Рішення

від 21.09.2023 по справі 550/657/23

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/657/23

Провадження № 2/550/159/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Хоменка Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання Лисенко Р.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 10000 доларів США (десять тисяч доларів США), 3% річних від простроченої суми 185 доларів США (сто вісімдесят п`ять доларів США), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3723 грн. 63 коп. (три тисячі сімсот двадцять три гривні шістдесят три копійки) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

Позов обґрунтований тим, що 13 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Новицькою Оксаною Валеріївною та зареєстровано в реєстрі за № 2497. Згідно вказаного Договору ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 270000 грн. та зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів до 13.10.2022 року. В цей же день, 13.10.2021 року ОСОБА_2 була надана розписка ОСОБА_1 про те, що згідно з Договором позики від 13.10.2021 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 суму 10000 $ (десять тисяч доларів США), по курсу долара на 13.10.2021 року 10000 доларів США становило 270000 грн., саме ця сума вказана у Договорі та зобов`язується повернути борг саме у доларах США. Враховуючи, що Договір позики від 13.10.2021 року сторонами не скасовано, позивач вважає, що розписка від 13.10.2021 року є додатком до цього договору, який встановлює валюту, в якій має бути виконано зобов`язання. На даний час зобов`язання щодо повернення коштів, згідно Договору позики від 13.10.2021 року відповідачем не виконано, а тому позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

01 червня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового розгляду.

09 червня 2023 року суддею винесено ухвалу про забезпечення позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник позивача адвокат Плескач Г.А. надала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, долучила оригінал Договору позики від 13.10.2021 року та оригінал розписки від 13.10.2021 для огляду судом, які після їх огляду судом буде повернуто представнику.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.3ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання позову відповідачем не порушує прав та законних інтересів інших осіб.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступних висновків.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

13 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Новицькою Оксаною Валеріївною та зареєстровано в реєстрі за № 2497. Згідно вказаного Договору ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 270000 грн. та зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів до 13.10.2022 року (а.с.8).

13.10.2021 року ОСОБА_2 була надана розписка ОСОБА_1 про те, що згідно з Договором позики від 13.10.2021 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 суму 10000 $ (десять тисяч доларів США), по курсу долара на 13.10.2021 року 10000 доларів США становило 270000 грн., саме ця сума вказана у Договорі та зобов`язується повернути борг саме у доларах США (а.с.9).

Враховуючи, що Договір позики від 13.10.2021 року сторонами не скасовано, позивач вважає, що розписка від 13.10.2021 року є додатком до цього договору, який встановлює валюту, в якій має бути виконано зобов`язання.

Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено договір позики. Згідно умов укладеного договору грошові кошти відповідач ОСОБА_2 , зобов`язався повернути 13.10.2022 року.

Факт написання відповідачем власноручної розписки, копія якої знаходиться у матеріалах справи, а оригінал надано для огляду судом є підтвердженням отримання відповідачем грошової суми, вказаної в розписці та за умовами ст. 545 ЦК України вказує на відсутність виконання грошового зобов`язання відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, як позикодавець, який згідно Договору позики від 13.10.2021 року позичив відповідачу 270000 грн. (двісті сімдесят тисяч гривень), та згідно розписки, яка є додатком до вказаного договору відповідач взяв у борг у ОСОБА_1 суму 10000 $ (десять тисяч доларів США) по курсу долара на 13.10.2021 року 10000 доларів США становило 270000 грн., та зобов`язується повернути борг саме у доларах США.

Договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргову розписку чи договори позики, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, факт укладення між сторонами 13.10.2021 року договору позики підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, а тому суд вважає доведеним факт існування боргового зобов`язання відповідача перед позивачем, невиконаного в строк належним чином.

Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу № 6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду України у справі №6-2129цс16 від 16.10.2016 року, ч.1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Юридична природа позики (передання майна у власність) зумовлює характеристику предмету цього виду договору. Предметом позики можуть бути не тільки звичні нам грошові кошти, а й будь-які речі, визначені родовими ознаками, тобто такі, що не мають індивідуальних характеристик.

У всіх випадках надання позики позичальник зобов`язаний повернути таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, яку ним було отримано від позикодавця.

Доказів того, що борг повернуто відповідачем суду не надано, не спростовано це і відповідачем, отже сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку, що грошові кошти позивачу повернуті так і не були, відповідач умови договору не виконав, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 10185 (десять тисяч сто вісімдесят п`ять) доларів США,

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України необхідною умовою розподілу витрат на адвоката є надання доказів, які підтверджують їх здійснення.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 15000 грн. витрат на правову допомогу.

Крім того, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03 жовтня 2019 року стосовно того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а отже стягненню з відповідача підлягають судові витрати на правову допомогу у сумі 15000 гривень, що підтверджується договором №12/05 про надання правової допомоги від 12.05.2023 року та актом виконаних робіт (наданих послуг) від 21.09.2023 року, згідно якого адвокатом Плескач Г.А. були виконані роботи (надані послуги) відповідно до Договору про надання правової допомоги №12/05 від 12.05.2023 року на суму 15000 гривень.

Крім того, у відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 3723,63 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 13 жовтня 2021 року у розмірі 10000 доларів США (десять тисяч доларів США), 3% річних від простроченої суми 185 доларів США (сто вісімдесят п`ять доларів США), а всього 10185 (десять тисяч сто вісімдесят п`ять) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати протягом 2 днів з дня його складення у повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: Полтавська область, Полтавський район, с. Коханівка, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Д.Є. Хоменко