Постанова

від 12.09.2023 по справі 520/28060/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

12 вересня 2023 р.Справа № 520/28060/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Горн» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и в:

У грудні 2021 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОРН» (далі ТОВ «НВП «ГОРН», підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 011000411817, прийняте відповідачем Головним управлінням ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган) 03.06.2021 року, яким на підставі висновків Акті перевірки № 5186/20-40-18-17-10/36226069 від 29.03.2021 року, п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за встановлене порушення підприємством строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а саме: затримку на 27, 28, 36, 37, 56, 63, 77, 79, 83, 87 календарних днів сплати 177206,15 грн, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25% у сумі 44.301,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначило, що податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, діяв недобросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань. Також відповідач зазначає, що позивач у своїй позовній заяві жодним чином не спростовує протиправність дій щодо несвоєчасної сплати узгоджених зобов`язань.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративний позов ТОВ «НВП «ГОРН» задоволений.

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.06.2021 року № 011000411817, прийняте стосовно підприємства.

За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 2.670 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення вмотивовано тим, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а тому до події чи факту несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов`язання з ПДВ за грудень 2018 року, травень 2019 року, липень 2019 року не можуть бути застосовні норми ст. 124 ПК України, які набрали законної сили лише з 01.01.2021 року та не мають зворотної дії в часі, виходячи з вимог ст. 58 Конституції України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог ТОВ «НВП «ГОРН».

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, по суті аналогічними викладеному у відзиві на адміністративний позов. Окрім того, скаржник посилається на положення п. 11 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України стосовно того, що за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких санкцій (з урахуванням норм п. 7 цього підрозділу).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід змінити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями контролюючого органу камеральної перевірки ТОВ «НВП «ГОРН» з питань дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, 29.03.2021 складений Акт перевірки № 5186/20-40-18-17-10/36226069 (а.с. 109-111).

В Акті перевірки, зокрема, визначено про те, що підприємством здійснено сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість по коду бюджетної класифікації 14060100 несвоєчасно, з порушенням граничного розміру:

податкове зобов`язання за ППР № 27875805 від 02.05.2019 року у сумі 1.975,3 грн + 1.429,25 грн сплачено 05.11.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 81 день;

податкове зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ № 9157957992 від 19.07.2019 року у сумі 10.000 грн сплачено 25.10.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 87 день;

податкове зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ № 9157957992 від 19.07.2019 року у сумі 24.023,95 грн сплачено 21.10.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 83 день;

податкове зобов`язання за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9101658959 від 16.05.2019 року у сумі 18.411,95 грн сплачено 01.08.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 77 день;

податкове зобов`язання за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9101658959 від 16.05.2019 року у сумі 20.695,90 грн сплачено 12.06.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 27 день;

податкове зобов`язання за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9100830381 від 15.05.2019 року у сумі 39.098,10 грн сплачено 12.06.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 28 день;

податкове зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ № 9102815310 від 17.05.2019 року у сумі 5.200 грн сплачено 01.08.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 63 день;

податкове зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ № 9024387814 від 18.02.2019 року у сумі 7.690,2 грн сплачено 26.04.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 56 день;

податкове зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ № 9283801215 від 19.12.2018 року у сумі 10.200 грн сплачено 19.03.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 79 день;

податкове зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ № 9283801215 від 19.12.2018 року у сумі 2.069 грн сплачено 05.02.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 37 день;

податкове зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ № 9283801215 від 19.12.2018 року у сумі 25.000 грн сплачено 04.02.2019 року, з порушенням граничного строку сплати на 36 день.

На підставі висновків Акту перевірки та за результатами розгляду скарги підприємства 03.06.2021 року ГШУ ДПС у Харківській області прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення (а.с. 25-26, 27).

Згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

Законом України від 16.01.2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Законом № 466-IX визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Так, податковим правопорушенням, у відповідності із п. 109.1 ст. 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Ужиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Згідно з п. 124.1 статті 124 ПК України (в редакції, що була чинною на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 03.06.2021 року), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Частиною першою ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. При цьому слід ураховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовими актами. Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правовий акт однаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єкта відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця. Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта у тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти містять тотожні склади правопорушення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Законом № 466-IX, може бути застосовано відповідальність, передбачену ст. 124 ПК України в редакції, що набула чинності з 01.01.2021 року, у тому разі, якщо їх склад є тотожнім зі складом правопорушення, визначеним ст. 126 ПК України (в редакції ПК України, що була чинною до 01.01.2021 року), оскільки, виходячи з приписів ч. 2 ст. 58 Конституції України, - ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

При цьому, як установлено п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкції (штрафів).

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України (в редакції, що була чинною до 01.01.2021 року) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 126 ПКУ, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом України у справах № 21-279а14, № 813/6774/13а, № 813/6793/13-а.

Сторонами у справі не заперечується, що податкове правопорушення ТОВ «НПК «ГОРН» скоєне у 2019 році, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування положень п. 124.2 ст. 124 ПК України та притягнення підприємства до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Тобто обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 109.3 ст. 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Таким чином. юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

У акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку визначеному ст. 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Проте, акт перевірки № 5186/20-40-18-17-10/36226069 від 29.03.2021 року таких відомостей не містить, а містить лише посилання на податкові декларації та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, відомості щодо дати сплати зобов`язань по ним та граничний строк сплати таких зобов`язань.

Крім того, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отже, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає можливим установлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог адміністративного позову ТОВ «ПВК «ГОРН» та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України немає.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року змінити з підстав та мотивів його прийняття.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц