Рішення

від 18.09.2023 по справі 697/806/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/806/23

Провадження № 2/697/328/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.,

прокурора Лисенко К.М.,

представника відповідача адвоката Гончарука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовною заявою керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області про відшкодування витрат за лікування потерпілого від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області (далі також позивач) звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області про відшкодування витрат за лікування потерпілого від злочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Черкаського апеляційного суду Черкаської області від 11.01.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено відповідне покарання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 03.08.2019 близько 10 год. 00 хв., керуючи автомобілем «OPEL Kadett» р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухався по проїжджій частині автомобільної дороги по вул. Київська в с. Степанці Канівського району Черкаської області, зі швидкістю близько 80 км/год., діючи необережно, в порушення вимог пункту п.п.12.1 Правил дорожнього руху України «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та в порушення вимог п.п.12.4 Правил дорожнього руху України «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., не обрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу та не впоравшись із керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення із автомобілем марки ВАЗ 2103 р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого пасажир автомобіля «OPEL Kadett» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки із переломом третього ребра справа, попаданням повітря в праву плевральну порожнину (пневмоторакс), без стиснення легень, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/984 від 26.09.2019 відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а пасажир автомобіля ВАЗ 2103 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми правого ліктьового суглобу з переломом ліктьового відростку правої ліктьової кістки, яка згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/982 від 24.09.2019 відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді отримання потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В результаті отриманих по вині ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області, з 03.08.2019 по 12.08.2019, загалом 9 днів, з діагнозом закрита травма грудної клітки, перелом третього ребра справа, правобічний посттравматичний пневмоторакс, та на її лікування, згідно довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» від 20.01.2023 № 122/01-03, було затрачено 6774,57 грн.

ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області, з 05.08.2019 по 21.08.2019, загалом 16 днів, з діагнозом закритий уламковий перелом ліктьового відростку правої ліктьової кістки в стані МОС, та на його лікування, згідно довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» від 20.01.2023 № 122/01-03, було затрачено 12043,68 грн.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , потерпілі перебували на стаціонарному лікуванні КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» та на їх лікування було затрачено 18818,15 грн. бюджетних коштів.

Спричинення потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, знаходиться в причинному зв`язку з порушенням водієм керуючи автомобілем «OPEL Kadett» р.н. НОМЕР_1 , вимог п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого останні проходили лікування в КНП «Канівська багатопрофільна лікарня», вартість яких склала 18818,25 грн.

Враховуючи те, що злочин вчинено ОСОБА_1 , що підтверджується ухваленням судом відносно останнього вироку, то відповідно позов пред`являється саме до ОСОБА_1

ОСОБА_1 в добровільному порядку витрати закладу охорони здоров`я за лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 18818,25 грн. не відшкодував.

Невідшкодування витрат лікарняного закладу спричиняє шкоду економічним інтересам держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання коштів бюджету, що може призвести до неможливості фінансування видатків та необхідності у додатковому фінансуванні установи з бюджету. Інтереси держави полягають також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території і відносяться до їх відання.

Ненадходження до бюджету коштів, затрачених на лікування потерпілого від злочину, негативним чином впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків держави, у тому числі і на соціальну сферу в частині охорони здоров`я, що відповідно порушує інтереси держави.

Згідно п. 1.4 Статуту КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області, затвердженого рішенням Канівської міської ради від 22.10.2020 № 21-10, засновником та власником КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» є Канівська міська рада Черкаської області. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради (пункт 1.3 Статуту). Тому саме Канівська міська рада Черкаської області є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах і має бути належним позивачем у справі.

Канівська міська рада листом повідомила про те, що їм стало відомо про факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення з листа прокуратури. Канівська міська рада не була учасником кримінального провадження та відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України не наділена правом ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_1 . Саме це створює складність у підготовці позову до суду та здійснення представництва в судових засіданнях. Крім цього, у зв`язку з відсутністю фінансової можливості для сплати судового збору щодо звернення до суду, зазначений позов подаватися не буде.

У зв`язку з цими обставинами, на підставі п. 3 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор звернувся до суду в інтересах держави та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна в особі Канівської міської ради Черкаської області 18818,25 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.04.2023 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі (а.с.38).

23.05.2023 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Гончарука А.В. для надання додаткового строку для подання відзиву та відкладено розгляд справи (а.с.48).

29.05.2023 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гончарука А.В. надійшов відзив в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Пояснив, що позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі, оскільки вони є безпідставними.

