Рішення

від 21.09.2023 по справі 600/2893/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/2893/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, в інтересах якої звернувся адвокат Шалар Іон Васильович до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування приписів, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №315-ДК/0151Пр/03/01-21 від 27.04.2021;

визнати протиправними та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №316-ДК/0149Пр/03/01-21 від 27.04.2021;

визнати протиправними та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №318-ДК/0146Пр/03/01-21 від 27.04.2021;

визнати протиправними та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №320-ДК/0150Пр/03/01-21 від 27.04.2021;

визнати протиправними та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №321-ДК/0147Пр/03/01-21 від 27.04.2021;

визнати протиправними та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №330-ДК/0148Пр/03/01-21 від 27.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею №А-000003 виданого 10.02.1993 Чернівецькою міською Радою, позивачу надано у постійне користування 2187,5 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у постійне користування для науково-дослідної і виробничої діяльності

27.04.2021 державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області Іванюком В.С. та Стажирою М.Т. в.о. директору Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Томашу Л.В. винесено приписи №315-ДК/0151Пр/03/01-21, №316-ДК/0149Пр/03/01-21, №318-ДК/0146Пр/03/01-21, №320-ДК/0150Пр/03/01-21, №321-ДК/0147Пр/03/01-21, №330-ДК/0148Пр/03/01-21 про зобов`язання у 30-денний термін вжити заходів для усунення порушення земельного законодавства.

Позивач зазначив, що землекористувачі земель категорії "землі сільськогосподарського призначення" зобов`язані їх використовувати виключно в межах цільового призначення, види якого визначені розробленою Класифікацією, а за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням такі землекористувачі можуть нести встановлену законодавством відповідальність. При цьому землі сільськогосподарського призначення надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, КВЦПЗ яких 01.09 та 01.10 відповідно (розділ ІІ Класифікації).

Позивач як науково-дослідна установа, якій на праві постійного користування надано землі за категорією "землі сільськогосподарського призначення" повинен використовувати їх за таким цільовим призначенням земель сільськогосподарського призначення як "для дослідних і навчальних цілей" (КВЦПЗ 01.09).

В Актах перевірки, на підставі яких було прийняті оскаржувані приписи, не наведено обставин та, відповідно, доказів, на підставі яких державні інспектори дійшли висновків про те, що земельні ділянки використовуються позивачем саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім цього, з актів обстеження земельних ділянок, актів перевірки та оскаржуваних приписів вбачається, що до висновку про нецільове використання позивачем земельних ділянок відповідач дійшов лише з огляду на встановлення в результаті обстеження земельних ділянок факту їх засіяння ріпаком та озимою пшеницею.

Між тим, згідно пункту 9 Статуту позивача одними з основних напрямків і видів його діяльності є рослинництво та насінництво зернових, зернобобових, кормових та інших сільськогосподарських культур.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача у розділі "види діяльності" вказано КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Отже, засіяння земельних ділянок, щодо яких здійснювалась перевірка, ріпаком та озимою пшеницею не суперечить видам діяльності позивача, визначеними його Статутом та відображеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, вказана обставина (засіяння земельних ділянок ріпаком та озимою пшеницею) сама по собі не є безумовним свідченням використання позивачем земельних ділянок не за їх цільовим призначенням.

Крім цього, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оскаржувані приписи є індивідуальними актами, що породжують правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата (позивача). Тому заходи, вказані у приписах, що спрямовані на усунення порушень вимог закону, мають бути чітко сформульовані, конкретизовані та передбачати реальну можливість усунення виявлених порушень. При цьому "законність" припису передбачає його обґрунтованість.

В оскаржуваних приписах зазначено про суть виявленого за результатом проведеної перевірки порушення. Однак в них не міститься визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення порушення. Відповідач не вказав, які саме дії повинен вчинити позивач для усунення встановлених перевіркою порушень вимог законодавства.

Аналіз змісту оскаржуваних приписів свідчить про те, що вони є неконкретними й незрозумілими для виконання, оскільки не містять чітко визначених заходів щодо усунення порушень, які мали місце на думку відповідача.

Окрім того, позивач звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 призначений виконуючим обов`язки директора Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на підставі наказу №165-К від 20.04.2021.

