Постанова

від 20.09.2023 по справі 132/1650/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/1650/22

Провадження № 22-ц/801/1746/2023

Провадження № 22-ц/801/1747/2023

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 рокуСправа № 132/1650/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року, ухвалене у складі судді Аліменко Ю. О. в приміщенні суду в м. Калинівка, та додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року, ухвалене у складі судді Аліменко Ю. О. в приміщенні суду в м. Калинівка, -

в ст ан о в и в :

01.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі філії «Вінницька птахофабрика» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 175477 грн 83 коп з яких : 36891,27 грн невиплачена заробітна плата за січень та лютий 2022 року; 43308,30 грн - компенсація за 30 днів невикористаної відпустки; 95278,26 грн середній заробіток за час затримки в розрахунку, а також моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Рішенням Калинівського районного суду від 20.06.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «Агрохолдинг Авангард» в особі філії «Вінницька птахофабрика» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62311,29 грн, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, а також грошову компенсацію за 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 20.01.2021 року по 19.01.2022 року та з 20.01.2022 року по 14.04.2022 року у розмірі 36653 грн 70 коп, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Здійснено розподіл судових витрат. У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 05.07.2023 року з Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі філії «Вінницька птахофабрика» на користь ОСОБА_1 стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Не погоджуючись з рішенням Калинівського районного суду від 20.06.2023 року та додатковим рішенням від 05.07.2023 року Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а також скасувати додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року і судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції покласти на позивача. Здійснити розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.

Для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає наступні доводи:

-суд не взяв до уваги пояснення відповідача про те, що затримка з остаточним розрахунком з позивачем, який проведений 27.06.2022, обумовлена об`єктивними зовнішніми чинниками збройна агресія російської федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року та вплинула на виробничу діяльність відповідача в цілому та є форс-мажорною обставиною. Одним із місць надпотужного виробництва відповідачем яйця курячого була птахофабрика на 6,2 млн курей-несучок промислового стада (найбільша в Європі), що розміщувалася у Херсонській області (с. Східне, Музиківська сільська територіальна громада Херсонський район), яка 01.03.2022 року опинилася на окупованій території, де відбувалися активні бойові дії. Дані обставини унеможливили будь-яку господарську діяльність відповідача у с. Східне, завдало надвеликих фінансових втрат, вельми значної шкоди майну відповідача та загибелі курей-несучок, й втрати виробленого яйця курячого на десятки мільйонів гривень. Оскільки виробничі потужності філії «Вінницька птахофабрика», де працював позивач, використовувалися виключно у якості логістичного центру та складу яйця курячого, тому припинення роботи птахофабрики у Херсонській області безумовно вплинуло на роботу не тільки відповідача, а й на забезпечення його відокремлених структурних підрозділів без статусу юридичної особи, до яких належить філія «Вінницька птахофабрика»;

-суд не врахував обставини справи та не скористався правом на зменшення розміру середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України;

-суд помилився в обрахунку суми середнього заробітку за час затримки, тим самим стягнув з відповідача у два з половиною рази більшу суму ніж позивач отримував заробітної плати за місяць;

-суд, крім того, що помилився у обрахунку розміру грошової компенсації за 30 днів невикористаної щорічної відпустки, також не врахував, що позивач отримав грошову компенсацію за 30 днів невикористаної щорічної відпустки ще 27.06.2022 року, шляхом зарахування відповідної суми на картковий рахунок позивача.

Доводами для скасування додаткового рішення відповідач зазначає те, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 137 ЦПК України не надав оцінки тій обставині, що позивачем разом із позовом не було подано заяви про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та докази щодо надання правової допомоги на суму, яку стягнув суд, враховуючи, що у договорі про надання правової допомоги сторони визначили фіксовану суму оплати у розмірі 8000 грн.

У судовому засіданні адвокат відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, долучених до апеляційної скарги з тих підстав, що дані обставини не були предметом дослідження при розгляді справи у суді першої інстанції, однак суд встановив за ними невідповідні висновки.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином /а. с. 181, 182/.

Колегія судів ухвалила задовольнити клопотання апелянта та приєднати до матеріалів справи докази додані до апеляційної скарги, враховуючи, що дані докази надані на спростування висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється в цій частині.

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині, що переглядається не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Відповідно до наказу філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» № 1-К від 19.01.2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів бригади доставки готової продукції транспортного відділу з 20.01.2021 року /а. с. 20, 72/.

