Ухвала

від 21.09.2023 по справі 380/20465/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/20465/23

У Х В А Л А

з питань відводу

21 вересня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лунь З.І. в адміністративній справі №380/20465/23 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Управління ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1), Управління ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1), Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради (місцезнаходження: 79495, м.Винники, вул.Галицька, 20), Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради щодо невиконання рішень Національних судів, рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України», невиплати середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, несплати податків за період з 26.04.2005 року по даний час до Пенсійного фонду України у Львівській області, невідновлення трудової книжки, яка б відповідала вимогам п. 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 №58 з повним стажем роботи з 1983 року по даний час без записів незаконних розпоряджень, які визнані судами, як нікчемні, а саме розпорядження від 26.04.2005 року, 03.11.2016 року, 05.12.2016 року, 24.04.2017 року, 23.11.2020 року №190к, дії Львівської міської ради про ліквідацію та реорганізацію посади заступника мера з соціально-економічних питань за №349 від 14.05.2021 року до 30.07.2021 року без виконання рішення ЄСЛП від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України» та рішень Національних судів;

-визнати протиправними дії Управління ДВС Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, які не забезпечили виконання рішень Національних судів, які наклали штрафи, не подали до правоохоронних органів за невиплату середньомісячної заробітної плати згідно рішенням ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України», рішень Національних судів №2а-1041/08, №813/719/16, N2813/5929/15, №463/6946/22, не наклали арешт на майно відповідачів-по справі за довготривалу невиплату середньомісячної заробітної плати за весь період вимушеного прогулу, а також не наклали штраф на «дублікат» від 19.07.2019 року серія АН №2768538, яка не відповідає вимогам п. 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 №258;

-зобов`язати Львівську міську раду, Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради нарахувати та сплатити з індексацією, компенсацією, коригуванням боргу, за ранг, категорію, стаж роботи, премії, тощо за весь період вимушеного прогулу з 26.04.2005 року по даний час або по день винесення судом остаточного рішення, зі сплатою податків із нарахованої суми до пенсійного фонду України у Львівській області за весь період;

-зобов`язати Львівську міську раду, Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради нарахувати та сплатити кошти за невикористані відпустки 360 днів з індексацією, компенсацією, коригуванням боргу згідно ст.1, абз.4 ч.І ст.12, ч.І ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР;

-зобов`язати Львівську міську раду, Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради відновити нову трудову книжку, яка б відповідала п. 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, без незаконних розпоряджень від 26.04.2005 року, 03.11.2016 року, 05.12.2016 року, 24.04.2017 року, 23.11.2020 року №190к, винесених посадовими особами;

-зобов`язати Львівську міську раду, Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради відновити посаду заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань та скасувати розпорядження Львівської міської ради за N2349 від 14.05.2021 року до 30.07.2021 року про ліквідацію посади заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань;

-стягнути моральну шкоду сумарно зі всіх відповідачів по справі в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.

Ухвалою від 05.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

15.09.2023 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про відвід судді Лунь З.І від розгляду адміністративної справи №380/20465/23, яка мотивована тим, що суддя Лунь З.І. не може розглядати повторно дану справу, оскільки справу з аналогічними відповідачами по справі про відпустки, а також здійснення стягнення середньомісячної заробітної плати з індексацією, компенсацією, коригування боргу, за ранг, категорію, стаж роботи розглядалися нею (справа №463/6946/22) і рішення якої було скасовано апеляційним судом по цій справі. Крім того, по цій же справі, цією суддею позивачу було відмовлено у здійсненні судового наказу. На думку позивача, відмовляючи в задоволенні її позовних вимог по справі №463/6946/22 суддя Лунь З.І. порушила принцип змагальності сторін, ст. 8 КАСУ, ст. 19, 55, 129, 129-1 Конституції України, а також п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції з прав людини. Також суддя позбавляє позивача та пенсійний фонд України правильно розрахувати її пенсію по інвалідності 2 групи кардіологічних захворювань. Власне через неправильне нарахування та зменшення її заробітної плати пенсійний фонд недоотримає всіх правильно нарахованих внесків для правильності нарахування пенсії по інвалідності. Тому вважає, що суддя Лунь 3.І. не поважає рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 «Яворовенко та інші проти України», так як ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання, або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому рішенні (рішення у справах Piesac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в рішенні ЄСПЛ у справі Le Compte, Van Leuven і De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім. На підставі зазначеного вважає, що ця суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу, так як її діяння викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості. Позивач категорично заперечує проти розгляду справи по суті суддею Лунь З.І., яка, на її думку, стала на бік відповідачів по справі, і яка наносить своїми рішеннями велику моральну та матеріальну шкоду.

Ухвалою від 18.09.2023 суддя Лунь З.І. визнала вказану заяву необґрунтованою та передала її для вирішення питання про відвід до автоматизованого розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 визначено суддю для розгляду заяви про відвід судді - Чаплик І.Д.

Проаналізувавши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лунь З.І. та матеріали адміністративної справи №380/20465/23, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з частиною 1 якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС України.

Частиною четвертою статті 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною третьою статті 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (ухвала Верховного Суду від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що існує дуже тісний взаємозв`язок між гарантіями «незалежного та неупередженого» суду та правом на «суд, встановлений законом». Хоча кожен із них слугує конкретним цілям у ролі окремих гарантій справедливого судового розгляду, Суд вбачає взаємну рису в інституційних вимогах пункту 1 статті 6, оскільки вони керуються метою дотримання основоположних принципів верховенства права та розподілу влади. Суд зазначає, що в основі кожної з цих вимог лежить необхідність підтримувати довіру суспільства до судової системи й гарантувати її незалежність від інших гілок влади (рішення у справі «Гудмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії» (Gudmundur Andri Asdradsson v. Iceland) від 1 грудня 2020 року, заява № 26374/18; рішення у справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) від 9 лютого 2021 року, заява № 15227/19).

Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у справі «Гаушільдт проти Данії» («Hauschildt v. Denmark», заява №10486/83) зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №908/137/18.

Проаналізувавши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лунь З.І. суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо можливої упередженості судді зводяться до незгоди з рішенням вказаної судді від 28.02.2023 у справі №463/6946/22, що згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу судді.

Так, у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» вказано, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

За таких умов суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність об`єктивних підстав для відводу судді Лунь З.І., які передбачені статтями 36-37 КАС України.

Частинами 8, 11, 12 статті 40 КАС України визначено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

З урахуванням викладеного, заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Лунь З.І. не відповідає вимогам ст. 39 КАС України, не є обґрунтованою та мотивованою, тому у її задоволенні належить відмовити.

Керуючись статтями 36-40, 248, 256, 294 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Лунь З.І. у справі №380/20465/23 - відмовити.

Адміністративну справу №380/20465/23 разом з усіма матеріалами повернути судді Лунь З.І. для продовження розгляду справи по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Чаплик І.Д.