Рішення

від 21.09.2023 по справі 293/993/23

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/993/23

Провадження № 2/293/366/2023

21 вересня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Збаражського О.М.,

при секретарі судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Полісся» до ОСОБА_1 про стягнення помилково сплачених коштів,

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

30.06.2023 ТОВ «Колос Полісся» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , за замістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колос Полісся» безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 7267,08 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2021 року відповідач звернувся до ТОВ «Колос полісся» із заявою щодо виплати йому коштів за оренду належної йому земельної ділянки за 2021 рік за один пай, який знаходиться поза межами населеного пункту села Осники Житомирського (раніше - Черняхівського) району Житомирської області. У заяві він вказав, щоб орендну плату йому сплатили через відділення AT «Ощадбанк» з використанням послуги «Швидка копійка». При цьому, відповідач приховав інформацію про те, що ним укладено договір оренди належної йому земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1825682000:01:000:0020 з ФГ «АННА-АНАСТАСІЯ». З урахуванням великої кількості заяв, працівниками бухгалтерії ТОВ «Колос полісся» не перевірялась наявність укладеного та зареєстрованого договору оренди земельної ділянки та не було перевірено факт обробітку земельної ділянки, що належить відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос полісся» або іншими особами. Як наслідок працівниками бухгалтерії ТОВ «Колос полісся» була помилково сплачена орендна плата за 2021 рік шляхом виплати коштів через відділення AT «Ощадбанк» з використанням послуги банку «Швидка копійка» та відповідні податки і збори на загальну суму 7 267,08 грн., а саме: 03 вересня 2021 року - 6 708, 07 грн., з них: податок з доходів фізичних осіб - 1 207,45 грн.; військовий збір - 100,62 грн.; 14 грудня 2021 року - 559,01 грн., з них: податок з доходів фізичних осіб - 100,62 грн.; військовий збір - 8,39 грн. Позивач зазначає, що товариством ніколи не оброблялася земельна ділянка відповідача, будь-яких правочинів щодо виплат позивачем на користь відповідача не укладалося. На адресу відповідачу неодноразово направлялись повідомлення з вимогою про повернені помилково перерахованих коштів у сумі 7267,08 грн., однак вказані вимоги залишись відповідачем без задоволення.

Таким чином, на підставі положень статті 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача помилково виплачені кошти в сумі 7267,08 гривень.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

03.07.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Збаражському О.М. для розгляду.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, судом 05.07.2023 отримано відомості про адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 з Єдиного державного демографічного реєстру.

05.07.2023 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі №293/993/23, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що був повернутий до суду з відміткою на конверті "адресат відсутній за вказаною адресою"(а.с.36).

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

03.08.2023 відповідачу повторно була направлена повістка разом з позовом та доданими до нього додатками, які були вручені відповідачу особисто 12.08.2023 року, що підтверджується даними, що містяться на офіційному сайті АТ "Укрпошта" за трекінгом відстеження поштового відправлення 1230102907395 (а.с.38).

Будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов відповідач не подав.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, неподання відповідачем відзиву на позов, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Встановлено, що 02.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Колос Полісся» із заявою про виплату йому коштів за оренду земельної ділянки, яка знаходиться в с. Осники за 2021 рік через відділення АТ «Ощадбанк» з використанням послуги банку «Швидка копійка» (а.с.7).

Згідно реєстру безготівкових переказів від суб`єктів господарювання від 03.09.2021 №25, ТОВ «Колос Полісся» нарахувало та переказало через АТ «Ощадбанк» м.Житомир, МФО 311647 ОСОБА_1 плату за оренду землі за 2021 рік в розмірі 5400,00гривень (а.с.14-15).

Згідно реєстру безготівкових переказів від суб`єктів господарювання від 14.12.2021 №50, ТОВ «Колос Полісся» нарахувало та переказало через АТ «Ощадбанк» м.Житомир, МФО 311647, ОСОБА_1 плату за оренду землі за 2021 рік в розмірі 450,00грн. (а.с.16-18).

Відповідно до платіжних доручень №543 від 03.09.2021, №650 від 14.12.2021, № 544 від 03.09.2021 та №649 від 14.12.2021, позивачем 03.09.2021 та 14.12.2021 були здійснені грошові перекази через АТ «Ощадбанк» за призначенням: орендна плата за 2021 рік та військовий збір із орендної плати за 2021 рік (а.с. 8,9,10,12,13).

30.12.2021, 31.03.2023 та 06.06.2023 ТОВ «Колос Полісся» направило ОСОБА_1 вимоги-повідомлення про повернення помилково сплачених коштів на рахунок Товариства, що підтверджується відповідними листами позивача, описом вкладення та фіскальними чеками про оплату відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення відповідачу (а.с.20, 21,22,23,24).

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованого 22.06.2023 року, земельна ділянка кадастровий номер 1825682000:01:000:0020, площею 2,766 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить на праві власності ОСОБА_1 передана в оренду ФГ «Анна-Анастасія», державна реєстрація права оренди проведена 10.09.2021 року (а.с.25).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ.

Позивач стверджує, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, кошти перераховані помилково.

Надаючи правову оцінку фактичним відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли з цивільних відносин та регулюються ст. 1212 ЦК України.

За результатами перегляду судових рішень щодо неоднакового застосування положень ст.1212,1213 ЦК України, ВСУ неодноразово зазначав, що вказані норми застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 ЦК України неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Відповідач не надав суду будь-яких доказів наявності із позивачем договірних відносин. Не надано відповідачем також доказів передання земельної ділянки і оренду, поставки чи надіслання саме позивачу якогось товару чи майна в обмін на отримані кошти.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру, земельна ділянка, що належить відповідачу ОСОБА_1 , кадастровий номер 1825682000:01:000:0020, передана 10.09.2021 року в оренду ФГ «Анна-Анастасія».

Матеріалами справи підтверджений факт перерахування позивачем коштів через АТ «Ощадбанк» на користь відповідача за орендну земельної ділянки за 2021 рік, а саме 03.09.2021 в розмірі 5400,00гривень та 14.12.2021 року в розмірі 450,00гривень.

Позивачем здійснювалось досудове врегулювання спору, що підтверджується доданими до позову листами вимогами, що були направлені відповідачу на його адресу проживання, однак, залишені відповідачем без задоволення.

З вказаних підстав, суд задовольняє вимоги позивача в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача податку з доходів фізичних осіб та військового збору в розмірі, що були отримані з перерахованих позивачем виплат в рахунок орендної плати за землю 03.09.2011 року та 14.12.2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно п. 18.1 ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 168.1., 168.1.1., ст. 168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. (така ж позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 липня 2018 року по справі № 359/10023/16-ц).

Згідно п. 168.1.5. цієї статті якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Положеннями п. 168.4.5. цієї статті передбачено, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету.

Згідно п. 168.4.7. вказаної статті відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 3 цією статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України - набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Суд вважає, що суми податків з доходів фізичних осіб та військовий збір, що були відраховані із помилково перерахованої позивачем орендної плати 03.09.2021 року в розмірі 1207,45 грн. (податок з доходів фізичних осіб), 100,62 грн. (військовий збір) та 14 грудня 2021 року в розмірі 100,62 грн. (податок з фізичних осіб) та 8,39 грн. (військовий збір) не являється майном (коштами), що підпадає під вимоги ст. 1215 ЦК України, оскільки це кошти, які підлягають обов`язковому перерахуванню в дохід держави, а тому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що отримані відповідачем кошти у розмірі 5850,00грн (5400,00грн+450,00грн) є безпідставно набутим майном, яке слід стягнути з нього на підставі ст.1212 ЦК України, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог із розрахунку: 2684,00грн х 5850 грн : 7267,08 грн = 2160,62грн.

Керуючись статтями 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос полісся» 5850 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень, як безпідставно набутих коштів.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос полісся» судовий збір у розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень 62 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос Полісся»,

Адреса місцезнаходження: 12342, Житомирська область Житомирський район,

с.Осники, вул. Гагаріна, 42

код ЄДРПОУ 39785042

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