Разом з тим, у приписах прослідковується те, що вказані площі розорені та засіяні ріпаком, тобто ці діяння мали місце задовго до призначення ОСОБА_1 на посаду, а не в період між призначенням його на посаду і винесенням приписів (з 20.04.2021 по 27.04.2021).

Крім того, землі не оброблялися підприємством, а були оброблені поки що невстановленою особою, яка самовільно зайняла вказані земельні ділянки, про що було надіслано в Чернівецьку обласну прокуратуру заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у постійному користуванні Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності

Вважає, що встановлення факту розораності та засівання земельних ділянок, які були об`єктом проведення перевірки та відносяться до пасовищ, сільськогосподарськими культурами є достатнім для підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, оскільки, на вказаних земельних ділянках не може бути жодних посівів.

Зазначене підтверджується відомостями ДЗК, відображеними у поземельних книгах, які дають змогу однозначно стверджувати, що земельні ділянки, які були об`єктом проведення перевірки, відносяться до пасовищ.

Ухвалою суду від 07.07.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Буковинська державна сільськогосподарська дослідної станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729868), зареєстрована як юридична особа 30.04.1996 за адресою місцезнаходження вул. Крижанівська, 21А, м. Чернівці, Чернівецька область. Організаційно-правова форма державна організація. Керівник Томаш Леонід Васильович (а.с. 22 т. 1).

Позивач діє на підставі Статуту затвердженого 22.01.2020 Президентом Національної академії аграрних наук України (а.с. 58-67 т.1).

27.04.2021 державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель, проведено перевірку Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України з питань законності використання земельної ділянки на території Вашківецької міської ради Вижницького району за кадастровими номерами: 7320510400:01:001:0146, 7320585300:02:001:0004, 7320583000:05:001:0024, 7320585300:02:001:0006, 7320583000:05:001:0022.

За результатами проведеної перевірки складено акт №318-ДК/0329АП/09/01-21 від 27.04.2021, яким зафіксовано факт використання Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України земельної ділянки за кадастровим номером 7320510400:01:001:0146 не за цільовим призначенням, оскільки остання на час здійснення перевірки розорана та засіяна с/г культурами (ріпаком), проте відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру, згідно яких земельна ділянка за кадастровим номером 7320510400:01:001:0146 належить до сільськогосподарських угідь пасовище і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України використовуватися їх власниками або користувачами виключено в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч. 5 ст. 20 ЗК України, ч. 2 ст. 23 ЗК України та ст. 96 ЗК України за що, відповідно до статті 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 8-9 т. 1).

Відповідно до Поземельної книги від 18.10.2013 земельна ділянка за кадастровим номером 7320510400:01:001:0146, площею 31,3864 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, належить на праві постійного користування Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с. 215-250, т.1).

Під час проведення перевірки посадовою особою ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області складено акт обстеження земельної ділянки №318-ДК/98/АО/10/01/-21 від 27.04.2021, яким також зафіксовано обставини правопорушення (а.с. 35-36 т. 1).

На підставі акту перевірки №318-ДК/0329АП/09/01-21 від 27.04.2021 відповідачем винесено припис №318-ДК/0146Пр/03/01-21 у кому вказано, що Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування належить земельна ділянка державної власності для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 7320510400:01:001:0146 площею 31,3864 га, що знаходиться на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, та яка використовується не за цільовим призначенням, оскільки на час здійснення перевірки вона розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами (ріпаком), проте відповідно до ст. 23 ЗК України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних Державного земельного кадастру, згідно яких дана земельна ділянка належить до сільськогосподарських угідь - пасовище і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України використовуватися їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст. ст. 31, 33-37 ЗК України. Також, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою у встановленому законодавством порядку. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч.5 ст. 20, ч. 2 ст. 23, ст. 96 ЗК України, за що, відповідно до ст. 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 46-47 т. 1).