Згідно з наказом філії «Вінницька птахофабрика» ПАТ «Агрохолдинг Авангард» № 43-К від 14.04.2022 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за згодою сторін з 14.04.2022 року (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Бухгалтеру філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» Завроцькій К. А. виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 20.01.021 року по 19.01.2022 року 24 дні; з 20.02.2022 року по 14.04.2022 року 6 днів. /а. с. 20, 73, 79/.

04.10.2022 року наказом філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» № 78/К виправлено помилку, допущену при складанні наказу № 43-К від 14.04.2022 року «про звільнення ОСОБА_1 », в абзаці другому наказу № 43-К від 14.04.2022 року цифри «20.02.2022» замінити цифрами «20.01.2022 року» /а. с. 74/.

Відповідно до довідки філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» (вх. № 17 від 26.10.2022 року) за період роботи на філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» на посаді водія бригади доставки готової продукції в період з 20.01.2021 року по 14.04.2022 року середньомісячна зарплата становить 25427,20 грн. /а. с. 78/.

Згідно з довідкою філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» (№ АОРОР000004 від 25.10.2022 року), довідкою № 23 від 28.10.2022 року, ОСОБА_1 працював в філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» з 20.01.2021 року по14.04.2022 року на посаді водія автотранспортних засобів. Дохід за період з 20.01.2021 року по 14.04.2022 року склав 381408,08 грн /а. с. 80, 82/.

Відповідно до довідки філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» (вх. № 22 від 28.10.2022 року) станом на 28.10.2022 року відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі та по виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку /а. с. 81/.

Відповідно до копії відомостей на виплату готівки № АААЩЗ000028 за січень 2022 року та № 55 за лютий 2022 року /а. с. 67-69/ позивач отримав заробітну плату за січень 2022 року в сумі 20692,35 грн, за лютий 2022 року 22644,15 грн.

Згідно копії платіжного доручення № АОРОР00252 від 27.06.2022 року філією «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» виплачено заробітну плату ОСОБА_1 за березень 2022 року в сумі 19648,19 грн /а. с. 70, копії платіжного доручення № АОРОР00252 від 27.06.2022 року виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за квітень 2022 року в сумі 26547,45 грн /а. с. 71/.

Згідно з копією журналу обліку руху трудових книжок, трудову книжку позивач отримав 14.04.2022 року, що підтверджується його підписом /а. с. 75-77/.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про стягнення заробітної плати за січень та лютий 2022 року задоволенню не підлягає, оскільки позивач отримав дані кошти готівкою у сумі 20692,35 грн. за січень 2022 року та 22644,15 грн. за лютий 2022 року, що підтверджується його підписами у відомостях на виплату готівки.

Також суд зазначив, що заробітна плата позивача за останні два місяці роботи, що передують звільненню становить 28129,39 грн (за лютий 2022 року) + 24407,69 грн (за березень 2022 року) = 52537,08 грн (з урахуванням податків та зборів). Кількість відпрацьованих робочих днів за два місяці роботи, що передують звільненню становить 43 робочих дні (лютий 2022 року - 20 днів + березень 2022 - 23 дні). Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 1221,79 грн (з урахуванням податків та зборів) = 52537,08 грн/43 робочих дні. Кількість робочих днів з дня звільнення (14.04.2022) по день здійснення остаточного розрахунку (27.06.2022) складає сумарно 51. Тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 62311,29 грн. (1221,79 х 51 робочих днів).

Сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні складає 36653,70 грн. (1221,79 х 30 робочих дні).

Суд такожзазначив,що передбаченийтримісячний строкзвернення досуду позивачаз вимогоюпро відшкодуванняморальної шкодисплинув 14.07.2022року,а тому,як наслідок,позовні вимогипро відшкодуванняморальної шкодизадоволенню непідлягають.

Висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки) зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина перша статті 117 КЗпП України).

При недотриманні роботодавцем вимогстатті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбаченістаттею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбаченустаттею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 року у справі № 359/3879/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, суд першої інстанції з посиланням на норми ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до яких Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин, оскільки суду не було надано належних доказів, як то сертифікату про форс-мажорні обставини, висновків експертів, показів свідків, тощо.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказував на те, що затримка з остаточним розрахунком з позивачем, обумовлена об`єктивними зовнішніми чинниками збройною агресією російської федерації проти України, що розпочалась 24 лютого 2022 року, яка вплинула на виробничу діяльність відповідача в цілому.

