Постанова

від 01.11.2007 по справі 15/317а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/317а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

01.11.07                                                                                           Справа№ 15/317а

за позовною заявою Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Львів  

до відповідача ТзОВ "Онікс", с.Дашава

про стягнення 6270,24 грн.

Суддя Т.Костів

при секретарі О.Вітинській

Представники

Від позивача: Горбань М.І. (довіреність № 01-7/346-443 від 10.05.2007р.)

Від відповідача: Павленко Н.П. (доручення б/н від 21.08.2007р.)

Суть спору: Львівським обласним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Львів, подано позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю “Онікс”, с. Дашава, Львівська область, про стягнення заборгованості в сумі 6270,24 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.09.2007р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.10.2007р. Розгляд справи відкладався на 01.11.2007р. з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 18.10.2007р.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст.ст. 49,51 КАС України. У відповідності до ст.71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Заявив, зокрема, що відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 р. в кількості 6 робочих місць, однак, працевлаштовано було лише п'ять інвалідів. Відповідно, сума заборгованості за нестворені робочі місця для інвалідів становить 6161,44 грн., пеня становить 108,80 грн. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Визнавши факт працевлаштування лише п'яти інвалідів, ствердив, однак, що 06.07.2007 р. відповідач звертався до позивача з проханням направити інвалідів для працевлаштування, проте, позивач відповів, що інваліди на обліку в смт. Дашава не перебувають. Посилається на специфіку діяльності відповідача, яка пов'язана із підвищеною небезпекою, що в багатьох випадках унеможливлює застосування праці інваліда. Просить у позові відмовити.

          Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 р, відповідачу встановлено чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно чотирьохвідсотковому нормативу осіб –шість чоловік. Зі звіту вбачається, що фактична чисельність штатних працівників, яким за висновками МСЕК встановлена інвалідність, становила п'ять осіб. Як вбачається з розрахунку до позовної заяви, сума коштів, яка підлягає сплаті за одне незайняте робоче місце інваліда становить 6161,44 грн.. Відповідач зазначені обставини не оспорював, вони підтверджуються матеріалами справи. Пеня, нарахована на зазначену суму, становить 108,80 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Відповідач правильність нарахування суми боргу та пені не заперечував.

Частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог закону. Відповідно до ст. 20 вказаного закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 20 вказаного закону, підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Частинами третьою та четвертою цієї статті закону встановлено, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів); у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Закон не встановлює винятку щодо обов'язку створення робочих місць для інвалідів в залежності від характеру та виду діяльності підприємства. Відповідно, посилання відповідача на виконання ним робіт підвищеної небезпеки та експлуатація устаткування підвищеної небезпеки, не заслуговує на увагу.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5).

Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

При цьому ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” і п. 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Однак, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідач посилається на своє звернення до відповідача про направлення на створене робоче місце інваліда для працевлаштування та лист Стрийського міськрайонного центру зайнятості №1452 від 13.07.2007 р., з якого випливає, що інваліди, які проживають в смт. Дашава, на обліку не перебувають. Однак, як випливає зі змісту вказаного листа, відповідач звертався та отримував відповідь у 2007 р., у той час як позивач просить стягнути заборгованість за 2006 р.. Належних доказів звернення відповідача у 2006 р. суду не надано. Не підтверджено також факт створення такого робочого місця інваліда у порядку, передбаченому Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, належними доказами.

Пеня нарахована у відповідності із законом з врахуванням ст. 250 ГК України. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити. Судові витратиу відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Онікс” (Львівська область, с. Дашава, вул. Полуботка, 7, ЄДРПОУ 19170394)  на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31213230700002 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 23949066) 6270,24 грн.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Костів Т.С.