Також, за результатами проведеної перевірки складено акт №330-ДК/0330АП/09/01-21 від 27.04.2021, яким зафіксовано факт використання Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України земельної ділянки за кадастровим номером 7320583000:05:001:0022 не за цільовим призначенням, оскільки остання на час здійснення перевірки розорана та засіяна с/г культурами (ріпаком), проте відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру, згідно яких земельна ділянка за кадастровим номером 7320583000:05:001:0022 належить до сільськогосподарських угідь багаторічні насадження і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України використовуватися їх власниками або користувачами виключено в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч. 5 ст. 20 ЗК України, ч. 2 ст. 23 ЗК України та ст. 96 ЗК України за що, відповідно до статті 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 20-21 т. 1).

Відповідно до Поземельної книги від 18.10.2013 земельна ділянка за кадастровим номером 7320583000:05:001:0022, площею 36,0516 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, належить на праві постійного користування Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с. 1-21, т.2).

Під час проведення перевірки посадовою особою ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області складено акт обстеження земельної ділянки №330-ДК/95/АО/10/01/-21 від 27.04.2021, яким також зафіксовано обставини правопорушення (а.с. 31-32 т. 1).

На підставі акту перевірки №330-ДК/0330АП/09/01-21 1 від 27.04.2021 відповідачем винесено припис №330-ДК/0148Пр/03/01-21 в якому вказано, що Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування належить земельна ділянка державної власності для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 7320583000:05:001:0022 площею 36,0516 га, що знаходиться на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, та яка використовується не за цільовим призначенням, оскільки на час здійснення перевірки вона розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами (озимою пшеницею), проте відповідно до ст. 23 ЗК України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних Державного земельного кадастру, згідно яких частина земельної ділянки площею 21,1372 га належить до сільськогосподарських угідь -багаторічні насадження і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України використовуватися їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст. ст. 31, 33-37 ЗК України. Також, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою у встановленому законодавством порядку. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч. 5 ст. 20, ч. 2 ст. 23, 96 ЗК України, за що, відповідно до ст. 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 10-11 т. 1).

Також, за результатами проведеної перевірки складено акт №321-ДК/0325АП/09/01-21 від 27.04.2021, яким зафіксовано факт використання Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України земельної ділянки за кадастровим номером 7320585300:02:001:0006 не за цільовим призначенням, оскільки остання на час здійснення перевірки розорана та засіяна с/г культурами (ріпаком), проте відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру, згідно яких земельна ділянка за кадастровим номером 7320585300:02:001:0006 належить до сільськогосподарських угідь пасовище і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України використовуватися їх власниками або користувачами виключено в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч. 5 ст. 20 ЗК України, ч. 2 ст. 23 ЗК України та ст. 96 ЗК України за що, відповідно до статті 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 23-24 т. 1).

Відповідно до Поземельної книги від 06.11.2013 земельна ділянка за кадастровим номером 7320585300:02:001:0006, площею 18,3977 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, належить на праві постійного користування Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с. 184-214, т.1).

Під час проведення перевірки посадовою особою ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області складено акт обстеження земельної ділянки №321-ДК/97/АО/10/01/-21 від 27.04.2021, яким також зафіксовано обставини правопорушення (а.с. 37-38 т. 1).

На підставі акту перевірки №321-ДК/0325АП/09/01-21 від 27.04.2021 відповідачем винесено припис №321-ДК/0147Пр/03/01-21 в якому вказано, що Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування належить земельна ділянка державної власності для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 7320585300:02:001:0006 площею 18,3977 га, що знаходиться на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, та частина якої площею 14,5 га використовується не за цільовим призначенням, оскільки на час здійснення перевірки вона розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами (ріпаком), проте відповідно до ст. 23 ЗК України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних Державного земельного кадастру, згідно яких дана земельна ділянка належить до сільськогосподарських угідь - пасовище і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України використовуватися їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст. ст. 31, 33-37 ЗК України. Також, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою у встановленому законодавством порядку. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч. 5 ст. 20, ч. 2 ст. 23, 96 ЗК України, за що, відповідно до ст. 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 48-49 т.1).

Також, за результатами проведеної перевірки складено акт №320-ДК/0328АП/09/01-21 від 27.04.2021, яким зафіксовано факт використання Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України земельної ділянки за кадастровим номером 7320583000:05:001:0024 не за цільовим призначенням, оскільки остання на час здійснення перевірки розорана та засіяна с/г культурами (ріпаком), проте на підставі даних Державного земельного кадастру дана земельна ділянка належить до водоохоронної зони, межі якої зазначені у кадастровому плані земельної ділянки за кадастровим номером 7320583000:05:001:0024. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ст. 61 ЗК України, ст. 63 ЗК України та ст. 96 ЗК України за що, відповідно до статті 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с.25-26 т.1).

