Постанова

від 19.09.2023 по справі 400/2439/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2439/21

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаШляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі № 400/2439/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ «ТРЕЙД-НК» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 19.02.2021 № 6,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2023 року представник Головного управління ДПС у Миколаївській області звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ТЕРМІНАЛ «ТРЕЙД-НК» (код ЄДРПОУ: 41647910), застосованого рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області від 19.02.2021 № 6, яке перебуває за адресою: 54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, буд. 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт відмови відповідача в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, про що працівники позивача склали акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 15.02.2021 № 163/14-29-09-02-12/41647910. Також позивач зазначає, що, порушуючи статтю 81 Податкового кодексу України, відповідач 15.02.2021 не допустив до проведення перевірки посадових осіб позивача. Посилаючись на підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, позивач вказує, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Отже, позивач вказує, у зв`язку з недопуском відповідачем працівників позивача до проведення фактичної перевірки, позивач отримав право на застосування до платника адміністративного арешту.

Представник відповідача подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. За наявності відповідних умов, визначених у пункті 94,2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 04.05.2023 у справі № 400/2439/21 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління ДПС у Миколаївській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції не враховано, що податковий орган, звертаючись до адміністративного суду щодо підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку, або відповідно до положень ст. 283 КАС України;

- судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 280/2993/19.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.02.2021 начальник Головного управління ДПС у Миколаївській області видав наказ № 283-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТЕРМІНАЛ ТРЕЙД НК».

Посадові особи позивача 15.02.2021 встановили факт відмови відповідача в допуску посадових осіб позивача до проведення фактичної перевірки, про що склали акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 15.02.2021 № 163/14-29-09-02-12/41647910.

19.02.2021 позивач прийняв рішення № 6 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосував повний адміністративний арешт майна відповідача, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15А, м. Миколаїв.

З метою підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ТЕРМІНАЛ «ТРЕЙД-НК» позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, беручи до уваги висновки викладені у постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 820/5045/18, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.01.2022 у справі №805/3576/17-а, виходив з того, що оскільки з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (19.02.2021) станом на день звернення позивача до суду (13.04.2021) вже минуло 96 годин, встановлених для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутись до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме: на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак, для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 15.02.2021 начальник Головного управління ДПС у Миколаївській області видав наказ № 283-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТЕРМІНАЛ ТРЕЙД НК».

Посадові особи позивача 15.02.2021 встановили факт відмови відповідача в допуску посадових осіб позивача до проведення фактичної перевірки, про що склали акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 15.02.2021 № 163/14-29-09-02-12/41647910.

19.02.2021 позивач прийняв рішення № 6 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосував повний адміністративний арешт майна відповідача, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 15А, м. Миколаїв.

Також апеляційним судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень 19.02.2021 позивач, в рамках справи № 400/1092/21, звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами в порядку ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі № 400/1092/21 заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області повернуто в зв`язку з не усуненням недоліків в установлений строк, а саме ненаданням доказів сплати судового збору.

З метою підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ТЕРМІНАЛ «ТРЕЙД-НК» позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в рамках даної справи 09.04.2023 (а.с. 1, 20).

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовано статтею 283 КАС України.

Відповідно до приписів частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Щодо правової суті запровадженого у статті 283 КАС України інституту, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21. У вказаній постанові судова палата зазначила про таке.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19, у якій сформулював правовий висновок, відповідно до якого вимоги про підтвердження адміністративного арешту майна можуть розглядатися як в спеціальному порядку, визначеному статтею 283 КАС України, так і в загальному. В цьому випадку податковий орган має право розсуду в обранні відповідного порядку звернення до суду, про що обов`язково має зазначатися в позовній заяві (заяві).

В подальшому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 16 грудня 2020 року у справі № 820/5045/18, у якій зазначив, що після спливу 96-ти годин з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, такий арешт є припиненим в силу закону, що виключає можливість задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості, з огляду на сплив цього часу.

Зазначене дає підстави для висновку, що незважаючи на наявність у податкових органів права на звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в загальному порядку шляхом подання позовної заяви, фактична реалізація інституту, встановленого статтею 94 ПК України, можлива виключно протягом 96-ти годин, тобто, у разі звернення податкового органу в спеціальному (терміновому) порядку, встановленому статтею 283 КАС України, з відповідною заявою.

За змістом частини сьомої статті 283 КАС України максимальний строк розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків становить 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, і цей же строк встановлений пунктом 94.10 статті 94 ПК України, що свідчить про логічний нерозривний системний зв`язок цих норм матеріального і процесуального права. В іншому випадку (у разі відсутності протягом 96-ти годин судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків) арешт вважається припиненим безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Аналізуючи питання правової суті запровадженого у статті 283 КАС України інституту, судова палата також зазначила, що згідно з пунктом 94.3 статті 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Пункт 94.5 статті 94 ПК України встановлює, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Підстави для припинення адміністративного арешту майна платника податків визначені у пункті 94.19 статті 94 ПК України, а саме: відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (94.19.1); погашення податкового боргу платника податків (94.19.2); усунення платником податків причин застосування адміністративного арешту (94.19.3); ліквідація платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства (94.19.4); надання відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об`єктів права власності цієї третьої особи (94.19.5); скасування судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (94.19.6); прийняття судом рішення про припинення адміністративного арешту (94.19.7); пред`явлення платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (94.19.8); фактичне проведення платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (94.19.9); взяття контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки (94.19.10).

На противагу існуючому наразі у судовій практиці правозастосуванню судова палата також вказала, що системний аналіз статті 283 КАС України у взаємозв`язку із положеннями статті 94 ПК України свідчить про те, що метою впровадженого статтею 283 КАС України інституту термінових справ є необхідність оперативного реагування на правовідносини, що виникли, зокрема, у питанні реалізації контролюючим органом своєї компетенції у сфері податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є способом забезпечення збереження поточного майнового становища платника податків і не є ані способом притягнення платника податків до відповідальності, ані способом вчинення контролюючим органом дій, направлених на реалізацію арештованого майна.

Повертаючись до обставин даної справи, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що оскільки з моменту відмови відповідача в допуску посадових осіб позивача до проведення фактичної перевірки, 15.02.2021, станом на день звернення позивача до суду, 09.04.2023, вже минуло 96 годин, встановлених для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Фактично, в рамках даної справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ТЕРМІНАЛ ТРЕЙД-НК», тобто адміністративного арешту майна, який є припиненим в розумінні положень підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України

З огляду на наведене, думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 280/2993/19.

Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19, у якій сформулював правовий висновок, відповідно до якого вимоги про підтвердження адміністративного арешту майна можуть розглядатися як в спеціальному порядку, визначеному статтею 283 КАС України, так і в загальному. В цьому випадку податковий орган має право розсуду в обранні відповідного порядку звернення до суду, про що обов`язково має зазначатися в позовній заяві (заяві).

В подальшому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 16 грудня 2020 року у справі № 820/5045/18, у якій зазначив, що після спливу 96-ти годин з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, такий арешт є припиненим в силу закону, що виключає можливість задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості, з огляду на сплив цього часу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, врахував позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 16.12.2023 у справі № 820/5045/18.

Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція є останньою, актуальною та релевантна до спірних правовідносин.

Відтак, на думку апеляційного суду, наведені доводи апелянта є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі № 400/2439/21 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі № 400/2439/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк