Постанова

від 20.09.2023 по справі 922/13/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/13/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Сгара Е.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача, за вх. №1068 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "11" травня 2023 р. (повний текст складено 12.05.2023, суддя Трофімов І.В.) у справі №922/13/23

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова, Харківської області, в особі в інтересах держави, в особі Харківської міської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юд-Пак Харків"</a>,

про стягнення 249'069,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.23 у справі №922/13/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юд-Пак Харків"</a> (вул. Велика Панасівська, 129, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 35857542) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, отримувач УК и. Харків, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄЛРПОУ) 37999649, код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) UA 958999980314080611000020002) кошти у розмірі 230'534,04 грн.; У задоволенні решти позовних вимог відмовлено .

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що оскаржене судове рішення було прийняте в результаті неповного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи.

Крім того скаржник посилається на те, що він у спірний період не користувався спірною земельною ділянкою, що відповідає рішенню Харківської міської Ради від 20.06.2018 №1133/18.

Також апелянт посилається на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду України від 10.10.22 у справі №922/1336/21.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 апеляційна скарга залишена без руху з підстав, висвітлених в ухвалі суду.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання стосовно виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи відповідний строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з Господарського суду Харківської області та ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

До канцелярії суду також надходив відзив від Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова, в якому зазначено щодо законності та обґрунтованості оскарженого судового рішення.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.

Також, на даний час , в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може призвести до подовження процесуальних строків розгляду у справі.

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.

У власності Харківської міської ради перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017, загальною площею 0,8162 га, за адресою: м. Харків, вул.Велика Панасівська, 129.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2020 за № НВ-0005127732020 державну реєстрацію зазначеної вище земельної ділянки здійснено 18.04.2018.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 129, сформована як об`єкт цивільних прав 18.04.2018 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі).

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 використовується для розміщення та обслуговування нежитлових будівель літ. "К-1», "К1-1", "К1-3", загальною площею 3062,1 кв.м. та літ. "Т-1", загальною площею 576,9 кв.м.

З 28.08.2015 нежитлові будівлі літ. "К-1", "К1-1", "К1-3" загальною площею 3062,1 кв.м. та нежитлова будівля літ. "Т-1", загальною площею 576,9 кв.м. по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові зареєстроване за ТОВ "Юд-Пак Харків" (код ЄДРПОУ 35857542) на підставі договору купівлі - продажу від 28.08.2015 № 2186, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.11.2022 за № 314838267 та № 314838470.

На підставі рішення 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.06.2018 №1133/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд", відповідачу надано в оренду земельну ділянку 6310137200:02:022:0017 строком до 01.07.2029.

Відповідно до договору оренди землі від 07.03.2019, укладеного між Харківською міською радою (орендодавець, позивач) та відповідачем (орендар), останньому передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 загальною площею 0,8162 га, за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 129 строком до 01.07.2019.

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.04.2019.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 26.07.2021 за № 18473/5/20-40-04-03-11 відповідач обліковується платником за зазначену земельну ділянку з 08.04.2019.

Прокурор у своєму позові зазначає, що відповідач з 01.07.2018 по 08.04.2019 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 площею 0.8162 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "К-1", "К1-1", "К1-3" та літ. "Т-1", по вул.Великій Панасівській, 129 в м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

За таких обставин, прокурор звернувся з позовом до господарського суду та вважав, що відповідачем не було сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017, загальною площею 8162 кв.м., плату за землю в встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 249'069,96 грн за період з 01.10.2018 по 31.03.2019, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно грошові кошти.

Апеляційний суд зауважує, щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування Харківської міської ради, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Матеріали справи містять листи Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова від 13.09.2021 № 52-102-3990вих-21 та від 20.01.2022 № 52-99-422вих-22, які були направлені на адресу Харківської міської ради в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Проте вказані листи залишені без відповідного реагування. Іншого матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що прокурором доведено та судом було встановлено наявність достатніх правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах Харківської міської ради.