Відповідно до Поземельної книги від 11.11.2013 земельна ділянка за кадастровим номером 7320583000:05:001:0024, площею 51,2171 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, належить на праві постійного користування Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с. 115-148, т.1).

Під час проведення перевірки посадовою особою ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області складено акт обстеження земельної ділянки №30-ДК/94/АО/10/01/-21 від 27.04.2021, яким також зафіксовано обставини правопорушення (а.с. 33-34 т. 1).

На підставі акту перевірки №320-ДК/0328АП/09/01-21 від 27.04.2021 відповідачем винесено припис №320-ДК/0150Пр/03/01-21 в якому вказано, що Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для дослідних і навчальних цілей з кадастровим номером 7320583000:05:001:0024 площею 51,2171 га, що знаходиться на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, та частина якої площею 2,484 га використовується не за цільовим призначенням, оскільки на час здійснення перевірки вона розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами (ріпаком), проте на підставі даних Державного земельного кадастру належить до водоохоронної зони. Також, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою у встановленому законодавством порядку, виходячи з вищевказаного на використання земельної ділянки площею 2,484 га існує обмеження та відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України забороняється розорювання таких земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ст. ст. 61, 63, 96 ЗК України, за що, відповідно до ст. 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 50-51 т. 1).

Також, за результатами проведеної перевірки складено акт №315-ДК/0327АП/09/01-21 від 27.04.2021, яким зафіксовано факт використання Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України земельної ділянки за кадастровим номером 7320582000:03:001:0042 не за цільовим призначенням, оскільки остання на час здійснення перевірки розорана та засіяна с/г культурами (ріпаком), проте на підставі даних Державного земельного кадастру дана земельна ділянка належить до водоохоронної зони, межі якої зазначені у кадастровому плані земельної ділянки за кадастровим номером 7320582000:03:001:0042. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ст. ст. 61, 63, 96 ЗК України, за що, відповідно до статті 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 27-28 т. 1).

Відповідно до Поземельної книги від 04.11.2013 земельна ділянка за кадастровим номером 732058200003:001:0042, площею 65,871 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, належить на праві постійного користування Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с. 84-114, т.1).

Під час проведення перевірки посадовою особою ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області складено акт обстеження земельної ділянки №315-ДК/93/АО/10/01/-21 від 27.04.2021, яким також зафіксовано обставини правопорушення (а.с. 41-42 т. 1).

На підставі акту перевірки №315-ДК/0327АП/09/01-21 від 27.04.2021 відповідачем винесено припис №315-ДК/0151Пр/03/01-21 в якому вказано, що Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для дослідних і навчальних цілей з кадастровим номером 7320582000:03:001:0042 площею 65,8671 га, що знаходиться на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, та частина якої площею 0,7008 га використовується не за цільовим призначенням, оскільки на час здійснення перевірки вона розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами (ріпаком), проте на підставі даних Державного земельного кадастру належить до водоохоронної зони. Також, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою у встановленому законодавством порядку, виходячи з вищевказаного на використання земельної ділянки площею 0,7008 га існує обмеження та відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України забороняється розорювання таких земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ст. ст. 61, 63, 96 ЗК України, за що, відповідно до ст. 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 52-53 т. 1).

Також, за результатами проведеної перевірки складено акт №316-ДК/0326АП/09/01-21 від 27.04.2021, яким зафіксовано факт використання Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України земельної ділянки за кадастровим номером 7320585300:02:001:0004 не за цільовим призначенням, оскільки остання на час здійснення перевірки розорана та засіяна с/г культурами (ріпаком), проте відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру, згідно яких земельна ділянка за кадастровим номером 7320585300:02:001:0004 належить до сільськогосподарських угідь пасовище і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України використовуватися їх власниками або користувачами виключено в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗКУ. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч. 5 ст. 20, ч. 2 ст. 23 та ст. 96 ЗК України, за що, відповідно до статті 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 29-30 т. 1).