Дійсно стороною відповідача ніяким чином не оспорюються обставини дорожньо-транспортної пригоди, існування судового рішення у справі № 697/2550/19, факт можливого перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в термін часу з 03 по 21.08.2019, які перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Канівська БЛ».

У відповідності до ст. 49 основоположного закону прямої дії Конституції Республіки Держава Україна, прийнятою 28.06.1996 визначено, що кожна людина та громадянин має право на охорону здоров`я…, а медична допомога у державних та комунальних закладах охорони здоров`я надається безоплатно.

За цих обставин, з урахуванням прийняття Конституції 28.06.1996 втратив чинність порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

З урахуванням цього та в порядку вимог ст. 92 Конституції України з 29.06.1996 в республіці Держава Україна, не існує зазначеного порядку та механізму стягнення такого виду збитків, оскільки він прямо суперечить Конституції України.

Разом з цим, відповідач не відшкодував витрати на лікування потерпілого від злочину. При цьому позивач та треті особи в розумінні ст. 8 Господарського кодексу України є виключно суб`єктами господарювання оскільки мають код ЄДРПОУ та КВЕД економічної діяльності, сплачують податки, тобто не можуть перебувати в статусі державних органів, оскільки здійснюють господарську діяльність, тобто безпосередньо є гравцями ринкових відносин, є торгівельними організаціями, учасниками ринку послуг згідно отриманих КВЕД.

Відповідно до Конституції України, підлягає застосуванню норма права, яка прийнята пізніше, а тому в даному випадку має застосовуватися не Цивільний кодекс України та Постанова Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, а безпосередньо ст. 49 Конституції України, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Права та обов`язки відповідача, як водія і власника транспортного засобу були застраховані. Спеціальний закон «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» гарантує відшкодування збитків завданих третім особам (ст.ст. 22, 24).

Сторона відповідача також зазначає, що прокурор є неналежним позивачем, оскільки по перше є суб`єктом господарювання, а за таких обставин втрачає статус уповноваженого державного органу (ст. 8 ГК України), правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 464/851/19-ц, оскільки відповідно до п. 4.1-4.6.4.7 Статуту КНП «Канівської багатопрофільної лікарні», ця юридична особа не потребує представництва свого засновника Канівської міської ради, а сама представляє свої інтереси в суді. Крім того, станом на час затвердження Статуту КНП «Канівської багатопрофільної лікарні» ще не існувало і тим паче у власності Канівської міської ради вона не перебувала, оскільки відповідна реєстрація майбутньої Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області відбулася лише 04.01.2021.

Прокурор також не має повноважень на представництво інтересів комунального підприємства в суді. Відповідно до п. 5.3.2-5.3.5 цього Статуту визначено джерела фінансування лікарні, одним з яких є кошти місцевого бюджету, цільові кошти, кошти отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення це Національна служба здоров`я України. Згідно п. 6.2.2, 6.2.7 Статуту Канівська багатопрофільна лікарня має право здійснювати фінансовий облік, акумулювати власні надходження та витрачати їх відповідно до законодавства та Статуту. Відповідно до інформації отриманої від третьої особи у 2019 році Канівська міська рада з місцевого бюджету на потреби виключно жителів міста Канева надала лікарні кошти в сумі 22000 тисяч гривень, тобто менше однієї гривні з урахуванням існування громади чисельністю в 25000 громадян.

Умови оплати праці медичних працівників затверджено спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519. Постановою № 2 було внесено зміни в додаток 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, де вказано, що заробітну плату медичним працівникам медичних закладів державної або комунальної форми власності сплачує Національна служба здоров`я України. У зв`язку з цим Канівська міська рада не має стосунку до витрат на оплату праці медичним працівникам, які були сплачені з бюджету Національною службою здоров`я України. Тому в даному випадку інтереси держави в особі Канівської міської ради, яку представляє прокурор, відсутні в частині стягнення витрат, понесених за рахунок Національної служби здоров`я України. В цій частині Канівська міська рада є неналежним позивачем. Прокурор до Національної служби здоров`я України з листом не звертався, тому представляти її інтереси не може. Крім того прокуратура діє за територіальним принципом, а тому прокурор даної місцевої прокуратури не може звертатися в інтересах Національної служби здоров`я України. В даній справі належним позивачем є лікарня як юридична особа.

