Постанова

від 12.09.2023 по справі 914/1262/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1262/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Савицька О. В.,

відповідачів - Кружевич У. І., Семененко Ю. Е., Бойко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 (судді: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2022 (суддя Галамай О. З.) у справі

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави

до Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец", Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз"

про визнання недійними результатів проведення земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації,

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2022 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец" (далі - ТОВ "Рубін-Автоспец"), Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз" (далі - ПП "Фірма "Сомгіз") про:

- визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону, оформлених протоколом від 11.01.2019 № 37 (далі - спірні земельні торги) з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, площею 1,6248 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (далі - спірна земельна ділянка);

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019, укладеного між Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (далі - Лисиничівська сільрада) та ТОВ "Рубін-Автоспец" щодо спірної земельної ділянки (далі - оспорюваний договір оренди);

- скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди спірної земельної ділянки, здійсненої державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - державний реєстратор).

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на пункт "г" частини 4 статті 136, статтю 137 Земельного кодексу України, положення Законів України "Про оренду землі" та "Про оцінку земель" обґрунтовані тим, що під час проведення спірних земельних торгів було незаконно застосовано середню нормативну грошову оцінку ріллі по Львівський області та проведено спірні земельні торги, за результатами яких укладено оспорюваний договір, за відсутності діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та без отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що є порушенням законодавства.

1.3. Львівська міська рада, яка відповідно до закону є правонаступником Лисиничівської сільради, у поясненнях просила позовні вимоги задовольнити, вказуючи на проведення спірних земельних торгів за відсутності технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та посилаючись на незаконність застосування під час проведення земельних торгів і укладення оспорюваного договору середньої нормативної грошової оцінки ріллі по Львівській області.

1.4. ТОВ "Рубін-Автоспец" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог та дотриманні норм законодавства під час проведення спірних земельних торгів та укладення договору.

1.5. ПП "Фірма "Сомгіз" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, звертаючи увагу на тому, що до компетенції виконавця земельних торгів не входить визначення умов продажу лоту на земельних торгах, у тому числі стартової ціни лоту чи порядку її обчислення, а тому доводи прокурора про незаконне застосування виконавцем спірних земельних торгів - ПП "Фірма "Сомгіз" середньої нормативної грошової оцінки ріллі по Львівській області є безпідставними.

Відповідач зазначав, що ним як виконавцем спірні земельні торги проведені з дотриманням вимог законодавства та умов укладеного із організатором торгів договору від 30.11.2018 № 301118/01-О.

Крім того ПП "Фірма "Сомгіз" вказувало на те, що прокурор не обґрунтував порушення прав та інтересів держави у цьому випадку.

ПП "Фірма "Сомгіз" також заявило про застосування позовної давності вважаючи, що строк позовної давності почався з 11.01.2019, оскільки Лисиничівській сільраді, правонаступником якої є Львівська міська рада, було відомо про проведення спірних земельних торгів та укладення договору з 11.01.2019, а отже строк позовної давності сплив 11.01.2022.

1.6. Прокурор у запереченнях на заяву ПП "Фірма "Сомгіз" про застосування наслідків пропуску позовної давності вказував на те, що у цьому випадку строк позовної давності не сплив, оскільки прокурор у цій справі є позивачем, а про можливу наявність правопорушення у спірних правовідносинах прокурору стало відомо лише у лютому 2022 року після опрацювання даних, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, строк позовної давності не пропущено.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, у задоволені позовних вимог відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що чинне на час проведення оскаржуваних земельних торгів та укладення договору оренди землі законодавство встановлювало обов`язок здійснювати нормативну грошову оцінку земельних ділянок державної або комунальної власності, право оренди на котрі продавалося на земельних торгах, оскільки, вказана оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Суди установили, що стартовий розмір річної орендної плати спірної земельної ділянки було встановлено виходячи з розміру земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, а величину річної орендної плати встановлено у розмірі 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Львівській області.

Так, суди дійшли висновку, що враховуючи відсутність проведеної нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, встановлений стартовий розмір орендної плати за неї, а також кінцевий розмір, який зазначено в договорі оренди від 11.01.2019 було визначено відповідно до вимог абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а також вимог статей 137, 138 Земельного кодексу України.