Відповідно до Поземельної книги від 01.11.2013 земельна ділянка за кадастровим номером 7320585300:02:001:0004, площею 17,5472 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, належить на праві постійного користування Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (а.с. 149-183, т.1).

Під час проведення перевірки посадовою особою ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області складено акт обстеження земельної ділянки №316-ДК/96/АО/10/01/-21 від 27.04.2021, яким також зафіксовано обставини правопорушення (а.с. 39-40 т. 1).

На підставі акту перевірки №316-ДК/0326АП/09/01-21 від 27.04.2021 відповідачем винесено припис №316-ДК/0149Пр/03/01-21 в якому вказано, що Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування належить земельна ділянка державної власності для дослідних та навчальних цілей з кадастровим номером 7320585300:02:001:0004 площею 17,5472 га, що знаходиться на території Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, та яка використовується не за цільовим призначенням, оскільки на час здійснення перевірки вона розорана та засіяна сільськогосподарськими культурами (ріпаком), проте відповідно до ст. 23 ЗК України визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних Державного земельного кадастру, згідно яких дана земельна ділянка належить до сільськогосподарських угідь - пасовище і повинна відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України використовуватися їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст. ст. 31, 33-37 ЗК України. Також, відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою у встановленому законодавством порядку. Такими діями Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України порушила ч. 5 ст. 20, ч. 2 ст. 23, 96 ЗК України, за що, відповідно до ст. 53 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 44-45 т. 1).

Вищевказаними приписами приписано позивачу у 30-ти денний термін вжити заходів для усунення поршень земельного законодавства. Приписи надіслано на адресу позивача поштою 28.04.2021.

Вважаючи протиправними приписи Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 27.04.2021 №№315-ДК/0151Пр/03/01-21, 316-ДК/0149Пр/03/01-21, 318-ДК/0146Пр/03/01-21, 320-ДК/0150Пр/03/01-21, 321-ДК/0147Пр/03/01-21, 330-ДК/0148Пр/03/01-21, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суду застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр).

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від 19.06.2003 №963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно із статтею 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до змісту статті 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Згідно зі статтею 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни, зокрема в закони України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про охорону земель", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Статтю 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" було доповнено частиною п`ятою такого змісту:

"Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель встановлюється цим Законом, Земельним кодексом України, законами України "Про охорону земель", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Аналогічні зміни були внесені в частину третю статті 19 Закону України "Про охорону земель".

Статтю 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" доповнено частиною одинадцятою, згідно з якою дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, вказані законодавчі акти регулюють порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, і не встановлюють винятків, зокрема, щодо перевірки об`єктів земельних ділянок.

За змістом статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" суб`єктами перевірки є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи (в даному спорі суб`єктом перевірки є фізична особа), і закон не передбачає здійснення перевірки за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель щодо об`єктів земельних ділянок окремо від суб`єктів, на які і покладено обов`язок дотримання вимог законодавства.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Отже, державні інспектори вправі обстежувати земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, виключно в установленому законодавством порядку. Такий порядок встановлено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі №817/1155/18 зробив правовий висновок про те, що Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є правовою основою - визначає основи організації здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, тоді як порядок здійснення державного контролю визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Щодо обов`язковості визначення порядку проведення контролюючих процедур Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до пп. 30 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.11.2019 №285 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Відповідно до п. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право:

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідні правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки.

У ст. 9 Закону №963-IV зазначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом зокрема, проведенням перевірок.

Як вбачається із матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено перевірку Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України з питань законності використання земельних ділянок на території Вашківецької міської ради Вижницького району за кадастровими номерами: 7320510400:01:001:0146, 7320585300:02:001:0004,7320583000:05:001:0024,7320585300:02:001:0006,7320583000:05:001:0022.

За результатами перевірки зафіксовано використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням, внаслідок чого винесено оскаржувані позивачем приписи.

Надаючи оцінку виявленим правопорушенням, виявленими державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель під час перевірки Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Стаття 19 ЗК України визначає категорії земель, серед яких, зокрема, підпунктами а) встановлено землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

За правилами ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Частиною 5 ст. 20 ЗК України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначені Законом України "Про охорону земель" від 19.06.2003 №962-IV (далі Закон №962-IV).

