Ухвала

від 20.09.2023 по справі 530/1398/23

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1398/23

Номер провадження 2-з/530/10/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., розглянувши в порядку письмового провадження заяву заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області Є.Коваля про забезпечення позову по цивільній справі за позовом

заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області Є.Коваля, місце знаходження: смт.Диканська, вул.Незалежності, 54, Полтавської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження: м.Полтава, вул.Уютна, 23, Полтавської області до ОСОБА_1 , місце проживання: про конфіскацію земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 530/1398/23 за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області Є.Коваля, місце знаходження: смт.Диканська, вул.Незалежності, 54, Полтавської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження: м.Полтава, вул.Уютна, 23, Полтавської області до ОСОБА_1 , місце проживання: про конфіскацію земельної ділянки.

Від заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області Є.Коваля надійшла заява про забезпечення вказаного позову. У заяві про забезпечення позову просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5321381000:00:019:0057, площею 3,4292 та, розташованої на території Зіньківської територіальної громади Полтавського району. та заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної йому на праві приватної власності 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5321381000:00:019:0057.

Зачитавши заяву позивача, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Частиною 2ст.149 ЦПК Українитакож передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів заяви, предметом розгляду в цивільній справі є скасування запису про державну реєстрацію договорів оренди землі.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1ст.150 ЦПК Українипозов, крім іншого, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 4 статті 56 ЦПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 80 Кодексу ( 435-15 ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Види юридичних осіб визначено статтею 81 Кодексу ( 435-15 ), відповідно до якої юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права

створюється на підставі установчих документів відповідно до статті

87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб

публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок участі юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах передбачено статтею 82 Кодексу ( 435-15 ), згідно з якою на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено

законом.

Що згідно з частиною четвертою статті 87 Кодексу ( 435-15 ) юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

При цьому, в статті 89 цього Кодексу ( 435-15 ) зазначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального знайомлення.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Закон України про утворення юридичних осіб публічного права відсутній.

Стаття 8 Господарського Кодексу України містить норму, відповідно до якої держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Дана норма є імперативною, що потрібно сприймати як заборону, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть бути суб`єктами господарювання.

Суд бере до уваги, що відповідно до Витягу з ЄДР Дата заснування Полтавської обласної прокуратури 14.11.2005; Директор Гладій Євген Васильович; Стан Зареєстровано; Код ЄДРПОУ

02910060; Статутний капітал 0 грн.; Основний вид діяльності 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя; Керівники Гладій Євген Васильович Керівник; Керівники з обмеженнями Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи; ОСОБА_2 Підписант; Власники ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ПРОКУРАТУРУ» ВІД 05.11.1991 ЗА №1790-ХІІ .

Диканська окружна прокуратура:

Місцерозташування: Полтавська область; Юридична адреса органу прокуратури: 38500, смт. Диканька, вулиця Незалежності, 64а ;Керівник прокуратури: Рябовол Олександр Олександрович

Офіційний сайт прокуратури: https://pol.gp.gov.ua/; ЄДРПОУ код відсутній;, підпорядкована обласній прокуратурі; Територіальна юрисдикція прокуратури: Полтавський район у межах: Великорублівської сільської територіальної громади, Диканської селищної територіальної громади, Зіньківської міської територіальної громади, Котелевської селищної територіальної громади, Опішнянської селищної територіальної громади, Скороходівської селищної територіальної громади, Чутівської селищної територіальної громади.

Відповідно до частини 3 статті 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Подана заява про забезпечення позову підписана заступником керівника Диканської окружної прокуратури Є.Ковалем.

Відповідно до ч. 1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст.150ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути спів мірними із заявленими позивачами вимогами.

Відповідно до статті 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 4,5,6Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»- розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи - не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги - інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особам, які беруть участь у справі - має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи Заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співвмірними із заявленими позовними вимогами.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободта Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно достатті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставіЗакону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 р.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши письмові матеріали на обґрунтування позовних вимог і заяви про забезпечення позову зокрема суд встановив, що такі не містять жодних доказів, того, що відмова у забезпеченні позовуможеускладнити ефективний захист або поновлення охоронюваних законом прав або інтересів позивача.

В даному випадку суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до переконання, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149, 151,153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області Є.Коваля про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5321381000:00:019:0057, площею 3,4292 та, розташованої на території Зіньківської територіальної громади Полтавського району. та заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної йому на праві приватної власності 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 5321381000:00:019:0057 - відмовити.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена на протязі п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко