко Д.С., звертаючись з даним позовом до суду вказував, що здійснив помилкове перерахування грошових коштів зі свого банківського рахунку на рахунок № НОМЕР_2 в Харківському ГРУ AT КБ «ПРИВАТБАНК», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЛЕЛЕКА» (ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА»), код ЄДРПОУ 41735027:
- у сумі 49 000,00 грн, що підтверджується платіжним документом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 51 від 07 березня 2023 року;
- у сумі 52496,00 грн, що підтверджується платіжним документом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 52 від 13 березня 2023 року.
Позивач стверджував, що перерахування коштів на рахунок ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» відбулося помилково, жодні договірні відносини між ФОП Підченко Д.С. та ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» не існують, правочини не укладалися, грошові кошти були отримані ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» безпідставно, проте, всупереч нормам Цивільного кодексу України - до теперішнього часу грошові кошти не повернуті на рахунок відправника особою, яка безпідставно набула майно.
Згідно з платіжним документом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 51 від 07.03.2023 платник - ФОП Підченко Д.С. (код НОМЕР_1 ) з рахунку № НОМЕР_3 , банк платника - Харківське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», перерахував грошові кошти у сумі 49 000,00 грн отримувачу «ВФ ЛЕЛЕКА ТОВ», код 41735027, на рахунок № НОМЕР_2 , банк отримувача Харківське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Призначення платежу: «Сплата за господарчі товари».
Також за платіжним документом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 52 від 13.03.2023 з рахунку № НОМЕР_3 , платник - ФОП Підченко Д.С. (код НОМЕР_1 ), банк платника - Харківське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відбувся переказ грошових коштів у сумі 52 496,00 грн отримувачу «ВФ ЛЕЛЕКА ТОВ», код 41735027, на рахунок № НОМЕР_2 , банк отримувача Харківське ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Призначення платежу: «Сплата за господарчі товари».
Водночас, між Позивачем та Відповідачем не відбувалася купівля-продаж та/або постачання будь-яких господарчих товарів, надання господарчих послуг, виконання робіт тощо, жодні господарські договори щодо господарчих товарів не укладені.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що 04 березня 2023 року до ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» звернувся Підченко Д.С. задля купівлі господарчих товарів, а саме - неткане полотно з синтетичних та штучних волокон "SPUNLACE" у кількості 483,315 кг. Загальною вартістю 101 496,15 грн. в т.ч. ПДВ 16 916,03 грн (надалі Товар). Відповідач виписав рахунок-фактуру на оплату № 26 від 04 березня 2023 року (надалі рахунок) в якому було зазначено всі істотні умови, а саме розрахунковий рахунок Продавця, найменування товару, Сторони, кількість, вартість, спосіб та строк отримання Товару. Тобто, Відповідач зробив пропозицію Позивачу укласти договір оферту. Після цього Позивач здійснив оплату двома платежами, що підтверджується платіжними дорученням, які надає сам Позивач: платіжна інструкція № 52 від 13 березня 2023 року на суму 52 496,00 грн; платіжна інструкція № 51 від 07 березня 2023 року на суму 49 000,00 грн. Тобто, Позивач прийняв пропозицію на укладення договору - акцепт, з того моменту, коли Позивач прийняв пропозицію і відповів на неї оплатою Товару договір вважається укладеним. Тож, між Сторонами було укладено договір у спрощеній формі щодо купівлі-продажу Товару.
10 квітня 2023 року Відповідачем після отримання оплати від Позивача за рахунком-фактурою № 26 від 03 березня 2023 року було зареєстровано в податковому органі дві податкові накладні, загальною сумою ПДВ 16 916,03 грн., що підтверджується квитанцією № 1 від 10 квітня 2023 року та податковою накладною № 1 та квитанцією № 1 від 10 квітня 2023 року та податковою накладною № 3.
За твердженням відповідача, прийняття Позивачем пропозиції Відповідача шляхом сплати послуг за рахунком-фактурою № 26 від 03 березня 2023 року свідчить, про те, що між Сторонами виникли господарські взаємовідносини, а саме щодо купівлі-продажу Товарів. Перераховані кошти Позивачем не можливо вважати безпідставно набутими, адже вони були перераховані на виконання зобов`язань щодо сплати Товару.
На підтвердження укладення договору та наявності у Позивача обов`язку сплатити рахунок-фактуру, Відповідачем були надані наступні документи:
- копія рахунку фактури № 26 від 04 березня 2023 року;
- копія платіжної інструкції № 52 від 13 березня 2023 року на суму 52 496,00 грн;
- копія платіжної інструкції № 51 від 07 березня 2023 року на суму 49 000,00 грн;
- копія податкової накладної № 1 від 10.04.2023 року та квитанція № 1 до неї;
- копія податкової накладної № 2 від 10.04.2023 року та квитанція № 1 до неї.