Згідно ст. 1 Закону №962-IV охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно ст. 36 Закону №962-IV охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності визначені ст. 35 Закону №962-IV.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;

сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів;

своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;

забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ст. 37 Закону №962-IV власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Судом встановлено, що відповідно до Поземельних книг земельні ділянки за кадастровими номерами: 732058200003:001:0042 площею 65,871 га, 7320583000:05:001:0024 площею 51,2171 га, 7320585300:02:001:0004 площею 17,5472 га, 7320585300:02:001:0006 площею 18,3977 га, 7320510400:01:001:0146 площею 31,3864 га, 7320583000:05:001:0022 площею 36,0516 га, віднесені до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Дослідженням матеріалів справи, судом також встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7320510400:01:001:0146 належить до сільськогосподарських угідь пасовище.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7320585300:02:001:0006 належить до сільськогосподарських угідь пасовище.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7320585300:02:001:0004 належить до сільськогосподарських угідь пасовище.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7320583000:05:001:0022 належить до сільськогосподарських угідь багаторічні насадження.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7320583000:05:001:0024 належить до водоохоронної зони.

Земельна ділянка з кадастровим номером 732058200003:001:0042 належить до належить до водоохоронної зони.

Так, пасовище - земельне угіддя, покрите рослинністю, що використовується тваринами (худобою, птицею) як підніжний корм. Пасовища ділять на природні і сіяні, або штучні.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, пунктами 1.2 та 1.4 якого визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі; КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно з розділом ІІ Класифікації видів цільового призначення земель вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема:

01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

01.02 Для ведення фермерського господарства.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051:

Пасовища. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Багаторічні насадження. Підгрупа включає ділянки, зайняті насадженнями для отримання плодів, ягід, винограду, хмелю; насадження ефіроолійних культур, розсадники (крім лісових); плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) для декоративного оформлення територій, а також для реалізації квітів; лікарські багаторічні насадження (беладона, наперстянка, шалфей лікарський та інші).

Статтею 111 ЗК України визначені обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель.

Відповідно до ч. 1, 2 указаної статті обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

При цьому суд враховує, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №271-р.

Аналіз вищевикладених положень земельного законодавства дає суду підстави дійти висновку, що сільськогосподарські угіддя це ділянки, що безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, які поділяються на такі види сільськогосподарських угідь як, зокрема: пасовища.

При цьому, землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися їх власниками та землекористувачами виключно із дотриманням їх цільового призначення - за призначенням, визначеним у встановленому законодавством порядку на підставі документації із землеустрою.

Отже, пасовища мають використовуватися власниками та користувачами таких земельних ділянок виключно для сінокосіння. У свою чергу, використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення не за цільовим призначенням чинним законодавством заборонено.

Водночас, як встановлено матеріалами справи та виявлено працівниками відповідача під час проведення перевірки Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, позивачем земельні ділянки з кадастровими номерами 7320510400:01:001:0146, 7320585300:02:001:0006, 7320585300:02:001:0004 та 7320583000:05:001:0022 використовувались не за цільовим призначенням.

Зокрема, вказані земельні ділянки які, за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення та призначені для пасовищ і багаторічних насаджень.

Водночас, як свідчать матеріали справи, земельні ділянки з кадастровими номерами 7320510400:01:001:0146,7320585300:02:001:0006,7320585300:02:001:0004та7320583000:05:001:0022 на час перевірки були розорані та засіяні сільськогосподарськими культурами.

Однак, враховуючи, визначену вище чинним законодавством, роль і мету пасовищ та багаторічних насаджень, використання таких земельних ділянок, з метою розорювання та засіванням сільськогосподарських культур суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь.

Тому, суд приходить до висновку, що розорювання належних позивачу на праві постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та засіяння їх сільськогосподарськими культурами (ріпаком), які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такими, що порушують встановлені законодавством вимоги використання наданих земельних ділянок з кадастровими номерами 7320510400:01:001:0146, 7320585300:02:001:0006, 7320585300:02:001:0004 та7320583000:05:001:0022.