Суди дійшли висновку, що з урахуванням положень чинного законодавства саме на Лисиничівську сільську раду, яка виступала організатором спірних земельних торгів покладався обов`язок отримати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та, виходячи з розміру цієї оцінки, встановлення стартового розміру річної орендної плати.

Суди виходили з того, що при проведенні оскаржуваних торгів та укладенні договору оренди від 11.01.2019 зі сторони ТОВ "Рубін-Автоспец" не було вчинено жодних протиправних дій щодо визначення розміру орендної плати, а відтак вказане товариство не несе відповідальності за те, що укладений договір суперечить актам цивільного законодавства. Вся відповідальність за порушення правил земельних торгів та невідповідність оскаржуваного договору лежить на Лисиничівській сільській раді, як організаторі цих торгів.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили також, що оскаржувані земельні торги завершилися оформленням договору оренди землі від 11.01.2019 та реєстрацією ТОВ "Рубін-Автоспец" у Державному реєстрі права оренди на спірну земельну ділянку, то предметом оскарження може бути вказаний договір та право оренди, а не результати земельних торгів, оформлені протоколом від 11.01.2019 № 37, отже суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсними земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди, оформлених цим протоколом.

Виходячи з конкретних обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації права оренди за відповідачем на земельну ділянку не є належними та ефективними способами захисту прав держави.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неправильним застосуванням судами норм матеріального права та неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах.

3.1.1. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами прокурора про невідповідність вимогам частини 4 статті 136 Земельного кодексу України встановленого стартового розміру орендної плати за земельну ділянку, як одного з етапів проведення земельних торгів, та, як наслідок, невідповідність умов укладеного договору від 11.01.2019 актам цивільного законодавства України.

Водночас, в оскаржуваних рішеннях суди зазначили, що враховуючи фактичні обставини цієї справи щодо відсутності проведеної нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, встановлений стартовий розмір орендної плати за неї, а також кінцевий розмір, який зазначено в договорі оренди від 11.01.2019, визначено правильно та у відповідності до вимог абзацу 2 підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а також вимог статей 137, 138 Земельного кодексу України, виходячи з розміру земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у Львівській області станом на 01.10.2018.

Проте прокурор наголошує, що з урахуванням пунктів "г" та "е" частини 4 статті 136 Земельного кодексу України чинне законодавство не передбачає можливості розрахунку стартового розміру річної орендної плати на підставі Податкового кодексу України, а лише зазначає, що такий не може бути меншим за розмір земельного податку, що визначений цим Кодексом, а відтак висновки судів не відповідають вимогам законодавства України.

3.1.2. Суди обґрунтували відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним добросовісністю ТОВ "Рубін-Автоспец", зазначивши, що відповідач укладаючи договір оренди у цьому випадку по суті приєднався до умов, визначених типовим договором оренди землі та конкретизованих у рішенні органу місцевого самоврядування, отже підприємство не несе відповідальності за те, що укладений договір суперечить актам цивільного законодавства. Однак, на думку прокурора, такі висновки судів є помилковими, оскільки ні типовим договором оренди земельної ділянки, на основі якого укладено спірний договір оренди від 11.01.2019, ні рішенням Лисиничівської сільради від 05.10.2018 № 32-835 не було встановлено розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки і вказане не заперечувалося ТОВ "Рубін-Автоспец" під час розгляду справи.

Судами не враховано, що за загальним правилом відповідальність за невідповідність умов укладеного договору актам цивільного законодавства несуть всі сторони цього договору, оскільки норми статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України надають сторонам право вільно визначати умови цього договору, які б не суперечили умовам законодавства України.

Крім того прокурор наголошує, що замість визначеного законодавством витягу з нормативної грошової оцінки до документів на лот було долучено лист відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру Львівської області від 29.11.2018 № 18-13-0.29- 1360/113-18 про нормативно грошову оцінку ріллі у Львівській області станом на 01.10.2018 який було взято до уваги при проведенні розрахунків для укладення договору оренди земельної ділянки. Вказане спростовує твердження судів про те, що ТОВ "Рубін-Автоспец" не було обізнане про відсутність серед документації на спірний лот витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також свідчить про недобросовісність підприємства під час земельних торгів та при укладенні оспорюваного договору.