Досліджуючи інформаційний лист Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» від 20.01.2023 вважає за необхідне зазначити статтю витрат КВЕКВ 2111 (заробітна плата персоналу) 501,77 грн. в день (за який рік незрозуміло). 501,77 х 25 = 12544,25 грн. на думку сторони відповідача не може підлягати до задоволення з урахуванням того, що заробітна плата працівникам лікарні та нарахування на неї виплачуються щомісячно та не залежать від кількості хворих, перебування на лікуванні потерпілих внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, суми оплати праці (12544,25 грн.) та нарахувань на оплату праці (2655 грн.) стягненню з відповідача не підлягають.

Крім того, згідно п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідно бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, визначення суми витрат на лікування потерпілого провадиться з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

За цих обставин, КЕКВ 2210 (64,06 х 25) = 1601,50 стягненню з відповідача не підлягають, оскільки як зазначено в інформаційному листі від 20.01.2023, вартість лікування зазначена без медикаментів не підлягає для оплати КЕКВ 2220 (14,60 х 25) = 365 грн., та інші послуги крім комунальних (17,54 х 25) = 438,50 грн.

Оплата теплопостачання за КЕКВ 2250 (8,82 х 25) не може мати місця оскільки перебування на стаціонарному лікуванні відбувалося у серпні 2019 року, тобто в літню пору року і не потребувало опалення чи теплопостачання.

Також не підлягає оплаті інформація за КЕКВ 2710 (2,83 х 25 та 0,09 х 25) = 73 грн.

За цих обставин, об`єктивна вартість одного ліжко-дня може мати матеріальний вираз в наступній ціні (КЕКВ 2230 15,40 грн., 2272 7,55 грн., 2273 12,79 грн., 2275 1,08 грн.), а всього 36,82 грн.

Таким чином, можуть підлягати стягненню з відповідача на користь належного позивача вартість одного ліжко-дня на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 36,80 грн. х 25 ліжко-день = 920,50 грн. (а.с.52-56).

08.06.2023 від прокурора надійшла відповідь на відзив в якій пояснив, що на момент пред`явлення позовної заяви, у зв`язку із утворенням об`єднаних територіальних громад Черкаської області, в тому числі і Канівської об`єднаної територіальної громади, яка утворилась внаслідок проведення місцевих виборів 29.11.2017 та 25.10.2020, та ліквідацією Канівської районної ради Черкаської області 25.06.2021, лікувальний заклад залишився, проте змінив назву та засновника (власника) з Канівської районної ради Черкаської області на Канівську міську раду Черкаської області.

При цьому, рішенням Канівської районної ради від 21.10.2020 № 49-3/УТІ із спільної власності територіальної громади сіл Канівського району безоплатно передано у комунальну власність Канівської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, юридичну особу Комунальне некомерційне підприємство «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради, його нерухоме майно та інші необоротні активи.

Тим же рішенням, Канівська районна рада вийшла із засновників юридичної особи Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня».

Відповідно до п. 1 рішення Канівської міської ради Черкаської області від 22.10.2020 № 21-10, Канівська міська рада у комунальну власність прийняла безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл Канівського району юридичну особу Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради, його нерухоме, рухоме майно та інші необоротні активи.

Пунктом 2 зазначеного рішення, Канівську міську раду визначено засновником Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня».

Пунктом 4 рішення змінено найменування юридичної особи з комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня Канівської районної ради» на Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області».

Згідно п.5 рішення від 22.10.2020 № 21-10 Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області є правонаступником Комунального закладу «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради у частині майна, прав та обов`язків відповідно до передавального акту.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником юридичної особи Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» код ЄДРПОУ 02005326 є Канівська міська рада Черкаської області.

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Зазначена норма міститься в ч. 1 ст. 8 Господарського кодексу України і не потребує оспорювань і заперечень.

Тобто, Канівська міська рада, в інтересах якої звернувся прокурор до суду, не є суб`єктом господарювання, не здійснює господарської діяльності, не є торгівельною організацією, учасником ринку послуг згідно отриманих КВЕД тощо.

Не є суб`єктом господарювання і органи прокуратури, оскільки відповідно до норм Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад, права й свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами та методами, які передбачено законом.

Невідшкодування витрат лікарняного закладу спричиняє шкоду економічним інтересам держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання коштів бюджету, що може призвести до неможливості фінансування видатків та необхідності в додатковому фінансуванні установи з бюджету.

До того ж, у даному спорі інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Ненадходження до бюджету коштів, затрачених на лікування потерпілого від злочину негативним чином впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків держави, у тому числі і на соціальну сферу в частині охорони здоров`я, що відповідно порушує інтереси держави.

Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, врегульовано статтею 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, яка є чинною на даний момент із урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 № 868 у зв`язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України.

В матеріалах справи до позовної заяви наявна довідка-розрахунок КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» за вих. № 122/01-03 від 20.01.2023 за підписом головного лікаря та головного бухгалтера закладу, в якій вказується, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області, з 03.08.2019 по 12.08.2019, загалом 9 днів, з діагнозом закрита травма грудної клітки, перелом третього ребра справа, правобічний посттравматичний пневмоторакс, та на її лікування, згідно довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» від 20.01.2023 № 122/01-03, було затрачено 6774,57 грн.

ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області, з 05.08.2019 по 21.08.2019, загалом 16 днів, з діагнозом закритий уламковий перелом ліктьового відростку правої ліктьової кістки в стані МОС, та на його лікування, згідно довідки КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» від 20.01.2023 № 122/01-03, було затрачено 12043,68 грн.

При цьому, вартість ліжко-дня у серпні 2019 року становила 752,73 грн.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

У вартість ліжко-дня враховано наступні витрати: заробітна плата персоналу, нарахування заробітної плати, інші послуги, крім комунальних, видатки на відрядження, оплата електроенергії, виплата пенсій і допомог. Тобто враховані витрати за рахунок яких утримується лікувальний заклад, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання, що відповідає вимогам пункту Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993.

Згідно з п.4 зазначеного Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України (чинній на момент перебування потерпілих на лікуванні), якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося.

Фінансування КНП «Канівська центральна районна лікарня» у 2019 році здійснювалось за рахунок коштів районного бюджету шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг.

Натомість, з Національною службою здоров`я України КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладено лише у 2022 році.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 зазначеного Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Згідно з ст. 6 Закону, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник і страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за допомогою обов`язкового страхування страховою компанією. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24.02.2016 у справі № 6-1343цс15.

Із позицій Верховного Суду випливає, що незважаючи на наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину зобов`язана відшкодувати саме особа, яка вчинила злочин (а.с.64-69).

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник Канівської міської ради в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі (а.с.50).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Гончарука А.В.

Представник відповідача адвокат Гончарук А.В. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, з посиланням на письмовий відзив.

Представник КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали повністю (а.с.80).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює бухгалтером КНП «Канівська багатопрофільна лікарня». До лікувального закладу надійшов запит від Смілянської окружної прокуратури щодо відшкодування витрат на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На цей запит працівники лікувального закладу надали відповідь по витратах на лікування. Витрати нараховувалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 545 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання». Витрати нараховані за період в який потерпілі перебували на стаціонарному лікуванні.

Заслухавши в судовому засіданні думку учасників процесу, показання свідка, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; норми Конституції України є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Частиною 1 статті 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області № 697/2550/19 від 06.10.2021, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_1 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Арешт накладений ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2019 на автомобілі ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_2 та Опель Кадет д.н.з. НОМЕР_1 , що належать потерпілому ОСОБА_3 та обвинуваченому ОСОБА_1 , після набрання вироком законної сили вирішено скасувати. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь моральної шкоди задоволений частково та стягнуто з обвинуваченого 20000,00 грн. завданої моральної шкоди, а позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 до ТОВ «СК Ю.Ес.Ай» про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишені без розгляду. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 6280 грн. 40 коп.

При цьому встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 03.08.2019, близько 10 год. 00 хв., керуючи автомобілем «OPEL Kadett», р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухався по проїжджій частині автомобільної дороги вул. Київська в с. Степанці Канівського району Черкаської області, зі швидкістю, близько 80 км/год., діючи необережно, в порушення вимог пункту п.п.12.1 Правил дорожнього руху України «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та в порушення вимог п.п.12.4 Правил дорожнього руху України «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», не обрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу та не впоравшись із керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення із автомобілем марки ВАЗ 2103, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого пасажир автомобіля «OPEL Kadett» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки із переломом третього ребра справа, попаданням повітря в праву плевральну порожнину (пневмоторакс), без стиснення легень, що згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01\984 від 26.09.2019 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а пасажир автомобіля ВАЗ 2103, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми правого ліктьового суглобу з переломом ліктьового відростку правої ліктьової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №02-01/982 від 24.09.2019 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді отримання потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.11-14).

