Рішення

від 18.09.2023 по справі 922/3232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 Справа № 922/3232/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ: 31557119) до Товариства з обмеженою відповідальністю Реліз 128 (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 132; код ЄДРПОУ: 42400199) про стягнення 1227984,17 грн. за участю представників сторін:

позивача Панасейко О. Ю. (витяг з ЄДРПОУ);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реліз 128 (далі - відповідач) 1227984,17 грн, з яких:

5655,03 грн - вартості спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №114801 від 01.08.2019, за листопад 2021 року;

1210357,90 грн - заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

565,04 грн - абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

11406,20 грн - технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по квітень 2023 року.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 114801 від 01.08.2019, Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.12.2021 та Публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги за наведеними договорами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 підготовче засідання відкладено на 04.09.2023.

Позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 23482 від 01.09.2023), в якій просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реліз 128:

5655,03 грн - вартості спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 114801 від 01.08.2019, за листопад 2021 року;

1110357,90 грн - заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

565,04 грн - абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

11406,20 грн - технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по квітень 2023 року.

Дана заява обґрунтована з посиланням на те, що відповідач частково сплатив основний борг та судовий збір після звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 задоволено заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх. № 23482 від 01.09.2023) про зменшення розміру позовних вимог та продовжити розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням.

Крім того, в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач звернувся до суду з заявою (вх. № 23488 від 01.09.2023), в якій визнає заявлений позов в повному обсязі та просить суд розстрочити на 12 календарних місяців виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/3232/23 щодо стягнення з нього на користь позивача заборгованість у розмірі 1127984,17 грн по 93998,68 щомісячно з дня винесення рішення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 04.09.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.09.2023.

На судове засідання 18.09.2023 прибув представник позивача, який наполягає на задоволенні заявленого позову в повному обсязі, проти задоволення заяви відповідача (вх. № 23488 від 01.09.2023) про розстрочення виконання рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, пояснень щодо не прибуття свого представника в судове засідання не надав.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2019 між сторонами у справі укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 14801 (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, позивач (Енергопостачальна організація) зобов`язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Відповідно до п.6.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно п.6.4 Договору, споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахунокового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійсню:

- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;

- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів обліку.

Відповідно п. 6.10 Договору, споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: -акт виконаних робіт -2 екземпляри; -рахунок-фактуру; -акт звіряння розрахунків. По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації на протязі 10 днів після їх отримання.

Об`єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначені у Додатку № 4 до Договору.

Станом на 01.07.2023 вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді складає 5655,03 грн. Дана заборгованість утворилась за листопад 2021 року.

Позивач відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію, проте ці рахунки не були оплачені.

Відповідач факт наявності боргу в зазначеній вище сумі не заперечує.

Обставини щодо стягнення боргу в зазначеній сумі є однією з підстав звернення позивача до суду.

Крім того, згідно з ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором складається з:

- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Оскільки, нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Сумська 128 А розташоване в житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до положень пункту 51 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Таким чином, факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2021-2022, 2022-2023 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022, 2022-2023 рр.

Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з п. 33. Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

Як свідчать матеріали справи, станом на 01.07.2023 заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 1110357,90 грн Ця заборгованість утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року.

Крім того, станом на 01.07.2023 абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 565,04 грн. Ця заборгованість утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури на оплату послуг за Індивідуальним договором, однак заборгованість залишається не сплаченою.

Відповідач факт наявності заборгованості в зазначених сумах не заперечує.

Крім того, з 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Відповідно до положень пункту 30 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актом готовності до опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023 № 174/10199 від 24.06.2021, №174/11674 від 22.06.2022. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Відповідно п. 5 виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.

Відповідно до п. 6 технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150. Відповідно до п. 13 Договору, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду .

На день подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17401-7351) обліковується заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за договором в сумі 11406,20 грн, яка утворилася за період з липня 2022 року по квітень 2023 року.

Також матеріали справи свідчать про те, що 01.08.2019 між позивачем, як теплопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 14801 (далі за текстом договір; а. с. 59-62), за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві, теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію в опалювального сезону;

- гаряче водопостачання протягом року;

- кондиціювання повітря по мірі необхідності та наявності технічної можливості.

Відповідно до п. 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом п. 6.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку.

До 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Пунктом 6.10. договору, передбачено, що споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від теплопостачальної організації, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх отримання.

На підставі п. 10.1 договору останній діє до 31.12.2024.

Як свідчать матеріали справи, в період опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023 (які розпочато та завершено на підставі розпоряджень Харківського міського голови, про що свідчать акти підключення/відключення споживача (а. с. 74-76) позивач згідно з умовами укладеного з відповідачем договору здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень останнього. Про наведені обставини свідчать залучені до матеріалів справи відомості обліку споживання теплової енергії на опалення, складені протягом вказаного опалювального сезону.

Зокрема, в листопаді 2021 року позивачем поставлено теплову енергію на суму 5655,03 грн.

З метою оплати наданих послуг теплопостачання позивач направляв на адресу відповідача відповідний рахунок-фактуру та акт звіряння.

Проте, заборгованість за спожиту теплову енергію відповідач не сплатив. Борг в сумі 5655,03 грн відповідачем залишається не сплаченою.