Прокурор акцентував увагу на тому, що Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово зазначав, що не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, а відтак визначення у договорі орендної плати за користування земельною ділянкою без проведення її нормативної грошової оцінки, є підставою для визнання такого договору оренди земельної ділянки недійсним (постанови від 19.02.2015 у справі № 916/1736/14, від 19.02.2015 у справі № 916/2772/14, від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16, від 20.03.2018 у справі № 914/544/17, від 10.10.2018 у справі № 663/2055/16-ц, від 18.06.2020 у справі № 236/2120/17, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 03.12.2020 у справі № 236/2122/17, від 30.06.2021 у справі № 917/1134/19).

При цьому висновки судів стосовно того, що виконавцем торгів - ПП "Фірма Сомгіз" не порушено вимог земельного законодавства України прокурор також вважає помилковими, вказуючи на те, що виконавець земельних торгів зобов`язаний був провести земельні торги лише після отримання усіх документів на лот, пересвідчившись у повноті отриманих документів та матеріалів, для подальшого проведення ним земельних торгів відповідно до норм чинного законодавства, а також умов договору від 30.11.2018 № 301118/01-0 на організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, укладеного між Лисиничівською сільською радою (організатор) та ПП "Фірма "СОМГІЗ" (виконавець) та рішення Лисиничівської сільської ради від 05.10.2018 № 32-835 про проведення торгів в порядку визначеному статтями 137-139 Земельного кодексу України.

3.1.3. Заявник касаційної скарги також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації не є належними способами захисту, оскільки не забезпечуватиме справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав та інтересів особи, в розумінні частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.

Разом з цим прокурор зазначає, що судами у справі встановлено наявність юридичних підстав, з якими закон в силу вимог статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України пов`язує недійсність правочину та є підставою для скасування наявного в ТОВ "Рубін-Автоспец" права оренди. Зокрема судами підтверджено, що проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на земельні ділянки комунальної власності без здійснення нормативної грошової оцінки цих ділянок суперечить вимогам статті 136 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статтям 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, втручання шляхом постановлення судового рішення про недійсність правочину та скасування права оренди буде відповідати критерію законності, а постановлення судового рішення про недійсність правочину і скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки буде виправданим з точки зору задоволення "суспільного інтересу".

Не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

З огляду на незаконність передачі спірної земельної ділянки в оренду та відсутність іншого механізму виправлення допущених порушень, задоволення позовної заяви прокуратури у даній справі становитиме пропорційне втручання у право ТОВ "Рубін-Автоспец" на володіння майном, забезпечуватиме дотримання рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами ТОВ "Рубін-Автоспец".

3.2. Львівська міська рада також не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, також подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неправильним застосуванням судами норм матеріального права та неврахуванням висновків Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах.

Підстави оскарження судових рішень у справі та доводи Львівської міської ради аналогічні доводам та підставам, викладеним прокурором у його касаційній скарзі.

3.3. У відзиві на касаційні скарги прокурора та Львівської міської ради ТОВ "Рубін-Автоспец", заперечуючи проти їх задоволення, вказує на правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених на підставі норм чинного законодавства та встановлених судами обставин справи, та необґрунтованості і недоведеності доводів прокурора з підстав, наведених у відзиві.

3.4. ПП "Фірма "Сомгіз" у відзиві на касаційні скарги прокурора та Львівської міської ради просить відмовити в їх задоволенні та залишити судові рішення без змін, вказуючи на правильності висновків судів стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог, обрання прокурором неефективного способу захисту та необґрунтованості доводів прокурора.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Лисиничівської сільради від 30.03.2018 № 26-656 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,63 га в урочищі "Свинна-2" в с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області для передачі в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з рішенням Лисиничівської сільради від 05.10.2018 № 32-835 зокрема затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6248 га (кадастровий номер земельної ділянки 4623683800:01:001:0325та здійснено реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку (пункти 1, 2). Включено земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону (пункти 3, 4). Затверджено стартовий розмір річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановити термін оренди 10 років (пункти 5, 6). Встановлено значення кроку земельних торгів у формі аукціону у розмірі 0,5% від стартового розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою (пункт 7). Вирішено провести торги в порядку, визначеному статтями 137-139 Земельного кодексу України.

