Рішення

від 21.09.2023 по справі 520/18831/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 вересня 2023 року № 520/18831/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР КАПС" про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР КАПС" (вул. Золочівська, буд. 4, оф. 2, м. Харків, Харківська обл., 61177, код ЄДРПОУ З8772179) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків, 61022, код СДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р ІBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 23569,49 (двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять грн. 49 коп.).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Позивачем 10.04.2023 року у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 38 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) 2 особи. Представником позивача вказано, що відповідач не виконав нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2022 року. Приписами ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції. Відповідачу за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в сумі 22336,46 грн. Також, позивачем було нараховано суму пені у розмірі 1233,03 грн., яка підлягає сплаті.

Ухвалою суду від 20.07.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства та порушень вказаних в позовній заяві не вчиняв. Також, представником відповідача вказано, що на підприємстві відповідача у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року середньооблікова кількість штатних працівників становила 40 осіб, серед них працюючих осіб з інвалідністю 3 особи, про що позивача було належним чином повідомлено письмово 25.05.2023 року з наданням копій відповідних документів, а саме: наказів про прийняття, ІНН працівників, довідок до акту огляду МСЕК, трудових книжок. Представником відповідача зазначено, що оскільки дві особи з інвалідністю працюють на підприємстві відповідача на основному місці роботи, а одна за сумісництвом, відповідачем було повністю виконано вимоги ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні. Також, представником відповідача наголошено на помилковості розрахунку штрафної санкції та відсутності підстав для нарахування пені. З огляду на зазначене відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд зазначає, що з огляду на обставини належності відповідно до положень ст. ст. 171, 257 КАС України даної справи до справ незначної складності, останню належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно зі ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 3 ст. 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013).

Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 №827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520.

Відповідно до пункту 1.4 (Розділ І Порядку) форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Згідно з пунктом 1.5. (Розділ І Порядку) форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Судом встановлено, що на підприємстві у спірний період середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 40 штатних працівники, а отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, становить 3 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 2 осіб.

З матеріалів справи вбачається, що у 2022 році у відповідача працювали 2 особи з інвалідністю на основному місці та 1 особа з інвалідністю за сумісництвом, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Крім того, матеріали справи містять лист Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 18.08.2023 року №17.03-5515 Щодо надання інформації, зі змісту якого вбачається, що протягом 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР КАПС" не надавало Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) формою 3-ПН (з позначкою «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Також, вказано, що за цей період до відповідача не було працевлаштовано жодної людини з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості; відмов з боку підприємства у працевлаштуванні людей з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості не було. Протягом 2022 року на обліку у Харківській філії Харківського обласного центру зайнятості перебувало 1068 осіб з інвалідністю, які звернулись за сприянням у працевлаштуванні, з них в ХМЦЗ перебувало 905 осіб з інвалідністю.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або останні самостійно звертались. Під час розгляду справи судом не встановлено та позивачем не доведено наявності доказів безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Згідно ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, у зв`язку із виконанням відповідачем передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, шляхом подання звітів за формою № 3-ПН Про наявність вакансій, суд дійшов висновку про виконання підприємством вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та як наслідок, безпідставності заявлених позовних вимог про стягнення суми адміністративного господарських санкцій та пені.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Також, представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить суд стягнути з позивача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь відповідача понесені та документально підтверджені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, приписами ч.ч.3 та 5 ст. 143 КАС України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Зі змісту поданого представником відповідача до суду клопотання вбачається, що відповідачем було понесено витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Водночас, на підтвердження витрат на правничу допомогу до суду надано копію договору про надання правової допомоги №070823 від 07.08.2023 року, укладеного між відповідачем та Адвокатським бюро «Дмитра Циплінського», рахунку №000974 від 09.08.2023 року та платіжної інструкції в національній валюті від 09.08.2023 року №211.

Зі змісту поданих до суду доказів встановлено, що сума витрат на правничу допомогу становить 7000,00 грн. та складається з надання послуг щодо: роботи, пов`язані з правовою допомогою: одержання через Електронний суд копії позовної заяви із додатками, їх друк, вивчення та пошук актуальної судової практики із аналогічних спорів 2 години - ставка 1000,00 грн. 2000,00 грн.; роботи, пов`язані з правовою допомогою: одержання від клієнта документів, необхідних для формування правової позиції, їх друк та вивчення, складення та подача відзиву на позовну заяву 4,50 години ставка 1000,00 грн. 4500,00 грн.; складання документів: заява про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем (витрати на правову допомогу) 0,50 години ставка 1000,00 грн. 500,00 грн.

Отже, надаючи оцінку поданому представником відповідача до суду клопотанню, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що в рамках надання правової (правничої) допомоги адвокатом було надано відповідачу правову (правничу) допомогу, а саме: роботи, пов`язані з одержанням через Електронний суд копії позовної заяви із додатками, їх друк, вивчення та пошук актуальної судової практики із аналогічних спорів; роботи, пов`язані з правовою допомогою: одержання від клієнта документів, необхідних для формування правової позиції, їх друк та вивчення, складення та подача відзиву на позовну заяву; складання документів: заява про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем (витрати на правову допомогу).

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

Суд зазначає, що враховуючи вищевикладене з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, а також оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума, заявлена відповідачем щодо сплати професійної правничої допомоги є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена відповідачем до відшкодування сума у розмірі 7000,00 грн. є необґрунтованою, а отже суд вважає, що остання частково підлягає стягненню на користь позивача, а саме у розмірі 3000,00 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР КАПС" про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, 61022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР КАПС" (вул. Золочівська, буд. 4, оф. 2, м. Харків, Харківська обл., 61177) про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені - відмовити.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР КАПС" про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПЕР КАПС" (вул. Золочівська, буд. 4, оф. 2, м. Харків, Харківська обл., 61177, код ЄДРПОУ 38772179) суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14070760).

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.