Обставини щодо стягнення існуючої заборгованості також стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ст. 20 цього ж закону, до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1-2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Згідно з ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частин 1-3 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 4 ст. 19 та ст. 24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, до обов`язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

За приписами п. 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Крім того, згідно з п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що споживачі зобов`язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач зобов`язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об`єкта до опалювального періоду.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 219 від 15.08.2018 затверджено Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 197 від 11.08.2021) (надалі - Наказ).

Порядок поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації (п.4 Наказу).

Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками) (п. 5 Наказу).

Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи (п. 6 Наказу).

Технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку (п. 7 Наказу).

Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом (п. 8 Наказу).

Як встановлено судом, відповідач є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 128-А, розташованих в житловому будинку на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна (вкладу у негрошовій формі) засновника до статутного капіталу товариства (а. с. 31).

Разом з тим, факт постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 128-А, в якому розташовані нежитлові приміщення, які належать відповідачу, підтверджується актами на включення та відключення опалення, які, в свою чергу, підписані та скріплені печатками повноважних представників позивача та балансоутримувача будинку. Обсяг спожитої теплової енергії зафіксовано в відомостях обліку споживання теплової енергії та відповідають відомостям з тепло лічильника що розміщений в будинку за цією адресою.

Крім того, факт споживання відповідачем наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії у опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 засвідчує факт приєднання відповідача до умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, Публічного договором від 01.07.2022, оскільки саме такий спосіб приєднання до умов договору (які є публічними та розміщенні на загальнодоступному ресурсі (сайті позивача в мережі інтернет) передбачений умовами цього договору.

В даному випадку, матеріалами справи також підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 114801 від 01.08.2019 в сумі 5655,03 грн за листопад 2021 року; заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 в сумі 1110357,90 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року; заборгованості з абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 в сумі 565,04 грн., що утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року; заборгованості за публічним договором від 01.07.2022 щодо технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 11406,20 грн.

Суд констатує, що заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію за договором за вказаний період обліковується за особовим рахунком відповідача (17400-7351) і за кожний розрахунковий період (календарний місяць) відображується у бухгалтерському обліку.

Таким чином, позивачем належним чином доведено факт споживання відповідачем теплової енергії за період опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років та обсяги такого споживання.

Відповідач факт наявності боргу також не заперечує.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними вище договорами та у вказаних вище сумах.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення (вх. № 23488 від 01.09.2023), суд зазначає.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд враховує те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб (указ Президента України № 58/2023 від 06.02.2023). Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Загальновідомо, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання: скоротилися обсяги товарообігу та продаж, підприємці зазнали збитків та/або взагалі знищені. У цьому контексті першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізації ризиків та втрат вітчизняного товаровиробника, захист населення держави і національних виробників продукції та послуг.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, основним видом господарської діяльності підприємства боржника є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Таким чином, основним джерелом надходження коштів відповідачу є сплата орендарями наданих відповідачем в оренду нежитлових приміщень.

Матеріали справи також свідчать про те, що станом на дату винесення даного судового рішення фінансово-економічний стан підприємства відповідача є скрутним, господарська діяльність з надання приміщень в оренду в силу вказаних вище обставин не ведеться. Зазначене підтверджується наданими відповідачем документами фінансової звітності та вбачається з податкових декларацій. Разом з тим, судом враховано, що одночасне і повне виконання рішення суду у даній справі може призвести до погіршення фінансового становища боржника, зупинки фінансово-господарської діяльності підприємства відповідача та подальшого його банкрутства у зв`язку з неплатоспроможністю, втрати працівниками підприємства відповідача роботи, припинення надходжень від відповідача до державного та місцевого бюджетів у вигляді податку.

Разом з тим, розстрочення виконання рішення у даній справі протягом року рівними частинами не порушить баланс інтересів сторін, а досягне мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, сприятиме можливості продовження господарської діяльності відповідача і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Суд також враховує, що позивач не заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочку у виконанні рішення, про що повідомив його представник в судовому засіданні в процесі розгляду даної справи.

Отже, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду протягом одного року.

За таких обставин, заява відповідача (вх. № 23488 від 01.09.2023) про розстрочення виконання рішення підлягає задоволенню, з наданням відповідачу розстрочення виконання рішення в частині стягнення боргу за договором до 19.09.2024 рівними щомісячними платежами кожного місяця.

Крім того, на підставі ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача. Разом з тим, суд враховує, що згідно з платіжною інструкцією № 504 від 30.08.2023 відповідачем вже відшкодовано на корить позивача сплачений ним по даній справі судовий збір.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232-233, 237-238, 240-241, 331 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реліз 128 (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 132; код ЄДРПОУ 42400199) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119):

5655,03 грн - вартості спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 114801 від 01.08.2019, за листопад 2021 року;

1110357,90 грн - заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

565,04 грн - абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021, що утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

11406,20 грн - технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором від 01.07.2022, що утворилась за період з липня 2022 року по квітень 2023 року.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості за вказаними договорами в загальному розмірі 1127984,17 грн згідно з наступним графіком:

- 93998,68 грн заборгованості до 19.10.2023;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.11.2023;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.12.2023;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.01.2024;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.02.2024;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.03.2024;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.04.2024;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.05.2024;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.06.2024;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.07.2024;

- 93998,68 грн заборгованості до 19.08.2024;

- 93998,69 грн заборгованості до 19.09.2024.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" вересня 2023 р.

СуддяО.І. Байбак