Ухвала

від 21.09.2023 по справі 640/8510/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа №640/8510/19

адміністративне провадження № К/9901/4774/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 (колегія суддів: Федотов І.В., Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альпарі Банк" до Національного банку України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1 Публічне акціонерне товариство "Альпарі Банк" звернулось до суду з позовом до Національного банку України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання протиправним і скасування рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» № 161/БТ від 22.04.2019; зобов`язання Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматись від вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» №161/БТ від 22.04.2019.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у банку ознак здійснення ризикової діяльності, відсутність порушення інших вимог банківського законодавства, виявлення яких відповідачем стало підставою для накладення на позивача штрафних санкцій. Вважає, що відповідачем не доведено здійснення позивачем ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Крім того позивачем зауважено, що законом не встановлено критерії, за наявності яких відповідна діяльність вважається ризиковою, та такою, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Альпарі банк» за №161/БТ від 22.04.2019 в частині накладення на ПАТ "Альпарі Банк" штрафу у розмірі 1997500,00 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот гривень) за здійснення ПАТ "Альпарі Банк" ризикової діяльності за ознаками, визначеними абзацами 13, 14, 16, 18 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346 скасовано та ухвалено в цій частині постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Альпарі Банк» за №161/БТ від 22.04.2019 в частині накладення на ПАТ «Альпарі Банк» штрафу у розмірі 1997500,00 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот гривень) за здійснення ПАТ "Альпарі Банк" ризикової діяльності за ознаками, визначеними абзацами 13, 14, 16, 18 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 року залишено без змін.

5. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанцій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 справу № 640/8510/19 визначено колегію суддів: ОСОБА_1 - головуючий, Шарапа В.М., Єзеров А.А.

7. Ухвалою Верховного Cуду від 03.03.2020 відкрито касаційне провадження на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

8. 13.03.2020 від представника позивача надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС України.

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

07.05.2020 від Національного банку України надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 № 923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом розподілу справи від 23.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Желєзний І.В. - головуючий суддя, судді: Бевзенко В.М., Чиркін С.М.

11. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.12.2021 №2254/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 №15), що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи.

Протоколом розподілу справи від 13.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: ОСОБА_2- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.

12. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 № 906/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи.

Протоколом розподілу справи від 14.06.2023 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Бучик А.Ю. - головуючий суддя, судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В.

13. Враховуючи відсутність клопотань про участь у судовому засіданні від всіх учасників справи, справа розглядається в порядку письмового провадження.

14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами встановлено, що Департаментом фінансового моніторингу Національного банку України здійснено безвиїзний нагляд за дотриманням АТ "Альпарі Банк" вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

За результатами безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу було складено акт «Про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу» від 21.01.2019 № В/25-0015/5722БТ, яким виявлено ознаки здійснення банком ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, визначених абзацами 13, 14, 16 та 18 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346, та порушення вимог частини першої статті 11 Закону, що полягає у неналежному виконанні обов`язку здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта (далі - Акт).

16. Не погоджуючись із висновками Акту, позивач звернувся до НБУ із запереченнями на акт Національного банку України №В/25-0015/5722/БТ від 21.01.2019.

17. На підставі вказаного акту прийнято рішення «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» №161/БТ від 22.04.2019, яким, на підставі статті 17 Закону України «Про Національний банк України», статей 73 та 74 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статей 3,4 та 12 Закону України «Про виконавче провадження», Положень № 346 та № 477, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України вирішив накласти на позивача за здійснення ризикової діяльності та порушення вимог частини першої статті 11 Закону про запобігання штраф у загальному розмірі 2000000 грн.

18. Як вбачається з оскаржуваного рішення НБУ штраф у загальному розмірі 2000000 грн. визначався Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України у розмірі 1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу позивача, за:

- здійснення Банком ризикової діяльності за ознаками, визначеними абзацами тринадцятим, чотирнадцятим, шістнадцятим та вісімнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 у розмірі 1 997 500,00 грн.;

- порушення вимог частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 №1702-VII у частині неналежного виконання Банком обов`язку забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).

19. До здійснення ризикової діяльності відповідачем віднесено обставини, що у період з 02.02.2018 до 25.05.2018 на рахунки ТОВ «ГУАРІ», ТОВ «РЕАЛ ТЕК», ТОВ «ТЕР» та ТОВ «ЛАНСЕН», які відкриті у позивача, надійшли кошти від 87 юридичних осіб на загальну суму 402 622 134,03 грн., які упродовж одного або наступного дня транзитом перераховувались на рахунки ТОВ «СУЕРТЕ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ФІН-АЙ», які також відкриті у позивача, як оплата за договорами поруки на загальну суму 399923679,26 грн., які в подальшому того ж дня були перераховані до ПАТ «БАНК ЮНІСОН» та ПАТ «АБ ГАЗБАНК» на підставі договорів інкасації у загальній сумі 398 256 199,00 грн.

При цьому на момент проведення клієнтами спірних фінансових операцій (02.02.2018 - 25.05.2018) у банку були наявні договори інкасації, договори поруки та реєстри виконаних зобов`язань, тому банк розумів суть проведених клієнтами операцій.

В той же час реєстри, які були наявні у Банку на момент проведення фінансових операцій, містили дані щодо фізичних осіб, які здійснювали продаж сільськогосподарської продукції та/або металобрухту, які на дату укладення договорів поруки були померлими, що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 03.01.2019 №299/23867-26-18/19.1.1 та паспорти трьох з яких заявлено, як викрадені та втрачені відповідно до інформації з веб - ресурсу Міністерства внутрішніх справ України, який є у вільному та відкритому доступі.

