Ухвала

від 20.09.2023 по справі 380/18348/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

20 вересня 2023 рокусправа № 380/18348/23

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові заяву представника Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позову без розгляду та заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галкомплект інвест" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галкомплект інвест" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення №8122730/38739351 від 20.01.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної/розразунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №8 від 07.11.2022 року;

зобов`язати зареєструвати податкову накладну №8 від 07.11.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у день подання такої накладної.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Через систему «Електронний суд» від представника відповідача на адресу суду подано заяву від 31.08.2023 про залишення позовної заяви без розгляду у даній справі.

Мотивами заяви є те, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної позивачем отримано засобами електронного зв`язку 20.01.2023 року, яке на його думку не є рішенням про нарахування грошового зобов`язання в розумінні п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, яким встановлюється право на строки оскарження рішень про визначення суми грошових зобов`язань. Відтак, для оскарження рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, на яке в силу наведеного не поширюються правила п.56.18 та ст. 102 Податкового кодексу України, та застосовується загальний строк звернення до суду шестимісячний строк (три місяці у разі адміністративного оскарження), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Посилається на правові позиції першої, апеляційної інстанції та Верховного Суду.

Також, до матеріалів справи долучено заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Обгрунтовуючи поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначає, що позовну заяву з ідентичним предметом позову було подано 20.07.2023 року до Львівського окружного адміністративного суду в межах строку звернення до суду. Проте, 25 липня 2023 року судом у справі №380/16795/23 прийнято ухвалу про повернення позовної заяви з мотивів відсутності будь-яких доказів на підтвердження того, що директором ТзОВ "Галкомплект інвест" є Роман Грицак та роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Так, 05.08.2023 року позивач отримав позовну заяву, що підтверджується розпискою (в матеріалах справи), а 07.08.2023 року її подав повторно. Крім того зазначає, що згідно з витягу із сайту Судової влади України (стан розгляду справ) від 05.09.23 у справі №380/16795/23 позовна заява надійшла 20.07.2023 року, яку з врахуванням ухвали про повернення, позивач отримав 05.08.2023 року, при цьому позов з аналогічними позовними вимогами у справі №380/18348/23 надійшов до суду 07.08.2023 року. Вважає, що первісна позовна заява позивачем подана протягом шести місяців з дня отримання оскаржуваного рішення, тобто в межах встановленого строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, а повторна позовна заява, після її повернення подана без надмірних зволікань та перевищення розумних строків, що на його переконання слід вбачати сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього процесуальних прав та обов`язків. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №380/8841/20. Також, зазначає, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (Рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду клопотання (заяви), суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено положеннями ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, стаття 122 КАС України передбачає наступні строки звернення до адміністративного суду:

шість місяців для осіб приватного права;

тримісячний строк для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється;

інші строки, передбачені цим Кодексом та іншими законами;

тримісячний строк у випадках, якщо передбачено обов`язковість досудового порядку вирішення спору;

шестимісячний строк якщо не було прийнято рішення за наслідками розгляду скарги;

місячний строк у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 56.18 ст.56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому, представник відповідача посилається на правові позиції Верховного Суду, які зазначені в його заяві, зокрема в постанові від 23.04.2021 року у справі №380/10006/20 зазначено наступне: «Верховним Судом у постанові від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.».

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.11.2022 року у справі №380/8841/20 Верховним Судом зроблено наступні правові висновки:

"Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

…

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

…

На переконання колегії суддів, у цьому конкретному випадку в діях позивача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього процесуальних прав і обов`язків.

Первісна апеляційна скарга була подана скаржником протягом 30 днів з дня отримання оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тобто в межах встановленого строку на апеляційне оскарження, визначеного статтею 295 КАС України, а повторно апеляційна скарга, після повернення Восьмим апеляційним адміністративним судом, була подана без надмірних зволікань та перевищення розумних строків, що свідчить про цілеспрямованість дій позивача щодо апеляційного оскарження.

Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

...

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така що постановлена внаслідок надмірного формалізму.".

Судом встановлено, що оскаржуване рішення позивачем отримано засобами електронного зв`язку 20.01.2023 року.

Вказане сторонами не заперечується.

Як убачається з матеріалів справи та обґрунтувань представника позивача у своїй заяві, останній зазначає, що первісна позовна заява з аналогічними позовними вимогами позивачем була подана протягом шести місяців з дня отримання оскаржуваного рішення, тобто в межах встановленого строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, проте судом у справі №380/16795/23 прийнято ухвалу про повернення позовної заяви з підстав відсутності будь-яких доказів на підтвердження того, що директором ТзОВ "Галкомплект інвест" є Роман Грицак. Отримавши позовну заяву (05.08.2023), позивач 07.08.2023 року її подав повторно.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду з урахуванням практики ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що оскільки первинну позовну заяву подано до суду 20.07.2023 року, при цьому після її повернення (05.08.2023), її було подано без зволікань повторно, а тому позивач діяв сумлінно.

Враховуючи згадані обставини, причини пропуску строків звернення до суду є поважними, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити та поновити строк звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позову без розгляду у справі №380/18348/23 відмовити.

Клопотання представника позивача задовольнити та поновити строк звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Мартинюк Віталій Ярославович