Відповідач є суб`єктом господарювання, який здійснює виробництво яйця курячого харчового столового, та має основний КВЕД 01.47 «Розведення свійської птиці».

Одним із місць надпотужного виробництва відповідачем яйця курячого була птахофабрика на 6,2 млн курей-несучок промислового стада (найбільша в Європі), що розміщувалася у Херсонській області (с. Східне, Музиківська сільська територіальна громада Херсонський район), яка 01.03.2022 року опинилася на окупованій території, де відбувалися активні бойові дії. Дані обставини унеможливили будь-яку господарську діяльність відповідача у с. Східне, завдало надвеликих фінансових втрат, вельми значної шкоди майну відповідача та загибелі курей-несучок, й втрати виробленого яйця курячого на десятки мільйонів гривень. Оскільки виробничі потужності філії «Вінницька птахофабрика», де працював позивач, використовувалися виключно у якості логістичного центру та складу яйця курячого, тому припинення роботи птахофабрики у Херсонській області вплинуло на роботу не тільки відповідача, а й на забезпечення його відокремлених структурних підрозділів без статусу юридичної особи, до яких належить філія «Вінницька птахофабрика».

Поза увагою районного суду залишилася та обставина, що активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду у справі№ 904/5726/19 зазначила,що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» врегульовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Згідно зі частини третьої - п`ятої статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Таким чином, Закон допускає можливість звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці при наявності одного із двох окремих випадків: 1. порушення сталося внаслідок ведення бойових дій; 2. порушення сталося у наслідок інших обставин непереборної сили. І якщо у випадку наявності обставин непереборної сили Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає належним та допустимим доказом сертифікат про форс-мажорні обставини, то у випадку порушення строків оплати праці внаслідок ведення бойових дій норми права не визначають обмежень щодо доказів.

Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України введено та діє воєнний стан.

З постанови Олешківської окружної прокуратури Херсонської області від 22.06.2022 року вбачається, що ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 42022232240000043 від 31.05.2022 року за ч. 1 ст. 438 КК України за фактом порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями російської федерації. У ході досудового розслідування встановлено, що ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», у зв`язку із незаконним заволодінням їхніми будівлями та майном, завдано матеріальних збитків, сума яких встановлюється./а. с. 161/

Наданий відповідачем доказ доводить, що у період за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (з 14.04.2022 року по 27.06.2022 року) порушення зобов`язання відповідачем сталося внаслідок ведення бойових дій, що на підставі частини третьої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за цим зобов`язанням.

Відповідач у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введення у зв`язку з чим воєнного стану в Україні об`єктивно не мав можливості виконувати свої зобов`язання та допустив затримку розрахунку з позивачем при звільненні.

Згідно приписів статті 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо вимог про стягнення компенсації невикористаної щорічної основної відпустки.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації невикористаної щорічної основної відпустки залишив поза увагою надані відповідачем докази про здійснення такої виплати позивачу, зокрема те, що відповідачем 27.06.2022 року виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 30 днів невикористаної щорічної відпустки шляхом зарахування на його картковий рахунок сум остаточного розрахунку, що підтверджується копією платіжного доручення № АОРОР00252 від 27.06.2022 року, згідно якої виплачено заробітну плату ОСОБА_1 за березень 2022 року в сумі 19648,19 грн /а. с. 70, копією платіжного доручення № АОРОР00252 від 27.06.2022 року виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за квітень 2022 року в сумі 26547,45 грн /а. с. 71/, а також довідкою № 22 від 28.10.2022 року філії «Вінницька птахофабрика» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», відповідно до якої станом на 28.10.2022 року відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі та по виплаті компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку.

Позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині та спростування доказів наданих відповідачем в частині розміру виплачених сум, належних працівникові при звільненні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог та стягнення зПрАТ «Агрохолдинг Авангард» на користь держави судового збору, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації невикористаної щорічної основної відпустки.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заробітної плати за січень та лютий 2022 року, а також моральної шкоди апеляційним судом не перевіряється, оскільки в апеляційному порядку не оскаржується.

Щодо оскарження додаткового рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18).

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, Вінницький апеляційний суд вважає, що підлягає скасуванню також додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року, адже в задоволенні позовних вимог по суті відмовлено, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцятастатті 141 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» просить стягнути з позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме судовий збір в сумі 2078,80 /а. с. 159/, а також витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн /а. с. 158/.