20.09.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Лисиничівської сільради на земельну ділянку площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, що підтверджується витягом № 4607765222018.

30.11.2018 між Лисиничівською сільрадою та ПП "Фірма "Сомгіз" укладено договір № 301118/01-О на організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди терміном на 10 років земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, яка розташована в селі Лисиничі (в межах населеного пункту), відповідно до пункту 1.2 якого сторони погодили земельні торги провести не раніше 30 днів та не пізніше 90 днів після оприлюднення офіційної інформації про проведення торгів.

4.3. Суди установили, що 11.01.2019 відбулися спірні земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623683800:01:001:0325 (номер лоту 29427), що підтверджується протоколом № 37, зі змісту якого вбачається, що в торгах брали участь три учасники і переможцем торгів визнано учасника № 1 - ТОВ "Рубін-Автоспец".

11.01.2019 за результатами проведених земельних торгів між Лисиничівською сільрадою (орендодавець) та ТОВ "Рубін-Автоспец" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1, 6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, строком на 10 років з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Згідно з пунктами 5, 9, 12 оспорюваного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1791,31 грн. За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, у національній валюті України. Розмір річної орендної плати визначається за результатами торгів і становить 53006, 67 грн в рік та сплачується на поточний рахунок місцевого бюджету Лисиничівської сільради. Орендна плата за наступні роки оренди земельної ділянки перераховується орендарем щомісячно в розмірі 1/12 річної орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації у такі строки: 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (відповідно до Податкового кодексу України).

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар отримав у фактичне користування земельну ділянку площею 1, 6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325, що підтверджується актом приймання-передачі від 11.01.2019.

16.01.2019 ТОВ "Рубін-Автоспец" зареєструвало своє право оренди на земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою від 02.06.2022 № 301983155.

4.4. Суди також установили, що ухвалою Львівської міської ради від 04.11.2021 № 1572 "Про прийняття у комунальну власність та реєстрацію за Львівською міською радою права комунальної власності на об`єкти нерухомого майна територіальної громади Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що увійшла до складу Львівської міської територіальної громади" ухвалено зареєструвати Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради право комунальної власності на ряд об`єктів нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325.

07.12.2021 Львівська міська рада зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою № 301983155.

4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора до Львівської міської ради, ТОВ "Рубін-Автоспец", ПП "Фірма "Сомгіз" про визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 № 37, визнання недійсним оспорюваного договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації - права оренди спірної земельної.

4.6. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 № 37, з посиланням на правові висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, виходили з того, що оскаржувані земельні торги завершилися оформленням договору оренди землі від 11.01.2019 та реєстрацією ТОВ "Рубін-Автоспец" у Державному реєстрі права оренди на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що предметом оскарження може бути договір та право оренди, а не результати земельних торгів, оформлені протоколом від 11.01.2019 № 37, отже вимога про визнання недійсними результатів торгів судами визнана неефективною.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

4.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке:

"28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

29. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

30. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

31. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)) ".

4.9. Відповідно до частини 1 статті 135 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час проведення спірних земельних торгів) земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

У пункті 40 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 918/792/21 зазначено таке:

"40. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (див. пункт 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20)".

4.10. Отже, ураховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок судів про відмову у задоволенні позову прокурора в частині визнання недійсними результатів спірних земельних торгів, оформлених протоколом від 11.01.2019 № 37 через неефективність обраного прокурором способу захисту.

4.11. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про те, що виходячи з обставин цієї справи, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019 та скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "Рубін-Автоспец" на земельну ділянку площею 1,6248 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0325 теж не є належними способами захисту прав держави.

4.12. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначено таке:

"28. Об`єднана палата наголошує, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України)".

Крім того як зазначено у вказані постанові статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як вже зазначалося, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

4.13. Ураховуючи наведене та правові висновки Верховного Суду колегія суддів вважає, що у цьому випадку задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи наведене, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2022 у справі № 914/1262/22 слід залишити без змін, а касаційні скарги прокурора та Львівської міської ради, які є аналогічними за змістом - залишити без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржників.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2022 у справі № 914/1262/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак