Постанова

від 19.09.2023 по справі 757/15765/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/15765/23-ц Головуючий у суді І інстанції: Бусик О.Л.

провадження №22-ц/824/9625/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чекалова Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-ЛТД», Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЦЕНТР" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 31.03.2020 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись із вказаною ухвалою, адвокат Чекалов Андрій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якому просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції керуючись Кодексом адміністративного судочинства України прийшов до хибного висновку, що позовна заява свідчить про наявність публічно-правового спору, що вказує на те, що позов підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Вказував, що суд проігнорував ту обставину, що предметом даного позову є визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу № ІУ 113200911914 від 31.03.2020 року на виконання будівельних робіт, об`єкта будівництва "Реконструкція з надбудовою кафе по АДРЕСА_1 " та скасування дозволу № ІУ 113200911914 від 31.03.2020 року на виконання будівельних робіт, об`єкта будівництва "Реконструкція з надбудовою кафе по АДРЕСА_1 ", якими порушуються саме цивільні права та охоронювані законом інтереси.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Зазначив, що позивач обгрунтовував свої позовні вимоги тим, що спірним будівництвом порушено його права як мешканця будинку, який збудований поруч, та власника квартири у ньому. Вважає, що протиправна забудова може негативно вплинути на стан будинку, в якому він проживає та є власником квартири. Тому на переконання представника апелянта те, що предметом позову є визнання незаконними дій органу державної влади саме по собі жодним чином не вказує на те, що такий спір є публічно-правовий. Вважає, що такий спосіб захисту саме цивільних прав прямо передбачений ЦК України.

На думку апелянта, вищезазначене, вказує на неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема про наявність публічно-правового спору між сторонами, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції посилався на п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки позивачем не заявлялись вимоги приватно-правового характеру, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій Державної інспекції архітектури та містобудування України, як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв`язку з недотриманням ним вимог закону.

Тому суд першої інстанції вважав, що позовна заяв ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальнісю «Олімп- ЛТД», Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЦЕНТР", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повинна розглядатися з дотриманням порядку, що визначений Кодексом адміністративного судочинства України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З викладеного можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. В порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Встановлено, що 20 квітня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Олімп- ЛТД», Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЦЕНТР" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обгрунтованим тим, що спірним будівництвом порушено права позивача та охоронювані законом інтереси, як мешканця будинку та власника квартири у ньому, який збудований поруч, за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач просив суд витребувати у ТОВ "Едельбург Архітекс" проектну документацію щодо об`єкта будівництва "Реконструкція з надбудовою кафе по АДРЕСА_1 " реєстраційний номер: PD01:8509-2257-0141-0423.

Також просив суд визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу № ІУ 113200911914 від 31.03.2020 року на виконання будівельних робіт, об`єкта будівництва "Реконструкція з надбудовою кафе по АДРЕСА_1 " та скасувати дозвіл № ІУ 113200911914 від 31.03.2020 року на виконання будівельних робіт, об`єкта будівництва "Реконструкція з надбудовою кафе по АДРЕСА_1 ".

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана справа розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом позову є визнання незаконними дій органу державної влади саме по собі жодним чином не вказує на те, що такий спір є публічно-правовим, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в даному випадку позивач оскаржує дії та скасування дозволу виданого суб`єктом владних повноважень, а саме Державної архітектурно-будівельної України, стосовно яких не існує спору про право цивільне, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері цивільно-правових відносин, що виключає його розгляд у порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції вірно виходив із того, Державна інспекція архітектури та містобудування України є суб`єктом владних повноважень, відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відтак їх дії можуть бути оскаржені зокрема до суду в порядку адміністративного судочинства, враховуючи публічно-правовий характер правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що предмет та підстави позову носять приватно-правовий характер, тому повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки при прийнятті рішення органом владних повноважень, вирішено питання щодо надання дозволів, при цьому як зазначає сам позивач не були враховані його права та інтереси. Отже відносини є публічно-правові.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Чекалова Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «20» вересня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.В. Кулікова

В.І. Олійник