Вироком Черкаського апеляційного суду № 697/2550/19 від 11.01.2022, вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06.10.2021 скасовано в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 77 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки. На підставі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_1 наступні обов`язки: зобов`язати протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06.10.2021 щодо ОСОБА_1 залишено без змін (а.с.15-17).

За таких обставин, суд вважає такими, що не підлягають доказуванню обставини, викладені в кримінальному провадженні № 12019250160000460, справа № 697/2550/19 (провадження № 1-кп/707/107/21), зокрема факт завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх тяжкість, локалізація, механізм утворення за встановлених у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до інформації, наданої КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області № 122/01-03 від 20.01.2023 (а.с.20), ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Канівська БЛ» з 03.08.2019 по 12.08.2019, загалом 9 днів, вартість лікування хворого ОСОБА_2 коштом лікарні за вказаний період без медикаментів, що купувалися за власні кошти складає 6774,57 грн.; ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Канівська БЛ» з 05.08.2019 по 21.08.2019, загалом 16 днів, вартість лікування хворого ОСОБА_3 коштом лікарні за вказаний період без медикаментів, що купувалися за власні кошти складає 12043,68 грн. Вартість одного ліжко-дня у серпні 2019 року 752,73 грн. і туди входять наступні витрати: заробітна плата персоналу 501,77 грн., нарахування на заробітну плату 106,20 грн., предмети, обладнання та інвентар 64,06 грн., медикаменти та перев`язувальні матеріали 14,60 грн., продукти харчування 15,40 грн., інші послуги, крім комунальних 17,54 грн., оплата теплопостачання 8,82 грн., оплата водопостачання та водовідведення 7,55 грн., оплата електроенергії 12,79 грн., оплата інших енергоносіїв та інших комунальних послуг 1,08 грн., виплата пенсій і допомоги 2,83 грн., окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку 0,09 грн. (а.с.20).

Рішенням Канівської районної ради від 21.10.2020 № 49-3/VІІ, із спільної власності територіальних громад сіл Канівського району безоплатно передано у комунальну власність Канівської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, юридичну особу Комунальне некомерційне підприємство «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради, його нерухоме майно та інших необоротних активів. Канівська районна рада вийшла із засновників юридичної особи Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня» (а.с.72).

Відповідно до п. 1 рішення Канівської міської ради Черкаської області від 22.10.2020 № 21-10, Канівська міська рада у комунальну власність прийняла безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл Канівського району юридичну особу Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради, його нерухоме, рухоме майно та інші необоротні активи.

Пунктом 3 зазначеного рішення, Канівську міську раду визначено засновником Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня».

Пунктом 4 рішення змінено найменування юридичної особи з комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня Канівської районної ради» на Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області».

Згідно п.5 рішення від 22.10.2020 № 21-10, Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області є правонаступником Комунального закладу «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради у частині майна, прав та обов`язків відповідно до передавального акту (а.с.70-71).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, органом управління юридичної особи Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» код ЄДРПОУ 02005326 є виконавчий комітет Канівської міської ради Черкаської області (а.с.30).

У Статуті КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області, копія якого додана до матеріалів справи зазначено, що засновником та власником Комунального некомерційного підприємства «Канівська багатопрофільна лікарня» є Канівська міська рада Черкаської області (а.с.24-29).

Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради (пункт 1.3 Статуту).

Таким чином, у даному випадку, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Канівська міська рада Черкаської області, як управитель та розпорядник вказаного закладу, а також Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області, яке понесло відповідні витрати на лікування потерпілих осіб від злочину.

Разом з тим, ані Канівською міською радою, ані Комунальним некомерційним підприємством «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області (попередня назва - Комунальне некомерційне підприємство «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради) з моменту закінчення лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодних заходів до відшкодування витрат, які понесла лікарня на лікування потерпілих від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , не вжито.

Крім того, відповідно до листів Канівської міської ради № 01-01-35/270 від 01.02.2023 та Комунального некомерційного підприємства «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області № 122/01-03 від 20.01.2023, з позовом до суду про стягнення витрат на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_1 ні міська рада, ні лікарня не звертались та не заперечують проти подання такого позову прокурором у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України, держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Тобто, Канівська міська рада в інтересах якої звернувся прокурор до суду не є суб`єктом господарювання, не здійснює господарської діяльності, не є торгівельною організацією, учасником ринку послуг згідно отриманих КВЕД тощо.

Не є суб`єктом господарювання і органи прокуратури, оскільки відповідно до норм Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад, права й свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами та методами, які передбачено законом.

На органи прокуратури, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 56 ЦПК України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Щодо обґрунтування правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, необхідно наголосити на тому, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 суд зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 по справі № 910/3486/18, колегія суддів дійшла висновку, що нездійсненням позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незверненням до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернень до відповідача, обґрунтовується наявність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі міської ради.

При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист державних інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

До аналогічного висновку дійшла також колегія суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 по справі 727/14197/18.

КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» є комунальним підприємством і перебуває у комунальній власності позивача Канівської міської ради.

Канівської міською радою не було вжито жодних заходів щодо стягнення суми затрачених коштів на лікування потерпілих від злочину. Крім того, з листа голови Канівської міської ради від 01.02.2023 №01-01-35/270 (а.с.23) вбачається, що причиною не звернення до суду стало те, що до отримання листа Смілянської окружної прокуратури їм не було відомо про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 286 КК України. Лише, отримавши примірник листа Смілянської окружної прокуратури за № 52/2-463 вих. 23 від 25.01.2023, їм стало відомо про завдання шкоди державі внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 та у зв`язку з тим, що до Канівської міської ради Черкаської області не надходило жодних документів від уповноважених органів, на підстав яких можливо було б звернутися до суду для стягнення матеріальної шкоди завданої державі внаслідок лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке відбулось з вини ОСОБА_1 . Канівська міська рада клопоче про представлення інтересів держави в особі Канівської міської ради представником прокуратури.

Таким чином, при порушенні або наявності загрози інтересам держави бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, буде саме представництво інтересів держави органами прокуратури та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, наявні підстави для представництва прокурором у суді інтересів держави, в особі Канівської міської ради.

Щодо позиції відповідача, що тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми, слід зазначити наступне.

Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Згідно зі статтею 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування страховою компанією.

Такого по суті висновку дійшов суд касаційної інстанції під час касаційного розгляду справи № 6-20740св13.

Тому посилання представника відповідача на необхідність відшкодування витрат на лікування потерпілих страховою компанією суд вважає безпідставним.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні.

Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, врегульовано статтею 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Згідно частин першої, третьої статті 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За змістом наведеної норми матеріального права, обов`язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, покладається саме на винну особу, яка вчинила це кримінальне правопорушення, і заподіяла шкоду здоров`ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.

Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пунктом 6 даної постанови також передбачено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно пункту 3 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Стягнені в установленому порядку кошти незалежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховується до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4 Порядку).

Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом у справах 450/1335/15-ц (постанова від 01 квітня 2019 року); №295/2579/17 (постанова від 19 червня 2019 року).

Оскільки фінансування закладів охорони здоров`я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, то витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров`я.

Згідно з ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать, зокрема видатки на охорону здоров`я: оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; місцеві програми громадського здоров`я.

Витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення відповідач добровільно не відшкодував. У зв`язку з цим, неповернення затрачених бюджетних коштів на лікування потерпілих від злочинів порушує інтереси держави та суспільний інтерес відповідної територіальної громади.

Судом під час судового розгляду справи встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та наслідками травмування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що з Національною службою здоров`я України КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладено лише у 2022 році, тому посилання представника відповідача про невідшкодування витрат на заробітну плату працівників медзакладу є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави в особі Канівської міської ради витрат на стаціонарне лікування потерпілих у розмірі 18818,25 грн.

В матеріалах справи відсутні докази на спростування заявлених вимог та доданих до позову доказів, а тому сам по собі сумнів представника відповідача у достовірності розрахунку витрат не є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги, що обов`язок відшкодувати витрати на лікування покладений на відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, а тому вважає за необхідне позовні вимоги заступника керівника Смілянської окружної прокуратури задовольнити повністю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявний в справі лист у формі довідки-розрахунку про витрати на лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводить розмір заявлених до стягнення витрат. Дані довідки відповідають вимогам вищенаведеного Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 і не викликають сумнівів щодо їх належності та допустимості. Будь-яких доказів, які б спростовували вказаний висновок суду матеріали справи не містять.

Розподіл судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки при поданні позову судовий збір не сплачений, а тому його необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області про відшкодування витрат за лікування потерпілого від злочину задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави Україна в особі Канівської міської ради Черкаської області 18818,25 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 25 копійок) витрат, понесених КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_1 , перерахувавши їх на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 , код надходжень 24060300, ГУК у Черкаській обл./тг м. Канів/24060300, ЄДРПОУ 37930566, Казначейство України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.09.2023.

Головуючий Б . К . Скирда