Стосовно витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано суду апеляційної інстанції наступні докази : копію договору № 1/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022 року, копію додаткової угоди № 11 до договору № 1/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022 року, копію додаткової угоди № 11-1 до договору № 1/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022 року, розрахунок розміру витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката від 20.07.2023 року, копію ордера, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а. с. 163-170/.

Відповідно до розрахунку розміру витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, від 20.07.2023 року, обсяг послуг, що надаються адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «АСТРЕЯ» за договором, з урахуванням умов додаткової угоди № 11 від 05.07.2023 року до договору, із змінами внесеними додатковою угодою № 11-1 від 13.07.2023 року, та їх вартість склали :

1.1.Опрацювання та аналіз рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року у справі № 132/1650/22 300 грн;

1.2.Складання апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції 4000 грн;

1.3.Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, та судової практики спорів], що виникають із аналогічних правовідносин 500 грн.;

1.4.Подання до Вінницького апеляційного суду апеляційної скарги 200 грн;

1.5.Здійснення представництва у встановленому законом порядку інтересів ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» у Вінницькому апеляційному суді 3000 грн.

Загальна вартість послуги, вказаних у пункті 1 цього розрахунку, що надається адвокатським об`єднанням, становить 8000 грн. /а. с. 169/.

Клопотання від позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції, не надходило.

Вінницький апеляційний суд зазначає, що у відзиві на позов ПАТ «Агрохолдинг Авангард» не зазначало орієнтований попередній розрахунок витрат на правничу допомогу /а. с. 60-65/.

Відповідно дочастини першоїта другоїстатті 137ЦПК Українивитрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат:1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язанузі справою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховуючи фактичні обставини справи, складність справи (справа є малозначною), а також погодження суду з доводами апеляційної скарги лише в частині мотивів скасування рішення суду щодо стягнення грошової компенсації за 30 днів невикористаної відпустки вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути з позивача у трудовому спорі є не співмірним та непропорційним, враховуючи й те, що підстави, зазначені в апеляційній скарзі відповідача, для відмови в задоволенні позовних вимог є аналогічним тим, що наводились відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому такий розмір витрат підлягає зменшенню до 2000 гривень. Зазначена сума адвокатських витрат є рівноцінною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення, крім іншого, суд зазначає розподіл судових витрат, а також враховуючи, що відповідно до вимог п. 8 ст. 141 ЦПК України розподілу підлягають і судові витрати, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, колегія суддів приходить висновку, що наявність наданих апелянтом доказів про надання ним правничої допомоги надають суду можливість прийняти рішення в частині розподілу судових витрат між сторонами і без наявності акту прийому-передачі наданих послуг, на який йде посилання у п. 4.5. Договору № 1/22 про надання правничої допомоги від 04.01.2022 року.

Стосовно судового збору.

При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 2078,80 /а. с. 159/.

ПАТ «Агрохолдинг Авангард» оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (зазначена вимога підлягає оплаті судовим збором відповідно до закону), компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки (зазначена вимога не підлягає оплаті судовим збором позивачем відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»)).

Судом першої інстанції задоволено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 62311,29 грн, а також вимогу про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку в сумі 36653,70 грн, всього 98964,99 грн. (розрахунок пропорційності : вимога стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 62,96 %, вимога про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку становить 37,04 %).

Розмір судового збору, який підлягав сплаті відповідачем при поданні апеляційної скарги відповідачем становив 1610,40 грн.

За таких обставин, відповідачу слід компенсувати за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 596,49 грн, що становить 37,04 % від ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги (вимога про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, за яку позивач звільнений від сплати судового збору), а також слід стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 675,94 грн, що становить 62,96 % від ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги (вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

Судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким вирішувалось питання про розподіл судових витрат не справляється.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року у даній справі в частині задоволених позовних вимог та стягнення зПАТ «Агрохолдинг Авангард» на користь держави судового збору в розмірі 989,9 грн. скасувати. Ухвалити нове судове рішення в цій частині.

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку відмовити.

В іншій частині рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Агрохолдинг Авангард» за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 596 (п`ятсот дев`яносто шість) гривень 49 копійок, у порядку встановленому Кабінетом міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватному акціонерному товариству «Агрохолдинг Авангард» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 675 (шістсот сімдесят п`ять) гривень 94 копійки.

Додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.07.2023 року у даній справі скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. В. Оніщук