Як зазначалося вище, позовні вимоги рішенням по справі було задоволено частково. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість в частині їх задоволення.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України).

Прокурор звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначав, що спірна земельна ділянка є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись зважаючи на вимоги ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено в ст. 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як убачається із положень ст.120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 при розгляді справи № 922/2060/20 з подібними правовідносинами, де серед інших встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Судова колегія зазначає, що зазначені висновки спростовують твердження відповідача про те, що він у період з 01.07.2018 по 08.04.2019 не користувався спірною земельною ділянкою.

Апеляційний суд зауважує , що Рішенням Харківської міської Ради від 20.06.2018 №1133/18 було заборонено використання земельної ділянки, а не нерухомого майна. Водночас, як вже було зазначено, будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Як вбачається з матеріалів справи, з 28.08.2015 нежитлові будівлі літ. "К-1", "К1-1", "К1-3" загальною площею 3062,1 кв.м. та нежитлова будівля літ. "Т-1", загальною площею 576,9 кв.м. по вул. Великій Панасівській, 129 у м. Харкові зареєстровані за ТОВ "Юд-Пак Харків", а право оренди щодо зазначеної земельної ділянки за відповідачем було зареєстровано лише 08.04.2019.

При цьому, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав 18.04.2018.

Отже з огляду на те, що відповідач у період з 01.10.2018 по 31.03.2019 користувався комунальною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 по вулиці Великій Панасівській, 129 у м. Харкові для розміщення та експлуатації об`єктів нерухомого майна, власником якого він є, про що було складено відповідний акт Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради , без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Харківської міської ради, ТОВ "Юд-Пак Харків" (відповідач) фактично зберегло в себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України, повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 по вулиці Великій Панасівській, 129 у м.Харкові, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Статтею 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, передбачено, що власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача (Харківської міської ради). Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування в даній справі передбачених ст.1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) в себе відповідних сум орендної плати.

Зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Апеляційний суд погоджується із врахуванням місцевим судом положень глави 83 Цивільного кодексу України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17 викладено правову позицію відносно того, що вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність з його боку порушень будь-якого права або обов`язку, оскільки при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до правової позиції, викладеної у вказаних вище постановах Верховного Суду, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що прокурором доведено та судом було встановлено наявність правових підстав правомірності поданого позову прокурора в інтересах Харківської міської ради.

Щодо розрахунку суми коштів, яка підлягають до стягнення, апеляційний суд вказує наступне .

Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Окрім того, відповідно до положень п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 284.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, як убачається з матеріалів справи нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:02:022:0017 за період з 01.10.2018 по 31.03.2029 становила 11'526'703 грн, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.11.2018 №1098/0/45-18 та п. 5 договору оренди землі від 07.03.2019.

Пунктом 2.4. Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові (далі - Положення №41/08) встановлено, що річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О=Ц*Б*К1*К2

де:

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

Б - єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення.

Застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Пунктом 4.1. Положення №41/08 встановлено особливості визначення орендної плати для окремих категорій орендарів, зокрема, землі, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати є землі промисловості, до яких застосовується ставка річної орендної плати (відсоток від нормативно грошової оцінки) в розмірі 4 %.

З урахуванням викладеного, за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 38'422,34 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 11'526'703 грн., ставки річної орендної плати - 4 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

Отже, апеляційний суд погоджується із розрахунками місцевого суду та зазначає, що внаслідок зайняття земельної ділянки за період з 01.10.2018 по 31.03.2019 без оформлення договору оренди, відповідач мав сплатити до бюджету Харківської міської ради грошові кошти в сумі 230'534,04 грн (38'422,34 * 6).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку. що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладається на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відповідача, за вх. №1068 Х/1, на рішення господарського суду Харківської області від "11" травня 2023 р. у справі №922/13/23 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від "11" травня 2023 р. у справі №922/13/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Е.В. Сгара