В свою чергу позивач зазначав, що відповідачем не надано до суду жодних доказів направлення позивачу зазначеного рахунку-фактури або іншого доказу на підтвердження отримання ФОП Підченком Д. С. зазначеного документу. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, спрощений спосіб укладення договору передбачає обмін, взаємно виконані дії, які підтверджують досягнення сторонами згоди щодо факту укладення правочину та його змісту. Водночас Відповідачем не надано доказів обміну листами, факсограмами, телефонограмами, не надано доказів направлення рахунку-фактури Позивачу. В матеріалах справи відсутні будь-які докази обізнаності ФОП Підченка Д.С. про існування рахунку-фактури на оплату № 26 від 04 березня 2023 року та про ного отримання. Також відсутні докази, що цей документ був складений саме 04 березня 2023 року, а не після безпідставного отримання грошових коштів на рахунок Відповідача. ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» стверджує, що перерахування грошових коштів відбулося у зв`язку із акцептуванням Позивачем умов договору та виставленого рахунку-фактури на оплату № 26 від 04 березня 2023 року, проте у платіжних дорученнях, якими здійснювалося перерахування грошових коштів з рахунку Позивача відсутнє будь-яке посилання на поданий до суду ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» рахунок-фактуру, номер договору, умови домовленості тощо, а отже відсутній прямий, достовірний та беззаперечний зв`язок між документом «рахунок-фактура на оплату № 26 від 04 березня 2023 року» та платіжним дорученням з призначенням платежу «господарчі товари».
Окрім того, позивач вказував, що зі змісту вказаних податкових накладних не вбачається, що відображені у них господарські операції були проведені ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» з контрагентом ФОП Підченко Д.С. та на підставі чого. Зокрема, у податкових накладних № 3 від 07.03.2023 та№ 1 від 13.03.2023 постачальником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА ЛЕЛЕКА» (індивідуальний податковий номер 417350220382, податковий номер платника податку 41735027), а відомості про Отримувача (покупця) не зазначені: відсутнє найменування, індивідуальний податковий номер, код ЄДРПОУ. РНОКПП чи інші відомості, які б дозволили стверджувати, що отримувачем послуги/товару є ФОП Підченко Д.С., адресатом, акту поставки товарів, товарно-транспортних накладних, акту приймання-передачі послуг/товару/робіт.
Як до моменту отримання грошових коштів від Позивача 13.03.2023 так і станом на день звернення до суду, ТОВ «ВФ «ЛЕЛЕКА» не було надіслано на адресу ФОП Підченко Д.С. жодних документів, повідомлень про укладений договір, про необхідність забрати товар, не було доставлено жодних товарів чи надано будь-яких послуг.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 - 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті И ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.
Відповідно дост. 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2ст. 11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно дост. 202 Цивільного кодексу Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до п. 1.ст. 265 Господарського кодексу Україниза договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно дост. 712 Цивільного кодексу Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписамист. 655 Цивільного кодексу Україниза договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст.205,207 - 209 Цивільного кодексу України.
Відповідно дост. 205 Цивільного кодексу Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Статтею 206 Цивільного кодексу Українипередбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зіст. 207 Цивільного кодексу Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1ст. 181 Господарського кодексу Українигосподарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1ст. 639 Цивільного кодексу Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Глава 54 Цивільного кодексу Українимістить загальні положення про купівлю-продаж, якими не встановлено форму договору купівлі-продажу товару.
Відповідно до ч. 1ст. 641 Цивільного кодексу Українипропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт перерахування коштів позивачем підтверджується платіжним документом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 51 від 07 березня 2023 року на суму 49 000,00 грн та платіжним документом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 52 від 13 березня 2023 року на суму 52496,00 грн.
Згідно призначення платежу за вказаними документами є «Сплата за господарчі товари». Будь яких посилань на договір або рахунок в платіжних інструкціях відсутні.
Таким чином, відсутні докази зв`язку рахунку фактури № 26 від 04 березня 2023 року та здійсненої позивачем оплати. Окрім того, в даному випадку такий рахунок не може бути сприйнятий судом як пропозиція відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу товару, яка прийнята позивачем, оскільки по-перше позивач заперечує факт досягнення згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, по-друге рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити відповідача, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за товар, є одностороннім, тобто, носить інформаційний характер та міг бути виписаний позивачем в будь-який час.
Надані відповідачем видаткові накладні також не приймаються судом як докази існування договірних відносин між сторонами оскільки вони не є первинними документами, складалися одноособово відповідачем для податкової та не містять інформації про позивача як покупця.
Інших доказів в підтвердження прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти договір купівлі-продажу товару у спрощений формі (будь-яке листування) не подано, як і не подано доказів здійснення поставки будь-якого товару.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо купівлі-продажу товару вартістю 101 496,00 грн.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Матеріали справи не містять доказів як існування між сторонами договірних відносин так і доказів повернення відповідачем позивачу вказаної суми грошових коштів, що були отриманні без існування договірних відносин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 101 496,00 грн як безпідставно отриманих.
Частинами 3, 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зст. 74 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги ФОП Підченка Дмитра Сергійовича обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА ФІРМА „ЛЕЛЕКА» (Україна, 61030, Харківська область, місто Харків, вулиця Біологічна, будинок 13, ідентифікаційний код особи 41735027) на користь Фізичної особи - підприємця Підченка Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 101 496,00 грн та 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "21" вересня 2023 р.
СуддяЛ.С. Лаврова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2023 |
Оприлюднено | 25.09.2023 |
Номер документу | 113626345 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Лаврова Л.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні