Ухвала

від 15.08.2023 по справі 761/27367/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27367/23

Провадження № 1-кс/761/17786/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102100000173, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України,

установив:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102100000173, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 01.08.2023 слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчими слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000173 від 23.09.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор зазначає про таке.

Встановлено, що група невстановлених осіб на території міста Києва створила злочину схему щодо сприяння третім особам набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використанні для реєстрації право власності за собою на самочинно побудовані будівлі на самоправно зайнятих земельних ділянках та подальшого протиправного набуття ними права на отримання у власність чи оренду земельних ділянок на яких знаходяться самочинно збудовані об`єкти нерухомості.

У подальшомуна підставіухвали слідчогосудді Шевченківськогорайонного судум.Києва протимчасовий доступдо документівбуло вилучено інформацію в ДП «НАІС» про всі реєстраційні дії із вказанням реєстраційних номерів об`єктів нерухомого майна та номерів записів про право власності, перегляд інформації, формування витягів, інформації та довідок, внесення змін, тощо проведені в Державному реєстрі речових прав здійснені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у період з 01.01.2020 по 01.11.2022, а також інформацію про ІР-адреси, з яких здійснювався доступ користувача при проведенні таких дій, в ДП «Національні інформаційні системи».

У ході аналізу отриманої інформації під час подальшого розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 у змові з невстановленими слідством особами було посвідчено ряд договорів купівлі-продажу стосовно реєстрації та відчуження об`єктів нерухомості в м. Києві на підставі завідомо підробних офіційних документів на підставі яких група невстановлених осіб заволоділа рядом об`єктів нерухомості та земельних ділянок.

Так, група невстановлених осіб, використовуючи підконтрольне їм Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідас Солюшен» код ЄРДПОУ 41959000, знаючи про наявність так званої будівельної амністії, а саме щодо можливості проведення державними реєстраторами (нотаріусами) реєстраційних дій на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 р., на підставі спрощеного пакету документів, до переліку якого не входять документи щодо підтвердження ведення об`єкта будівництва в експлуатацію, вирішила використати вказану норму законну на свою користь з метою особистого збагачення.

Таким чином, з метою приховання допущених порушень будівельного, земельного законодавства та готування до вчинення ними подальших шахрайських дій невстановлені особи розмістили на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 нежитлову будівлю загальною площею 6438,2 кв.м.

Право власності на вказану будівлю було зареєстровано за ОСОБА_5 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» м. Київ ОСОБА_6 . При цьому підставою для проведення державної реєстрації став договір купівлі-продажу нежитлових приміщень серія та номер .

У подальшому, невстановлені особи метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на незаконно оформлені будівлі за ними, виготовили підроблену технічну документацію та довідки про результати проведення інвентаризації об`єкті нерухомості до яких внесли неправдиві відомості щодо власника будівель, часу їх побудови та їх площі та звернулись до реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» м. Київ ОСОБА_7 , яка у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, здійснила реєстраційні дії щодо вказаної нежитлової будівлі, змінивши назву вулиці з вул. Товарна, 1 на бульвар Дружби народів 16/1.

Як наслідок, отримавши вищевказану завідомо підроблену технічну документацію та договори купівлі-продажу, невстановлені особи використовуючи підконтрольне їм ТОВ«Мідас Солюшен» код ЄРДПОУ 41959000 зареєстрували право власності на вказану будівлю за собою та звертаються до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , з метою проведення подальшої державної реєстрації право власності за вказаним ТОВ.

У подальшому 10.01.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , здійснила реєстраційні дії щодо поділу вказаної нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 16/1.

Як наслідок, невстановлені особи на підставі підроблених документів протиправно отримали у власність нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 16/1, самоправно зайняли ділянку на якій вона знаходяться та шахрайським шляхом отримали першочергове право на отримання земельних ділянок в оренду від територіального громади.

У ході досудового розслідування було здійснено виклик для допиту у якості свідка директора ТОВ «Мідас Солюшен» ОСОБА_8 , який повідомив, що знаходиться за кордоном. Також було встановлено, що попереднім директором та власником ТОВ «Мідас Солюшен» був громадянин Російської Федерації ОСОБА_9 , було здійснено його виклик для допиту у якості свідка, який повідомив, що знаходиться за кордоном.

Також було здійснено виклик для допиту у якості свідка попереднього власника приміщення ОСОБА_5 . Вказаний громадянин на допит не з`явився.

Під час розслідування було надано запит до Державного архіву м. Києва з метою встановлення інформації щодо нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 (Товарна 1 літера 1 н), а саме чи переданий до Державного архіву м. Києва архів товарної біржі «Десятинна», чи наявний в архіві біржі «Десятинна» договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_2 від 15 квітня 1998 року № 2905-Б/937. Від архіву отримано відповідь отримано відповідь згідно якої встановлено, що архів вказаної біржі зданий і в ньому договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_2 від 15 квітня 1998 року № 2905-Б/937 відсутній. З вказаним номером наявний договір від 14.04.1998 щодо продажу квартири за іншою адресою.

Під час розслідування було надано запит до Київського державного нотаріального архіву з метою встановлення інформації щодо нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 (Товарна 1 літера 1 н), а саме Чи переданий був на зберігання свій архів приватним нотаріусом КМНО Оліферовським ОСОБА_10 , чи посвідчувався вказаним нотаріусом договір купівлі- продажу нежитлових приміщень від 02.08.2002 реєстровий номер 4874, чи був предметом відчуження вказаного договору нежитлові приміщення громадського (виробничого) будинку по вул. Товарній, 1 літ. 1Н (один Н), чи були сторонами вказаного договору ТОВ «Південь-Експертсервіс» та ОСОБА_5 . Згідно отриманої відповіді встановлено, що вказаний договір нотаріусом не посвідчувався. Предметом його є інший об`єкт нерухомості і має інших сторін і таким чином є підробним.

Прокурор зазначає, що 25.07.2023 постановою слідчого, в порядку ст. 98 КПК України, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у власності «Мідас Солюшен» код ЄРДПОУ 41959000, визнано в якості речового доказу по кримінальному провадженню так як вони є матеріальними об`єктами, які містять сліди кримінального правопорушення, а також отримані у власність внаслідок вчинення протиправних дій.

А тому, з метою збереження речового доказу, а також недопущення реалізації житлового будинку на користь третіх осіб, прокурор просить накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний об`єкт нерухомого майна № 1632180080000.

У судове засідання прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на електронну адресу суду надійшов лист від прокурора ОСОБА_11 про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, в якому зазначив, що клопотання підтримує.

Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів частини 2 статті 172 КПК України.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши доводи щодо підстав накладення арешту на майно, копії матеріалів кримінального провадження, надані в обґрунтування доводів клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000173 від 23.09.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_12 від 25.07.2023 у вказаному кримінальному провадженні майно на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для забезпечення збереження речових доказів та запобігання вчиненню дій щодо відчуження зазначеного майна.

Слідчий суддя також приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 25.07.2023, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 2, 7, 131, 132, 170-173, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102100000173, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42022102100000173, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2022, на нежитлову будівлю за адресою: місто Київ, бул. Дружби народів, 16/1, реєстраційний об`єкт нерухомого майна № 1632180080000, які перебувають у власності «Мідас Солюшен» код ЄРДПОУ 41959000 із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_13