При цьому суд враховує, що ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Враховуючи особливий правовий статус землі як головного багатства держави, а також цінності сільськогосподарських земель, питання зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки знайшло своє особливе правове регулювання.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що земельні ділянки з кадастровим номером 7320510400:01:001:0146, 7320585300:02:001:0006, 7320585300:02:001:0004 та 7320583000:05:001:0022 не можуть бути використані позивачем для розорювання та посіву ріпаком чи пшеницею або будь-якою іншою культурою, оскільки вказані земельні ділянки повинні використовуватися виключно в межах визначених Законом та кадастрової документації, а саме як пасовища та багаторічні насадження.

Окрім цього, судом встановлено, що на праві постійного користування у позивача знаходяться земельні ділянки з кадастровимм номерами 7320583000:05:001:0024 та 732058200003:001:0042 для дослідних та навчальних цілей.

Відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно ч. 1, 2, ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Частинами 1 та п.а) ч. 2 ст. 61 ЗК України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Водночас, як встановлено, посадовими особами відповідача під час перевірки, позивач використовував, належні йому на праві постійного користуванні земельні ділянки з кадастровими номерами 7320583000:05:001:0024 та 732058200003:001:0042, які належать до водоохоронної зони, не за цільовим призначенням, оскільки такі земельні ділянки, як встановлено, були розорані та засіяні сільськогосподарськими культурами (ріпаком).

Зазначене суперечить вимогам ст. 61 ЗК України.

Аналіз вказаної норми свідчить про заборону, зокрема, здійснення розорювання земель, які відносяться до водоохоронної зони.

Натомість, як свідчать матеріали справи, всупереч наведеній нормі позивачем вчинено вказане порушення.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що приймаючі оскаржувані позивачем приписи, відповідач діяв відповідно до вимог винного законодавства.

Стосовно посилань позивача на те, що в Актах перевірки, на підставі яких було прийняті оскаржувані приписи, не наведено обставин та, відповідно, доказів, на підставі яких державні інспектори дійшли висновків про те, що земельні ділянки використовуються позивачем саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що у акті перевірки, контролюючий орган зобов`язаний зазначити стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно доданих до матеріалів справи, актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки та актів обстеження земельних ділянок, судом встановлено, що такі містять опис виявлених порушень позивачем вимог Земельного законодавства із посиланням на відповідні норми.

Посилання позивача на те, що до висновку про нецільове використання ним земельних ділянок відповідач дійшов лише з огляду на встановлення в результаті обстеження земельних ділянок факту засіяння їх ріпаком та озимою пшеницею, то такі суд не бере до уваги, оскільки вказаний факт і підтверджує використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Безпідставними у даному випадку є і посилання позивача на те, що згідно Статуту позивача одним з основних напрямків і видів його діяльності є рослинництво та насінництво зернових, зернобобових, кормових та інших сільськогосподарських культур (КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур).

Суд зазначає, що позивач вправі займатися рослинництвом, насінництвом та вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, однак таку діяльність позивач повинен здійснювати у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідно на тих земельних ділянках, цільове призначення яких відповідає його діяльності.

Суд звертає увагу позивача на те, що надаючи у постійне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення Держава встановила обов`язок для позивача використовувати їх відповідно до цільового призначення, а тому використання її з метою розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами суперечать її цільовому призначенню та умовам надання у постійне користування.

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги також доводи позивача про те, що належні йому на праві постійного користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення не оброблялись ним, а були оброблені невстановленими особами, про що 23.06.2021 було заявлено до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, щодо вказаного вище слід зазначити наступне.

По перше, на момент винесення оскаржуваних приписів Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 27.04.2021 була відсутня інформація щодо вказаних обставин.

По друге, саме на власників і користувачів земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності покладено обов`язок забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування приписів Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 27.04.2021 №№315-ДК/0151Пр/03/01-21, 316-ДК/0149Пр/03/01-21, 318-ДК/0146Пр/03/01-21, 320-ДК/0150Пр/03/01-21, 321-ДК/0147Пр/03/01-21, 330-ДК/0148Пр/03/01-21, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних приписів, а відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат позивача, у відповідності до положень ст. 139 КАС України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування приписів, - відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729868, вул. Крижанівського, 21-а, м. Чернівці, Чернівецька область, 58025);

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39909396, вул. Героїв Майдану, 194А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58013).

Суддя В.О. Григораш