Крім того відповідно до пункту 28 «Мета та характер майбутніх ділових відносин з банком» відомостей про юридичну особу-резидента (для здійснення ПАТ «АЛЬПАРІ БАНК» ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта) ТОВ «СУЕРТЕ ФІНАНС» у розділі «розрахунково-касове обслуговування з орієнтовним об`ємом операцій на квартал» було зазначено 30000 - 40000 тис, грн. Водночас надходження коштів за квартал на рахунок ТОВ «СУЕРТЕ ФІНАНС» від ТОВ «РЕАЛ ТЕК» та ТОВ «ГУАРІ» становило 148 750 815 грн. Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «СУЕРТЕ ФІНАНС» у період з 02.02.2018 до 23.05.2018 надходження на рахунок ТОВ «СУЕРТЕ ФІНАНС» від ТОВ «РЕАЛ ТЕК» та ТОВ «ГУАРІ» становило 266 670 304, 00 грн., що є значно більшим, ніж заявлено в анкеті.

20. Не погоджуючись із рішенням НБУ № 161/БТ, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із цим адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не здійснено належним чином фінансовий моніторинг та проведено сумнівні фінансові операції, не встановивши, що відкриті кримінальні провадження щодо контрагентів клієнтів.

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що операції з переказів коштів на та з рахунків ТОВ «СУЕРТЕ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ФІН-АЙ» не заборонені чинним законодавством.

Відповідачем не надано ні доказів визнання в судовому порядку укладених договорів, недійсними, ні вироків суду щодо клієнтів банку, що фігурують у кримінальному провадженні до матеріалів справи.

Відтак суд дійшов висновку, що НБУ не доведено наявності у діях позивача ознак ризикової діяльності, яка б могла завдати шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

ІV.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Касаційна скарга обґрунтована тим, що здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та ризикова діяльність, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів є тотожними поняттями.

Діяльність групи клієнтів банку була переважно направлена на перерозподіл фінансових потоків від контрагентів за один вид товарів (послуг) для подальшого перерахування іншим контрагентам за зовсім інші товари (послуги), таким чином рахунки даних клієнтів використовувались як ланка в ланцюгу для здійснення безготівкового перерахування коштів між рахунками у декількох банках, при цьому, за результатами руху коштів за рахунками окремих учасників групи клієнтів встановлено відсутність платежів, пов`язаних із виплатою заробітної плати, сплатою податків, оплатою транспортних послуг, оренди майна тощо.

Отже, позивач не забезпечив у своїй діяльності застосування ризик-орієнтовного підходу та не вжив належних та ефективних заходів, спрямованих на належний аналіз фінансових операцій клієнтів, що свідчить про здійснення банком ризикової діяльності.

Також відповідач не погоджується з висновком суду, що внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є підтвердженням факту вчинення клієнтами кримінального правопорушення, так як факт вчинення кримінального правопорушення може бути підтверджено лише вироком суду (судами не враховано судову практику, сформовану Верховним Судом України від 20.01.2016 у справі №21-4953а15, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16).

Вказує, що позивач в апеляційній скарзі змінив підстави та мотиви оскарження спірного рішення НБУ, що є порушенням процесуального права.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

25. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

26. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

27. Отже, законодавець чітко визначив, які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

28. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

29. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

30. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

31. В касаційній скарзі відповідач вказує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, які висловлені у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16.

32. Предметом спору у справі №826/11623/16 є вимога Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) та рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, а сторонами, відповідно, у цій справі є фізична особа-підприємець та органи державної податкової служби.

33. Haтомість, на відміну від наведеної справи, у справі, що розглядається предметом позову є рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» №161/БТ від 22.04.2019, яким, на підставі статті 17 Закону України «Про Національний банк України», статей 73 та 74 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статей 3,4 та 12 Закону України «Про виконавче провадження», Положень № 346 та № 477, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України вирішив накласти на позивача за здійснення ризикової діяльності та порушення вимог частини першої статті 11 Закону про запобігання штраф у загальному розмірі 2000000 грн.

Відтак спірні правовідносини абсолютно відмінні від наведених у справі № 826/11623/16.

34. Аналіз постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, на яку зроблено посилання у касаційній скарзі, як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України за цією касаційною скаргою.

35. Колегія суддів звертає увагу, що в касаційній скарзі відповідачем не наведено інших постанов Верховного Суду, без урахування висновку яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах ухвалено оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

36. Крім того не наведено жодних інших підстав касаційного оскарження, передбачених в частині четвертій ст. 328 КАС України.

37. Решта доводів в касаційній скарзі стосується переоцінки обставин справи та, на думку позивача, порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема зміна позивачем підстави та мотивів оскарження спірного рішення НБУ.

Вказані обставини не входять до переліку, передбаченого частиною третьою ст. 353 КАС України порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

38. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

39. Відповідачем подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду через наявність виключної правової проблеми та необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо розмежування чи ототожнення понять «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу».

Колегія суддів зазначає, що це клопотання не підлягає вирішенню, оскільки первинно суд вирішує клопотання про закриття касаційного провадження, яке, в свою чергу, підлягає задоволенню.

Крім того у постанові від 28.02.2023 у справі № 640/9004/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що законодавство розмежовує поняття «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу» з огляду на те, що порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та/або здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу охоплюється законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. В свою чергу поняття «ризикова діяльність» є більш широким поняттям та охоплює собою будь-яку банківську діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, яку за певними притаманними саме цій діяльності ознаками, НБУ може визначити ризиковою, із застосуванням до такого банку негативних наслідків - застосування заходів впливу. Поняття «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу» не є тотожними, визначаються й характеризуються різними ознаками, та відповідно до Положення №346, в разі їх наявності, мають різні наслідки для банків.

Керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Альпарі Банк" про закриття касаційного провадження задовольнити.

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/8510/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альпарі Банк" до Національного банку України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л.В. Тацій